Справа № 185/5793/18
Провадження № 2/185/3251/18
іменем України
12 грудня 2018 року Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Головіна В.О., з участю секретаря судового засідання Кривозуб А.А., розглянувши у відкритому заочному судовому засіданні в м. Павлограді, за правилами спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк», третя особа - Приватний нотаріус Чернігівського міського нотаріального округу ОСОБА_2 про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню
13 липня 2018 року позивач звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк», третя особа - Приватний нотаріус Чернігівського міського нотаріального округу ОСОБА_2 про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню, в якому просив суд визнати виконавчий напис, виданий приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу ОСОБА_2 за реєстраційним № 6470 від 10.07.2017 р., таким, що не підлягай виконанню.
В обґрунтування позову позивач зазначив, що 23 лютого 2017 року йому стало відомо про те, що 10 липня 2017 року приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу ОСОБА_2 був вчинений виконавчий напис, яким запропоновано стягнути з нього на користь ПАТ КБ "Приватбанк" заборгованість за кредитним договором від 25.10.2005 року, за період з 25.10.2005 року по 31.05.2017 року у сумі 134716,42 грн. Вважає, що виконавчий напис має бути визнаний таким, що не підлягаю виконанню, так як він вчинений з порушенням закону, нотаріус при вчиненні виконавчого напису не дотримався вимог ст.ст. 87, 88 ЗУ «Про нотаріат», Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, оскільки виконавчий напис вчинено на підставі кредитного договору, який не може вважатися доказом безспірної заборгованості боржника перед стягувачем та поза межами строків позовної давності, так як строк, за який проводиться стягнення на підставі виконавчого напису з 25.10.2005 року по 31.05.2017 року.
Ухвалою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 18 липня 2018 року задоволено заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову від 16.07.2018 року, відповідно до якої забезпечено позов по цивільній справі № 185/5793/18, шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого напису № 6470, вчиненого 10 липня 2017 року приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу ОСОБА_2 щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» боргу у розмірі 134716,42 грн. за кредитним договором від 25.10.2005 року, до набрання законної сили рішенням суду по даній справі.
У судове засіданні позивач позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просить суд їх задовольнити, не заперечував проти винесення судом заочного рішення.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, був повідомлений про місце, дату та час слухання справи належним чином. Про причини неявки суд не повідомив. Письмовий відзив на позов не надавав.
Третя особа приватний нотаріус Чернігівського міського нотаріального округу ОСОБА_2 у судове засідання не з'явився, надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності.
Суд, зі згоди позивача, ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.
Дослідивши письмові матеріали справи, вислухавши пояснення позивача, та аналізуючи все у своїй сукупності, суд вважає, що позов підлягає задоволенню повністю за наступних обставин.
Судом при дослідженні матеріалів справи встановлено, що 10 липня 2017 року приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу ОСОБА_2, за реєстровим номером № 6470, було вчинено виконавчий напис, яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» боргу у розмірі 134716,42 грн. за кредитним договором від 25.10.2005 року, які складаються з наступного:
- Заборгованість за тілом кредиту у розмірі 8068,62 грн.;
- Заборгованість за відсотками у розмірі 118056,54 грн.;
- Заборгованість з комісії та пені у розмірі 1700,00 грн.;
- Заборгованість по штрафам(фіксована частина) у розмірі 500,00 грн.;
- Заборгованість по штрафам(відсоток від суми заборгованості) у розмірі 6391,26 грн.
Стягнення здійснюється за період з 25 жовтня 2005 року по 31 травня 2017 року.
Стягнуто плати за домовленістю, згідно ст. 31 ЗУ «Про нотаріат».(арк.с.4).
На підставі вищевказаного виконавчого напису державним виконавцем Павлоградського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області 23 лютого 2018 року винесена постанова про відкриття виконавчого провадження про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ "Приватбанк" боргу у розмірі 134716,42 грн.(арк.с.7).
Статтею 87 Закону України «Про нотаріат» передбачено, що для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ст. 88 Закону України «Про нотаріат», нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п.п. 1.1, 3.1, 3.2, 3.3, 3.4, 3.5 глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року за № 296/5, для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів. Нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172. Якщо для вимоги, за якою вчиняється виконавчий напис, законом установлено інший строк давності, виконавчий напис вчиняється у межах цього строку. Строки, протягом яких може бути вчинено виконавчий напис, обчислюються з дня, коли у стягувача виникло право примусового стягнення боргу. При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 № 1172.
Постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 затверджено Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів (далі - Перелік).
Відповідно до пункту 1 Переліку для одержання виконавчого напису для стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими угодами подаються, зокрема, оригінал нотаріально посвідченої угоди; документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.
Відповідно до пункту 2 Переліку для одержання виконавчого напису з підстав, що випливають з кредитних відносин додаються: оригінал кредитного договору; засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.
Пунктом 2.2 глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року №296/5, визначено, що вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов'язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця.
Отже, суд має встановити, що банком нотаріусу надано всі необхідні документи, що підтверджують безспірність заборгованості, наявність доказів належного направлення та отримання позивачем письмової вимоги про усунення порушень. Такого правового висновку дійшов Верховний Суд України у справі №6-158цс15 від 20 травня 2015 року.
В матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження того, що ПАТ КБ «Приватбанк» було направлено позивачу лист з вимогою про усунення порушення стосовно зобов'язання із зазначенням у листі вимоги стислого змісту порушених зобов'язань, хоча з матеріалів справи й вбачається, що ПАТ КБ «Приватбанк» направляв 15.06.2017 року письмову вимогу про усунення порушень за кредитним договором № б/н від 25.10.2005 року ОСОБА_1, проте на адресу: Дніпропетровська область м. Павлоград, вул. Кооперативна, 5/44, але з копії паспорта позивача вбачається, що він за цією адресою ніколи не був зареєстрованим, проте наявні відомості про його місце реєстрації, а саме: був зареєстрований 26.10.2006 року за адресою: м. Павлоград, провул. Бригадний, буд. 20, та знятий з реєстрації 16.12.2010 року, та з 01.02.2011 року по теперішній час зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, що дає суду можливість дійти висновку, що ані банк ані нотаріус належним чином не повідомляли ОСОБА_1 про наявність заборгованості по кредитному договору, у зв'язку з чим ОСОБА_1 був позбавлений можливості бути вчасно проінформованим про наявність заборгованості та можливості або оспорити вимоги ПАТ КБ «Приватбанк», або ж виконати їх, що не може свідчити про безспірність суми, пред'явленої до стягнення.
Таким чином, ОСОБА_1 не отримував вимоги про можливе стягнення заборгованості за кредитним договором шляхом вчинення виконавчого напису нотаріуса. Нотаріусом, у свою чергу, не було перевірено надіслання такої вимоги і отримання її позивачем, що унеможливило подання останнім нотаріусу обґрунтованих заперечень щодо вчинення виконавчого напису або письмової згоди.
Також нотаріус не з'ясував чи не пропущено банком строк позовної давності, не встановив коли було здійснено останню оплату по кредиту. Період стягнення у виконавчому написі зазначено з 25 жовтня 2005 року по 31 травня 2017 року, тобто більше ніж три роки.
З матеріалів справи не вбачається, що при вчиненні напису нотаріус отримував від банку та від позивача первинні бухгалтерські документи щодо видачі кредиту та здійснення його часткового погашення (квитанції, платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки тощо), тому у нотаріуса були відсутні підстави вважати, що розмір заборгованості перед банком, суми штрафних санкцій та процентів, зазначені у написі, є безспірними.
Отже, нотаріус при вчиненні напису не переконався належним чином у безспірності розміру сум, що підлягають стягненню за написом, та дотримання стягувачем вимог закону щодо трирічного строку подання про вчинення виконавчого напису з часу настання у нього права на звернення з вимогами по кожному окремому щомісячному платежу, чим порушив норми ст. 88 Закону України «Про нотаріат», п.284 Інструкції та п.1 Переліку.
Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України, суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Згідно ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Статтею 81 ЦПК України, визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За таких обставин, враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 7 ст. 158 ЦПК України, у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев'яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.
Судові витрати по справі підлягають розподілу відповідно до ст. 141 ЦПК України, проте оскільки позивача звільнено від сплати судового збору на підставі ЗУ «про судовий збір», то суд приходить до висновку, що судові витрати на сплату судового збору компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Керуючись ст. ст.263, 264, 265, 280-282 ЦПК України суд -
Позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк», третя особа - Приватний нотаріус Чернігівського міського нотаріального округу ОСОБА_2 про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню задовольнити.
Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений 10 липня 2017 року приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу ОСОБА_2, зареєстрований в реєстрі за № 6470 про стягнення з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_3, РНОКПП: НОМЕР_1, на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" заборгованості за кредитним договором від 25 жовтня 2005 року за період з 25 жовтня 2005 року по 31 травня 2017 року в розмірі 134716,42 грн.
Судові витрати по сплаті судового збору компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Апеляційна скарга подається до Дніпровського апеляційного суду.
Суддя: ОСОБА_3