13 грудня 2018 року м. Ужгород№ 0740/1017/18
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Дору Ю.Ю.
за участю:
секретаря судового засідання - Гулай М.В.,
представник позивачів - не з'явився,
представника відповідача - Міськової Н.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до Ужгородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (далі - позивачі) через уповноваженого представника - ОСОБА_4 звернулися до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Ужгородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області (далі - відповідач, Ужгородське ОУПФ), в якій просять: 1) справу розглянути без участі позивачів та представника позивачів; 2) визнати протиправною бездіяльність Ужгородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області щодо не поновлення виплати пенсії за віком ОСОБА_2; 3) визнати протиправною бездіяльність Ужгородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області щодо не поновлення виплати пенсії за віком ОСОБА_3; 4) зобов'язати Ужгородське об'єднане управління Пенсійного фонду України Закарпатської області перерахувати розмір та поновити виплату пенсії за віком ОСОБА_2 з 07.10.2009 року, з нарахуванням компенсації втрати частини доходів, із застосуванням всіх підвищень, індексацій, надбавок та доплат, передбачених пенсійним законодавством України, як не працюючому пенсіонеру, дитині війни, здійснити осучаснення пенсії з 01.10.2017 року відповідно до пенсійної реформи України та виплачувати на визначений пенсіонером банківський рахунок; 5) зобов'язати Ужгородське об'єднане управління Пенсійного фонду України Закарпатської області перерахувати розмір та поновити виплату пенсії за віком ОСОБА_3 з 07.10.2009 року, з нарахуванням компенсації втрати частини доходів, із застосуванням всіх підвищень, індексацій, надбавок та доплат, передбачених пенсійним законодавством України, як не працюючому пенсіонеру, дитині війни, здійснити осучаснення пенсії з 01.10.2017 року відповідно до пенсійної реформи України та виплачувати на визначений пенсіонером банківський рахунок; 6) встановити контроль виконання судового рішення.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачі громадянин України, знаходиться на консульському обліку в посольстві України в державі Ізраїль. З 07 жовтня 2009 року йому припинена виплата пенсії внаслідок виїзду на постійне місце проживання за кордон. Рішенням Конституційного Суду України від 7 жовтня 2009 року № 25-рп/2009 визнано неконституційними положення Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-ІV) щодо припинення виплати пенсії громадянам України, які постійно не проживають на її території. У зв'язку з чим, позивачі, через представника за дорученням, звернулися 15 серпня 2018 року до відповідача із заявою про перерахунок та відновлення виплати пенсії. Однак, Ужгородським ОУПФ відмовлено у перерахунку і відновленні виплати пенсії. Таку відмову вважають протиправною та такою, що порушує їхні конституційні права.
У судове засідання позивачі та їх представник не з'явилися, проте у прохальній частині позовної заяви просили провести розгляд справи без їх участі та участі представника.
Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти позову та просив відмовити у його задоволенні з мотивів наведених у відзиві. Згідно поданого відзиву відповідач вказав, що позивачем не дотримано встановленого порядку звернення за призначенням пенсії, а тому відмова Ужгородскього ОУПФ Закарпатської області у поновленні позивачу пенсії є правомірною. Крім того, позивачем не надано доказів на підтвердження того, що він не отримує пенсію чи щомісячне грошове утримання з інших джерел, у тому числі на території України чи Ізраїлю. Також зазначив, що позивачі звернулися до суду з пропущенням строку звернення, а тому просив залишити позовну заяву без розгляду.
Ухвалою суду від 01 жовтня 2018 року відкрито провадження в адміністративній справі.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2018 року позовну заяву в частині позовних вимог про зобов'язання Ужгородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області поновити та перерахувати пенсію за віком ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з 07 жовтня 2009 року по 20 березня 2018 року залишено без розгляду, у зв'язку із пропущенням строку звернення до суду.
Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, заслухавши представника відповідача, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 призначено пенсію з 04.03.1994 року та ОСОБА_3 з 28.03.1994 року. До 07 травня 2009 року позивачі проживали за адресою: АДРЕСА_2.
Згідно матеріалів пенсійної справи позивачі перебували на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в м.Ужгороді Закарпатської області та отримували пенсію. Позивачі знятий з обліку 01 червня 2009 року у зв'язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон. Пенсію позивачам виплачено по 30.11.2009 року (а.с.53,58).
Відтак, з 01 червня 2009 року позивачам припинена виплата пенсії.
Позивачі перебувають на консульському обліку в консульському відділі Посольства України в державі Ізраїль, про що свідчить відмітка в паспорті громадянина України для виїзду за кордон (а.с.а.с.57,63).
15 серпня 2018 року позивачі, через свого представника за довіреністю, звернулися до Ужгородського ОУПФ Закарпатської області із заявою про перерахунок і поновлення виплати пенсії за віком разом із необхідними для перерахунку документами.
Рішенням Ужгородського ОУПФ Закарпатської області, оформленим листами від 31 серпня 2018 року № 02/Б-162 та №02/Б-163 позивачам відмовлено в перерахунку і відновленні виплати пенсії із зазначенням, що для поновлення пенсії ОСОБА_2 призначено пенсію та ОСОБА_3 необхідно особисто звернутися до управління пенсійного фонду з паспортом громадянина України із зазначенням місця проживання на території України.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 49 "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 20103 року № 1058-IV (далі - Закон 1058) виплата пенсії за рішенням територіальних органів ПФУ або за рішенням суду припиняється на весь час проживання за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
У відповідності до ст. 51 цього Закону у разі виїзду пенсіонера на постійне місце проживання за кордон пенсія, призначена в Україні, за заявою пенсіонера може бути виплачена йому за шість місяців наперед перед від'їздом, рахуючи з місяця, що настає за місяцем зняття з обліку за місцем постійного проживання. Під час перебування за кордоном пенсія виплачується в тому разі, якщо це передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Рішенням від 07.10.2009 року № 25-рп/2009 пункт 2 частини першої статті 49, друге речення статті 51 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-ІV щодо припинення виплати пенсії на весь час проживання (перебування) пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, Конституційний Суд України визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними). Зазначені положення Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-ІVвтратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, тобто з 07 жовтня 2009 року.
Як зазначено в Рішенні № 25-рп/2009, оспорюваними нормами Закону № 1058-ІV держава всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб право на соціальний захист поставила в залежність від факту укладення Україною з відповідною державою міжнародного договору з питань пенсійного забезпечення. Таким чином, держава всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб, що мають право на отримання пенсії у старості, на законодавчому рівні позбавила цього права пенсіонерів у тих випадках, коли вони обрали постійним місцем проживання країну, з якою не укладено відповідного договору. Виходячи із правової, соціальної природи пенсій право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов'язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, - в Україні чи за її межами.
Крім того, як зазначив Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні у справі "Пічкур проти України", яке набрало статусу остаточного 7 лютого 2014 року, у цій справі право на отримання пенсії як таке стало залежним від місця проживання заявника. Це призвело до ситуації, в якій заявник, пропрацювавши багато років у своїй країні та сплативши внески до системи пенсійного забезпечення, був зовсім позбавлений права на пенсію лише на тій підставі, що він більше не проживає на території України. Дійсно, заявник, який був економічно активним в Україні з 1956 до 1996 року, мав право на отримання пенсії після закінчення трудової діяльності та, як це передбачалося національним законодавством на час події, він знову отримував би свою пенсію після повернення в Україну. Тому ЄСПЛ доходить висновку, що заявник перебував у відносно схожій ситуації із пенсіонерами, які проживали в Україні, щодо самого права на отримання пенсії (пункт 51 цього рішення).
У пункті 54 вказаного рішення ЄСПЛ зазначив, що наведених вище міркувань ЄСПЛ достатньо для висновку про те, що різниця в поводженні, на яку заявник скаржився, порушувала статтю 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), згідно з якою користування правами та свободами, визнаними в Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою, у поєднанні зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, якою передбачено право кожної фізичної або юридичної особи мирно володіти своїм майном та закріплено, що ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Враховуючи те, що рішення ЄСПЛ є джерелом права та обов'язковими для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції, суди при розгляді справ зобов'язані враховувати практику ЄСПЛ, у тому числі й у рішенні у справі "Пічкур проти України", як джерело права відповідно до статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".
Таким чином, з дня набрання чинності Рішенням № 25-рп/2009 щодо неконституційності положень пункту 2 частини першої статті 49, другого речення статті 51 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-ІV виникли підстави для поновлення конституційного права особи на виплату пенсії, виплата якої була зупинена. З цього часу орган ПФУ має відновити виплату пенсії громадянам України, які виїхали на постійне місце проживання за кордон.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 27 лютого 2018 року у справі К/9901/247/17 та від 12 червня 2018 року у справі № К/9901/15661/18.
Крім того, суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 44 Закону № 1058 заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
У відповідності до п. 1.5. Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25 листопада 2005 року заява про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії, про виплату пенсії у зв'язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, поновлення виплати пенсії, про припинення перерахування пенсії на банківський рахунок та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, про виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім'ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, про виплату пенсії за довіреністю, термін дії якої більше одного року, через кожний рік дії такої довіреності, подається пенсіонером особисто або його законним представником до органу, що призначає пенсію, за місцем перебування на обліку як одержувача пенсії, а пенсіонерами, які зареєстровані на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя і не отримують пенсії від уповноважених органів Російської Федерації, - до органу, що призначає пенсію, визначеного Пенсійним фондом України. При цьому у заяві про виплату частини пенсії непрацездатним членам сім'ї особи, яка знаходиться на повному державному утриманні, вказується адреса одержувача цієї частини пенсії.
Отже, пенсіонер наділений правом вибору щодо особистого звернення до органу, що призначає пенсію, або через свого представника.
В даному випадку, заява про поновлення виплати пенсії була подана представником позивача, який діяв на підставі нотаріально посвідченої довіреності.
Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 49 Закону України "Про загальнообов'язкове пенсійне страхування" передбачено, що поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з'ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому частиною третьою статті 35 та статтею 46 цього Закону.
Згідно з пунктом 15 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого Постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005р. №22-1, поновлення виплати раніше призначеної пенсії здійснюється за документами, що є у пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло на момент призначення цього виду пенсії.
Таким чином, поновлення пенсії здійснюється за матеріалами, що є в пенсійній справі, із урахуванням додатково наданих документів.
Отже, висновки пенсійного органу стосовно відсутності підстав для поновлення та виплати пенсії позивачу є безпідставними та такими що суперечать приписам чинного законодавства.
Разом з тим, суд зазначає, що чинне законодавство обмежує строк звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.
У зв'язку з чим, до вказаних правовідносин необхідно застосовувати положення Кодексу адміністративного судочинства України щодо строків звернення до суду. Вказана позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 08 грудня 2015 року (справи № 21-5653а15) та від 08 червня 2016 року (справа № 505/2135/14-а).
Як вже зазначалось судом, з дня набрання чинності Рішенням № 25-рп/2009, тобто з 07 жовтня 2009 року виникли підстави для поновлення конституційного права особи на виплату пенсії, виплата якої зупинена на підставі положень зазначеного Закону № 1058-ІV. З цього часу відповідач зобов'язаний відновити виплату пенсії громадянам України, які виїхали на постійне місце проживання за кордон.
Проте, наявність обов'язку у відповідача відновити виплату пенсії не позбавляє позивача необхідності дотримання встановлених законом строків звернення до суду, у разі звернення до суду за захистом свого права. Отже, після прийняття та опублікування Рішення № 25-рп/2009 від 07 жовтня 2009 року та невідновлення виплати пенсії, позивач повинен був дізнатися про порушення свого права, а відтак і розпочався відлік строку звернення до суду.
Враховуючи, що ухвалою суду від 13 грудня 2018 року позовні вимоги в частині про зобов'язання Ужгородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області поновити та перерахувати пенсію за віком ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з 07 жовтня 2009 року по 20 березня 2018 року залишено без розгляду, то позовні вимоги підлягають задоволенню в межах шестимісячного строку звернення до суду, встановленого КАС України.
Відтак, враховуючи дату направлення до суду позовної заяви - 21 вересня 2018 року та шестимісячний строк звернення до суду з позовом, поновленню та перерахунку підлягає пенсія з 21 березня 2018 року.
Згідно ст.1 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Вказаний Закон України визначає правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України.
Таким чином, Закон України "Про індексацію грошових доходів населення" спрямований на підтримку купівельної спроможності населення України у зв'язку з подорожчанням споживчих товарів і послуг.
Згідно з ст. 42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", пенсії, призначені за цим Законом, індексуються відповідно до законодавства про індексацію грошових доходів населення.
Відповідно до ст. 2 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру: пенсії; стипендії; оплата праці (грошове забезпечення); суми виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, крім щомісячних страхових виплат потерпілим на виробництві (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим) та членам їхніх сімей і пенсій, які індексуються відповідно до закону за цими видами страхування; суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника, крім суми виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування; розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сум.
Крім того, ст. 4 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" визначено, що індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.
Суд приходить до висновку що вказаний закон поширюється на позивачів, оскільки вони є громадянами України і користуються тими ж правами, що й інші громадяни, оскільки обмежувати права особи за місцем її проживання заборонено законодавством.
У зв'язку з чим, суд дійшов висновку зобов'язати відповідача провести виплату пенсії за віком позивачам з 21 березня 2018 року відповідно до норм Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" в розмірі не меншому за прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, на підставі документів, що знаходяться в пенсійній справі позивача із застосуванням всіх підвищень, індексації, надбавок і доплат, як непрацюючому пенсіонеру, дитині війни, що відповідає вимогам ст. 19 Закону України "Про пенсійне забезпечення", ст.ст. 28, 41, 43, 46 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
У відповідності до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 КАС України. Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Ужгородським ОУПФУ в Закарпатській області не доведено правомірності своїх дій щодо відмови у поновленні та перерахунку пенсії ОСОБА_2 та ОСОБА_3. У зв'язку з чим, суд приходить висновку, що відповідач неправомірно відмовив позивачам у поновленні та виплаті пенсії за відсутності на те правових підстав, а відтак порушені права позивачів підлягають захисту судом шляхом зобов'язання відповідача поновити виплату пенсії та здійснити її перерахунок.
Щодо вимоги позивачів про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
За змістом наведеної норми встановлення обов'язку суб'єкта владних повноважень подати до суду звіт про виконання судового рішення є правом суду, що розглядає справу, та може застосовуватись у разі наявності обґрунтованих підстав вважати, що відповідач буде ухилятись чи навмисно затягувати виконання судового рішення.
У даній справі відповідні обставини відсутні, а тому суд не знаходить підстав для застосування заходів судового контролю.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 139 КАС України, сплачений позивачем судовий збір належить стягнути на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст. ст. 5, 19, 77, 139, 243, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Позовну заяву ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) та ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_2) до Ужгородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (88017, Закарпатська область, м.Ужгород, вул.Загорська, буд.2, код ЄДРПОУ 40384233) про визнання бездіяльності незаконною та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.
Визнати протиправною бездіяльність Ужгородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області щодо не перерахунку та не поновлення ОСОБА_2 та ОСОБА_3 виплати пенсії за віком.
Зобов'язати Ужгородське об'єднане управління Пенсійного фонду України Закарпатської області (Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Загорська, буд. 2, код ЄДРПОУ 40384233) здійснити перерахунок та поновити виплату пенсії за віком ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) та ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_2) з 21 березня 2018 року в розмірі не менше прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність із застосуванням всіх підвищень, індексацій, надбавок та доплат, передбачених пенсійним законодавством України, як не працюючому пенсіонеру, дитині війни, здійснити осучаснення пенсії у відповідно до пенсійної реформи України та виплачувати на визначений пенсіонером банківський рахунок.
Стягнути на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1) за рахунок бюджетних асигнувань Ужгородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області (Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Загорська, буд. 2, код ЄДРПОУ 40384233) судові витрати у розмірі 704,80 грн. (сімсот чотири гривні вісімдесят копійок).
Стягнути на користь ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_2) за рахунок бюджетних асигнувань Ужгородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області (Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Загорська, буд. 2, код ЄДРПОУ 40384233) судові витрати у розмірі 704,80 грн. (сімсот чотири гривні вісімдесят копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до частини 3 статті 243 КАС України повний текст рішення складено та підписано 17.12.2018 року.
СуддяЮ.Ю. Дору