ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
18 грудня 2018 року № 826/6290/17
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Арсірія Р.О., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Вона» до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг про визнання протиправною бездіяльності, визнання нечинним та скасування розпорядження, -
Суд прийняв до уваги таке:
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Вона» (далі по тексту - позивач, ПрАТ «СК «Вона») з позовом до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг (далі по тексту - відповідач, Нацкомфінпослуг), в якому просило визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невиконання розпорядження Державної регуляторної служби України №36 від 13.02.2017 про скасування розпорядження відповідача №3098 від 13.12.2016; скасувати розпорядження відповідача №3098 від 13.12.2016 та визнати це розпорядження нечинним з моменту його винесення.
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що здійснював діяльність у відповідності до норм законодавства. Вважає, що Нацкомфінпослуг помилково та безпідставно прийшла до висновків щодо порушення ПрАТ «СК «Вона» при укладенні договорів поворотної фінансової допомоги вимог законодавства про фінансові послуги розцінивши такі договори як фінансові послуги, що не відповідає положенням законодавства. Крім того, позивач посилався на відсутність у відповідача правових підстав для застосування Ліцензійних умов провадження страхової діяльності, затверджених розпорядженням Держфінпослуг від 28.08.2003 №40, оскільки такі Ліцензійні умови мають бути затверджені Кабінетом Міністрів України. З огляду на зазначене, на думку позивача, оскаржуване розпорядження видане з порушенням норм діючого законодавства, у зв'язку з чим має бути скасоване.
Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив. Зазначив, що позивач надавав фінансові послуги, які заборонені страховикам, чим порушив вимоги законодавства про фінансові послуги. На думку відповідача, оскаржуване розпорядження, видане з урахуванням вимог чинного законодавства. Вважає позовні вимоги необґрунтованими та просив відмовити у їх задоволенні.
Ухвалами від 25.05.2017 відкрито провадження у справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
18.09.2017 учасники справи подали заяву про подальший розгляд справи у порядку письмового провадження.
Відповідно до частини 4 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, що діяла на момент постановлення ухвали) особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
З огляду на вищевикладене та з урахуванням вимог статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, що діяла на момент постановлення ухвали), суд прийшов до висновку про доцільність розгляду справи у письмовому провадженні на підставі наявних матеріалів справи.
Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, встановив наступне.
Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг 13.12.2016 прийнято розпорядження №3098 «Про анулювання ліцензій на провадження страхової діяльності ПрАТ «СК «Вона», яким анульовано ліцензії товариства на провадження страхової діяльності, що видані розпорядженнями Нацкомфінпослуг від 14.06.2005 №4189, від 27.10.2005 №4809, від 30.03.2006 №5545, від 18.06.2009 №452 та від 20.05.2010 №402.
Не погоджуючи з розпорядженням №3098 ПрАТ «СК «Вона» 29.12.2016 звернулась до Експертно-апеляційної ради при Державній регуляторній службі України зі скаргою №1010, в якій просила: визнати розпорядження Нацкомфінпослуг від 13.12.2016 №3098 в частині анулювання ліцензій на провадження страхової діяльності таким, що було прийнято з порушенням вимог законодавства у сфері ліцензування.
13.02.2017 Державна регуляторна служба України за результатом розгляду скарги ПрАТ «СК «Вона» від 29.12.2016 прийняла розпорядження №36 «Про усунення порушень законодавства у сфері ліцензування», яким зобов'язала позивача усунути порушення вимог пункту 3 частини 2 статті 6, частини 2 статті 9, частини 7 статті 19 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності», скасувавши розпорядження від 13.12.2016 №3098 про анулювання ліцензій на провадження страхової діяльності ПрАТ «СК «Вона» та повідомити Державну регуляторну службу України про виконання цього розпорядження.
Не погоджуючись з даним розпорядженням від 13.12.2017 Нацкомфінпослуг оскаржив його до суду. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.05.2018 №826/4173/17, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.10.2018 у задоволенні позову відмовлено.
ПрАТ «СК «Вона» вважаючи, що відповідач безпідставно не виконує законне розпорядження Державної регуляторної служби України звернулось до суду та просило визнати бездіяльність Нацкомфінпослуг щодо невиконання розпорядження №36 від 13.02.2017 протиправною та визнати нечинним з моменту винесення та скасувати розпорядження відповідача №3098 від 13.12.2016.
Оцінивши за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позов підлягає задоволенню частково, з наступних підстав.
Згідно з пунктами 1 - 3 Положення про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, затвердженого Указом Президента України від 23.11.2011 № 1070 Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, є державним колегіальним органом, підпорядкованим Президенту України, підзвітним Верховній Раді України.
Нацкомфінпослуг здійснює державне регулювання ринків фінансових послуг у межах, визначених законодавством.
У своїй діяльності Нацкомфінпослуг керується Конституцією та законами України, актами та дорученнями Президента України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства.
Основними завданнями Нацкомфінпослуг є здійснення, в межах своїх повноважень, державного регулювання та нагляду за наданням фінансових послуг і дотриманням законодавства у відповідній сфері, а також захист прав споживачів фінансових послуг шляхом застосування у межах повноважень заходів впливу з метою запобігання і припинення порушень законодавства на ринку фінансових послуг.
Відповідно до частини 1 статті 39 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», у разі порушення законів та інших нормативно-правових актів, що регулюють діяльність з надання фінансових послуг, національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, застосовує заходи впливу відповідно до закону.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 40 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, може застосовувати такі заходи впливу, зокрема, зобов'язати порушника вжити заходів для усунення порушення та/або вжити заходів для усунення причин, що сприяли вчиненню порушення.
Порядок та умови застосування Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг заходів впливу за порушення законів та інших нормативно-правових актів, що регулюють діяльність з надання фінансових послуг, та забезпечення захисту прав споживачів фінансових послуг визначає Положення про застосування заходів впливу за порушення законодавства про фінансові послуги, затверджене розпорядженням Нацкомфінпослуг від 20.11.2012 №2319 (далі - Положення №2319).
Згідно з пунктом 4.21 Положення №2319, за результатами розгляду справи про правопорушення Нацкомфінпослуг або уповноважена особа Нацкомфінпослуг приймає одне з таких рішень: про застосування заходу впливу; про закриття справи про правопорушення.
Підпунктом 4 пункту 2.1 Положення №2319 визначено, що Нацкомфінпослуг може застосовувати такий захід впливу, як тимчасове зупинення (обмеження) або анулювання (відкликання) ліцензії на право здійснення діяльності з надання фінансових послуг.
Рішення про анулювання (відкликання) ліцензії на право здійснення діяльності з надання фінансових послуг оформляється у вигляді письмового розпорядження Нацкомфінпослуг, яким особі забороняється укладати договори зі споживачами фінансових послуг щодо зазначеного в рішенні виду (видів) фінансових послуг без права подальшого поновлення дії такої ліцензії (пункт 2.5 Положення №2319).
У відповідності до пункту 4.22 Порядку №2319, рішення про застосування заходів впливу, передбачених підпунктами 4, 5 пункту 2.1 розділу II цього Положення, набирають чинності в термін, вказаний в рішенні Нацкомфінпослуг.
В пункті 3 резолютивної частини оскаржуваного розпорядження відповідача вказано про те, що розпорядження набирає чинності через 30 календарних днів з дня його прийняття, а саме з 13.01.2016. В подальшому розпоряденням Нацкомфінпослуг від 02.02.2017 №196 виправлено описку у розпорядженні від 13.12.2016 №3098 шляхом зазначення, що розпорядження набирає чинності з 13.01.2017.
Пунктом 4.23 Порядку №2319 передбачено, що особа може оскаржити рішення про застосування заходу впливу у встановленому законодавством порядку.
Згідно із частиною 9 статті 16 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності», якщо ліцензіат протягом строку набрання чинності рішенням органу ліцензування про анулювання ліцензії, встановленого частиною восьмою цієї статті, подає скаргу (апеляцію) до Експертно-апеляційної ради з питань ліцензування, дія цього рішення органу ліцензування зупиняється до прийняття рішення спеціально уповноваженим органом з питань ліцензування за результатами розгляду апеляції Експертно-апеляційною радою з питань ліцензування.
Як було зазначено вище, ПрАТ «СК «Вона» оскаржило розпорядження №3098 від 13.12.2016 до Державної регуляторної служби України та розпорядженням останньої від 13.02.2017 №36 зобов'язано Нацкомфінпослуг усунути порушення вимог пункту 3 частини 2 статті 6, частини 7 статті 19 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності», скасувавши розпорядження від 13.12.2016 №3098 про анулювання ліцензій на провадження страхової діяльності ПрАТ «СК «Вона» та повідомити Державну регуляторну службу України про виконання цього розпорядження.
Відповідно до частини 2 статті 4 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» розпорядження спеціально уповноваженого органу з питань ліцензування, прийняті в межах його повноважень, є обов'язковими до виконання органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, юридичними особами всіх форм власності, а також фізичними особами - підприємцями.
Таким чином, відповідач зобов'язаний був виконати розпорядження Державної регуляторної служби України №3098 від 13.12.2016, однак допустив протиправну бездіяльність, що є підставою для задоволення позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо невиконання вказаного розпорядження.
Щодо позовних вимог про скасування розпорядження відповідача №3098 від 13.12.2016 та визнання його нечинним з моменту винесення, суд зазначає наступне.
Суд встановив, що Нацкомфінпослуг здійснено плановий захід державного нагляду контролю), за результатом якого складено акт перевірки дотримання суб'єктом господарювання вимог законодавства у сфері надання страхових послуг від 31.10.2016 №94/13/6-09. Згідно висновків даного акта встановлено порушення ПрАТ «СК «Вона» вимог ліцензійних умов та законодавства про фінансові послуги, зокрема щодо надання поворотних фінансових допомог, а саме:
- частини 14 статті 2 Закону України «Про страхування», відповідно до якої предметом безпосередньої діяльності страховика може бу лише страхування, перестрахування і фінансова діяльність, пов'язана з формуванням, розміщенням страхових резерві та їх управлінням;
- пункту 2.11 розділу 2 Ліцензійних умов провадження страхової діяльності, затверджених розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 28.08.2003 №40, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 15.09.2003 за №805/8126, відповідно до якого предметом безпосередньої діяльності страховика може бути лише страхування, перестрахування і фінансова діяльність, пов'язана з формуванням, розміщенням страхових резервів та їх управлінням.
За результатом розгляду акту Нацкомфінпослуг застосовано захід реагування у вигляді розпорядження про усунення порушень ліцензійних умов ПрАТ «СК «Вона» від 03.11.2016 №2759, яким зобов'язано усунути вищезазначені порушення та повідомити Нацкомфінпослуг про усунення порушень з наданням підтверджуючих документів у термін включно до 24.11.2016.
На виконання вимог розпорядження №2759, позивач надав до Нацкомфінпослуг лист від 24.11.2016 за вих. № 995 (вх. № 9362/ск від 28.11.2016) з переліком документів щодо усунення вищезазначених порушень, а саме: договір від 14.11.2016 (укладений позивачем з ТОВ «Укр Сел») про наміри придбати нежитлове приміщення, шляхом укладення угоди купівлі-продажу нежитлового приміщення протягом одного року; договір про переведення боргу від 14.11.2016 (укладений позивачем з ТОВ «Укр Сел» та ТОВ «Вона»); лист ОСОБА_2 з проханням погасити заборгованість.
Судом проаналізовані доводи відповідача про те, що надані документи не підтверджують повернення поворотних фінансових допомог позивачу вищезазначеними особами, за договорами від 25.04.2014 № 04, від 05.01.2016 № 1 та від 01.04.2016 № 01/2016, тобто позивачем не виконано вимоги розпорядження щодо усунення порушень ліцензійних умов, встановлених для виду господарської діяльності.
Так, 09.12.2016 відповідачем складено акт №121/13/6-09 про невиконання ПрАТ «СК «Вона» розпорядження про усунення порушень ліцензійних умов, встановлених для провадження страхової діяльності.
13.12.2017 Нацкомфінполуг на підставі акту прийнято розпорядження №3098 про анулювання ліцензії на провадження страхової діяльності ПрАТ «СК «Вона».
Досліджуючи питання правомірності оскаржуваного розпорядження №3098, суд враховує наступне.
Відповідно частин 1-3 статті 5 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» фінансові послуги надаються фінансовими установами, а також, якщо це прямо передбачено законом, фізичними особами - підприємцями.
Виключне право або інші обмеження щодо надання окремих фінансових послуг встановлюються законами про діяльність відповідної фінансової установи та нормативно-правовими актами державних органів, що здійснюють регулювання ринків фінансових послуг.
Надавати фінансові кредити за рахунок залучених коштів має право на підставі відповідної ліцензії лише кредитна установа.
При цьому, пунктом 5 частини 1 статті 1 вказаного Закону передбачено, що фінансова послуга - операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.
Тобто, до основних ознак фінансової послуги належить її оплатність, яка може проявлятися як у вигляді отримання прибутку, так і у вигляді збереження реальної вартості фінансових активів.
Згідно із пунктом 2.11 розділу 2 Ліцензійних умов провадження страхової діяльності, затверджених розпорядженням Держфінпослуг від 28.08.2003 №40, предметом безпосередньої діяльності страховика може бути лише страхування, перестрахування і фінансова діяльність, пов'язана з формуванням, розміщенням страхових резервів та їх управлінням.
Аналогічні положення наведені у частині 14 статті 2 Закону України «Про страхування», де зазначено, що предметом безпосередньої діяльності страховика може бути лише страхування, перестрахування і фінансова діяльність, пов'язана з формуванням, розміщенням страхових резервів та їх управлінням.
Дозволяються виконання зазначених видів діяльності у вигляді надання послуг для інших страховиків на підставі укладених цивільно-правових угод, надання послуг (виконання робіт), якщо це безпосередньо пов'язано із зазначеними видами діяльності, а також будь-які операції для забезпечення власних господарських потреб страховика.
Однак, ПрАТ «СК «Вона» вказало на те, що він надавав поворотну фінансову допомогу, яка не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування коштами та є обов'язковою до повернення.
Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем надано поворотну фінансову допомогу, яка не передбачає можливість отримання прибутку, що, як було зазначено вище, є необхідною ознакою фінансової послуги.
Зазначений висновок узгоджується з приписами підпункту 14.1.257 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, згідно яких поворотною фінансовою послугою є сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими, коштами, та є обов'язковою для повернення.
Отже, позивачем надавалися саме безвідсоткова поворотна фінансова допомога, яка за своєю природою не є фінансовою послугою в розумінні статті 1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», оскільки не спричиняє отримання прибутку, а тому надання такої допомоги не є порушенням статті 2 Закону України «Про страхування» та пункту 2.11 розділу 2 Ліцензійних умов провадження страхової діяльності, затверджених розпорядженням Держфінпослуг від 28.08.2003 №40.
Стосовно доводів позивача про те, що відповідач протиправно посилається на положення пункту 2.11 розділу 2 Ліцензійних умов провадження страхової діяльності, затверджених розпорядженням Держфінпослуг від 28.08.2003 №40, суд зазначає, що вони є необґрунтованими, з огляду на наступне.
Ліцензійні умови провадження страхової діяльності, затверджені розпорядженням Держфінпослуг від 28.08.2003 №40 та зареєстровані в Міністерстві юстиції України 15.09.2003 за №805/8126 були опубліковані в Офіційному віснику України, 2003, №38 (03.10.2003), ст. 2047 та втратили чинність 30.05.2017 на підставі розпорядження Національної комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг «Про визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Держфінпослуг з питань ліцензування діяльності з надання фінансових послуг» від 04.04.2017 №868.
Тобто, станом на дату видання оскаржуваного розпорядження №3098 вказані Ліцензійні умови провадження страхової діяльності були чинними.
Щодо посилання ПрАТ «СК «Вона» на відсутність станом на дату проведення перевірки позивача затверджених Кабінетом Міністрів України Ліцензійних умов на провадження страхової діяльності, суд зазначає наступне.
Ліцензійні умови провадження страхової діяльності, затверджені розпорядженням Держфінпослуг від 28.08.2003 №40 були у встановленому порядку зареєстровані в Міністерстві юстиції України 15.09.2003 за №805/8126 та діяли до 30.05.2017.
Ліцензійні умови провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім професійної діяльності на ринку цінних паперів) затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 07.12.2016 №913 та набрали чинності 10.12.2016.
Таким чином, оскільки Ліцензійні умови провадження страхової діяльності, затверджені розпорядженням Держфінпослуг від 28.08.2003 №40 були чинними станом на дату проведення перевірки ПрАТ «СК «Вона», відповідач мав правові підстави для їх застосування.
Водночас, оскільки судом встановлено, що ПрАТ «СК «Вона» не було порушено норми статті 2 Закону України «Про страхування» та пункту 2.11 розділу 2 Ліцензійних умов провадження страхової діяльності, затверджених розпорядженням Держфінпослуг від 28.08.2003 №40, суд дійшов висновку про протиправність розпорядження Нацкомфінпослуг від 13.12.2016 №3098 та наявність підстав для його скасування.
Щодо позовної вимоги про визнання нечинним розпорядження Нацкомфінпослуг від 13.12.2016 №3098 з моменту винесення, суд зазначає, що вона задоволенню не підлягає, оскільки визнання нечинним може бути застосовано як спосіб захисту порушеного права лише у разі оскарження нормативно-правового акту, що виокремлено законодавцем в частині 11 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на дату звернення до суду) та статті 264 Кодексу адміністративного судочинства України (чинного на дату ухвалення рішення). Оскаржуване розпорядження є правовим актом індивідуальної дії - рішенням, дію якого поширено на конкретну особу, і який є актом одноразового застосування норми права шляхом покладення на вказану особу обов'язку зобов'язання вчинити певні дії. Таким чином, враховуючи вкладене, суд приходить до висновку, що способом поновлення порушеного права особи у разі оскарження розпорядження є скасування вказаного акту.
Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також усні та письмові доводи представників сторін стосовно заявлених позовних вимог, суд дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог частково.
Керуючись положеннями статей 94, 158-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
1. Адміністративний позов приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Вона» задовольнити частково.
2. Визнати протиправною бездіяльність Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг щодо невиконання розпорядження Державної регуляторної служби України №36 від 13.02.2017 про скасування розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг №3098 від 13.12.2016.
3. Визнати протиправним та скасувати розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг №3098 від 13.12.2016 «Про анулювання ліцензій на провадження страхової діяльності ПрАТ «СК «Вона».
4. В іншій частині позовних вимог відмовити.
5. Присудити на користь приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Вона» (код 23465084, адреса: 79035, м. Львів, вул. Кримська, будинок 28, оф. 501) сплачений ним судовий збір у розмірі 1600,00 грн. (одна тисяча шістсот гривень 00 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг (код 38062828, адреса: 01001, м. Київ, вул. Б. Грінченка, 3).
Рішення суду, відповідно до частини 1 статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя Р.О. Арсірій