ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
06 грудня 2018 року № 826/1246/18
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Катющенка В.П., за участю секретаря судового засідання Скидан С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_1
до проГоловного управління ДФС у Київській області визнання протиправними та скасування рішень,
за участю:
від позивача - ОСОБА_2, ОСОБА_3;
від відповідача - Левчук С.М.
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1.) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом, у якому просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Київській області (далі - ГУ ДФС у Київській області) від 24.10.2017 № 0082351309, № 0082501309, № 0082361309, № 0082451309, № 0082491309 та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску № 0082411309.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що висновки, викладені в акті перевірки від 22.09.2017, не відповідають нормам чинного законодавства, а оскаржувані рішення прийняті без урахування дійсного стану фінансово-господарської діяльності та обліку позивача. Наголошував на тому, що розрахунки, наведені в акті перевірки, не ґрунтуються на будь-яких первинних документах. Крім того, під час перевірки та оскарження результатів такої перевірки, податковому органу було надано всі документи, які підтверджують дані податкового обліку позивача.
Ухвалою суду від 26.01.2018 відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами загального позовного провадження у підготовче судове засідання на 22.03.2018.
19.02.2018 представником відповідача Вороновою К.О. подано до суду відзив на позовну заяву, за змістом якого остання просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог. Пояснила, що оскаржувані рішення прийняті контролюючим органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, факт порушень податкового законодавства зафіксовано у акті перевірки, висновки якого ґрунтуються на первинних документах, що були у розпорядженні контролюючого органу. Зазначила, що під час проведення перевірки працівниками контролюючого органу за результатами співставлення залишків товарно-матеріальних цінностей, вирахуваних працівниками податкового органу, та залишків, які обліковувались у позивача, встановлено, що останні є меншими за ті, що обраховані перевіряючими. Вартість відповідної різниці залишків віднесена податковим органом до доходів, які отримані позивачем та, як наслідок, на відповідну суму нараховано податок на доходи фізичних осіб, єдиний соціальний внесок, військовий збір, податок на додану вартість та застосовано штрафну санкцію за проведення розрахункових операцій без застосування реєстратора розрахункових операцій. Також під час перевірки за результатами співставлення інформації про обліковувані позивачем залишки товарно-матеріальних цінностей на початок та кінець 2015 та 2016 років, а також розраховані працівниками податкового органу розміри реалізованих підприємцем таких цінностей у складі готової продукції, встановлено факт реалізації товару по безготівковій формі розрахунків, який відсутній у обліку оприбуткування придбаного товару. Виявлення такого факту стало підставою для застосування фінансової санкції у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів (том 3 а.с. 5-12).
У судовому засіданні 22.03.2018 судом залучено до матеріалів справи відповідь на відзив, зобов'язано відповідача у строк до 06.04.1018 надати заперечення на відповідь на відзив, у зв'язку з чим оголошено перерву до 17.05.2018.
03.04.2018 представником відповідача Войцеховською П.П. подано до суду клопотання про долучення до матеріалів справи доказів, а саме: розрахунків донарахувань, залишків товару, реєстри (том 3 а.с. 41-125).
У підготовчому судовому засіданні 17.05.2018 судом на підставі частини першої статті 47 Кодексу адміністративного судочинства України прийнято до розгляду заяву позивача про збільшення позовних вимог, у якій заявлено вимогу про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 24.10.2017 № 0082401309 (том 3 а.с. 127-130).
Також у підготовчому судовому засіданні 17.05.2018 судом задоволено клопотання представника позивача ОСОБА_2 та долучено до матеріалів справи реєстри отриманих доходів по контрагентам згідно платіжних доручень по банківським випискам за 2015-2016 роки; банківські виписки за 2015-2016 роки; копію наказу про надання благодійної допомоги за 2015 рік; копію наказу про надання благодійної допомоги за 2016 рік (том 3 а.с. 132-234).
У зв'язку з поданням позивачем заяви про збільшення позовних вимог та надання учасниками справи додаткових документів, зобов'язання судом відповідача повторно направити позивачеві пояснення, у підготовчому судовому засіданні 17.05.2018 судом оголошено перерву до 05.07.2018.
29.06.2018 представником відповідача Левчук С.М. подано до суду відзив на заяву про збільшення позовних вимог та клопотання про долучення до матеріалів справи документів, які були досліджені у ході проведення перевірки позивача (том 4 а.с. 1-78).
31.06.2018 до суду від позивача надійшли пояснення з приводу цукрової пудри (том 4 а.с. 79-83).
У підготовчому судовому засіданні 05.07.2018 судом задоволено клопотання учасників справи та долучено до матеріалів справи:
- надані представником позивача податкові декларації з податку на додану вартість за січень, квітень 2016 року; додаткові пояснення; таблиці виписаних податкових накладних, скоригованих податкових накладних, повторно виписаних податкових накладних; зведену таблицю по реалізації кондитерських виробів згідно асортименту; звіт про переміщення номенклатури на складах сировини за 2015 рік; розшифровку переміщення сировини "Склад" 2015; звіт про переміщення номенклатури на складах "Цех № 1" 2015; розгорнуте переміщення "Цех" 2015; розшифровку переміщення сировини "Цех" 2015; списання сировини згідно норм по реалізації 2015 рік; звіт про переміщення номенклатури на складах 2016; розшифровку переміщення сировини "Склад" 2016; звіт про переміщення номенклатури на складах за 2016 рік; розгорнуте переміщення сировини "Цех" 2016; розгорнуте переміщення сировини "Цех" 2016; списання сировини згідно норм по реалізації 2016 рік (том 4 а.с. 88-109);
- додаткові пояснення відповідача (том 4 а.с. 110-111).
У зв'язку з витребуванням у позивача реєстру придбаних товарно-матеріальних цінностей за 2016 рік та пояснень щодо вартості товарно-матеріальних цінностей, з якої обраховано отриманий прибуток, а у відповідача - запиту від 04.09.2017 № 25901/ФОП/10-36-13-09 у підготовчому судовому засіданні 05.07.2018 оголошено перерву до 20.09.2018.
23.07.2018 від позивача до суду надійшли пояснення та належним чином засвідчені копії витребовуваних судом документів (том 4 а.с. 115-129).
26.07.2018 до суду від представника відповідача Кушнір А.І. надійшло клопотання про надання документів (том 4 а.с. 132-142).
У підготовчому судовому засіданні 20.09.2018 судом долучено до матеріалів справи пояснення позивача та додані останнім документи (том 4 а.с. 145-190) та оголошено перерву до 10.10.2018.
Ухвалою суду, постановленою без виходу до нарадчої кімнати у підготовчому судовому засіданні 10.10.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті у судове засідання на 08.11.2018.
У зв'язку з клопотаннями позивача та його представника про неможливість прибути у судове засідання, судовий розгляд справи, призначений на 08.11.2018, відкладено на 06.12.2018.
Представники позивача у судовому засіданні 06.12.2018 позовні вимоги підтримали у повному обсязі та просили суд позов задовольнити.
Представник відповідача у судовому засіданні 06.12.2018 заперечувала проти позову та просила суд відмовити у задоволенні позовних вимог.
На підставі частини третьої статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні 06.12.2018 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
У період з 04.09.2017 по 15.09.2017 уповноваженими особами ГУ ДФС у Київській області проведено документальну планову виїзну перевірку фінансово-господарської діяльності з питань дотримання ФОП ОСОБА_1 вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи та з питань нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2014 по 31.12.2016, за результатами якої складено акт від 22.09.2017 № 719/10-36-13-09/НОМЕР_8 (том 1 а.с. 10-29).
Актом перевірки зафіксовано порушення позивачем:
- підпунктів 2, 6, 8, 9 пункту 6 Порядку ведення Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 16.09.2013 № 481, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 01.10.2013 за №1686/24218 та підпункту "а" пункту 176.1 статті 176 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (із змінами та доповненнями, далі - ПК України), в частині невірного відображення отриманого від здійснення господарської діяльності із сумарним підсумком за місяць, квартал, рік, зокрема, кошти, що надійшли на поточний рахунок, касу платника податків та / або отримані готівкою, суми фактично понесених інших витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходу, які не зазначені в графах 6 та 7, та суми чистого оподатковуваного доходу, яка розраховується як різниця між сумою доходу за звітний період (графі 4) та сумою понесених витрат від провадження господарської діяльності або незалежної професійної діяльності (графи 6, 7,8);
- пункту 167.1 статті 167, пункту 177.2 статті 177 ПК України в частині заниження суми чистого доходу за період з 01.01.2014 по 31.12.2016 на загальну суму 97681,84 грн без ПДВ, що призвело до заниження податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності на суму 17376,22 грн;
- пункту 161 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень ПК України в частині заниження чистого доходу від здійснення підприємницької діяльності за період з 01.01.2014 по 31.12.2016 в сумі 97681,84 грн без ПДВ, що призвело до заниження військового збору від здійснення підприємницької діяльності в сумі 1465,23 грн;
- пункту 2 частини першої статті 7, статті 8, частини другої статті 9 Закону України від 08.07.2010 № 2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" в частині заниження чистого доходу, з якого відраховується єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2014 по 31.12.2016 на загальну суму 97681,84 грн без ПДВ (з урахуванням максимальної величини бази нарахування єдиного внеску в сумі 97681,84 грн), що призвело до заниження єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування з сум доходу від здійснення підприємницької діяльності, на який нараховується єдиний внесок в сумі 25269,44 грн;
- пункту 187.1 статті 187 ПК України в частині заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість в зв'язку з не включенням до податкових зобов'язань з податку на додану вартість суми реалізованих товарно-матеріальних цінностей, що не відображені в податковому обліку та в податковій декларації про майновий стан і доходи за 2015 та 2016 на загальну суму 97681,84 грн без ПДВ, що призвело до заниження податку на додану вартість в сумі 19536,37 грн;
- статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" в частині проведення розрахункових операцій без застосування РРО всього на суму 97681,84 грн;
- пункту 12 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" в частині пересорту товару, а саме: реалізований товар по безготівковій та готівковій формі розрахунків за період з 01.01.2014 по 31.12.2016 відсутній у обліку оприбуткування придбаного товару на загальну суму 90256,10 грн.
На підставі виявлених порушень 24.10.2017 відповідачем були прийняті наступні рішення:
- податкове повідомлення-рішення № 0082351309, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб за основним платежем у сумі 17376,22 грн та штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 4344,06 грн (том 1 на звороті а.с. 32);
- податкового повідомлення-рішення № 0082361309, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем військовий збір за основним платежем у сумі 1465,23 грн та штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 366,31 грн (том 1 а.с. 30);
- вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ф-0082401309, якою позивачу визначено заборгованість зі сплати єдиного внеску у розмірі 25269,44 грн (том 1 на звороті а.с. 30);
- рішення № 0082411309 про застосування штрафних санкцій за донарахування податковим органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, яким позивачу визначено штрафні санкції з суми донарахованого єдиного внеску у розмірі 3056,34 грн (том 1 а.с. 32);
- податкового повідомлення-рішення № 0082451309, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку додану вартість за основним платежем у сумі 19536,37 грн та штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 4884,09 грн (том 1 а.с. 33);
- податкового повідомлення-рішення № 0082491309, яким позивачу визначено суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 1,00 грн за порушення пункту 1 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг (том 1 на звороті а.с. 33);
- податкового повідомлення-рішення № 0082501309, яким позивачу визначено суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 180512,20 грн за порушення пункту 12 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (том 1 а.с. 31).
Не погодившись з рішеннями контролюючого органу, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Зі змісту акта перевірки вбачається, що за результатами співставлення інформації про залишки товарно-матеріальних цінностей, які обліковуються позивачем, та інформації про залишки товарно-матеріальних цінностей, яка отримана за результатами розрахунків, проведених працівниками контролюючого органу шляхом множення кількості товарно-матеріальних цінностей, які використовуються для виробництва продукції, на кількість реалізованої продукції, яка отримана з даних Єдиного державного реєстру податкових накладних, контролюючим органом встановлено, що залишки товарно-матеріальних цінностей, які обліковуються позивачем, є меншими ніж залишки, обраховані працівниками податкового органу. На підставі викладеного, відповідачем зроблено висновок, що позивачем проведено реалізацію залишків товарно-матеріальних цінностей, які не обліковуються у позивача у розмірі, обрахованому працівниками податкового органу, в результаті чого отримано дохід, який підлягає оподаткуванню.
Наведені висновки відповідача спростовуються наступним.
Як вбачається з акта перевірки, інформація про кількість використаних в господарській діяльності товарно-матеріальних цінностей та кількість придбаних позивачем товарно-матеріальних цінностей, визначена з даних архіву Єдиного державного реєстру податкових накладних.
Тим часом, як вбачається з реєстрів реалізованих товарно-матеріальних цінностей за 2015 та 2016 роки (том 3 а.с. 52-94) до них двічі включено інформацію про реалізацію товарно-матеріальних цінностей, зазначених у податкових накладних № 1 від 06.01.2015, № 5 від 13.01.2015, № 14 від 20.01.2015, № 6 від 13.01.2015, № 7 від 13.01.2015, № 11 від 16.01.2015, № 15 від 20.01.2015, № 22 від 23.01.2015.
На підтвердження викладеного позивачем надано розрахунки коригування кількісних і вартісних показників до названих податкових накладних № 6 від 30.01.2015, № 8 від 30.01.2015, № 19 від 09.02.2015, № 9 від 30.01.2015, № 10 від 30.01.2015, № 12 від 30.01.2015, № 20 від 09.02.2015, № 25 від 09.02.2015 (том 4 а.с. 160-167), а також податкові накладні № 51 від 13.02.2015, № 55 від 13.02.2015, № 64 від 13.02.2015, № 56 від 13.02.2015, № 57 від 13.02.2015, № 61 від 13.02.2015, № 55 від 13.02.2015, № 70 від 13.02.2015 (том 4 а.с. 168-175).
З реєстру придбаних товарно-матеріальних цінностей у 2015 році вбачається, що в розділі "повидло" зазначено кількість (об'єм) 2932,3 кг (том 3 а.с. 100-101).
Поряд з цим, за результатами підрахунку всіх складових названого розділу судом встановлено, що сума складає 2376,3 кг.
Крім того, у названий розділ включено "наповнювач смаковий "Компаунд "Лимон", який не є повидлом.
Таким чином, позивачем у 2015 році придбано "повидло" у кількості 2374,3 кг, що відповідає інформації, зазначеній у звіті про переміщення номенклатури на складах, розгорнутому переміщенню сировини по "Цех", розшифровці переміщення сировини по "Склад", розшифровці переміщення сировини по "Цех" (том 4 а.с. 126-127).
З реєстру придбаних товарно-матеріальних цінностей у 2015 році прослідковується, що в розділі "цукор" зазначено кількість (об'єм) 2450 кг (том 3 а.с. 101).
Тим часом, як вбачається з копій фіскальних чеків, наданих позивачем, 24.02.2015 було придбано 350 кг цукру, а 15.02.2015 - 600 кг.
Таким чином, позивачем у 2015 році придбано "цукор" у кількості 2550 кг, що відповідає інформації, зазначеній у розгорнутому переміщенню сировини по "Цех", розшифровці переміщення сировини по "Склад", розшифровці переміщення сировини по "Цех" (том 4 а.с. 126 (зворот)-127).
Як вбачається з реєстру придбаних товарно-матеріальних цінностей у 2015 році, в розділі "яйця" зазначено кількість (об'єм) 18180 шт. (том 3 а.с. 101-103).
До відповідного розділу включено інформацію про кількість товарно-матеріальних цінностей (яйця), які були придбані у ТОВ "Фоззі-Фуд" на підставі податкових накладних № 17936 від 03.08.2015 - 360 шт., № 17937 від 03.08.2015 - 360 шт., № 17938 від 08.08.2015 - 360 шт., № 17939 від 11.08.2015 - 720 шт.
Вказані податкові накладні позивачем не отримувались, що підтверджується податковою декларацією з податку на додану вартість за серпень 2015 року (том 4 а.с. 186-189).
Таким чином, позивачем у 2015 році придбано "яйця" у кількості 16380 шт., що відповідає інформації, зазначеній у розшифровці переміщення сировини по "Склад" (том 4 а.с. 127).
З реєстру придбаних товарно-матеріальних цінностей у 2016 році вбачається, в розділі "маргарин" зазначено кількість (об'єм) 5884,8 кг (том 4 а.с. 136-137).
До відповідного розділу включено інформацію про кількість товарно-матеріальних цінностей (маргарин), які були придбані у ФОП ОСОБА_8 на підставі податкових накладних № 14 від 28.01.2016 - 100 кг, № 55 від 28.04.2016 - 200 шт., № 160 від 20.10.2016 - 4,8 кг.
Названі податкові накладні позивачем не отримувались, що підтверджується податковими деклараціями з податку на додану вартість за січень, квітень 2016 року (том 4 а.с. 89-92).
Таким чином, позивачем у 2016 році придбано "маргарин" у кількості 5580 кг, що відповідає інформації, зазначеній у звіті про переміщення номенклатури на складах, Розшифровці переміщення сировини по "Склад" (том 4 а.с. 99).
Як вбачається з реєстру придбаних товарно-матеріальних цінностей у 2016 році, в розділі "олія" зазначено кількість (об'єм) 135 л. (том 4 а.с. 137).
До відповідного розділу включено інформацію про кількість товарно-матеріальних цінностей (олія), які були придбані у ТОВ "ТД "Крокус" на підставі податкової накладної №360 від 27.01.2016 - 10 л. Однак, як зазначено в номенклатурі товару, пляшки з олією були місткістю 4600 гр, що не може становити 10 л, а становить 9 л.
Таким чином, позивачем у 2016 році придбано "олія" у кількості 134 кг, що відповідає інформації, зазначеній у звіті про переміщення номенклатури на складах, розшифровці переміщення сировини по "Склад" (том 4 а.с. 99).
Як вбачається з реєстру придбаних товарно-матеріальних цінностей у 2016 році, в розділі "молоко згущене" зазначено кількість (об'єм) 548 кг (том 4 а.с. 142).
До відповідного розділу включено інформацію про кількість товарно-матеріальних цінностей (молоко згущене), які були придбані у ТОВ "ТД "Крокус" на підставі податкових накладних № 767 від 31.08.2016 - 18 кг, № 1752 від 30.11.2016 - 12 кг, № 351 від 28.12.2016 - 18 кг. Однак, названий товар придбавався і обліковувався позивачем як "молоко згущене варене".
Таким чином, позивачем у 2016 році придбано "молоко згущене" у кількості 498 кг, що відповідає інформації, зазначеній у звіті про переміщення номенклатури на складах, Розшифровці переміщення сировини по "Склад" (том 4 а.с. 99).
З реєстру придбаних товарно-матеріальних цінностей у 2016 році вбачається, що в розділі "яйця" зазначено кількість (об'єм) 36228 шт. (том 4 а.с. 140).
До відповідного розділу включено інформацію про кількість товарно-матеріальних цінностей (яйця), які були придбані у ТОВ "Фоззі-Фуд" на підставі податкової накладної № 4441 від 29.01.2016 - 360 шт. двічі, а також на підставі податкової накладної № 1004 від 13.03.2016 - 720 шт., яка позивачем не отримувалась, що підтверджується податковою декларацією з податку на додану вартість за березень 2016 року.
Крім того, за результатами підрахунку всіх складових названого розділу судом встановлено, що сума складає 36480 шт.
Таким чином, позивачем у 2016 році придбано "яйця" у кількості 35400 шт., що відповідає інформації, зазначеній у звіті про переміщення номенклатури на складах, Розшифровці переміщення сировини по "Склад" (том 4 а.с. 99).
Також під час проведених відповідачем розрахунків не було враховано кількість товарно-матеріальних цінностей, які були передані позивачем на благодійність, що підтверджується копіями видаткових накладних (том 2 а.с. 212-213).
Додатково суд звертає увагу на те, що під час здійснення розрахунків кількості товарно-матеріальних цінностей, які були використані під час виробництва тієї кількості продукції, яка була реалізована позивачем у 2016 році згідно з даними Єдиного державного реєстру податкових накладних, податковим органом не було враховано, що наказом № 18-ОС від 13.12.2015 "Про використання сировини у виробництві" змінено кількість сировини, яка використовується для виробництва тієї самої кількості продукції порівняно з кількістю сировини, яка використовувалась у 2015 році, згідно з наказом № 26-ОС від 29.12.2014 (том 2 а.с. 214-216).
Крім того, відповідачем не враховано, що під час виробництва продукції позивач здійснює виробництво і товарно-матеріальних цінностей, які він використовує у господарській діяльності. Так, з метою мінімізації витрат на придбання товарно-матеріальних цінностей, які використовуються у виробництві, позивачем придбано "Мельницю ММ -10", за допомогою якої цукор переробляється у цукрову пудру (том 4 а.с. 81, 83).
Проведення позивачем такої переробки обумовлює невідповідність інформації про залишки товарно-матеріальних цінностей: цукор та цукрова пудра, обраховані відповідачем за даними, які містяться в реєстрі придбаних позивачем товарно-матеріальних цінностей.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що розрахунки, проведені відповідачем, містять помилки, що свідчить про необґрунтованість висновків податкового органу щодо нестачі товарно-матеріальних цінностей.
Додатково суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Згідно з пунктом 177.1 статті 177 ПК України (у редакції, яка була чинна на момент виникнення спірних правовідносин) доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу.
За визначенням пункту 177.2 статті 177 ПК України об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.
Відповідно до пункту 164.1 статті 164 ПК України загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.
Загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання), доходів, які оподатковуються у складі загального річного оподатковуваного доходу, та доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними цим Кодексом.
Загальний річний оподатковуваний дохід дорівнює сумі загальних місячних оподатковуваних доходів, іноземних доходів, отриманих протягом такого звітного податкового року, доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності згідно із статтею 177 цього Кодексу, та доходів, отриманих фізичною особою, яка провадить незалежну професійну діяльність згідно із статтею 178 цього Кодексу.
За результатами аналізу наведених положень Податкового кодексу України, суд приходить до висновку, що об'єктом оподаткування податком на доходи фізичних осіб є доходи отримані та нараховані (виплачені, надані) фізичною особою - платником податку.
Відповідно до визначення господарської діяльності, закріпленого у підпункті 14.136 пункту 14.1 статті 14 ПК України господарською діяльністю є діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Згідно з підпунктом 14.1.202 пункту 14.1 статті 14 ПК України продаж (реалізація) товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів.
Разом з тим, ні в акті перевірки, ні під час розгляду справи відповідачем не наведено та не надано доказів на підтвердження здійснення позивачем реалізації товарно-матеріальних цінностей та отримання чи нарахування (виплати, надання) позивачем доходу у розмірі, зазначеному в акті перевірки.
З огляду на викладене відповідачем не надано доказів на підтвердження отримання позивачем валового доходу у більшому розмірі, ніж визначено ним під час розрахунку грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб.
Встановлення за результатами перевірки розбіжності у величині залишків товарно-матеріальних цінностей, які використовуються позивачем для виробництва продукції, яка ним реалізується, на переконання суду, не підтверджує факту отримання позивачем доходу від реалізації таких товарно-матеріальних цінностей.
Відповідно до пункту 161 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір. Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу. Об'єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу.
Абзацом 1 пункту 2 частини першої статті 7 Закону України від 08.07.2000 №2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (з наступними змінами та доповненнями у редакції, яка була чинна на час виникнення спірних правовідносин, далі - Закон №2464-VI) визначено, що єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб.
Як вбачається з наведених правових норм, розрахунковою величиною для визначення військового збору та єдиного внеску є дохід.
Враховуючи наведене та, з огляду на відсутність доказів на підтвердження факту заниження позивачем доходу на суму, зазначену в акті перевірки, суд дійшов висновку, що підстави для визначення суми грошових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб, військового збору та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та застосування штрафних санкцій, - відсутні.
За наведених обставин, суд дійшов висновку, що податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у Київській області від 24.10.2017 № 0082351309, № 0082361309, вимога про сплату недоїмки від 24.10.2017 № 0082401309, рішення про застосування штрафних фінансових санкцій за донарахування податковим органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 24.10.2017 № 0082411309 не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, а також суперечать встановленим у справі обставинам, є протиправними та підлягають скасуванню, що є правовою підставою для задоволення позовних вимог у цій частині.
Перевіряючи правомірність визначення податковим органом грошових зобов'язань з податку на додану вартість, суд звертає увагу на наступне.
Згідно з пунктом 185.1 статті 185 ПК України об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з:
а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;
б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;
в) ввезення товарів на митну територію України;
г) вивезення товарів за межі митної території України;
е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.
Відповідно до пункту 187.1 статті 187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;
б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
Як з'ясовано судом, відповідачем не надано доказів на підтвердження того, що у період, який підлягав перевірці, мала місце одна з названих подій - отримання позивачем коштів або відвантаження товарів на суму, що визначена контролюючим органом як занижений дохід, так само, які і не надано доказів на підтвердження здійснення позивачем операцій з постачання товарів на відповідну суму.
За наведених підстав суд вважає необґрунтованим застосування до позивача штрафних санкцій у розмірі 1,00 грн на підставі пункту 1 частини першої статті 17 Закону України від 06.07.1995 №265/95-ВР "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" з наступними змінами та доповненнями у редакції, яка була чинна на час виникнення спірних правовідносин (далі по тексту - Закон України №265/95-ВР) за проведення розрахункових операцій без застосування РРО.
Також під час перевірки працівниками контролюючого органу зроблено висновок про здійснення позивачем реалізації товару, відсутнього у обліку оприбуткування придбаного товару на загальну суму 90256,10 грн.
Підставами для такого висновку також стали розрахунки податкового органу щодо різниці по залишкам товарно-матеріальних цінностей, які обліковувались у позивача на кінець 2015 та 2016 років, та які мали обліковуватись на кінець названих періодів, по розрахункам відповідача.
Як зазначено вище та встановлено судом під час розгляду справи, висновки відповідача про те, що позивачем проведено операції з реалізації названих товарно-матеріальних цінностей, не підтверджені будь-якими належними та допустимими доказами.
Крім того, суд звертає увагу, що частиною дванадцятою статті 3 Закону України № 265/95-ВР закріплено обов'язок суб'єкта господарювання, який здійснює розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів (послуг), що відображені в такому обліку.
Положеннями частини першої статті 20 вказаного Закону закріплено, що до суб'єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів, які не обліковані за місцем реалізації та зберігання, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
З аналізу наведених норм вбачається, що порушення, за яке передбачена відповідальність, полягає у здійсненні реалізації товарів, які не обліковуються у встановленому порядку.
Тим часом, як вбачається з матеріалів справи та встановлено під час перевірки, товарами, реалізацію яких здійснює позивач, є хлібобулочні, борошняні кондитерські вироби, а саме: кекси та печиво.
Товарно-матеріальні цінності, кількість яких була розрахована працівниками податкового органу під час перевірки, є сировиною, з якої здійснюється виробництво товарів, які підлягають реалізації.
Будь-яких доказів на підтвердження того, що позивачем у періоді, який підлягав перевірці, здійснена реалізації хлібобулочних, борошняних кондитерських виробів, які не обліковувались в установленому порядку, відповідачем в акті перевірки не зазначено, а під час розгляду справи судом - не надано.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відсутність у відповідача підстав для притягнення позивача до відповідальності у зв'язку з встановленням під час перевірки розбіжності у величині залишків товарно-матеріальних цінностей, які обліковувались у позивача на кінець 2015 та 2016 року та розрахованих працівниками податкового органу.
За наведених обставин, суд дійшов висновку, що податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у Київській області від 24.10.2017 № 0082451309, № 0082491309 та № 0082501309 не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, а також суперечать встановленим у справі обставинам, є протиправними та підлягають скасуванню, що є правовою підставою для задоволення позовних вимог у цій частині.
Згідно частин першої, другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до пункту 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані. Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Враховуючи наведене та встановлені обставини, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Керуючись статтями 2, 5 - 11, 19, 72 - 77, 90, 139, 241 - 246, 250, 255, Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
Адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_8) задовольнити повністю.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Київській області (03151, м. Київ, вул. Н. Ополчення, 5-А, код ЄДРПОУ 39393260) від 24.10.2017: №0082351309, №0082501309, №0082361309, №0082451309, №0082491309.
Визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління ДФС у Київській області (03151, м. Київ, вул. Н. Ополчення, 5-А, код ЄДРПОУ 39393260) про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів та зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 24.10.2017 №0082411309 та вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 24.10.2017 №0082401309.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Київській області (03151, м. Київ, вул. Н. Ополчення, 5-А, код ЄДРПОУ 39393260) на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_8) 2568,12 грн сплаченого судового збору.
Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими статтями 293, 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону № 2147-VIII.
Суддя В.П. Катющенко
Повний текст рішення складено та підписано 14 грудня 2018 року.