Справа № 183/7883/18
№ 1-кп/183/1323/18
іменем України
18 грудня 2018 року Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі:
головуючої судді ОСОБА_1 ,
секретаря ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Новомосковського міськрайонного суду кримінальне провадження №42018040010000596 за обвинуваченням:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Павлоград, Дніпропетровської області, громадянина України, розлученого, з середньо-спеціальною освітою, стрільця санітара 2 механізованого відділення 2 механізованого взводу 7 механізованої роти З механізованого батальйону, який зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , в силу ст. 89 КК України раніше не судимого,
у скоєнні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 407 КК України,
за участю прокурора ОСОБА_4
обвинуваченого ОСОБА_3
11 лютого 2015 року наказом № 32 командира військової частини польова пошта НОМЕР_1 , яка дислокується в АДРЕСА_2 , солдата ОСОБА_3 було зараховано до списків особового складу частини та того ж дня, тобто 11 лютого 2015 року, солдата ОСОБА_3 відповідно до наказу 22-к, командира військової частини польова пошта НОМЕР_1 , було призначено на посаду стрільця санітара 2 механізованого відділення 2 механізованого взводу 7 механізованої роти 3 механізованого батальйону військової частини польова пошта НОМЕР_1 .
Солдат ОСОБА_3 , будучи військовослужбовцем відповідно до вимог ст.ст. 11, 16, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 1, 3, 4 Дисциплінарного статуту ЗС України та Військової присяги, зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг завдань доручених йому за посадою, показувати приклад дисциплінованості, скромності і витримки, неухильного виконання вимог законодавства, наказів і розпоряджень командирів (начальників), поводитися з гідністю і честю, не допускати самому і стримувати інших військовослужбовців від негідних вчинків та протиправних дій, дорожити честю і гідністю кожної особи, зміцнювати військове товариство.
Відповідно до ст.ст. 199, 216 Статуту внутрішньої служби ЗС України необхідність забезпечення у військовій частині постійної бойової готовності, проведення занять з бойової підготовки, підтримання внутрішнього порядку, військової дисципліни та виконання службових обов'язків, зобов'язують військовослужбовців у службовий час постійно знаходитись в розташуванні військової частини або місця служби і не залишати їх без дозволу командира (начальника).
Відповідно до Закону України про затвердження Указу Президента України «Про часткову мобілізацію» статті 1 Закону України «Про Оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій, та відповідно до статті 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку» особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Однак, 25 травня 2016 року солдат ОСОБА_3 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи з метою тимчасового ухилення від проходження військової служби, самовільно залишив військову частину польова пошта НОМЕР_1 , без поважних причин, яка дислокується в АДРЕСА_2 , в умовах особливого періоду, крім воєнного стану, свої службові обов'язки не виконував, час проводив на власний розсуд, не приймаючи мір для повернення до військової частини до 23 жовтня 2018 року коли солдат ОСОБА_3 , прибув до військової прокуратури Дніпропетровського гарнізону та заявив про себе.
Таким чином, в період часу з 25 травня 2016 року по 23 жовтня 2018 року солдат ОСОБА_3 , самовільно залишив військову частину польова пошта НОМЕР_1 без поважних причин в умовах особливого періоду, крім воєнного стану, та незаконно перебував за її межами.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 винним себе у пред'явленому йому обвинуваченні визнав повністю підтвердивши, що зазначене в обвинувальному акті повністю відображає обставини скоєного ним злочину та показав, що дійсно з 11.02.2015 року він проходить військову службу за контрактом у військовій частині НОМЕР_1 , після проходження навчання - 23.03.2015 року його було направлено в зону проведення АТО, звідки повернувся у травні 2015 року та продовжував служити за місцем постійної дислокації військової частини. 25.05.2016 року у зв'язку з тим, що захворіла його мати, якій необхідні були гроші на лікування, він, без дозволу командування самостійно залишив військову частину та поїхав додому, де весь час працював. Розуміючи протиправність скоєного він 23.10.2018 року самостійно прибув до військової прокуратури. У скоєному щиро кається.
В судовому засіданні сторони не оспорювали обставини, при яких скоєне кримінальне правопорушення, тому суд вважає недоцільним дослідження доказів щодо обставин, які ніким не оспорюються.
У відповідності до ч. 3 ст. 349 КПК України судом було з'ясовано, що учасники судового провадження правильно розуміють зміст наведених вище обставин, а також встановлено відсутність сумнівів у добровільності їх позиції.
Крім того, учасникам судового провадження судом роз'яснені вимоги ч. 3 ст. 349 КПК України щодо позбавлення права оскарження обставин, які ніким не оспорюються, в апеляційному порядку.
Таким чином, суд вважає вину обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні ним кримінального правопорушення встановленою і його дії належить кваліфікувати за ч. 4 ст. 407 КК України, як самовільне залишення військової частини без поважних причин, вчинене в умовах особливого періоду, крім воєнного стану, військовослужбовцем (крім строкової служби).
При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_5 суд враховує, що скоєний ним злочин відноситься до категорії тяжких.
Однак, обставин, що обтяжують його покарання згідно ст. 67 КК України не встановлено.
Крім того, обвинувачений є особою, що в силу закону раніше не судима, вину визнав повністю, на обліках у лікарів не перебуває (а.п.25).
Щире каяття ОСОБА_5 , визнається обставиною, що пом'якшує його покарання.
Аналізуючи сукупність зазначених обставин, суд вважає можливим виправлення ОСОБА_3 без ізоляції його від суспільства, у зв'язку з чим йому необхідно призначити покарання у вигляді позбавлення волі із застосуванням ст. 75 КК України, що буде достатнім для його виправлення та запобігання вчиненню нових злочинів.
На підставі викладеного, враховуючи ступінь тяжкості скоєного кримінального правопорушення, особу винного, а також всі обставини по справі, керуючись ст.ст. 370, 371, 373, 374, 376 КПК України, суд,-
ОСОБА_3 визнати винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 407 КК України та призначити йому покарання у вигляді 3 (трьох) років позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням строком на 1 (один) рік 6 (шість) місяців.
На підставі ст. 76 КК України покласти на обвинуваченого ОСОБА_3 обов'язки не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця свого проживання, роботи, а також періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації.
Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_3 у вигляді тримання під вартою, скасувати, звільнивши його з з-під варти у залі суду.
Копію вироку ОСОБА_3 , вручити негайно.
Вирок може бути оскаржений до Дніпровського апеляційного суду через Новомосковський міськрайонний суд протягом 30 днів лише з підстав, передбачених ч.3 ст. 394 КПК України.
Суддя ОСОБА_1