Справа № 183/1776/18
№ 2-з/183/151/18
10 грудня 2018 року Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючої судді Сороки О.В.,
секретаря Пономаренко О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ нерухомого майна в натурі, -
30.03.2018 року до Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2, у якому позивач просить поділити в натурі будинок та господарські будівлі та споруди, що роз0ташовані по провулку Будівельному, 3 в м.Новомосковську Дніпропетровської області, відповідно до ідеальних часток співвласників, а також розподілити земельну ділянку.
Ухвалою судді Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області Городецького Д.І. від 02 квітня 2018 року, - відкрите провадження по даній справі, розгляд справи проводиться за правилами загального позовного провадження, триває підготовче провадження.
04.12.2018 року до канцелярії суду надійшла заява ОСОБА_1 про забезпечення позову, у якій вона просить накласти арешт на земельну ділянку, розташовану за адресою м.Новомосковськ Дніпропетровської області, провулок Будівельний, 3 та 3А.
Заява про забезпечення позову мотивована тим, що 09 жовтня 2018 року між сторонами був укладений договір про поділ житлового будинку, що був посвідчений приватним нотаріусом Новомосковського нотаріального округу Дніпропетровської області кібець Л.Г., зареєстрований в реєстрі за № 277. Договором передбачено, що з моменту укладання цього договору, спільна часткова власність на житловий будинок, - припиняється і у кожного зі сторін реєструється право власності на частину житлового будинку, як на окремий, індивідуально визначений об'єкт нерухомого майна. Посилаючись на вимоги ст. 81, ч.2 ст. 120, ст. 125 ЗК України, ст.. 377 ЦК України, позивач зазначає, що між ними не досягнуто згоди щодо поділу земельної ділянки, пропорційно до часток у праві власності на житловий будинок. Позивач вважає, що існує реальний ризик того, що відповідач без її згоди оформить право власності на земельні ділянки, тому просить накласти на них арешт.
У відповідності до ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи, однак у визначений строк заява не була розглянута, оскільки справа передана на розгляд судді Сорокі О.В. лише 07 грудня 2018 року, розгляд заяви про забезпечення позову здійснюється судом без повідомлення сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Дослідивши подані до заяви про забезпечення доказів матеріали та оцінивши надані позивачем докази у своїй сукупності, суд вважає можливим задовольнити заяву про забезпечення позову, виходячи з наступного.
Частиною 1 статті 149 ЦПК України передбачено, що суд, за заявою учасника справи має право вжити заходи забезпечення позову. Частиною 3 цієї ж статті встановлено, що забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Накладення арешту на майно є видами забезпечення позову, передбаченими ст. 150 ЦПК України.
Відповідно до пункту 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суддя має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.
З матеріалів справи вбачається, що між сторонами виник спір який регулюється нормами цивільного законодавства щодо поділу майна в натурі, однак з представлених до суду доказів не можливо визначити, на які саме земельні ділянки слід накласти арешт, та яким чином невжиття заходів забезпечення позову у вигляді арешту утруднить чи унеможливить виконання судового рішення
Під час розгляду заяви Позивача судом враховано, що заходи забезпечення позову не є співмірними із заявленими позивачем вимогами та зважаючи на вище викладене, враховуючи характер спірних правовідносин, які виникли між сторонами, суд приходить до висновку про неможливість вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельні ділянки за № 3 та 3А по пров. Будівельному в м.Новомосковську Дніпропетровської області.
На підставі викладеного, керуючись ч. 1 ст. 149,ст. 150, 151, ч. 1 ст. 157, 260 ЦПК України суд, -
Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні заяви про забезпечення позову цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ нерухомого майна в натурі.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена в день її підписання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому ухвали суду.
Суддя Сорока О.В.