ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
про повернення позовної заяви
"18" грудня 2018 р. Справа № 0940/2282/18
м. Івано-Франківськ
Суддя Івано-Франківського окружного адміністративного суду Грицюк П.П., розглянувши матеріали адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю "Франкобудпостач" до Головного управління Державної фіскальної служби України в Івано-Франківській області, Державної фіскальної служби України про визнання протиправними, скасування рішень та зобов'язання до вчинення дій, -
Товариство з обмеженою відповідальністю "Франкобудпостач" звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби України в Івано-Франківській області, Державної фіскальної служби України про визнання протиправними, скасування рішень та зобов'язання до вчинення дій.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 04.12.2018 року позовну заяву залишено без руху та надано десятиденний строк для усунення недоліків шляхом подання заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду та доказів поважності причин його пропуску та документа про сплату судового збору в розмірі, встановленому Законом України "Про судовий збір" в сумі 5286 грн.
На адресу суду 14.12.2018 року від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви. Вказана заява мотивована тим, що позивач заявив до суду 6 позовних вимог немайнового характеру, за які має бути сплачено судовий збір як за 3 позовні вимоги немайнового характеру лише щодо кожної податкової накладної, оскільки позовні вимоги про визнання протиправними та скасування рішення Комісії ДФС України з питань розгляду скарг, а відтак, необхідність зобов'язати Державну фіскальну службу України зареєструвати подану позивачем податкову накладну, днем її подання, прямо випливає з позовної вимоги про визнання протиправними та скасування рішення Головного управління Державної фіскальної служби України. Оскільки позовні вимоги викладені у пункті 2 позову стосуються 3 податкових накладних, а відтак за 3 позовні вимоги немайнового характеру сума судового збору становить 5286 грн.
Суд зазначає, що позовні вимоги викладені в пункті 2 та 4 поданого позову, а саме про визнання протиправними, скасування рішень про відмову в реєстрації, та зобов'язання зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних, 3-х податкових накладних за №№ 302, 310, 26, є похідними.
Однак вимоги зазначені в пункті 4 щодо скасування 3-х рішень Комісії з питань розгляду скарг ДФС України від 15.06.2018 року за №11880/38913431/2, №11879/38913431/2, №11882/38913431/2 є самостійними. Самостійність цих вимог виходить із того, що вони не є похідними від позовних вимог до Головного управління Державної фіскальної служби України в Івано-Франківській області, оскільки звернення до Комісії з питань розгляду скарг ДФС України є правом позивача, а не його обов'язком. При цьому, скориставшись таким правом виникають окремі правовідносини з іншим суб'єктом владних повноважень.
Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем заявлено 6 позовних вимог немайнового характеру, а судовий збір сплачений тільки за 3 позовні вимоги.
Суд звертає увагу на те, що абзацом 2 частини 3 статті 6 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що у разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
Враховуючи наведене, суд зазначає, що позивачем не усунуто недоліки позовної заяви, вказані в ухвалі Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 04.12.2018 року, оскільки не подано додатково документ про сплату судового збору за 3 позовні вимоги в розмірі, встановленому Законом України "Про судовий збір" в сумі 5286 грн.
Крім того, 14.12.2018 року на адресу Івано-Франківського окружного адміністративного суду позивачем надіслано, на виконання ухвали суду про залишення позовної заяви без руху від 04.12.2018 року, заяву про поновлення строку звернення до суду, в якій зазначено, що процедура адміністративного оскарження, як досудове врегулювання спору відповідно до статті 17 КАС України, застосовується лише щодо податкового повідомлення-рішення або рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання. Тому, рішення ДФС України від 15.06.2018 року не можуть вважатися документами, що підтверджують досудовий порядок вирішення спору, а є лише підтвердженням строку, коли особа дізналась або повинна була дізнатись про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Таким чином, вказана дата, а саме 15.06.2018 року є такою, коли особа дізналась про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Зазначає, що ч.3 ст.122 КАС України передбачено спеціальні строки звернення до адміністративного суду, за умови що такі строки передбаченні чинним законодавством України. Так, положеннями ст. 56, 102 Податкового кодексу України встановлений строк у 1095 днів для оскарження будь-якого рішення податкового органу. А тому, з урахуванням положень статтей 56, 102 Податкового кодексу України, вважає, що ТОВ «Франкобудпостач» строк у 1095 днів на оскарження рішення податкового органу, товариством не пропущено.
Суд, розглянувши вказане клопотання позивача, зазначає наступне.
Так, пунктом 56.18 статті 56 Податкового кодексу України (далі - ПК України) встановлено, що з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання у будь-який момент після отримання такого рішення.
В свою чергу, статтею 102 ПК України, яка відноситься до Глави 9 ”Погашення податкового боргу платників податків” передбачено строк давності тривалістю 1095 днів.
Таким чином, положеннями ст.102 ПК України вирішено питання строків оскарження рішення контролюючого органу саме щодо нарахування грошового зобов'язання, винесеного на підставі норм Податкового кодексу України.
Тобто, строк давності тривалістю 1095 днів застосовується у випадку оскарження фізичними чи юридичними особами рішень контролюючого органу щодо нарахувань грошових зобов'язань.
В даному ж випадку, позивач звернувся до суду з позовною заявою про визнання протиправними та скасування рішень комісії Головного управління Державної фіскальної служби України в Івано-Франківській області про відмову в реєстрації, та зобов'язання зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних, які в розумінні положень ПК України не є рішенням контролюючого органу, яким позивачу визначено (нараховано) грошове зобов'язання, а відтак, строк давності в 1095 днів при оскарженні вищевказаного рішення не застосовується.
При цьому, згідно ст. 118 Кодексу адміністративного судочинства України, процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом. Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.
Як вже судом зазначено в ухвалі про залишення позовної заяви без руху від 06.11.2018, частиною 4 статті 122 КАС України встановлено, що якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов'язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень.
Як слідує із матеріалів справи, позивач скористався правом досудового порядку вирішення спору, а тому строком звернення позивача з даним позовом є тримісячний строк.
З урахуванням того, що позивачем рішення відповідача від 15.06.2018 року за результатами розгляду його скарги, то позивач мав час на звернення до суду з даним позовом до 15.09.2018 року включно. Однак, позивач з даним позовом звернувся 29.11.2018 року, що підтверджується штампом вхідної кореспонденції на позові з вхідним номером № 2440.
З врахування викладеного, суд не має достатніх підстав для того, щоб стверджувати, що строк звернення до суду пропущено з поважних причин, оскільки ні причини, ні їх поважність, позивачем не наведені.
Суд зазначає, що чинне законодавство обмежує строк звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.
За таких обставин, адміністративний позов поданий позивачем із пропущенням строків звернення до суду, а підстав для поновлення зазначеного процесуального строку немає.
Згідно ч. 2 ст. 123 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Враховуючи наведене, виходячи із системного аналізу вказаних вище норм, суд дійшов висновку, що позовна заява підлягає поверненню, адже позивач не довів поважність пропуску строку на звернення до суду.
Пунктом 1 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Частиною 8 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
На підставі наведеного, керуючись п. 1 ч. 4 ст. 169, ст.ст. 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Франкобудпостач" до Головного управління Державної фіскальної служби України в Івано-Франківській області, Державна фіскальна служба України про визнання протиправними, скасування рішень та зобов'язання до вчинення дій - повернути позивачу з усіма доданими до неї матеріалами.
Ухвала може бути оскарженою в апеляційному порядку. Відповідно до статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.
Відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя /підпис/ ОСОБА_1