61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua
17.12.2018р. Справа № 905/370/18
Господарський суд Донецької області у складі судді Лейби М.О., при секретарі судового засідання Григор'євій М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні
скаргу Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Атоменергомаш», м.Енергодар, Запорізька область №5564/15 від 29.11.18р.
на дії державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби м.Маріуполь Головного територіального управління юстиції у Донецькій області під час виконання судового рішення у справі №905/370/18
за позовом: Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" м.Київ в особі відокремленого підрозділу "Атоменергомаш", м.Енергодар, Запорізька область
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвест Трейдінг Груп", м.Маріуполь, Донецька область
про стягнення 292599,87грн.
Представники:
від стягувача: Шестак О.Л., за довір.
від боржника: не з'явився
від органу ДВС: не з'явився
Рішенням господарського суду Донецької області від 12.06.18р. у справі №905/370/18 позов Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" м.Київ в особі відокремленого підрозділу "Атоменергомаш", м.Енергодар, Запорізька область до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвест Трейдінг Груп", м.Маріуполь, Донецька область задоволено повністю; стягнуто з відповідача на користь позивача пеню у розмірі 138599,94грн., штраф у розмірі 153999,93грн та судовий збір у сумі 4389,00грн.
30.08.18р. господарським судом Донецької області видано наказ про примусове виконання рішення господарського суду Донецької області №905/370/18 від 12.06.18р.
06.12.18р. до господарського суду Донецької області надійшла скарга Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Атоменергомаш», м.Енергодар, Запорізька область №5564/15 від 29.11.18р. на дії державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби м.Маріуполь Головного територіального управління юстиції у Донецькій області під час виконання судового рішення у справі №905/370/18.
Ухвалою суду від 06.12.18р. вказану скаргу прийнято та призначено до розгляду в судовому засіданні на 17.12.18р.
У судове засідання 17.12.18р. з'явився представник скаржника, який надав усні пояснення по суті скарги та просив її задовольнити в повному обсязі з підстав та мотивів, викладених у ній.
Представники боржника та органу ДВС у судове засідання не з'явилися; про місце, час та дату судового засідання учасники судового процесу були повідомлені належним чином. Про поважність причин не явки суд не повідомили.
Державним виконавцем відзив на скаргу суду не наданий.
Згідно ч.1 ст.74 Закону України "Про виконавче провадження" рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Відповідно до ст.339 Господарського процесуального кодексу України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.
Згідно ч.ч.1, 2 ст.342 ГПК України, скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються. Неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.
Беручи до уваги, що відповідно до ст.74 ГПК України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, в дану випадку на скаржника, суд, враховуючи належне повідомлення учасників судового процесу про дату судового засідання, а також обмеженість розгляду скарги процесуальним строком, розглядає скаргу за наявними матеріалами.
Дослідивши матеріали скарги, заслухавши пояснення та доводи присутнього представника скаржника, господарським судом встановлено наступне:
Вимоги скарги мотивовані тим, що дії державного виконавця щодо повернення виконавчого документа без прийняття до виконання є неправомірними, оскільки прямо суперечать вимогам ст.4 Закону України «Про виконавче провадження».
В обґрунтування поданої скарги заявник зазначає, що державний виконавець виніс повідомлення про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання керуючись п.6 ч.4 ст.4 Закону України «Про виконавче провадження» та обґрунтував своє рішення тим, що виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим п.4 ч.1 ст.4 Закону України «Про виконавче провадження» оскільки не містить ідентифікаційного коду юридичної особи, а також вимогам ч.3 ст.16 вказаного Закону, оскільки до заяви про примусове виконання судового рішення не надано ані довіреності юридичної особи, ані документів, що посвідчують право представництва юридичної особи (документ про призначення керівником тощо).
На думку стягувача, внаслідок протиправних дій органу державної виконавчої служби, які полягають у необгрунтованому поверненні виконавчого документу, було порушено його права та законні інтереси.
При цьому, за твердженнями стягувача, повернення стягувачу органом державної виконавчої служби без прийняття до виконання виконавчого документу 21.11.18р. тобто через 8 днів є порушенням п.6 ч.4 ст.4 Закону України «Про виконавче провадження», де, зокрема, передбачено, що виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення.
З огляду на вказане, посилаючись на порушення державним виконавцем вимог Закону України "Про виконавче провадження", скаржник просить суд:
- постановити ухвалу, якою визнати дії щодо повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання неправомірними та зобов'язати посадову особу Центрального відділу державної виконавчої служби м.Маріуполь Головного територіального управління юстиції у Донецькій області усунути допущені порушення.
Отже, спір у справі стосується оскарження стягувачем дій державного виконавця щодо повернення без прийняття до виконання виконавчого документу у зв'язку з невідповідністю виконавчого документа вимогам п.4 ч.1 ст.4 Закону України «Про виконавче провадження» та заяви про відкриття виконавчого провадження вимогам, передбаченим ч.3 ст.16 Закону.
Дослідивши доводи скаржника та матеріали скарги, оцінивши подані докази, суд, на підставі приписів чинного законодавства, дійшов висновку, що скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне:
Згідно ч.1 ГПК України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Згідно частини 1 ст.327 ГПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
За приписами ст.1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до ст.6 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" систему органів примусового виконання рішень становлять: Міністерство юстиції України; органи державної виконавчої служби, утворені Міністерством юстиції України в установленому законодавством порядку.
Згідно ст.3 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" завданням органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом.
Частина 1 ст.5 Закону України "Про виконавче провадження передбачає", що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Пунктом 1 ч.1 ст.26 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (ч.1 ст.13 Закону України «Про виконавче провадження»).
Відповідно до п.6 ч.4 ст.4 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону.
Тобто, законодавством встановлені чіткі строки для повернення без прийняття до виконання стягувачу виконавчого документу, а саме протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення.
З матеріалів скарги вбачається, що стягувач звернулося до Центрального відділу державної виконавчої служби м.Маріуполь Головного територіального управління юстиції у Донецькій області з заявою №5148/15 від 07.11.18р. про примусове виконання судового рішення.
Вказана заява отримана Центральним відділом державної виконавчої служби м.Маріуполь Головного територіального управління юстиції у Донецькій області відповідно до відмітки на рекомендованому повідомлені про вручення поштового відправлення №7150304232177 - 13.11.18р.
21.11.18р. заступником начальника відділу Центрального відділу державної виконавчої служби м.Маріуполь Головного територіального управління юстиції у Донецькій області винесено повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання.
Згідно наданої стягувачем роздруківки з офіційного сайту ПАТ «Укрпошта», вказане повідомлення отримане стягувачем 27.11.18р.
Підставою повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання у повідомленні зазначено: в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань не знайдено юридичну особу з кодом ЄДРПОУ, який вказано у наказі №905/370/18; в наказі не зазначено ідентифікаційного коду юридичної особи; до заяви про примусове виконання судового рішення не надано ані довіреності юридичної особи, ані документів, що посвідчують право представництва юридичної особи (документ про призначення керівником тощо).
В обгрунтування повернення виконавчого документу без прийняття до виконання державний виконавець посилається на приписи п.6 ч.4 ст.4 Закону України «Про виконавче провадження», який встановлює, що виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону.
Згідно ст.16 Закону України «Про виконавче провадження» вбачається, що представником стягувача у виконавчому провадженні може бути особа, яка відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань має право вчиняти дії від імені такої особи без довіреності або ж до заяви має бути додано належним чином засвідчений документ, який підтверджує повноваження на вчинення дій від імені стягувача.
У відповідності до п.10 розділу 2 Інструкції з організації примусового виконання рішень, повноваження представників сторін, які беруть участь у виконавчому провадженні, мають бути посвідчені такими документами: довіреністю фізичної особи; довіреністю юридичної особи або документами, що посвідчують право представництва юридичної особи (документом про призначення керівником юридичної особи тощо); рішенням про призначення опікуном, піклувальником чи управителем спадкового майна; ордером, до якого обов'язково додається витяг з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих дій; дорученням органу чи установи, що уповноважені законом на надання безоплатної правової допомоги або про надання правової допомоги.
Документи, що посвідчують повноваження представників, повинні бути оформлені відповідно до вимог чинного законодавства України.
Оригінали документів, зазначених у цьому пункті, або належним чином засвідчені їх копії долучаються до матеріалів виконавчого провадження. Після пересвідчення наявності у представника належним чином оформленої довіреності оригінал такої довіреності у разі потреби повертається представникові сторони виконавчого провадження.
Так, як вже було зазначено вище, стягувач звернувся до Центрального відділу державної виконавчої служби м.Маріуполь Головного територіального управління юстиції у Донецькій області з заявою №5148/15 від 07.11.18р. про примусове виконання судового рішення.
Вказана заява підписана представником стягувача - в.о. генерального директора ОСОБА_3
В додатках до вказаної заяви зазначено: оригінал наказу від 30.08.18р. у справі №905/370/18; оригінал платіжного доручення №3184 від 09.10.18р. про сплату авансового внеску.
Отже, з матеріалів скарги вбачається, що до заяви про примусове виконання судового рішення не було додано доказів того, що ОСОБА_3 є в.о. генерального директора стягувача та має відповідний обсяг повноважень на вчинення відповідних дій, зокрема, на підписання, подання заяви про примусове виконання судового рішення, від імені стягувача.
При цьому, в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відсутня інформація, що станом на 07.11.18р. - дата підписання заяви про примусове виконання судового рішення, ОСОБА_3 є в.о. генерального директора стягувача.
Таким чином, державний виконавець був позбавлений можливості встановити обсяг повноважень особи, яка підписала заяву про примусове виконання судового рішення.
Відтак, оскільки Закон України «Про виконавче провадження» визначає чітку сукупність дій, спрямованих на примусове виконання рішень які проводяться на підставах та у спосіб, що визначені цим Законом, подання заяви про відкриття виконавчого провадження має відбуватись у відповідності до вимог означеного закону, тому беручи до уваги, що до заяви стягувача про примусове виконання рішення не було додано документи на підтвердження повноважень в.о. генерального директора ОСОБА_3 та відсутність відповідних відомостей у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, державним виконавцем правомірно винесено повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання від 21.11.18р. на підставі п.6 ч.4 ст.4 Закону України «Про виконавче провадження».
Разом з тим, суд звертає увагу скаржника, що останній не позбавлений можливості повторно звернутись до відділу державної виконавчої служби із заявою про примусове виконання рішення, долучивши до неї документи або належним чином засвідчені їх копії на підтвердження наявності у особи яка підписала заяву про примусове виконання судового рішення повноважень на вчинення дій від імені стягувача.
Щодо решти доводів стягувача, викладених у поданій скарзі суд зазначає наступне:
Ухвалою господарського суду Донецької області від 17.12.18р. виправлено описки в абз.2 резолютивної частини рішення господарського суду Донецької області від 12.06.18р. по справі №905/370/18 та у виконавчому документі - наказі господарського суду Донецької області від 30.08.18р. по справі №905/370/18 та викладено абз.2 резолютивної частини рішення господарського суду Донецької області від 12.06.18р. та абз.2 наказу господарського суду Донецької області від 30.08.18р. по справі №905/370/18 в наступній редакції:
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвест Трейдінг Груп" (вул. Георгіївська, буд. 50, м.Маріуполь, Донецька область, 87515; код ЄДРПОУ 39537629) на користь Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" м.Київ (01032, м.Київ, вул. Назарівська, 3; код ЄДРПОУ 24584661) в особі відокремленого підрозділу "Атоменергомаш", м.Енергодар, Запорізька область (м.Енергодар, Запорізька область, 71503, а/с 306; ЄДРПОУ 26444970) пеню у розмірі 138599,94грн., штраф у розмірі 153999,93грн. та судовий збір у сумі 4389,00грн.
Суд вважає обґрунтованим посилання стягувача (скаржника) про порушення державним виконавцем строків для винесення повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання, оскільки заява стягувача про примусове виконання судового рішення була отримана державним виконавцем 13.11.18р., а повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання винесено 21.11.18р., що є порушенням п.6 ч.4 ст.4 Закону України «Про виконавче провадження».
Проте, вказане, за умови встановлення вищезазначених обставин, щодо подання стягувачем заяви про відкриття виконавчого провадження не у відповідності до вимог Закону України «Про виконавче провадження», не впливає на висновок суду про правомірність винесення державним виконавцем повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання від 21.11.18р. на підставі п.6 ч.4 ст.4 Закону України «Про виконавче провадження».
Згідно ст.343 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні скарги Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Атоменергомаш» на дії державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби м.Маріуполь Головного територіального управління юстиції у Донецькій області.
Судові витрати, пов'язані з розглядом скарги, заявником заявлені не були, а тому відповідно їх розподіл, в порядку ст.344 ГПК України, господарським судом не здійснюється.
Керуючись ст.ст.234, 339, 342 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Відмовити у задоволенні скарги Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Атоменергомаш», м.Енергодар, Запорізька область №5564/15 від 29.11.18р.
Ухвала набрала законної сили 17.12.18р. та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Донецької області (підпункт 17.5 пункту 17 Розділу ХІ "Перехідні положення" ГПК України) шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня її прийняття.
У судовому засіданні 17.12.18р. оголошено вступну та резолютивну частини ухвали.
Повний текст ухвали складено та підписано 17.12.18р.
Суддя М.О. Лейба