справа№1340/5246/18
13 грудня 2018 року
Львівський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Брильовського Р.М.,
секретар судового засідання Сільник Н.Є.,
за участю:
представника позивача - Каверіна С.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові справу в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправною бездіяльності та стягнення середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні,-
встановив:
На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ), в якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Львівського прикордонного загону щодо непроведення повного розрахунку при звільненні - невиплату ОСОБА_1 в день виключення із списків частини (06.03.2018) компенсації за неотримане речове майно;
- стягнути із Львівського прикордонного загону на користь ОСОБА_1 середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільненні за період із 06.03.2018 по 28.08.2018 у сумі 44159,24 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що наказом начальника Львівського прикордонного загону від 06.02.2018 № 33-ос позивача звільнено з військової служби в запас та наказом начальника Львівського прикордонного загону від 06.03.2018 року № 56-ос виключено із списків особового складу, усіх видів грошового забезпечення. Відповідачем не проведено своєчасно розрахунок з позивачем при звільненні, не виплачено в день виключення із списків частини компенсацію за неотримане речове майно. На думку позивача, відповідач несе відповідальність за затримку розрахунку при звільненні, передбачену статтями 116, 117 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України). Просить суд стягнути на його користь компенсацію за таку затримку.
Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2018 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі в порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Відповідач щодо задоволення позовних вимог заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву. Вказує, що згідно з пунктом 3 Порядку № 178 визначено, що грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі: звільнення з військової служби. Відповідно до статті 24 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу” днем звільнення вважається день виключення із списків військової частини, що не дає підстав для виплати середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок. Відповідно до пункту 293 порядку проходження військової служби у Державній прикордонній службі України регулюється Положенням про проходження громадянами України військової служби у Державній прикордонній службі України, затвердженим Указом Президента України від 29.12.2009 № 1115/2009 зі змінами внесеними згідно з Указом Президента №219/2017 від 17.08.2017, особа звільнена з військової служби, на день виключення із списків особового складу органу Держприкордонслужби розраховується за всіма видами належного їй на день звільнення матеріального та грошового забезпечення. Враховуючи те, що позивач відмовився від матеріального забезпечення у вигляді речового майна, йому у відповідності до Порядку № 178 була виплачена грошова компенсація. Крім того, вказує, що у відповідності до пункту 306 вказаного Положення під час особливого періоду в разі оголошення мобілізації накази про звільнення з військової служби військовослужбовців, не виключених із списків особового складу військових частин, підлягають скасуванню. Відповідач зазначив, що компенсація за не отримане речове майно в розмірі 14267,73 грн виплачена ОСОБА_1 28.08.2018 року. Львівський прикордонний загін є установою, що фінансується з державного бюджету і як розпорядник бюджетних коштів, відповідно до статті 51 Бюджетного кодексу України може брати бюджетні зобов'язання та провадити видатки лише в межах бюджетних асигнувань. Вважає необґрунтованими доводи позивача щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, оскільки положення статті 117 КЗпП України не поширюється на відносини між військовими частинами та військовослужбовцями щодо проходження військової служби та виплати грошового забезпечення. Просить суд відмовити у задоволені позову повністю.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити.
Представник відповідача у судове засідання не прибув, належним чином повідомлений про дату час та місце розгляду справи. Подав до суду вдруге клопотання про відкладення розгляду справи.
Підстав для відкладення розгляду справи відповідно до ч. 2 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України не встановлено, суд продовжив розгляд справи за відсутності представника відповідача.
Суд, заслухавши думку сторін, з'ясувавши обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, встановив наступне.
Наказом № 33-ос від 06.02.2018 року начальника Львівського прикордонного загону, сержанта ОСОБА_1 звільнено з військової служби в запас на підставі підпункту “і” пункту “а” частини 6 статті 26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу” (у зв'язку із закінченням строку контракту). (а.с.11)
На підставі вищевказаного наказу, 06.03.2018 року начальником Львівського прикордонного загону прийнято наказ № 56-ос, яким позивача виключено зі списків особового складу, усіх видів забезпечення. (а.с. 12)
Відповідно до службової записки від 06.03.2018 року розмір грошової компенсації, нарахованої за неотримане речове майно за час проходження служби в ДПСУ згідно довідки-розрахунку №26 сержанта ОСОБА_1 становить 14485,01 грн. (а.с.14)
Відповідно до довідки Львівського прикордонного загону про виплату компенсації за неотримане речове майно, сержанту ОСОБА_1 нараховано компенсацію в сумі 14485,01 грн, яка була виплачена 28 серпня 2018 року у сумі 14267,73 грн (утримано військовий збір 217,28 грн). (а.с.16)
Листом від 29.10.2018 року №723/К-21 Львівський прикордонний загін на запит позивача повідомив, що ОСОБА_1 нараховано грошову компенсацію за неотримане речове майно в сумі 14485,01 грн, але не виплачено в день звільнення по причині відсутності відкритих асигнувань для її виплати. Дані в потребі коштів для виплати грошової компенсації за неотримане речове майно звільненим військовослужбовцям, відповідно до наказу АДПСУ від 29.12.2017 №753-аг “Про заходи щодо організації речового забезпечення персоналу Державної прикордонної служби України у 2018 році”, подаються щотижнево в телефонному режимі та щомісячно до 5 числа в письмовому вигляді у відділ речового забезпечення АДПСУ. Також вказано, що позивач в рапорті зазначив, що грошову компенсацію за неотримане речове майно зобов'язується очікувати до моменту надходження коштів на відповідний рахунок прикордонного загону та проведення оплати Державним казначейством.(а.с.13)
Повний розрахунок з позивачем проведено 28.08.2018 року, що підтверджується сторонами і не оспорюється.
Вважаючи дії відповідача щодо невиплати в день виключення зі списків особового складу компенсації за неотримане під час проходження військової служби речового майна протиправними, позивач звернувся до суду.
При прийнятті рішення суд керувався наступним.
Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правовідносини, з приводу яких виник спір, регулюються Законом України від 20.12.1991 №2011-ХІІ “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” (далі - Закон №2011-ХІІ), який відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Відповідно до частини 1 статті 9 Закону №2011-ХІІ держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Відповідно до статті 9-1 вказаного Закону продовольче забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що встановлюються Кабінетом Міністрів України. Речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що визначаються відповідно Міністерством оборони України, у тому числі для Державної спеціальної служби транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, Головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, Головою Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.
Положенням про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України, затвердженого Указом Президента України від 29.12.2009 № 1115/2009 (далі - Положення № 1115/2009) встановлено умови укладення контрактів з військослужбовцями, порядок проходження служби та підстави її припинення.
Відповідно до пункту 293 Положення № 1115/2009 особа, звільнена з військової служби, на день виключення із списків особового складу органу Держприкордонслужби розраховується за всіма видами належного їй на день звільнення матеріального та грошового забезпечення.
Постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 № 178 затверджено Порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно (далі - Порядок №178), який визначає механізм виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, СБУ, Служби зовнішньої розвідки, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, Держспецзв'язку і Управління державної охорони (далі - військовослужбовці) грошової компенсації вартості за неотримане речове майно (далі - грошова компенсація).
Відповідно до пунктів 3-5 Порядку № 178 грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі: звільнення з військової служби; загибелі (смерті) військовослужбовця. Грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації (далі - військова частина), а командирам (начальникам) військової частини - наказу старшого командира (начальника), у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації. Довідка про вартість речового майна, що належить до видачі, видається речовою службою військової частини виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої Міноборони, МВС, Головним управлінням Національної гвардії, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Держприкордонслужби, Адміністрацією Держспецтрансслужби, Адміністрацією Держспецзв'язку, Головним управлінням розвідки Міноборони та Управлінням державної охорони станом на 1 січня поточного року, та оформляється згідно з додатком.
Відповідач у листі від 29.10.2018 року № 723/К-21 покликається на Порядок № 178, відповідно до якого виплата грошової компенсації здійснюється в межах бюджетних призначень на закупівлю речового майна, передбачених Адміністрацією Держприкордонслужби, на відповідний рік.
Фактично відповідач пояснює несвоєчасну виплату грошової компенсації за неотримане речове майно відсутністю коштів для такого виду виплат.
Такі доводи відповідача судом до уваги не беруться, оскільки суперечать вимогам чинного законодавства щодо проведення розрахунку при звільненні.
Згідно з позицією Європейського суду з прав людини, висловленою у рішенні від 10.03.2011 у справі "Сук проти України”, держава може ввести, призупинити або припинити виплати працівникам з державного бюджету, коли внесенні відповідні законодавчі зміни. Однак, якщо законодавча норма, яка передбачає певні виплати є чинною, а передбачені умови - дотриманими, державні органи не можуть відмовляти у їх наданні, доки законодавче положення залишається чинним.
Судом також взято до уваги позицію Європейського суду у справі Yvonne van Duyn v. Home Office (Case 41/74 van Duyn v. Home Office) щодо принципу юридичної визначеності, який означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов'язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії. Така дія зазначеного принципу пов'язана з іншим принципом - відповідальності держави, який полягає у тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов'язань для запобігання відповідальності. При цьому, якщо держава чи будь-який її орган схвалили певну концепцію, така держава чи орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки, оскільки схвалення такої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у осіб (юридичних чи фізичних) стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.
Отже, якщо держава задекларувала певні правила проведення розрахунку при звільненні військовослужбовця, то вона зобов'язана вжити всіх заходів для забезпечення реалізації цих правил.
Ураховуючи викладене в сукупності, затримка Львівським прикордонним загоном виплати позивачу грошової компенсації за неотримане речове майно є протиправною, тому підлягає до задоволення перша позовна вимога шляхом визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо не проведення повного розрахунку при звільненні - невиплату ОСОБА_1 (в день виключення із списків частини (06.03.2018) компенсації за неотримане речове майно.
Позовна вимога про стягнення з відповідача середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільнені (невиплата компенсації за речове майно) в користь ОСОБА_1 є похідною від першої позовної вимоги та підлягає до задоволення з огляду на таке.
Відповідно до статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану нею суму.
Відповідно до статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
За загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.
Непоширення норм КЗпП України на військовослужбовців стосується саме порядку та умов визначення норм оплати праці (грошового забезпечення) та порядку вирішення спорів щодо оплати праці.
Питання ж відповідальності за затримку розрахунку при звільненні військовослужбовців зі служби (зокрема, затримку виплати як грошового забезпечення, так і затримку виплати компенсації за неотримане речове майно) не врегульовані положеннями спеціального законодавства. Це питання врегульовано КЗпП України.
Враховуючи те, що спеціальним законодавством, яке регулює оплату праці військовослужбовців, не встановлено відповідальність роботодавця за невиплату або несвоєчасну виплату працівнику всіх належних сум, суд приходить до висновку про можливість застосування норм статті 116 та 117 КЗпП України як таких, що є загальними та поширюються на правовідносини, які виникають під час звільнення зі служби в Державній прикордонній службі України.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01.03.2018 у справі № 806/1899/17 та постанові Верховного Суду від 31.05.2018 у справі № 823/1023/16.
Відповідно до частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Системний аналіз спеціального законодавства та положень КЗпП України через призму правової позиції Верховного Суду свідчить про помилковість доводів відповідача щодо відсутності підстав для застосування до спірних відносин норм КЗпП України, тому судом до уваги не беруться.
Оскільки, грошову компенсацію за неотримане речове майно позивачу не виплачено в день його виключення із списків частини, вказане свідчить про те, що при звільненні відповідач не провів повного розрахунку. Тому відповідно до статті 117 КЗпП України позивач має право на виплату середнього заробітку за весь період затримки такого розрахунку.
Відповідно до пункту 2 Постанови Кабінету Міністрів України “Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати” від 08 лютого 1995 року № 100, обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.
Згідно особистої картки грошового забезпечення ОСОБА_1 про отримане грошове забезпечення у 2018 році, розмір грошового забезпечення позивача за два місяці перед звільненням січень - лютий 2018 року становить 14803,38 грн. Для обчислення середнього заробітку з 06.03.2018 року до дня фактичного розрахунку - виплати компенсації за неотримане речове майно при звільненні (28.08.2018) необхідно застосовувати показник 250,90 грн в день (14803,38 грн./59 днів).
Враховуючи вищенаведене, з ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) слід стягнути в користь позивача середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільнені (невиплата компенсації за речове майно) за період із 06.03.2018 року по день фактичного розрахунку (28.08.2018) (176 днів), виходячи із розрахунку 250,90 грн в день, у розмірі 44159,24 грн 24 коп. (250,90 грн *176 дні).
Відповідно до вимог частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
На підставі викладеного, зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності та з урахуванням того, що позивачем доведено, правомірність пред'явленого позову, а відповідачем доводи позовної заяви не були спростовані, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд, -
вирішив:
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправними бездіяльність Львівського прикордонного загону (71010, м.Львів, вул. Личаківська, 74, код ЄДРПОУ 14321653) щодо не проведення повного розрахунку при звільненні - невиплату ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) в день виключення із списків частини компенсації за неотримане речове майно.
Стягнути із Львівського прикордонного загону (71010, м.Львів, вул. Личаківська, 74, код ЄДРПОУ 14321653) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільненні за період із 06.03.2018 року по 28.08.2018 року у сумі 44159 (сорок чотири тисячі сто п'ятдесят дев'ять) грн 24 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається через Львівський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 18.12.2018.
Суддя Р.М. Брильовський