справа№1340/4467/18
10 грудня 2018 року м. Львів
Львівський окружний адміністративний суд, головуючий суддя Гавдик З.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу № 813/4467/18 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
Позивач - ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із вищевказаним адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Львівській області від 13.07.2018 року № 1369447-1314-1331 та від 13.07.2018 року № 1369447-1314-1331.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач не згідний із спірними рішеннями відповідача, та вважає їх протиправними, оскільки всупереч п.п. 266.7.2 п. 266.7 ст. 266 ПК України були сформовані лише 13.07.2018 року, та нараховано податок за подткові періоди 2016 та 2017 роки. Окрім цього, при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень відповідачем не було враховано того факту, що в розумінні п.п. 14.1.129-1 п. 14.1 ст. 14 ПК України об'єктами нежитлової нерухомості є будівлі, приміщення, що не віднесені відповідно до законодавства до житлового фонду. У нежитловій нерухомості виділяють, зокрема: ґ) будівлі промислові та склади. Позивач є власником нежитлових будівель, які за вимогами ДК 018-2000 належать до класу (код 1251) «Будівлі промисловості», а тому відповідно до п.п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПУ України не є об'єктами оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Позиція відповідача викладена у відзиві на позовну заяву, в якому відповідач заперечив проти позову, з підстав, що згідно п.п. «є» п.п. 266.2.2. п. 266.2 ст. 266 Податкового кодексу України передбачено, що не є об'єктом оподаткування будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств.
У разі якщо промислова будівля належить не промисловому підприємству, то в такому випадку будівля є об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, та податок повинен нараховуватись та сплачуватись на загальних підставах відповідно до норм чинного законодавства.
Наявність обов'язку щодо застосування положень ПК України в частині нарахування сум зі сплати податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, а також у зв'язку із тим, що згідно із інформації наданої Державного реєстру речових прав на нерухоме майно у позивача знаходиться на праві власності нерухоме майно загальною площею 6534,5 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.
Судом встановлені наступні обставини:
13.07.2018 року відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення № 1369447-1314-1331, яким згідно якого позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем: податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки сплачене фізичними особами, які власниками об'єктів нежитлової нерухомості в сумі 52276,00 грн.
13.07.2018 року відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення № 1369447-1314-1331, яким згідно якого позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем: податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки сплачене фізичними особами, які власниками об'єктів нежитлової нерухомості в сумі 38036,40 грн.
Зміст спірних правовідносин полягає в тому, що позивач вважає, що спірне рішення відповідача, яким до позивача застосовано штрафні санкції є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки вищевказані позивачем обставини підтверджені наявними у справі доказами.
Судом встановлено, що згідно інформаційної довідки Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна на праві приватної власності ОСОБА_1 перебуває нерухоме майно, що знаходиться в АДРЕСА_1, а саме: комплекс загальною площею 6534,5 кв.м., який складається з наступних будівель та споруд: більярдний цех загальною площею 1710,8 кв.м., обозний цех загальною площею 1675,6 кв.м., кузня загальною площею 365,7 кв.м., котельня загальною площею 269,7 кв.м., сушка загальною площею 260,1 кв.м., ремонтно-механічна майстерня загальною площею 218.3 кв.м., лісопильний цех загальною площею 1311,4 кв.м., склад матеріалів загальною площею 285,6 кв.м., компресорна загальною площею 75,7 кв.м., контора загальною площею 316,8 кв.м., трансформаторна підстанція загальною площею 14,4 кв.м., газорозпридільний пункт загальною площею30,4 кв.м.
Згідно з ст. 265 ПК України податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, транспортного податку та плати за землю.
Згідно п.п. 266.1.1., п.п. 266.2.1., п.п. 266.3.1., п.п. 266.3.2. ст. 266 ПК України платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка. Базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.
База оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.
Згідно п.п. 266.7.1. п. 266.7. ст. 266 ПК України обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об'єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку.
Податкове/податкові повідомлення-рішення, згідно з вимогами п.п. 266.7.2. п. 266.7. ст. 266 ПК України, про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з п.п. 266.7.1. п. 266.7 цієї ж статті, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).
Підпунктом 266.6.1 пункту 266.6 статті 266 ПК України встановлено, що базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.
Пунктом 8.1 статті 8 ПК України визначено, що в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори. До місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних, міських рад та рад об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, у межах їх повноважень і є обов'язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.
Відповідно до підпункту 266.5.1. пункту 266.5. статті 266 ПК Українитавки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.
Відповідно до підпункту 14.1.129 - 1 пункту 14.1. статті 14 ПК України об'єкти нежитлової нерухомості - будівлі, приміщення, що не віднесені відповідно до законодавства до житлового фонду. У нежитловій нерухомості виділяють:
а) будівлі готельні - готелі, мотелі, кемпінги, пансіонати, ресторани та бари, туристичні бази, гірські притулки, табори для відпочинку, будинки відпочинку;
б) будівлі офісні - будівлі фінансового обслуговування, адміністративно-побутові будівлі, будівлі для конторських та адміністративних цілей;
в) будівлі торговельні - торгові центри, універмаги, магазини, криті ринки, павільйони та зали для ярмарків, станції технічного обслуговування автомобілів, їдальні, кафе, закусочні, бази та склади підприємств торгівлі й громадського харчування, будівлі підприємств побутового обслуговування;
г) гаражі - гаражі (наземні й підземні) та криті автомобільні стоянки;
ґ) будівлі промислові та склади;
д) будівлі для публічних виступів (казино, ігорні будинки);
е) господарські (присадибні) будівлі - допоміжні (нежитлові) приміщення, до яких належать сараї, хліви, гаражі, літні кухні, майстерні, вбиральні, погреби, навіси, котельні, бойлерні, трансформаторні підстанції тощо;
є) інші будівлі.
Отже, з наведеного слідує, що комплекс загальною площею 6534,5 кв.м. що належить ОСОБА_1 є будівлями промисловості.
Так, відповідно до статті 266 ПК України визначено платників податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, об'єкти оподаткування, базу оподаткування, а також пільги із сплати цього податку.
Відповідно до підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України не є об'єктами оподаткування будівлі промисловості, зокрема, виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств.
Отже, системне тлумачення підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України свідчить про те, що використаний у ПК України термін «будівлі промисловості» має застосовуватися виключно відносно будівель промислових підприємств різних галузей, тому застосування підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України можливе у разі дотримання двох обов'язкових умов: наявність будівель промисловості та їх перебування у власності промислових підприємств.
Вказана позиція суду по суті узгоджується із позиціє Верховного Суду викладеною у постанові від 15 травня 2018 року у справі № 806/2676/17, від 02 жовтня 2018 року у справі №823/1702/16.
Використаний у положенні підпункту «є» підпункту 266.2.2. пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу України термін «будівлі промисловості» має застосовуватися виключно відносно будівель промислових підприємств різних галузей.
Відтак, об'єкт нерухомості комплекс загальною площею 6534,5 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, який на праві власності належить позивачу не підпадає під дію пункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України, оскільки даною нормою не охоплюється нерухомість, яка використовується фізичною особою у власній господарській діяльності.
У зв'язку з наведеним, суд не приймає до уваги доводи позивача, що податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на такі спірні об'єкти не повинен нараховуватись та сплачуватись, оскільки вказані об'єкти нерухомості належать позивачу, а не промисловому підприємству, зокрема на якого розповсюджується дія пункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України.
З цих же підстав судом враховуються заперечення відповідача, оскільки відповідач приймаючи спірні податкові повідомлення-рішення діяв обґрунтовано, тобто з урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, з дотримання пропорційності, з дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями на досягнення яких спрямоване це рішення.
Норми права, які застосував суд, наступні:
Податковий кодекс України.
Відповідно до вимог ст. 139 КАС України, судові витрати на користь позивача не присуджуються.
Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд, -
В задоволенні позову ОСОБА_1 (АДРЕСА_2) до Головного управління ДФС у Львівській області (79003, м. Львів, вул. Стрийська, 35) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення може бути оскаржене за правилами, встановленими ст. 295 -297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно, з урахуванням положень підп.15.5 п.15 розд. VII «Перехідні положення» цього Кодексу.
Рішення суду складено в повному обсязі 15.12.2018 року.
Суддя Гавдик З.В.