179/2070/18
2/179/970/18
17 грудня 2018 року Магдалинівський районний суд Дніпропетровської області у складі
головуючого судді Кошля А.О.
при секретарі Бондар О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Магдалинівка Дніпропетровської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, -
Позивач звернулася з позовом до ОСОБА_2, в якому прохає стягувати аліменти на утримання дитини в твердій грошовій сумі 2000,00 грн. щомісячно до досягнення дитиною повноліття.
В обґрунтування своїх позовних вимог, позивач посилалася на те, що вони з відповідачем перебували з 15 листопада 2003 року у зареєстрованому шлюбі. Від вказаного шлюбу сторони мають малолітню дитину - сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.
На утримання дитини потрібні значні кошти на загальні потреби, на їжу, одяг, взуття. Відповідач добровільно кошти на утримання дитини не надає, участі у вихованні не приймає. Тому за захистом прав малолітньої дитини звернулася до суду і прохає стягнути з відповідача аліменти. А оскільки відповідач ніде не працює, має нерегулярний заробіток, прохає стягувати аліменти у твердій грошовій сумі.
Позивач в судове засідання не з'явилася, надавши на адресу суду заяву про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримала в повному обсязі.
Відповідач в судове засідання не з'явився, надавши письмову заяву, в якій прохав розглядати справу без його участі, проти задоволення позову не заперечував.
Суд, вивчивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню за наступних підстав.
Судом встановлено, що сторони з 15 листопада 2003 року перебувають у зареєстрованому шлюбі, згідно свідоцтва про шлюб, зареєстрованому Виконкомом Шевченківської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області, актовий запис № 07.
Від вказаного шлюбу сторони мають малолітню дитину - сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, згідно свідоцтва про народження серія 1-КИ № 144139, зареєстрованого Виконкомом Шевченківської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області, актовий запис № 02.
Згідно ст. 5 Протоколу № 7 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (Конвенцію ратифіковано Законом №475/97-ВР (475/97-ВР) від 17.07.1997 року) кожен з подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов'язками цивільного характеру, що виникають зі вступу у шлюб, перебування в шлюбі та у випадку його розірвання. Ця стаття не перешкоджає державам вживати таких заходів, що є необхідними в інтересах дітей.
Відповідно до частин 1, 2 статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» від 26.04.2001 року з відповідними змінами, кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Виходячи з наведеного, батьки зобов'язані забезпечити такий рівень життя своїх дітей, який є необхідним для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дітей на рівні, що визначений законодавством.
Батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття (стаття 180 СК України).
Згідно ч. 3 статті 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Відповідно до статті 184 СК України суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів, визначений судом або за домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, підлягає індексації відповідно до закону.
Таким чином, вибір способу стягнення аліментів є правом позивача.
При визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення (ст. 182 СК України).
Суд встановив що позивачка проживає разом з дитиною, повністю її утримує, потребує матеріальної допомоги на утримання дитини з боку батька дитини. Відповідач має змогу і повинен надавати допомогу на утримання сина.
Відповідно до ч 2 статті 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, що на день подання позову до суду складає 930 гривень для дитини у віці від 6 до 18 років.
Розмір аліментів в сумі 2000,00 (дві тисячі) гривень щомісячно на дитину жодним чином не є надмірним з точки зору звичайних і необхідних потреб неповнолітньої дитини, оскільки є наближеним до мінімального розміру, передбаченого ч. 2 ст. 182 СК України.
Визначення аліментів у меншому розмірі порушить як вимоги вищенаведеної норми закону, так і конституційні права, гарантії дитини та не забезпечить звичайних потреб та її достатній рівень життя, який їй гарантовано Законом України «Про охорону дитинства» та Конвенцією про права дитини від 20.11.1989 р.
Відповідно до ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову. Датою подачі позову є 05 жовтня 2018 року.
Оскільки відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 № 3674-VI позивачка звільнена від сплати судового збору, на підставі положень ст.141 ЦПК України він підлягає стягненню з відповідача в дохід держави у розмірі 704,80 грн.
Керуючись ст. ст. 259, 263, 264, 265, 279 ЦПК України, ст. ст. 180-183, 191 СК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, (51820 Дніпропетровська область Петриківський район с. Чаплинка вул. Фруктова, 21) на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3 (51160 Дніпропетровська область Магдалинівський район с. Шевченківка вул. Кутузова, 48, РНОКПП НОМЕР_1):
- аліменти у твердій грошовій сумі 2000,00 грн. на утримання дитини - сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, стягнення робити щомісяця, починаючи з 05 жовтня 2018 року і до повноліття /вісімнадцятиріччя/ дитини;
- на користь держави:
судовий збір в сумі 704 грн. 80 коп.
Допустити рішення суду до обов'язкового негайного виконання в межах суми платежу за один місяць.
Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя А.О. Кошля