про відмову у відкритті провадження
18 грудня 2018 року м. Кропивницький Справа № 1140/3418/18
Суддя Кіровоградського окружного адміністративного суду Хилько Л.І., розглянувши матеріали подання про заміну сторони у виконавчому провадженні, -
14.12.2018 року за вх.№3418 до Кіровоградського окружного адміністративного суду надійшло подання старшого державного виконавця ВПВР УДВС ГТУЮ у Кіровоградській області про заміну сторони у виконавчому провадженні з примусового виконання постанови про стягнення виконавчого збору її правонаступником.
Питання заміни сторони виконавчого провадження врегульовані ст.379 КАС України.
Ч. 1 ст. 379 КАС України вказує, що разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за поданням державного виконавця або за заявою заінтересованої особи суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, замінює сторону виконавчого провадження її правонаступником.
Відповідно до ч. 2 ст. 379 КАС України, суд розглядає питання про заміну сторони виконавчого провадження в десятиденний строк у судовому засіданні з повідомленням державного виконавця або заінтересованої особи, які звернулися з поданням (заявою), та учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду.
Отже, заміна адміністративним судом сторони виконавчого провадження є можливою лише у разі, якщо вказане виконавче провадження спрямоване на виконання судового рішення вказаного суду як суду першої інстанції. Однак, заявник в даному випадку просить замінити сторону у виконавчому провадженні при виконанні постанови ВПВР УДВС ГТУЮ у Кіровоградській області про стягнення виконавчого збору, а не судового рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду як суду першої інстанції.
Положення статті 379 КАС України передбачають можливість заміни адміністративним судом сторони виконавчого провадження виключно в рамках інституту виконання судового рішення.
Висновок суду також підтверджується законодавчо-визначеною конструкцією процесуального законодавства, оскільки ст.379 Кодексу розміщена у розділі IVКодексу адміністративного судочинства України "Процесуальні питання, пов'язані із виконанням судових рішень в адміністративних правах".
Із системного аналізу норм чинного законодавства вбачається те, що заміна сторони виконавчого провадження при виконанні рішень інших органів (посадових осіб) саме в порядку статті 379 КАС України суперечить нормам чинного процесуального законодавства України та не відповідає засадам адміністративного судочинства України.
Положеннями ч. 1 ст. 442 Цивільного процесуального кодексу України від 18.03.2004 р. № 1618-IV визначено, що у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником.
Таким чином, суд акцентує увагу на тому, що вказана норма розміщена у розділі VI Цивільного процесуального кодексу України "Процесуальні питання, пов'язані із виконанням судових рішень в цивільних справах та рішень інших органів (посадових осіб)".
Аналіз вказаних процесуальних норм свідчить на користь висновку, що ст. 442 ЦПК України в порядку цивільного судочинства регламентовано не лише можливість заміни сторони виконавчого провадження при виконанні рішення суду у цивільній справі, але й при виконанні рішень інших органів та посадових осіб.
Відтак, питання заміни сторони виконавчого провадження при виконанні рішень інших органів (посадових осіб) не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства України та віднесене до юрисдикції місцевих загальних судів в порядку цивільного судочинства.
Приписами ч. 2 ст. 6 КАС України визначено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом.
У пункту 24 рішення в справі "Сокуренко і Стригун проти України" від 20 липня 2006 року Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Крім того, ЄСПЛ у справі "Занд проти Австрії" від 12 жовтня 1978 року вказав, що словосполучення "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття "суд, встановлений законом" у ч. 1 ст. 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з (…) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (…)". З огляду на це не вважається "судом, встановленим законом" орган, котрий, не маючи юрисдикції, здійснює судовий розгляд на підставі практики, яка не передбачена законом.
Згідно ч. 6 ст. 7 КАС України, у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права).
Пунктом першим частини першої статті 170 КАС України визначено те, що суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Згідно до вимог ч. 3 ст. 170 КАС України, копія ухвали про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі надсилається особі, яка подала позовну заяву, разом із позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами не пізніше наступного дня після її постановлення. Копія позовної заяви залишається в суді.
Відповідно ч. 5 ст. 170 КАС України повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
Враховуючи, що подання про заміну сторони виконавчого провадження не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства та керуючись ч. 6 ст. 7 КАС України, суд дійшов висновку про відмову у відкритті провадження за таким поданням.
При цьому суд вважає неприйнятними посилання заявника у поданні на постанову Верховного Суду України від 18.11.2015 року за справою № 6-2391ц15, предметом розгляду якої були питання підсудності розгляду заяв про заміну сторони виконавчого провадження на підставі виконавчого напису нотаріуса, а саме в якому провадженні розглядати такі заяви, в порядку цивільного чи адміністративного судочинства, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 379 КАС України (в редакції, яка діє з 15 грудня 2017 року) у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за поданням державного виконавця або за заявою заінтересованої особи суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, замінює сторону виконавчого провадження її правонаступником.
Отже, нормами КАС України не передбачено розгляд заяв про заміну сторони виконавчого провадження з примусового виконання, в т.ч. постанов органів ДВС.
Керуючись статтями 6, 7, 170, 243, 248, 256, 293, 294, 379, КАС України, суд,
Відмовити у відкритті провадження за поданням про заміну сторони виконавчого провадження.
Роз'яснити заявнику, що розгляд таких питань віднесено до юрисдикції місцевих загальних судів в порядку цивільного судочинства.
Копію ухвали суду про відмову у відкритті провадження разом з поданням та усіма доданими до нього матеріалами надіслати заявнику.
Повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду із завою з тих самих предмета і підстав, щодо якої постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею. Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду, через Кіровоградський окружний адміністративний суд, у 15 - денний строк, установлений статтею 295 КАС України.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду Л.І. Хилько