29 листопада 2018 року (11 год. 58 хв.)Справа № 0840/3223/18 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Калашник Ю.В.,
за участю секретаря судового засідання Аксьонової С.В.,
за участю представників: позивача - ОСОБА_1; відповідача - Гавриленка Д.В.;
розглянув у судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування податкових-повідомлень рішень, рішення та вимоги,
Фізична особа - підприємець ОСОБА_3 (далі - позивач) звернулась до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - відповідач), в якому позивач просить:
визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 27.07.2018 №0021501305, №0021471305, №0021511305;
визнати протиправним та скасувати рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування органом доходів та зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 27.07.2018 № 0021481305;
визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 27.07.2018 №Ф-0021491305.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновок податкового органу щодо порушення позивачем пп.164.1.3 п.164.1 ст.164 Податкового кодексу України в частині заниження валового доходу у загальній сумі 556 578,88 грн. є необґрунтовані оскільки, позивачем правомірно, у відповідності до п. 177.3 ст. 177 Податкового кодексу України не включено до складу оподатковуваного доходу акцизного податку при роздрібній торгівлі підакцизними товарами у суму 556 261,11 грн. Така позиція узгоджується з постановами Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 03.04.2018 у справі № 821/874/17 та від 27.02.2018 у справі № 821/274/17. Також є необґрунтованим висновок податкового органу щодо порушення позивачем п. 177.2, пп. 177.4.4 ст. 177 Податкового кодексу України в частині завищення витрат, пов'язаних з одержанням доходу за 2015-2017 роки на загальну суму 629360,31 грн., які були сплачені ПП «Явір-2005» за охорону об'єкті та не використовувались позивачем у господарській діяльності для отримання доходу, оскільки витрати на охорону відносяться до витрат безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, на підставі пп.177.4.2 п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України. Питання правомірності формування витрат позивачем по взаємовідносинам з ПП «Явір-2005» були предметом розгляду в адміністративній справі № 808/3352/15, за наслідком розглядом якої у постанові Запорізького окружного адміністративного суду від 12.11.2015, яка набрала законної сили 13.04.2016, суд визнав необґрунтованими висновки акту перевірки № 422/08-28-17-02/НОМЕР_2 від 20.05.2015, яким контролюючий орган намагався зменшити розмір витрат на охорону приміщення таким самим чином, як і у акті від 06.07.2018 №629/08-01-13-05/НОМЕР_2. Разом з цим, оскільки позивач вважає встановлення податковим органом порушення в частині заниження чистого оподатковуваного доходу протиправним, відсутні підстави нарахування військового збору, застосування штрафних фінансових санкцій та, відповідно нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Беручи до уваги вищезазначене, у відповідача були відсутні підстави для прийняття оскаржуваних рішень.
Ухвалою суду від 13.08.2018 відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче засідання на 05.09.2018.
05.09.2018 у підготовчому засіданні оголошено перерву до 04.10.2018.
Ухвалою суду від 04.10.2018 продовжено строк підготовчого провадження до 12.11.2018 та відкладено проведення підготовчого провадження до 06.11.2018.
06.11.2018 протокольною ухвалою суду закрито підготовче провадження та призначений судовий розгляд справи по суті на 06.11.2018.
06.11.2018 у судовому засіданні оголошувалась перерва до 29.11.2018.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та надав пояснення, аналогічні викладеним у адміністративному позові.
Представник відповідача позов не визнав з підстав, викладених у відзиві на позов (вх. № 26317 від 22.08.2018) та поясненнях (вх. № 35497 від 06.11.2018). Зокрема зазначив, що висновки, викладені в акті перевірки від 06.07.2018 №629/08-01-13-05/НОМЕР_2 та оскаржувані рішення є обґрунтованими та відповідають вимогам чинного законодавства. Під час проведення перевірки податковим органом встановлено порушення позивачем пп.177.4.2 п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України, а саме завищення валових витрат за перевіряємому періоді, у зв'язку із включенням до складу витрат суми на придбання послуг з фізичної охорони об'єктів, які протягом перевіряємого періоду не використовувались позивачем в межах господарської діяльності. Разом з цим, податковим органом встановлено порушення позивачем пп.164.1.3 п.164.1 ст.164 Податкового кодексу України в частині заниження валового доходу у зв'язку із не включення позивачем до складу доходів суми акцизного податку при реалізації суб'єктом господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів. Таким чином, зазначені порушення призвели до заниження податку на додану вартість, податку на доходи з фізичних осіб та, безпосередньо заниження суми утриманого військового збору та єдиного внеску з суми чистого оподатковуваного доходу. Враховуючи викладене, вважає, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, прийнявши оскаржувані рішення діяв відповідно до вимог чинного законодавства та у межах наданих органам ДФС прав, у зв'язку із чим просить суд у задоволенні позову відмовити повністю.
Сторони під час розгляду справи у судовому засіданні повідомили, що ними надано всі необхідні документи для вирішення спору по суті.
Враховуючи норми ч.3 ст.243 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України), у судовому засіданні 29.11.2018 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Вислухавши пояснення представника позивача, заперечення представника відповідача, розглянувши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.
У період з 08.06.2018 по 27.06.2018, на підставі наказу № 1629 від 25.05.2018, направлення від 08.06.2018 № 223, на підставі ст. 20, ст. 77 Податкового кодексу України, ст. 13 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», фахівцями відповідача проведена документальна планова невиїзна перевірка ФОП ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2) з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, виконання вимог валютного та іншого законодавства, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками та правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2015 по 31.12.2017, за результатами якої складено Акт від 06.07.2018 №629/08-01-13-05/НОМЕР_2 (а.с.15-81).
Висновками до акту перевірки встановлено порушення ФОП ОСОБА_3, вимог зокрема:
пп. 164.1.3 п.164.1 ст.164, пп. 1.3 п. 16-1 підрозділу 10 Податкового кодексу України, а саме: заниження суми утриманого військового збору з суми чистого оподатковуваного доходу за перевіряємий період на загальну суму 17789,09 грн., у т.ч. 2015 рік в сумі 6082,57 грн., 2016 рік в сумі 8421,72 грн., 2017 рік в сумі 3284,80 грн.;
пп.164.1.3 п.164.1 ст.164, п. 177.2, п. 177.4.4 п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України, занижено податок з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності в загальній сумі 221383,23грн., а саме по періодам за 2015 рік на суму 80904,99 грн., за 2016 рік на суму 101060,67 грн., за 2017 рік на суму 39417,57 грн.;
пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, п. «г» 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України, занижено податок на додану вартість на загальну суму 125872,04 грн., у т.ч.: за лютий 2015р. на суму 7082,56 грн., за березень 2015р. на суму 3419,78 грн., за травень 2015р. на суму 5872,56 грн., за червень 2015р. на суму 4386,78 грн., за липень 2015р. на суму 2778,00 грн., за серпень 2015р. на суму 6811,78 грн., за вересень 2015р. на суму 453,78 грн., за жовтень 2015р. на суму 6385,78 грн., за листопад 2015р. на суму 3419,78 грн., за січень 2016р. на суму 6839,56 грн., за лютий 2016р. на суму 3419,78 грн., за березень 2016р. на суму 1490,78 грн., за квітень 2016р. на суму 5366,78 грн., за травень 2016р. на суму 3419,78 грн., за червень 2016р. на суму 7678,00 грн., за липень 2016р. на суму 6762,78 грн., за серпень 2016р. на суму 2723,78 грн., за вересень 2016р. на суму 4115,78 грн., за жовтень 2016р. на суму 3419,78 грн., за листопад 2016р. на суму 2601,78 грн., за грудень 2016р. на суму 4237,78 грн., за січень 2017р. на суму 3419,78 грн., за лютий 2017р. на суму 3457,50 грн., за березень 2017р. на суму 3457,50 грн., за квітень 2017р. на суму 3718,06 грн., за травень 2017р. на суму 3491,06 грн. за червень 2017р. на суму 831,06 грн., за липень 2017р. на суму 6836,71 грн., за вересень 2017р. на суму 7170,47 грн., за жовтень 2017р. на суму 3718,06 грн., за грудень 2017р. на суму 7436,12 грн.;
пп.1 ч.1 ст.7, п.11 ст.8, п.8 ст.9 (у редакції, що діяла з 2011 по 2015 роки), п.2 ч.1 ст.7, п.5 ст.8, п.8 ст.9 (у редакції, що діє з 01.01.2016) Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», а саме: заниження сум єдиного внеску, нарахованого з чистого оподатковуваного доходу на загальну суму 184283,22 грн.: у т.ч. за 2015 рік на суму 41942,15 грн., за 2016 рік на суму 59902,12 грн., за 2017рік на суму 82438,95грн.;
пп. «в» п. 176.1 ст. 176 Податкового кодексу України, встановлено перекручування даних наданих в декларації за 2015-2017 роки, а саме: заниження валового доходу та завищення валових витрат.
На підставі Акту перевірки 06.07.2018 №629/08-01-13-05/НОМЕР_2 та виявлених порушень податковим органом прийнято:
податкове повідомлення-рішення від 27.07.2018 № 0021501305, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок з доходів фізичних осіб у розмірі 276 729,04 грн., у т.ч.: за податковими зобов'язаннями 221383,23 грн. та за штрафними (фінансовими) 55345,81 грн. (а.с.97-98);
податкове повідомлення-рішення від 27.07.2018 № 0021471305, яким позивачу збільшено суму податкового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість у 131387,95 грн., у т.ч.: за податковими зобов'язаннями 105110,36 грн. та за штрафними (фінансовими) 26277,59 грн. (а.с.99-100);
податкове повідомлення-рішення від 27.07.2018 № 0021511305, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем військовий збір у розмірі 22236,36 грн., у т.ч.: за податковими зобов'язаннями 17789,09 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 4447,27 грн. (а.с.101-102);
рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 27.07.2018 № 0021481305 на суму 32806,97 грн. (а.с.103-104);
вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 27.07.2018 № Ф-0021491305, якою позивача зобов'язано сплатити недоїмку у сумі 184283,22 грн. (а.с.105).
Вважаючи прийняті відповідачем рішення протиправними, позивач звернувся до суду із позовом про їх скасування. При цьому, суд зауважує, що спір щодо правомірності дій під час призначення та проведення перевірки, яка стала підставою для винесення оскаржуваних рішень, між сторонами відсутній.
Ураховуючи викладене, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюють норми Податкового кодексу України.
Відповідно до пункту 164.1 статті 164 Податкового кодексу України, базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду. Базою оподаткування для доходів, отриманих від провадження господарської або незалежної професійної діяльності, є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається відповідно до пункту 177.2 статті 177 та пункту 178.3 статті 178 цього Кодексу.
Загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання), доходів, які оподатковуються у складі загального річного оподатковуваного доходу, та доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними цим Кодексом.
Загальний річний оподатковуваний дохід дорівнює сумі загальних місячних оподатковуваних доходів, іноземних доходів, отриманих протягом такого звітного податкового року, доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності згідно із статтею 177 цього Кодексу, та доходів, отриманих фізичною особою, яка провадить незалежну професійну діяльність згідно із статтею 178 цього Кодексу.
Порядок оподаткування доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування встановлений статтею статті 177 Податкового кодексу України.
Пунктами 177.1, 177.2 статті 177 Податкового кодексу України визначено, що доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу. Об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.
Перелік витрат, дозволений для віднесення фізичними особами-підприємцями до витратної частини обліку, встановлений пунктом 177.4 статті 177 Податкового кодексу України.
Пунктом 177.4 статті 177 Податкового кодексу України визначено перелік витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів фізичною особою підприємцем від провадження господарської діяльності на загальній системі оподаткування, за змістом якого до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать:
витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат;
витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами цього розділу);
обов'язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески платника податку на обов'язкове страхування життя або здоров'я працівників у випадках, передбачених законодавством;
суми податків, зборів, які пов'язані з проведенням господарської діяльності такої фізичної особи - підприємця (крім податку на додану вартість для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, та акцизного податку, податку на доходи фізичних осіб з доходу від господарської діяльності, податку на майно); суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом; платежі, сплачені за одержання ліцензій на провадження певних видів господарської діяльності фізичною особою - підприємцем, одержання дозволу, іншого документа дозвільного характеру, які пов'язані з господарською діяльністю фізичної особи - підприємця;
інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов'язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1 - 177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв'язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.
Відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті, інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу, крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.
Підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.
Відповідно до абзацу «в» підпункту 138.10.2 пункту 138.10 статті 138 Податкового кодексу України, до складу інших витрат включаються адміністративні витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством, зокрема: витрати на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів загальногосподарського використання (оперативна оренда (у тому числі оренда легкових автомобілів), придбання пально-мастильних матеріалів, стоянка, паркування легкових автомобілів, страхування майна, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення, охорона).
Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
З аналізу положень вищенаведених норм податкового законодавства вбачається, що витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на доходи фізичних осіб мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.
Крім того, 01.01.2015 Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28.12.2014 №71- VIII, запроваджено військовий збір. Відповідно до підпункту 1.1 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 Податкового кодексу України.
Так, згідно із пунктом 162.1 статті 162 Податкового кодексу України платниками є: фізична особа - резидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні: фізична особа - нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні; податковий агент.
Відповідно до підпункту 1.2 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України об'єктом оподаткування військовим збором є доходи, визначені статтею163 Податкового кодексу України. Згідно з підпунктом 163.1.1 пункту 163.1 статті 163 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.
Відповідно до підпункту 164.1.3 пункту 164.1 статті 164 Податкового кодексу України, загальний річний оподатковуваний дохід дорівнює сумі загальних місячних оподатковуваних доходів, іноземних доходів, отриманих протягом такого звітного податкового року, доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності згідно із статтею 177 цього Кодексу.
Об'єктом оподаткування фізичної особи - підприємця є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця (пункт 177.2 статті 177 Кодексу).
Таким чином, за правилами Податкового кодексу України підставою для віднесення до складу витрат сум витрат, понесених на придбання товарів (робіт, послуг), є сукупність таких умов, як реальне (фактичне) придбання товарів (робіт, послуг), використання придбаних товарів (робіт, послуг) у власній господарській діяльності, а також документальне підтвердження понесених витрат.
Згідно з підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Спеціальним Законом України, який визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати, та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, є Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI (в редакції, чинній на час існування спірних відносин).
Відповідно до статті 2 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов'язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.
Згідно із частиною другою статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» платник єдиного внеску зобов'язаний, зокрема, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; вести облік виплат (доходу) застрахованої особи та нарахування єдиного внеску за кожним календарним місяцем і календарним роком, зберігати такі відомості в порядку, передбаченому законодавством; виконувати інші вимоги, передбачені цим Законом.
Відповідно до частини третьої статті 6 вказаного Закону обов'язки, передбачені частиною 2 цієї статті, поширюються на платників, зазначених у пунктах 1, 4 та 5 частини першої статті 4 цього Закону.
Пунктом 4 частини першої 4 Закону визначено, що платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.
За змістом пункту 2 частини 1 статті 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).
Відповідно до частини восьмої статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.
Так, судом встановлено, що податковим органом перевіркою правильності визначення загального оподатковуваного доходу, отриманого від провадження діяльності за перевіряємий період, відображеного в розділі ІІ податкової декларації та додатку Ф4 до декларації, встановлено порушення позивачем пп.164.1.3 п.164.1 ст.164 Податкового кодексу України, а саме заниження валового доходу за період з 01.01.2015 по 31.12.2017 у загальному розмірі 556 578,88 грн., у т.ч.: за 2015 рік в сумі 200 317,77 грн., за 2016 рік в сумі 352 261,11 грн.
Зазначене порушення відбулось внаслідок не включення позивачем до складу доходів суми акцизного податку при реалізації суб'єктом господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів.
Щодо не включення позивачем до складу доходу акцизного податку, суд зазначає наступне.
Як визначено пп.14.1.4 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, акцизний податок - непрямий податок на споживання окремих видів товарів (продукції), визначених цим Кодексом як підакцизні, що включається до ціни таких товарів (продукції). Платником податку є особа - суб'єкт господарювання роздрібної торгівлі, яка здійснює реалізацію підакцизних товарів (пп.212.1.11 п.212.1 ст.212 ПК України).
Відповідно до пп.213.1.9 п.213.1 ст.213 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування акцизним податком є, операції з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів.
За приписами п. 216.9 ст. 216 Податкового кодексу України, датою виникнення податкових зобов'язань щодо реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів є дата здійснення розрахункової операції відповідно до Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».
Згідно з пп. 222.3.1 п. 222.3 ст. 222 Податкового кодексу України, суми податку перераховуються до бюджету суб'єктом господарювання роздрібної торгівлі, який здійснює реалізацію підакцизних товарів, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації за місячний податковий період.
Наведені правові положення Податкового кодексу України дають підставу для висновку, що акцизний податок є непрямим податком, що встановлюється у вигляді надбавки до ціни, оплачується покупцями при купівлі підакцизних товарів, а в бюджет вноситься продавцями таких товарів за визначеними Кодексом ставками та строками.
Оподаткування доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, регулюється статтею 177 Податкового кодексу України. Так, відповідно до п.п.177.1-177.3 ст.177 Податкового кодексу України, доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставкою, визначеною пунктом 167.1 статті 167 цього Кодексу. Об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та не грошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця. Для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, не включаються до витрат і доходу суми податку на додану вартість (який за своєю суттю є непрямим), що входять до ціни придбаних або проданих товарів (робіт, послуг). Про обов'язок платника податків формувати свої доходи за звітний період з урахуванням акцизного податку в статті 177 Податкового кодексу України не зазначено.
Перелік витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності на загальній системі оподаткування, визначено п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України. Однак вказаний перелік не містить акцизного податку, який включений до вартості товару та сплачений під час придбання.
Таким чином, фізична особа - підприємець на загальній системі оподаткування не має право включити до витрат суму сплаченого акцизного податку, включеного до вартості товару, який нею придбавається з метою подальшої реалізації.
Таке узгоджується з економічною сутністю доходу, отриманого від здійснення господарської діяльності, оскільки включення акцизного податку до складу оподатковуваного доходу фізичної особи - підприємця збільшує податкове навантаження та суперечить принципу рівності усіх платників перед законом, що встановлений пп. 4.1.2 п. 4.1 ст.4 Податкового кодексу України.
Порушення принципу рівності усіх платників перед законом полягає в тому, що облік акцизного збору з роздрібної торгівлі підакцизними товарами при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток платниками податку - юридичними особами має переваги перед обліком такого збору у фізичних осіб - підприємців на загальній системі оподаткування при визначенні об'єкта оподаткування податком на доходи фізичних осіб.
Крім того, відповідно до п. 5.3 ст. 5 Податкового кодексу України терміни, що застосовуються у цьому Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.
Оскільки Податковий кодекс не визначає термін «дохід», слід застосовувати Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», затверджений наказом Міністерства фінансів України №290 від 29.11.1999, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 14.12.1999 за №860/4153.
Відповідно до п.5 «Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Дохід» дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов'язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.
Згідно з пп. 6.1 п.6 «Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», не визнаються доходами такі надходження від інших осіб: сума податку на додану вартість, акцизів, інших податків і обов'язкових платежів, що підлягають перерахуванню до бюджету й позабюджетних фондів.
Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні» №1797-VІІІ від 21.12.2016 (який набрав чинності з 01.01.2017), пункт 177.3 статті 177 Податкового кодексу України доповнено підпунктом 177.3.1, відповідно до якого не включаються до доходу фізичної особи - підприємця суми акцизного податку з реалізованих суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів.
Таким чином, доповнення п. 177.3 ст. 177 Податкового кодексу України пп. 177.3.1 свідчить про правомірність не включення позивачем до складу оподатковуваного доходу акцизного податку при роздрібній торгівлі підакцизними товарами в загальній сумі 556 578,88 грн., в тому числі за 2015 рік в сумі 200 317,77 грн., за 2016 рік в сумі 352 261,11 грн.
Тобто, за наявності прямої норми, закріпленої пунктом 177.3 статті 177 Податкового кодексу України, висновки податкового органу щодо заниження валового доходу за період з 01.01.2015 по 31.12.2017 у загальному розмірі 556 578,88 грн. є необґрунтовані.
Разом з цим, суд зазначає, що акцизний податок з реалізованих суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів є доходом Державного бюджету, а не підприємця, оскільки витрати по його сплаті не є такими, що належать до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів від провадження господарської діяльності, що свідчить про безпідставність донарахування контролюючим органом податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування.
Аналогічна правова позиція висвітлена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі №821/874/17 від 03.04.2018.
З урахуванням вищезазначеного, суд вважає, що висновки про порушення позивачем податкового законодавства в частині заниження валового доходу у зв'язку з не включенням позивачем до складу доходів суми акцизного податку при реалізації суб'єктом господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, зроблені відповідачем, є необґрунтованими та недоведеними, у зв'язку з чим спірні рішення контролюючого органу, прийняті відповідачем на підставі вказаного порушення, є протиправними, а тому підлягають скасуванню.
Також, перевіркою правильності визначення витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходу за 2015-2017 роки, податковим органом встановлено порушення п. 177.2, п. 177.4.4 п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України, яке полягає у завищенні витрат на загальну суму 629 360,31 грн., у т.ч. за 2015 рік у сумі 205 186,91 грн., за 2016 рік у сумі 205 186,91 грн. та за 2017 рік у сумі 218 986,49 грн.
Вказані висновки податкового органу ґрунтуються на тому, що позивачем включено до складу витрат суми на придбання послуг з фізичної охорони об'єктів, наданих ПП «Явір-2005», які протягом перевіряємого періоду не використовувались у межах господарської діяльності.
У період з 01.02.2014 по 31.03.2017, на підставі договору оренди від 01.02.2014, позивач використовувала в господарській діяльності обладнання, яке розташовано в приміщеннях 1 та 2 літ. А(3)за адресою АДРЕСА_2, загальна площа яких становить 51,6 кв. м.
В період з 01.04.2017 по теперішній час, на підставі Договору оренди від 01.04.2017 позивач використовує в господарській діяльності обладнання, яке розташовано в приміщенні 1 літ. А(3)за адресою АДРЕСА_2 , загальна площа якого становить 30,2 кв. м.
Також, у перевіряємому періоді позивачем в господарській діяльності використовувалися місця в камері зберігання на підставі Договорів про надання послуг з користування місцями в камері зберігання від 01.01.2015 та 01.07.2015 в кількості 8 (вісім) місць, які знаходяться в приміщенні складу літ. «В» за адресою АДРЕСА_2.
Відповідно до п. 3.1 Договору № 3п/574-ф про надання послуг з фізичної охорони від 01.03.2014, ціна договору визначається сторонами у розрахунку, наведеному у Додатку № 1 до Договору.
Додатком № 1 до Договору № 3п/574-ф від 01.03.2014 визначено перелік об'єктів та розрахунок вартості послуг. Згідно з цим додатком вартість послуг визначається у розрахунку за годину охорони та не залежить від розміру площі об'єкту, що взято під фізичну охорону.
Аналогічні положення містяться і в Договорі № 3п/187-ф про надання послуг з фізичної охорони від 01 лютого 2017 року.
Відповідно до переліку об'єктів, наданих під охорону за договором № 3п/574-ф від 01.03.2014 між ПП «Явір-2005» та позивачем, під фізичну охорону взято будівлю літ. А3 та склад літ. В, що розташовані по АДРЕСА_2.
Відповідно до переліку об'єктів, наданих під охорону за договором № 3п/187-ф від 01.02.2017, під фізичну охорону взято майно в приміщеннях літ. А 3 та складу літ. В, що розташовані по АДРЕСА_2.
Питання правомірності формування позивачем витрат на придбання послуг з фізичної охорони об'єктів, наданих ПП «Явір-2005» були предметом розгляду в адміністративній справі № 808/3352/15, за наслідком розглядом якої у постанові Запорізького окружного адміністративного суду від 12.11.2015, яка набрала законної сили 13.04.2016, суд визнав необґрунтованими висновки акту перевірки № 422/08-28-17-02/НОМЕР_2 від 20.05.2015 та зазначив, що витрати на охорону, сплачені позивачем відповідно до умов договору від 1 березня 2014 року №3п/574-ф, укладеним з Приватним підприємством «Явір-2005», правомірно віднесені до валових витрат з огляду на положення підпункту 138.10.2 пункту 138.10 статті 138 Податкового кодексу України, а сума податку на додану вартість, сплачена у ціні послуг, наданих позивачу Приватним підприємством «Явір-2005», підтверджена належно складеними первинними документами, у зв'язку з чим висновки податкового органу про завищення позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість у квітні-грудні 2014 року є безпідставними.
Разом з цим, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у своїй постанові від 24.04.2018 у справі № 808/3352/15 зазначив, що підтримуючи висновки судів попередніх інстанцій щодо правильності формування позивачем валових витрат за правовідносинами з Приватним підприємством «Явір-2005», суд касаційної інстанції виходив з оцінки фактичних обставин справи, зокрема умов укладеного між сторонами договору про надання послуг фізичної охорони (об'єкту охорони, ціни договору тощо), а також з аналізу положення підпункту 138.10.2 пункту 138.10 статті 138 Податкового кодексу України, відповідно до якого витрати на охорону включаються до адміністративних витрат, спрямованих на обслуговування та управління підприємством.
З аналізу доводів заяви податкового органу висновується, що відповідач фактично незгодний із кінцевим судовим рішенням, яке набрало законної сили, в частині судової оцінки обставин справи і просить здійснити його перегляд, а не ставить перед Верховним Судом питання вирішення проблеми неоднакового правозастосування. На підставі викладеного, у задоволенні заяви Запорізької об'єднаної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 29 серпня 2017 року відмовлено.
За змістом ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Таким чином, у постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 12.11.2015, яка набрала законної сили 13.04.2016 встановлено правомірність віднесення позивачем витрат на охорону, сплачені позивачем відповідно до умов договору від 1 березня 2014 року №3п/574-ф, укладеним з Приватним підприємством «Явір-2005», до валових витрат з огляду на положення підпункту 138.10.2 пункту 138.10 статті 138 Податкового кодексу України, та, відповідно, суми податку на додану вартість, сплаченої у ціні послуг, наданих позивачу Приватним підприємством «Явір-2005», за попередній перевіряємий період позивача. Разом цим, висновки податкового органу про завищення позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість за попередній перевіряємий період позивача судом також визначено безпідставними.
З урахуванням зазначеної обставини, суд приходить до висновку про необґрунтованість встановленого податковим органом порушення позивачем п. 177.2, п. 177.4.4 п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України, яке полягає у завищенні витрат на загальну суму 629 360,31 грн. за перевіряємий період, та відповідно порушення пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, п. «г» 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України в частині заниження податку на додану вартість за перевіряємий період на загальну суму 125872,04 грн.
З урахуванням вищезазначеного, суд вважає, що висновки про порушення позивачем податкового законодавства в частині формування витрат по взаємовідносинам із ПП «Явір-2005», зроблені відповідачем, є необґрунтованими та недоведеними, у зв'язку з чим спірні рішення контролюючого органу, прийняті відповідачем на підставі вказаного порушення, є протиправними, а тому підлягають скасуванню.
Беручи до уваги вищезазначене, суд приходить до висновку, що оскільки позивачем не занижено валовий доход та не завищено валові витрати, у зв'язку із чим податковим органом зроблено не обґрунтований висновок про заниження чистого оподатковуваного доходу, то суд приходить до висновку про безпідставність посилань податкового органу про заниження податку на доходи з фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності та заниження податку на додану вартість.
Звідси є й хибним посилання контролюючого органу про заниження позивачем суми утриманого військового збору та нарахованого єдиного внеску з суми чистого оподатковуваного доходу та безпідставним винесення вимоги про сплату боргу з єдиного внеску та, відповідно нарахування штрафних санкцій.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною першою статті 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною другою статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Отже, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду доказів, які спростовували б доводи позивача, а відтак, не довів правомірності своїх рішень, а тому заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають задоволенню.
Суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі (ч.1 ст.143 КАС України).
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки суб'єктом владних повноважень у справі було Головне управління ДФС у Запорізькій області, то з бюджетних асигнувань цього органу повинні бути присуджені позивачу судові витрати, документально підтверджені у сумі 6474,44 грн.
Керуючись ст.ст.9, 139, 243-246 КАС України, суд,
Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування податкових-повідомлень рішень, рішення та вимоги, - задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення - рішення від 27.07.2018 №0021501305, №0021471305, №0021511305.
Визнати протиправним та скасувати рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування органом доходів та зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 27.07.2018 № 0021481305.
Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 27.07.2018 №Ф-0021491305.
Присудити на користь ОСОБА_3 (69069, АДРЕСА_1 ІПН НОМЕР_2) за рахунок бюджетних асигнувань до Головного управління ДФС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 166, код ЄДРПОУ 39396146) судовий збір у розмірі 6474,44 грн.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення у повному обсязі складено та підписано 10.12.2018.
Суддя Ю.В. Калашник