номер провадження справи 18/117/18
12.12.2018 справа № 908/2288/18
м.Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі: суддя Носівець В.В.,
при секретарі судового засідання: Чубар М.В.,
розглянувши матеріали справи
за позовом Управління комунальної власності Бердянської міської ради (71100, Запорізька область, м. Бердянськ, пл. Єдності, буд. 2)
до відповідача фізичної особи-підприємця Бандурко Євгенії Вікторівни (АДРЕСА_1)
про стягнення 31055,87 грн.
учасники справи:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: не з'явився;
Заявлено позов про стягнення з фізичної особи-підприємця Бандурко Євгенії Вікторівни 2431,65 грн. заборгованості по орендній платі, 292,82 грн. пені та 28321,40 грн. неустойки на підставі договору оренди комунального майна від 03.02.1999, всього 31055,87 грн. Підставою для звернення з позовом до суду позивачем зазначено неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором оренди нежитлового приміщення від 03.02.1999 щодо своєчасного та повного внесення орендних платежів, внаслідок чого за період користування об'єктом оренди з листопада 2017 по грудень 2017 року виникла заборгованість у розмірі 2431,65 грн. Враховуючи положення договору та норми чинного законодавства, за порушення виконання грошового зобов'язання, відповідачу за період прострочення з 01.09.2017 по 31.12.2017 нарахована до стягнення пеня у розмірі 292,82 грн. У зв'язку з користуванням об'єктом оренди після закінчення дії договору оренди 27.12.2017 та поверненням об'єкту оренди 11.07.2018, позивачем нараховано неустойку з виконання обов'язку щодо повернення майна у розмірі 28321,40 грн. за період з 02.01.2018 по 11.07.2018. В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на ст.ст. 526, 610 ЦК України та Закон України "Про оренду державного та комунального майна".
Ухвалою суду від 07.11.2018 відкрито спрощене позовне провадження у справі № 908/2288/18, присвоєно справі номер провадження 18/117/18, розгляд справи по суті призначено на 04.12.2018; розгляд справи відкладався до 12.12.2018.
Позивач 12.12.2018 подав до суду заяву про розгляд справи без участі представника позивача.
Заява позивача про розгляд справи без його участі судом задоволена.
Відповідач у судове засідання свого представника не направив, вимоги суду не виконав, відзив не надав, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином.
Згідно ст. 120 ГПК України суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов'язковою. &?о;…&?д; Ухвала господарського суду про дату, час та місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії повинна бути вручена завчасно, з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу, але не менше ніж п'ять днів, для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи чи вчинення відповідної процесуальної дії. Цей термін може бути скорочений судом у випадку, коли цього вимагає терміновість вчинення відповідної процесуальної дії. &?ї;…&?у; Суд викликає або повідомляє експерта, перекладача, спеціаліста, а у випадках термінової необхідності, передбачених цим Кодексом, - також учасників справи телефонограмою, телеграмою, засобами факсимільного зв'язку, електронною поштою або повідомленням через інші засоби зв'язку (зокрема мобільного), які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику. Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає. &?л;…&? ;
Ухвали з інформацією про час та місце судового розгляду справи своєчасно направлялись судом на адресу відповідача.
Копія ухвали суду у справі від 07.11.2018, що направлялась на адресу відповідача, повернута відділенням зв'язку до господарського суду Запорізької області із зазначенням причини повернення «за закінченням терміну зберігання». Судом перевірено адресу відповідача у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та з'ясовано, що вона збігається із адресою, що вказана позивачем при поданні позову.
Зазначене свідчить, що судом вжиті всі заходи щодо належного повідомлення відповідача про дату, місце і час розгляду справи.
Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Зважаючи на належне повідомлення позивача та відповідача про розгляд справи, суд вирішив за доцільне розглянути справу за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті, за відсутністю в судовому засіданні представників позивача та відповідача.
Судом 12.12.2018 постановлено рішення.
Вивчивши матеріали справи, суд
Управління міським комунальним майном, яке додаткової угодою від 26.10.2000 змінено на Управління комунальної власності Бердянської міської ради (орендодавець, позивач у справі), та приватний підприємець Бандурко Євгенія Вікторівна (орендар, відповідач у справі) 03.02.1999 уклали договір № 08 оренди комунального майна № 1 (надалі - договір).
Пунктом 1 договору в первісній редакції встановлено, що орендодавець на підставі рішення виконкому від 28.01.1999 № 43 передає, а орендар приймає в строкове платне користування приміщення по АДРЕСА_2, площею 90,0 кв.м., що знаходиться на балансі ДКП «Житлосервіс-4» для використання його під кафе.
Пунктом 1 договору в редакції додаткової угоди від 01.08.2012 встановлено, що в оренду передається окремостояча одноповерхова нежитлова будівля, яка знаходиться на балансі комунального підприємства «Міськспецексплуатація» Бердянської міської ради, площею 96,70 кв.м., розміщена за адресою: АДРЕСА_2 з метою використання під кафе.
Згідно п. 4 Додаткової угоди від 29.04.2016 на підставі рішення восьмої сесії Бердянської міської ради VII скликання від 18.02.2016 № 56 "Про перейменування назв вулиць, проїздів, площ, проспектів, скверів, бульварів в м. Бердянськ", внесено зміни до п. 1.1 договору оренди комунального майна від 03.02.1999 № 8 зі змінами та доповненнями, змінивши слова: "АДРЕСА_2", словами: "вул. Софіївська, 38".
Вступ орендаря у користування майном настає з моменту підписання сторонами договору та Акта здачі-приймання вказаного майна (п. 2.1 договору в редакції додаткової угоди від 01.08.2012).
Сторонами 01.04.2004 та 01.08.2012 підписані Акти приймання-передачі нежитлового приміщення в будинку АДРЕСА_2, відповідно до якого орендарю передано нежитлове приміщення загальною площею 96,7 кв.м.
Пунктом 3.2 договору (в редакції додаткової угоди від 01.09.2017) встановлено, що орендна плата установлюється у грошовій формі та перераховується на розрахунковий рахунок № 34220999700011 у ГУ ДКСУ у Запорізькій області м. Запоріжжя, МФО 813015, код ЄДРПОУ 38042560, одержувач: місцевий бюджет м. Бердянськ, щомісячно не пізніше 20 числа поточного місця з урахуванням індексу інфляції з початку строку оренди, щодо суми орендної плати, визначеної за перший місяць після укладання договору оренди, яка становить 2079,70 грн. х І інф.
Відповідно до п. 5.2 договору (в редакції додаткової угоди від 01.08.2012) орендар зобов'язується своєчасно і в повному обсязі вносити орендодавцеві орендну плату.
Пунктом 10.2 договору (в редакції Додаткової угоди від 01.08.2012) встановлено, що строк дії договору може бути продовжений за згодою сторін. У випадку, якщо орендар має намір використовувати майно після закінчення строку дії договору, він не пізніше ніж за три місяці до закінчення його дії звертається до орендодавця із заявою про продовження строку дії договору. Строк дії договору автоматично не поновлюється у випадку відсутності згоди хоча б однієї із сторін на продовження строку дії договору. Продовження строку дії договору оформлюється додатковою угодою.
Відповідно до п. 10.7 договору (в редакції Додаткової угоди від 01.08.2012) дія договору оренди припиняється внаслідок, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено (крім випадків, встановлених п. 10.2).
Додатковою угодою від 01.09.2017 сторонами, на підставі п. 1.4 рішення № 1 та п. 4.2.1 рішення № 4 двадцять восьмої сесії Бердянської міської ради VІІ скликання від 22.06.2017, внесені зміни до п. 10.1 розділу 10 "Строк дії та умови зміни, розірвання договору" договору оренди комунального майна від 03.02.1999 № 8, поновивши договір оренди строком до 27.12.2017.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 22.05.2018 у справі № 908/200/18 задоволено позов Управління комунальної власності Бердянської міської ради до фізичної особи-підприємця Бандурко Євгенії Вікторівни про усунення перешкод у користуванні майном шляхом виселення ФОП Бандурко Є.В. на користь Управління комунальної власності Бердянської міської ради з нежитлової одноповерхової будівлі площею 96,7 кв.м., розташованої за адресою: АДРЕСА_2, у зв'язку з закінченням строку дії договору 27.12.2017, визначеного Додатковою угодою від 01.09.2017 до договору оренди.
Отже, строк дії договору оренди закінчився 27.12.2017.
Відповідач зобов'язання щодо внесення орендних платежів за користування об'єктом оренди належним чином не виконував, внаслідок чого з урахуванням часткових оплат утворилась заборгованість з орендної плати в розмірі 2431,65 грн. за період з листопада по грудень 2017 року.
У зв'язку з наявністю порушень умов договору з боку відповідача, позивач звернувся з позовом до суду за захистом своїх порушених прав та законних інтересів.
Цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини (ст. 11 ЦК України).
Згідно ч. 1 ст. 193 ГК України, ст. 526 ЦК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ч.1 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.
Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
Приписами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Укладаючи договір, кожна із сторін прийняла на себе певні зобов'язання щодо його виконання, однак відповідач, покладений на нього обов'язок щодо оплати орендних платежів, у встановлений строк, не виконав.
Отже, вимога позивача про стягнення із відповідача 2431,65 грн. заборгованості з орендних платежів за період користування приміщенням з листопада по грудень 2017 року задовольняється судом.
За порушення відповідачем строків оплати орендних платежів позивач, враховуючи положення п. 3.3 договору в редакції додаткової угоди від 01.08.2012, просив стягнути 292,82 грн. пені за період прострочення з 01.10.2017 по 30.06.2018.
Приписами ст. 611 ЦК України встановлено що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.
Пунктом 3.3 договору в редакції додаткової угоди від 01.08.2012 встановлено, що у випадку неперерахування орендної плати або перерахування після останнього банківського дня поточного місяця, або не в повному обсязі, орендодавцем нараховується пеня у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми несвоєчасного виконання зобов'язання за кожний день прострочення (включаючи день сплати).
Згідно з положеннями ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочення платежу пеню, в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.
Згідно із ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно з п. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Приписами п. 6 ст. 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Наданий позивачем розрахунок пені у розмірі 292,82 грн. суд визнав виконаним невірно через допущені арифметичні помилки при округленні чисел та неправильне визначення періоду нарахування.
З матеріалів справи вбачається, що згідно п. 3.2 договору орендна плата встановлюється у грошовій формі та перераховується на розрахунковий рахунок орендодавця щомісячно не пізніше 20 числа поточного місця з урахуванням індексу інфляції.
Разом з тим, пунктом 3.3 договору визначено випадки, в яких орендодавцем може нараховуватись пеня, а саме:
неперерахування орендної плати;
перерахування орендної плати після останнього банківського дня поточного місяця;
перерахування орендної плати не в повному обсязі.
У наведених випадках пеня нараховується у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми несвоєчасного виконання зобов'язання за кожний день прострочення (включаючи день сплати).
При цьому у випадку «перерахування орендної плати після останнього банківського дня поточного місяця» мається на увазі те, що у разі перерахування орендної плати по останній банківський день поточного місяця, пеня не буде нараховуватись. Зазначене не свідчить про початок періоду нарахування пені.
Таким чином, днем з якого починається прострочення виконання зобов'язання по оплаті орендної плати, тобто починається нарахування пені, є 21 число поточного місяця та, з огляду на приписи п. 6 ст. 232 ГК України, нарахування пені закінчується через шість місяців.
З наданого позивачем розрахунку вбачається, що при нарахуванні пені по орендній платі за листопад 2017 року на суму простроченої заборгованості 543,19 грн. позивачем помилково визначено період по 31.05.2018 замість по 20.05.2018 та за грудень 2017 року на суму простроченої заборгованості 1888,46 грн. позивачем помилково визначено період по 30.06.2018 замість по 20.06.2018.
Проаналізувавши норми наведеного діючого законодавства України та умови договору, перевіривши наданий позивачем розрахунок пені за період з 01.10.2017 по 30.06.2018 за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи "Законодавство", суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення пені за вказаний позивачем період задовольняються в частині стягнення 269,44 грн., в частині стягнення 23,38 грн. пені у позові відмовляється.
Згідно пункту 5.6 договору (в редакції Додаткової угоди від 01.08.2012) орендар зобов'язався у разі припинення або розірвання договору, в п'ятиденний термін повернути орендодавцеві, або підприємству, вказаному орендодавцем, орендоване майно за Актом здачі-приймання у належному стані не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу.
Відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.
Частиною другою статті 795 ЦК України встановлено, що повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.
Згідно вимог ст. 785 ЦК України, у разі припинення договору найму, наймач зобов'язаний негайно повернути наймачеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
Як свідчать матеріали справи, на підставі рішення господарського суду Запорізької області від 22.05.2018 у справі № 908/200/18, у зв'язку з закінченням строку дії договору оренди від 03.02.1999, об'єкт оренди 11.07.2018 повернуто відповідачем балансоутримувачу - КП «Міськспецексплуатація» БМР згідно акту здачі-приймання нежитлового приміщення у буд. № 38 по вул. Димитрова (Софіївській), м. Бердянськ (арк. спр. 26).
Положеннями ст. 6 ЦК України встановлено, що сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами (ч. 2 ст. 6 ЦКУ), а також мають право врегулювати відносини на власний розсуд (ч. 3 ст. 6 ЦКУ).
Учасники правочину, беручі до уваги приписи діючого законодавства, на власний розсуд визначили відповідальність за порушення зобов'язання щодо повернення орендованого майна у вигляді стягнення неустойки в розмірі подвійної орендної плати за користування майном за час прострочення, у зв'язку з закінченням строку дії договору 27.12.2017, визначений Додатковою угодою від 01.09.2017,
Відповідно до п. 8.5 договору у разі невиконання орендарем обов'язку щодо повернення майна орендодавець має право вимагати від орендаря сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування майном за час прострочення.
У зв'язку з невиконанням відповідачем обов'язку щодо повернення майна після закінчення строку дії договору позивачем нарахована неустойка за період з 02.01.2018 по 11.07.2018 у розмірі 28321,40 грн.
Судом встановлено, що позивачем при визначені періоду нарахування неустойки помилково включено день підписання Акту здачі-приймання нежитлового приміщення - 11.07.2018.
Перевіривши правильність нарахування неустойки, судом встановлено, що стягненню з відповідача на користь позивача підлягає неустойка у розмірі 28173,95 грн. за період з 02.01.2018 по 10.07.2018, решта вимог щодо стягнення неустойки у розмірі 147,45 грн. заявлена позивачем безпідставно, отже в цій частині суд відмовляє у задоволенні.
Слід також зазначити, що у зв'язку з невиконанням відповідачем зобов'язань за договором оренди комунального майна від 03.02.1999, позивачем направлялась на його адресу претензія № 21394 від 17.08.2018 з вимогою щодо сплати заборгованості за Договором по орендній платі, пені та неустойки, яку відповідачем залишено без задоволення.
Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Доказів оплати наявної заборгованості, пені та неустойки відповідач суду не надав. Відповідач не скористався наданим йому законом правом відповідно до ст.ст. 73, 74 ГПК України, не надав до суду доказів, які могли б свідчити про належне виконання зобов'язань за договором.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Судовий збір на підставі пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 233, 236-242, 247-248 Господарського процесуального кодексу України, суд,
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з фізичної особи-підприємця Бандурко Євгенії Вікторівни (АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1, дата народження 25.11.1959) на користь Управління комунальної власності Бердянської міської ради (71100, Запорізька область, м. Бердянськ, площа Єдності, 2, ідентифікаційний код 25473739) 2431,65 грн. (дві тисячі чотириста тридцять одну грн. 65 коп.) заборгованості по орендній платі, 269,44 грн. (двісті шістдесят дев'ять грн. 44 коп.) пені, 28173,95 грн. (двадцять вісім тисяч сто сімдесят три грн. 95 коп.) неустойки та 1752,30 грн. (одну тисячу сімсот п'ятдесят дві грн. 30 коп.) судового збору. Видати наказ.
3. В іншій частині позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відповідно до п. 17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Повне рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст.ст. 240, 241 ГПК України 17.12.2018.
Суддя В.В. Носівець