Україна
Донецький окружний адміністративний суд
06 грудня 2018 р. Справа№0540/8963/18-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Голуб В.А.,
при секретарі - Прокопчук Я.М.,
за участю:
позивача - ОСОБА_1,
представника відповідача - Кононенко І.Ю.,
розглянувши у судовому засіданні матеріали адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області про визнання протиправним рішення від 04.05.2018 року № К-1670/0-1193/0/37-18, зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області про визнання протиправним рішення від 04.05.2018 року № К-1670/0-1193/0/37-18, зобов'язання вчинити певні дії.
В обґрунтування заявлених вимог зазначено, що позивач у передбаченому Земельним кодексом України (далі - ЗК України) порядку звернувся до відповідача із клопотанням від 18.12.2017 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність. Втім, за наслідком розгляду зазначеного клопотання, позивач отримав лист із викладенням в ньому рішенням про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, що суперечить ст. 118 ЗК України. Тому позивач просить суд визнати протиправним рішення відповідача, викладене у листі від 04.05.2018 року № К-1670/0-1193/0/37-18, стосовно відмови у наданні позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності за межами населених пунктів на території Іванівської сільської ради Бахмутського району Донецької області; зобов'язати відповідача повторно розглянути клопотання позивача від 12.03.2018 року та прийняти рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність орієнтовною площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності за межами населених пунктів на території Іванівської сільської ради Бахмутського району Донецької області.
В отриманому судом відзиві на позов відповідачем вказано, що рішенням від 04.05.2018 року К-1670/0-1193/0/37-18 відмовлено у задоволенні клопотання позивача від 12.03.2018 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність. Вказане рішення про відмову у наданні дозволу є вмотивованим та обґрунтованим. За змістом відзиву, приписами ч. 7 ст. 118 ЗК України встановлено, що підставою відмови у наданні дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Так, позивачу відмовлено у наданні дозволу через невідповідність місця розташування об'єкта, дозвіл на розроблення проекту землеустрою якого вимагається позивачем, вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів. Зокрема, відмова містить посилання на постанову КМУ від 07.06.2017 року № 413, якою затверджено Стратегію удосконалення механізму управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними. Вказаним нормативно-правовим документом визначено, що органи Держгеокадастру можуть надавати дозволи на розроблення документації із землеустрою та передавати земельні ділянки у власність в межах норм безоплатної приватизації відповідно до переліку земельних ділянок, який формується щоквартально та оприлюднюється на офіційних веб-сайтах органів Держгеокадастру. Так, відповідачем прийнято наказ від 20.09.2017 року № 204 «Про затвердження переліку земельних ділянок, які пропонується передавати в межах норм безоплатної приватизації у власність». Враховуючи відсутність бажаної позивачем до відведення земельної ділянки у такому переліку, надати запитуваний позивачем дозвіл не вбачається можливим. До цього ж, відповідно до п. 14 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» учасникам бойових дій надається право на першочергове відведення земельних ділянок. Вказаною вище Стратегією визначено, що дозволи на розроблення документації із землеустрою та передання земельних ділянок сільськогосподарського призначення у власність має здійснюватись насамперед на користь учасників антитерористичної операції (АТО). На підставі наведеного, відповідач просив суд відмовити у задоволенні заявленого позивачем позову.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 24.09.2018 року позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області про визнання протиправним рішення від 04.05.2018 року № К-1670/0-1193/0/37-18, зобов'язання вчинити певні дії, - залишено без руху. Надано ОСОБА_1 строк - десять днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви, шляхом надання до суду: документа про сплату судового збору у розмірі 704,80 грн. та копій додатків до позовної заяви до суду відповідно до кількості учасників справи, засвідчених відповідно до вимог чинного законодавства.
Ухвалою суду від 08.10.2018 року прийнято до розгляду позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області про визнання протиправним рішення від 04.05.2018 року № К-1670/0-1193/0/37-18, зобов'язання вчинити певні дії та відкрито провадження по справі № 0540/8963/18-а. Призначено підготовче засідання по адміністративній справі № 0540/8963/18-а.за правилами загального позовного провадження на 14 годину 00 хвилин 25 жовтня 2018 року. Розгляд справи №0540/8963/18-а за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області про зобов'язання вчинити дії щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки у власність- відкладено з 25.10.2018 року на 14.11.2018 року о 15:30 у зв'язку з неявкою відповідача по справі.
Ухвалою суду від 14.11.2018 року закрито підготовче провадження по адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області про визнання протиправним рішення від 04.05.2018 року № К-1670/0-1193/0/37-18, зобов'язання вчинити певні дії. Призначено судовий розгляд по суті на 14 годину 00 хвилин 06.12.2018 року.
Ухвалою суду від 16.11.2018 року заяву позивача про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області про визнання протиправним рішення від 04.05.2018 року № К-1670/0-1193/0/37-18, зобов'язання вчинити певні дії, - повернуто заявнику без розгляду.
Позивач підтримав заявлені позовні вимоги, а представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Позивач - ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, що відображуються копією паспорту позивача серії НОМЕР_2 (а.с.28-29).
12.03.2018 року з метою задоволення особистих потреб шляхом ведення особистого селянського господарства позивач звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області із клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність, орієнтовною площею 2,0000 га із складу сільськогосподарського призначення державної власності (вид угіль - пасовища), розташованої на території Іванівської (Красненської) сільської ради Бахмутського району Донецької області (за межами населених пунктів) (а.с.31-33).
Листом Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області від 04.05.2018 року № К-1670/0-1193/0/37-18 позивача повідомлено порядок розгляду наведених клопотань та підстави для відмови у наданні такого дозволу. Також у листі вказано, що відповідачем сформовано перелік земельних ділянок із зазначенням площ, які можуть бути передані в межах норм безоплатної приватизації на території Донецької області, насамперед учасникам антитерористичної операції. Вказано, що інформацію про перелік земельних ділянок оприлюднено на офіційному веб-сайті відповідача та зазначено його адресу (а.с.34).
Отримавши вказаний лист позивач звернувся до суду із даним позовом в межах строку, визначеного ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Проаналізувавши встановлені обставини справи та норми законодавства України, яке регулює спірні правовідносини, суд вважає позовну заяву такою, що підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.
Земельні відносини регулюються Конституцією України, ЗК України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами (ч. 1 ст. 3 ЗК України).
Згідно з приписами ч. 4 ст.122 ЗК України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.
Як визначено пунктом «а» частини 3 статті 22 ЗК України землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про особисте селянське господарство» від 15 травня 2003 року № 742-IV особисте селянське господарство є господарською діяльністю, яка проводиться без створення юридичної особи фізичною особою індивідуально або особами, які перебувають у сімейних чи родинних відносинах і спільно проживають, з метою задоволення особистих потреб шляхом виробництва, переробки і споживання сільськогосподарської продукції, реалізації її надлишків та надання послуг з використанням майна особистого селянського господарства, у тому числі й у сфері сільського зеленого туризму. Члени особистого селянського господарства здійснюють діяльність на свій розсуд і ризик у межах встановленого правового господарського порядку, дотримуючись вимог цього Закону, законів України, інших нормативно-правових актів. Діяльність, пов'язана з веденням особистого селянського господарства, не відноситься до підприємницької діяльності.
Згідно з частинами 1-4 статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.
Пунктом «б» частини 1 статті 121 ЗК України встановлено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства у розмірі не більше 2,0 гектара.
Приписами частини 6 статті 118 ЗК України передбачено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).
Частиною 7 вказаної статті ЗК України встановлено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Отже, ч. 7 ст. 118 ЗК України визначено, що при зверненні особи, зацікавленої в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства, до вповноваженого цим кодексом органом із відповідним клопотанням, таке клопотання має бути розглянуто вповноваженим органом у місячний строк, а за наслідком його розгляду має бути надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою або надає мотивовану відмову у його наданні. Виключний перелік підстав для відмови також встановлено вказаною нормою.
Як встановлено судом, після спливу місячного строку розгляду поданого позивачем клопотання ним не отримано від відповідача дозволу на розроблення проекту землеустрою.
За посиланнями відповідача у відзиві на позовну заяву позивачу у наданні дозволу відмовлено листом від 04.05.2018 року № К-1670/0-1193/0/37-18. Зазначений лист відповідач визначає рішенням про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
Враховуючи те, що отриманий позивачем лист оформлений відповідачем за наслідком розгляду клопотання щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, суд при вирішенні заявлених вимог виходить з того, що зазначеним листом від 04.05.2018 року № К-1670/0-1193/0/37-18 відповідач оформив прийняте ним рішення про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою за наслідком розгляду клопотання позивача.
Водночас, при дослідженні відмови відповідача, оформленої листом від 04.05.2018 року № К-1670/0-1193/0/37-18 судом встановлено відсутність в ньому висновку по суті розгляду заявленого клопотання, а саме, відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою. Підстави відмови також не визначені.
У відзиві на позовну заяву відповідачем зазначено, що позивачу відмовлено у наданні дозволу через невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, зокрема, відсутність бажаної до відведення земельної ділянки в наведеному переліку відповідно до Стратегії удосконалення механізму управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними, яку затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 07.06.2017 року № 413. Відповідачем вказано, що відмова від 04.05.2018 року № К-1670/0-1193/0/37-18 містить посилання на вказану Стратегію.
Зі змісту вказаного листа неможливо встановити, чи стало підставою для відмови позивачу у наданні дозволу саме невідповідність місця розташування об'єкта вимогам п. 7 Указу Президента України від 08.08.1995 року № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям», оскільки лист відповідача від 04.05.2018 року № К-1670/0-1193/0/37-18 не містить відповідних висновків, з огляду на що суд не приймає доводи відповідача про наявність підстав для відмови позивачу у задоволенні клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою.
Доводи відповідача, викладені у відзиві на позов, в обґрунтування відсутності підстав для надання дозволу, судом до уваги теж не приймаються, оскільки такі підстави відмови не відображені у листі відповідача від 04.05.2018 року № К-1670/0-1193/0/37-18.
Водночас, суд звертає увагу, що рішенням Окружного адміністративного суду м.Києва від 28.03.2018 року №826/12032/17 визнано незаконним і нечинним положення абзацу 6 розділу "Система організації процесу виконання Стратегії" Стратегії удосконалення управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 07.06.2017 року №413 "Деякі питання удосконалення управління в сфері використання та охорони земель сільського-господарського призначення державної власності та розпорядження ними", в частині: - "надавати дозволи на розроблення документації із землеустрою та передавати земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності у приватну власність в межах норм безоплатної приватизації відповідно до зазначених переліків, крім надання земельних ділянок особам, на яких поширюється дія пунктів 19 і 20 частини першої статті 6, пунктів 11-14 частини другої статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (учасникам антитерористичної операції)".
Отже, суд вважає за необхідне, визнати протиправним рішення Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області, викладене у листі від 04.05.2018 року вих. № К-1670/0-1193/0/37-18 "Про розгляд клопотання", стосовно відмови у наданні ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності за межами населених пунктів на території Іванівської сільської ради Бахмутського району Донецької області, а також зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Донецькій області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 12.03.2018 року.
Разом з тим, суд зазначає, щодо позовної вимоги ОСОБА_1 прийняти рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності за межами населених пунктів на території Іванівської сільської ради Бахмутського району Донецької області, суд вважає за необхідне відмовити, з огляду на те, що вказане відноситься до дискреційних повноважень відповідача.
Дискреційне повноваження суб'єкта владних повноважень може полягати у виборі діяти, чи без діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору із будь-ким.
Дискреційне повноваження надається у спосіб його закріплення в оціночному понятті, відносно-визначеній нормі, альтернативній нормі, нормі із невизначеною гіпотезою. Для позначення дискреційного повноваження законодавець використовує, зокрема, терміни «може», «має право», «за власної ініціативи», «дбає», «забезпечує», «веде діяльність», «встановлює», «визначає», «на свій розсуд». Однак наявність такого терміну у законі не свідчить автоматично про наявність у суб'єкта владних повноважень дискреційного повноваження.
При реалізації дискреційного повноваження суб'єкт владних повноважень зобов'язаний поважати основоположні права особи, додержуватися: конституційних принципів; принципів реалізації відповідної владної управлінської функції; принципів здійснення дискреційних повноважень; змісту публічного інтересу; положень власної компетенції; вказівок, викладених у інтерпретаційних актах; фахових правил, закріплених у нормативних актах; адміністративної практики; судової практики; процедурних вимог.
Комітетом Міністрів Ради Європи розроблено принципи здійснення дискреційних повноважень, а саме - мета дискреційного повноваження; об'єктивність та неупередженість; рівність перед законом; пропорційність; розумний час; застосування вказівок; відкритість вказівок; відступ від вказівок; характер контролю; утримання правоохоронного органу від дій; повноваження контрольних органів щодо отримання інформації тощо. Ці принципи з огляду на членство України у Раді Європи зобов'язані повною мірою дотримуватися також і вітчизняні суб'єкти публічної адміністрації.
Отже, у частині прийняття відповідачем рішення на користь ОСОБА_1, суд вважає за необхідне відмовити.
Таким чином, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області про визнання протиправним рішення від 04.05.2018 року № К-1670/0-1193/0/37-18, зобов'язання вчинити певні дії.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд виходить з того, що відповідно до частин третьої статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору..
При зверненні до суду із позовом ОСОБА_1 сплачено 704,80 грн. (квитанція № 24096024-11 від 28.09.2018 року), проте стягненню на його користь підлягає сплачений судовий збір у розмірі 528,60 грн , у зв'язку із частковим задоволенням позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 2,5-10, 159, 160, 171, 199-204, 205, 246, 250, 295 КАС України, суд,-
Позов ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 РНОКПП НОМЕР_1) до Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області (зареєстроване за адресою: вул. Європейська, б.13, м. Костянтинівка, Донецька обл., 85102, код згідно з ЄДРПОУ: 39767332) про визнання протиправним рішення від 04.05.2018 року №К-1670/0-1193/0/37-18, зобов'язання вчинити певні дії,- задовольнити частково.
Визнати протиправним рішення Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області, викладене у листі від 04.05.2018 року вих. № К-1670/0-1193/0/37-18 "Про розгляд клопотання", стосовно відмови у наданні ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності за межами населених пунктів на території Іванівської сільської ради Бахмутського району Донецької області.
Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Донецькій області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 12.03.2018 року з урахуванням висновків суду.
В задоволенні решти позовних вимог,- відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області судовий збір у розмірі 528,60 грн (п'ятсот двадцять вісім гривень шістдесят копійок)
Повний текст рішення складено 17 грудня 2018 року.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Голуб В.А.