Справа № 214/5616/18
2/214/2702/18
Іменем України
12 грудня 2018 року м. Кривий Ріг
Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі головуючої судді Хомініч С.В.,
секретар судового засідання Горбунова Л.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу №214/5616/18
за позовною заявою ОСОБА_1
до ОСОБА_2
про стягнення аліментів на утримання батька
представники сторін:
від відповідача - ОСОБА_3 (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № ЗП 001609, ордер ЗП №64534)
27.08.2018 позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з ОСОБА_2 на аліменти на його утримання в розмірі 1/4 частки від усіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно.
Пред'явлені вимоги мотивовано тим, що він є самотнім чоловіком похилого віку, дружини чи іншої близької людини, яка може їй допомагати та підтримувати матеріально не має, єдиним його доходом є пенсія за віком з 18.05.2016, яка станом на серпень 2018 року складала 1435 грн.00 коп. Практично вся пенсія витрачається на оплату комунальних послуг. Побутовими предметами першої необхідності та ліками забезпечити себе він не може. Посилаючись на вказані обставини та положення ст. 51 Конституції України, ст. 202, 205 СК України просив позов задовольнити.
Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, однак подав заяву про розгляд справи за його відсутності, підтримуючи пред'явлені вимоги.
Відповідач ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилися. Представник відповідача подав заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги не визнав, проти стягнення аліментів заперечував. 08.11.2018 представник відповідача подав заперечення на позовну заяву (44-47). Які обґрунтував тим, що позивач є пенсіонером на пільгових умовах за списком № 2 з 06.05.2016 та отримує пенсію у сумі 1435 грн. На день подання позову позивач відповідно до діючого законодавства не є непрацездатним, оскільки на день подачі позову мав вік 59 років, а не 60 років. Він не визнаний інвалідом, тому не може вважатися непрацездатним. Розмір його пенсії забезпечує йому прожитковий мінімум. Не надав суду доказів свого хворобливого стану та потреби у лікуванні. Натомість відповідач не має змоги надавати матеріальну допомогу на утримання батька. Оскільки є середньомісячний дохід складає 10000 грн. На її утриманні знаходиться чоловік інвалід 3 групи, вони орендують житло, як переселенці, оскільки переїхали з м. Маріуполя. Вона за станом здоров'я має хронічне захворювання гепатит С, потребує коштів на лікування. Позивач має на праві квартиру в м. Южне, яку здає відпочиваючим у літній сезон.
Оцінюючи характер процесу, значення справи для сторін, суд вважає за можливе ухвалити рішення за відсутності сторін, з урахуванням поданих ними заяв.
Інших заяв, клопотань від учасників справи не надходило. Інші процесуальні дії не вчинялись.
Дослідивши письмові докази по справі, надавши їм оцінку в сукупності, суд,-
Відповідач ОСОБА_2 є донькою позивача ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, що видно із свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 (а.с. 21).
04.09.2019 відповідач зареєструвала шлюб з громадянином ОСОБА_4 та після реєстрації шлюбу зміна свою прізвище ОСОБА_1 на ОСОБА_4 (а.с. 22). Шлюб між ними розірвано 11.12.2012 (а.с. 23).
18.01.2013 відповідач зареєструвала шлюб з громадянином ОСОБА_5 та змінила прізвище на ОСОБА_5 (а.с. 24).
Позивач ОСОБА_1, що проживає за адресою: АДРЕСА_4, знаходиться на обліку в Суворовському об'єднаному УПФУ в м. Одесі та отримує пенсіє за віком при неповному пільговому стажі за списком № 2 зі зниженням пенсійного віку. Розмір пенсії станом на серпень 2018 року складав 1435 грн. (а.с.7).
Відповідно до частини першої статті 202 СК України повнолітні дочка, син зобов'язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги.
Аналіз наведеного положення закону дає підстави для висновку, що умовою для виникнення обов'язку повнолітніх дітей утримувати своїх батьків є одночасна наявність двох обов'язкових підстав: непрацездатність батьків та потреба в матеріальній допомозі.
Згадувана стаття Сімейного кодексу України не містить визначення, за яких обставин особа може вважатися такою, що потребує матеріальної допомоги.
При цьому відповідно до частини першої статті 10 СК України якщо певні сімейні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами або домовленістю (договором) сторін, до них застосовуються норми цього Кодексу, які регулюють подібні відносини (аналогія закону).
За положеннями частин другої-четвертої статті 75 СК України право на утримання (аліменти) має той із подружжя, який є непрацездатним, потребує матеріальної допомоги, за умови, що другий із подружжя може надавати матеріальну допомогу. Непрацездатним вважається той із подружжя, який досяг пенсійного віку, встановленого законом, або є інвалідом І, ІІ чи ІІІ групи.
Один із подружжя є таким, що потребує матеріальної допомоги, якщо заробітна плата, пенсія, доходи від використання його майна, інші доходи не забезпечують йому прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Отже, застосовуючи положення наведеного правила до правовідносин, що врегульовані статтею 202 СК України, Верховний Суд зробив висновок, що право на утримання повнолітньою дочкою, сином виникає у непрацездатних батьків за умови, що їхня заробітна плата, пенсія, доходи від використання майна, інші доходи є меншими за розмір прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» установлено, що з 1 січня 2018 року прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для осіб, які втратили працездатність, становить 1373 гривні, з 1 липня - 1435 гривень, з 1 грудня - 1497 гривень.
Як встановлено судом, розмір пенсії позивача станом серпень 2018 року становив 1435 грн, що дорівнює встановленого законом розміру прожиткового мінімуму.
Необхідність матеріальної допомоги визначається в кожному конкретному випадку залежно від матеріального становища батьків. До уваги приймається отримання батьками пенсії, державних пільг, субсидій, наявність у батьків майна, що може приносити дохід, тощо. Сам по собі факт непрацездатності батьків не зумовлює виникнення у дітей обов'язку надання їй утримання та не свідчить про наявність потреби в отриманні матеріальної допомоги.
Відповідно до пункту 21 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» обов'язок повнолітніх дочки, сина утримувати своїх непрацездатних батьків, які потребують матеріальної допомоги (стаття 202 СК України), не є абсолютним.
Отже, на час звернення з позовом до суду позивач отримував пенсію в розмірі 1435 грн., його доходи забезпечували його прожитковий мінімум, встановлений законом для осіб, які втратили працездатність, а тому його не можна вважати особою, яка потребує матеріальної допомоги в розумінні статті 202 СК України.
Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 07.11.2018 по справі №400/1621/16-ц, від 10.10.2018 по справі № 301/160/17.
Доказів того, що отримувана позивачем пенсія не забезпечує його потреб на харчування, лікування тощо суду надано не було. Так позивач не надав до суду доказів про стан його здоров'я та щомісячний розмір понесених ним витрат на лікування, а також про те, що ОСОБА_1 має скрутне матеріальне становище.
Так, надані позивачем чеки, що стосуються придбання продуктів харчування та проїзду є незначними в фінансову розмірі (а.с. 9, 10, 17). Щодо сплати комунальних послуг за квартиру, то останні також не перевищують половину його пенсії, та як видно з інформаційних довідок позивачу надана субсидія, що значно скорочує його витрати, та свідчить про піклування про нього з боку держави. (а.с. 12, 13, 14, 15). Жодного чеку на придбання ліків позивач суду не надав. Окрім того, позивач додав до позову квитанцію на придбання 10 євро (а.с. 16), що вказує на його спроможність заощаджувати кошти.
Позивач ОСОБА_1 має на праві власності квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та 1/2 частину квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с. 74-75).
Як видно з виписки по рахунку позивача, останній отримує пенсію та на його рахунку є залишок готівки (а.с. 18-20).
Всі перелічені вище обставини у своїй сукупності дають суду підстави дійти висновку про те, що позивач не потребує матеріальної допомоги, та не перебуває в скрутному матеріальному становищі.
Окремо слід зазначити, що з наданих відповідачем документів суд встановив, що остання не має матеріальної можливості надавати допомогу своєму батькові. Так відповідач отримує стабільну заробітну плату, розмір якої після відрахувань складає приблизно 10000 грн на місяць (а.с. 56). ЇЇ чоловік ОСОБА_5 є інвалідом 3 групи до 13.08.2021 (а.с. 70-71) та потребує постійного лікування (а.с. 85, 86, 87-88). Подружжя винаймає житло в м. Кривому Розі за адресою: АДРЕСА_5. Оплата за місяць складає 4850 грн. та 50% вартості електроенергії за лічильником, газ за лічильником та 100 % вартості оплати за інтернет (а.с. 72-73). Відповідач ОСОБА_2 хворіє, перебуває на обліку та потребує витрат на постійне лікування (а.с. 57, 58, 63, 64).
Згідно діючого законодавства, держава забезпечує необхідним утриманням непрацездатних осіб - пенсією за віком, пенсією з інвалідності, державною допомогою тощо. Тому при постановленні рішення слід зважати на розмір такого державного утримання і ставити його у залежність із прожитковим мінімумом.
Таким чином, доводи позивача не містять належних доказів, які б свідчили про недостатність отриманої ним пенсії для прожиткового рівня матеріального забезпечення, або наявність обставин, які зумовлюють додаткові витрати, що перевищують розмір пенсії позивача.
Оскільки друга умова для стягнення аліментів не доведена позивачем, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання батька.
Керуючись ст.ст.4, 5, 13, 19, 76-81, 89, 95, 133, ч.1 ст.142, ч.3 ст.200, ст.206, ч.2 ст.247, 258-259, 263-265, 273, ч.4 ст.274, 354, 355, п.п.9, 15 Перехідних положень ЦПК УКраїни, суд, -
Відмовити у задоволенні позивних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання батька .
Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з дати його складання шляхом подання апеляційної скарги через Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження, або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості про сторін:
Позивач: ОСОБА_1, РНОКПП НОМЕР_1, місце проживання: АДРЕСА_6
Відповідач: ОСОБА_2, РНОКПП НОМЕР_2, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_7
Представник відповідача: ОСОБА_6, адреса місця знаходження: АДРЕСА_8
Повний текст рішення по справі складено та підписано 12 грудня 2018 року.
Суддя Хомініч С.В.