Дата документу 11.12.2018 Справа № 326/25/17
Єдиний унікальний №326/25/17 Головуючий у 1 інстанції: Апалькова О.М.
Провадження № 22-ц/807/512/18 Суддя-доповідач: Дашковська А.В.
«11» грудня 2018 року м. Запоріжжя
Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого: Дашковської А.В.,
суддів: Кримської О.М.,
Бєлки В.Ю.,
секретар: Волчанова І.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу з апеляційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу Приазовського районного суду Запорізької області від 04 липня 2018 року у справі за скаргою ОСОБА_3 на постанови старшого державного виконавця Приморського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Запорізькій області Ганчева Олексія Георгійовича, головного державного виконавця Приморського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Запорізькій області Макаренко Яни Олександрівни, зобов'язання начальника Приморського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Запорізькій області Гогунського Сергія Івановича вчинити певні дії, заінтересована особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Вільний»,
У січні 2017 року ОСОБА_3 звернувся до суду зі скаргою на постанови старшого державного виконавця Приморського районного ВДВС ГТУЮ в Запорізькій області Ганчева О.Г., головного державного виконавця Приморського районного ВДВС ГТУЮ в Запорізькій області Макаренко Я.О., зобов'язання начальника Приморського районного ВДВС ГТУЮ в Запорізькій області Гогунського С.І. вчинити певні дії, заінтересована особа: ТОВ «Вільний».
В обґрунтування вимог зазначив, що вироком Приморського районного суду Запорізької області від 27.03.2013 року у кримінальній справі № 1/326/2/2013 він був засуджений за ч. 2 ст. 191, ч. 5 ст. 191 КК України до 5 років позбавлення волі та відбував покарання в Менській ВК - 91 ГПСУ в Чернігівській області. Вирок суду набрав законної сили 01.07.2013 року згідно вироку апеляційного суду Запорізької області, яким зменшено розмір матеріальної шкоди до 140000 грн., заподіяної ним ТОВ «Вільний» внаслідок зловживання службовими обов'язками генерального директора у період 2005-2008 рр. Вважає цей вирок суду неправосудним і вирішує питання про його перегляд у Верховному суду України.
На виконання вироку суду від 27.03.2013 року Приморським районним судом Запорізької області 25.09.2013 року було видано ТОВ "Вільний" виконавчий лист № 1/326/2/2013.
08.10.2015 року він умовно-достроково був звільнений від подальшого відбування покарання, за час відбування покарання в Менській ВК - 91 ГПСУ в Чернігівській області стягнення з нарахованої йому заробітної плати на підставі виконавчого листа № 1/326/2/2013 не здійснювалось.
Вперше про наявність виконавчого листа йому стало відомо тільки 24.02.2016 року при отриманні рекомендованим листом копії постанови державного виконавця Ганчева О.Г. від 12.02.2016 року про відкриття виконавчого провадження №50152215 із супровідним листом начальника ВДВС Гогунського С.І. від 17.02.2016 року.
12.12.2016 року він рекомендованим листом отримав копію постанови державного виконавця Макаренко Я.О. від 02.12.2016 року про відкриття виконавчого провадження № 53024233 на підставі виконавчого листа № 1/326/2/2013 та вимогу про явку з 09 до 12 год. 08.12.2016 року.
Про обставини, що державний виконавець Ганчев О.Г. ще 16.08.2016 року виніс постанову про закінчення виконавчого провадження № 50152215, у зв'язку з поверненням виконавчого листа № 1/326/2/2013 стягувачу "Вільний" на підставі п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 року, довідався тільки 23.12.2016 року при отриманні ксерокопії цієї постанови разом з відповіддю від начальника ВДВС Гогунського С.І. на його скаргу, що була подана 14.12.2016 року в порядку cт. 74 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 року.
Начальник відділу Гогунський С.І. не вирішив жодного питання по суті скарги, обмежившись наданням рекомендації звернутися до суду та надісланням копії постанови державного виконавця Ганчева О.Г. від 16.08.2016 року про повернення виконавчого листа за виконавчим провадженням № 50152215.
Вважає, що державні виконавці Ганчев О.Г., Макаренко Я.О., начальник відділу Гогунський С.І. навмисно на користь ТОВ "Вільний" порушили його права у спосіб незаконного визнання його боржником на користь стягувача ТОВ "Вільний" у виконавчих провадженнях, оскільки їм було відомо, що стягувачем ТОВ "Вільний" пропущено строк пред'явлення цього виконавчого листа до виконання, а боржник відбуває покарання 5 років позбавлення волі, в Менській ВК - 91 ГПСУ в Чернігівській області.
Вважає, що начальник відділу Гогунський С.І. відмовився від розгляду по суті його скарги з метою приховати скоєні ним та державними виконавцями Ганчевим О.Г. та Макаренко Я.О. порушення норм Законів України "Про виконавче провадження".
На підставі зазначеного просив:
1) визнати такими, що суперечать вимогам ст.ст. 6, 11, 18, 22, 23, 24,25, 26, 27, 30, 32, 49, Закону України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 року, винесені старшим державним виконавцем Ганчевим О.Г. за згодою начальника відділу державної виконавчої служби Гогунського С.І. постанови про відкриття виконавчих проваджень від 07.07.2014 року за №43886019, від 07.04.2015 року за № 47147369, від 12.02.2016 року за №50152215;
2) визнати такою, що суперечить вимогам ст.ст. 2, п. 7 ч. 1 та п. 2 ч. 4 ст. 4, 11, 12 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 року, винесену головним державним виконавцем Макаренко Я.О. за згодою начальника відділу державної виконавчої служби Гогунського С.І. постанову про відкриття виконавчого провадження від 02.12.2016 року за № 53024233;
3) зобов'язати начальника відділу державної виконавчої служби Гогунського С.І. в межах повноважень, наданих ч. 1 та ч. 2 ст. 83 Закону України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 року та у відповідності до вимог п. 6 ч. 1 ст. 18, п. 2 ч. 1 та п. 3 ч. 2 ст. 23, п. 1 ч. 1 ст. 26, п. 6 ч. 1 та ч. 3 ст. 49 цього Закону скасувати постанови старшого державного виконавця Ганчева О.Г. про відкриття виконавчих проваджень від 07.07.2014 року за № 43886019, від 07.04.2015 року за №47147369, від 12.02.2016 року за № 50152215 та зобов'язати державного виконавця Ганчева О.Г. винести постанови про закінчення кожного з цих проваджень у зв'язку з пропуском встановленого строку пред'явлення виконавчого листа № 1/326/2/2013 до виконання;
4) зобов'язати начальника відділу державної виконавчої служби Гогунського С.І. в межах повноважень, наданих абзацом другим ч. 3 ст. 74 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 року та у відповідності до вимог п. 6 та п. 7 ч. 1 ст. 4, п. 2 ч. 4 ст. 4, ч. 1 та ч. 2 ст. 11, п. 7 ч. 1 ст. 39 цього Закону скасувати постанову головного державного виконавця Макаренко Я.О. від 02.12.2016 року про відкриття виконавчого провадження за № 53024233 та зобов'язати підлеглого головного державного виконавця Макаренко Я.О. винести постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження за виконавчим листом № 1/326/2/2013 у зв'язку з пропуском встановленого строку пред'явлення виконавчого листа до виконання та повернути виконавчий лист стягувачу ТОВ "Вільний".
Ухвалою Приазовського районного суду Запорізької області від 04 липня 2018 року відмовлено у задоволенні скарги.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду, ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на пропуск строку звернення виконавчого листа до виконання, просить скасувати ухвалу суду та задовольнити скаргу.
Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Згідно з ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Відмовляючи в задоволенні скарги, суд першої інстанції виходив з того, що дії старшого державного виконавця ВДВС Приморського районного управляння юстиції у Запорізькій області Ганчева О.Г. та головного державного виконавця Приморського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Запорізькій Макаренко Я.О. відповідають вимогам Закону України «Про виконавче провадження» на час виникнення спірних правовідносин, наявність бездіяльності начальника ВДВС Гогунського С.І. не встановлено.
Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду з огляду на наступне.
За приписами ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Відповідно до ч. 2 ст. 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).
Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги (ч. 3 ст. 451 ЦПК України).
Судом першої інстанції вірно встановлено, що на виконання вироку Приморського районного суду Запорізької області по кримінальній справі №1/326/2/2013 за обвинуваченням ОСОБА_3 за ч.2 ст. 191, ч. 5 ст. 191 , ст.ст. 69, 70 КК України, який набрав законної сили 01.07.2013 року, Приморським районним судом Запорізької області 25.09.2013 року був видано виконавчий лист про стягнення з засудженого ОСОБА_3 на користь ТОВ «Вільний» в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 140 000 грн. Строк пред'явлення виконавчого листа до виконання встановлено до 02.07.2014 року. У графі «місцезнаходження/місце проживання боржника» зазначено: місце проживання: АДРЕСА_1. У графі «назва і місцезнаходження місця ув'язнення» зазначено: Менська ВК-91 Управління ДПСУ в Чернігівській області (т. 1, а.с.47, а.с.115).
За приписами частини першої статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" від 21 квітня 1999 року № 606-XIV, який був чинним на час видачі виконавчого листа, виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця виконання між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії з виконання рішення на території, на яку поширюються їх функції, належить стягувачу.
Аналогічні положення містяться в ч. 1 ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року № 1404-VIII.
З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Вільний» звертався до Менської виправної колонії №91 з приводу виконання виконавчого листа Приморського районного суду Запорізької області №1326/2/2013.
Згідно листа Менської виправної колонії №91 від 25 жовтня 2013 року виконавчий лист Приморського районного суду Запорізької області №1326/2/2013 було повернуто ТОВ «Вільний» для направлення до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання боржника (т. 1 а.с.124 зворот)
02.07.2014 року ТОВ «Вільний» звернулось до ВДВС Приморського районного управління юстиції із заявою про відкриття виконавчого провадження по примусовому виконанню виконавчого листа, який видано Приморським районним судом 25.09.2013 року.
Постановою старшого державного виконавця ВДВС Приморського районного управління юстиції Ганчева О.Г. від 07.07.2014 року за вказаною заявою ТОВ «Вільний» було відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа №1/326/2/2013. Постановою старшого державного виконавця ВДВС Приморського районного управління юстиції Ганчева О.Г. від 26.12.2014 року зазначений виконавчий лист повернуто стягувачу, у зв'язку із тим, що майно боржника, на яке можливо звернути стягнення, не виявлено (т. 1 а.с. 67, 68, а.с.123 зворот).
Постановою старшого державного виконавця ВДВС Приморського районного управління юстиції Ганчева О.Г. від 07.04.2015 року відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа №1/326/2/2013. Постановою старшого державного виконавця ВДВС Приморського районного управління юстиції Ганчева О.Г. від 31.12.2015 року зазначений виконавчий лист повернуто стягувачу, у зв'язку із тим, що майно боржника, на яке можливо звернути стягнення, не виявлено (т. 1 а.с.71, 72, 128).
Постановою старшого державного виконавця ВДВС Приморського районного управління юстиції Ганчева О.Г. від 12.02.2016 року відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа №1/326/2/2013. Постановою старшого державного виконавця ВДВС Приморського районного управління юстиції Ганчева О.Г. від 16.08.2016 року зазначений виконавчий лист повернуто стягувачу, у зв'язку із тим, що майно боржника, на яке можливо звернути стягнення, не виявлено (т. 1 а.с.74, 75, 154, 232 зворот).
Постановою головного державного виконавця Приморського районного ВДВС Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області Макаренко Я.О. від 02.12.2016 року було відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа №1/326/2/2013 (т.1 а.с.77, т.2 а.с.9 зворот).
Згідно статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Положеннями статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" від 21 квітня 1999 року № 606-XIV, який був чинним на час видачі виконавчого листа, передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів - це сукупність дій органів і посадових осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів, які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
За приписами частини першої статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" від 21 квітня 1999 року № 606-XIV виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 22 Закону України "Про виконавче провадження" від 21 квітня 1999 року № 606-XIV в редакції, яка діяла на момент видачі виконавчого листа, строк пред'явлення до виконання виконавчих документів становив один рік.
Статтею 23 Закону України "Про виконавче провадження", в редакції, яка діяла на час видачі виконавчого листа, врегульовано випадки переривання строку давності пред'явлення виконавчого документа до виконання, зокрема, було вказано, що строки пред'явлення виконавчого документа до виконання переривалися пред'явленням виконавчого документа до виконання (пункт 1 частини першої статті 23 Закону) та частковим виконанням рішення боржником (пункт 2 частини першої статті 23 Закону).
Відповідно до частини другої статті 23 Закону України "Про виконавче провадження" від 21 квітня 1999 року № 606-XIV, після переривання строку пред'явлення виконавчого документа до виконання перебіг строку поновлюється. Час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується.
Тобто після переривання строку пред'явлення виконавчого документа до виконання у зв'язку з його пред'явленням до виконання перебіг строку починається заново з наступного дня після його повернення. Час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується.
Встановлено, що виконавчий лист був виданий 29.09.2013 року та пред'явлений до виконання до відділу державної виконавчої служби року 02.07.2014 року. 03.04.2015 року, 11.02.2016 року, 01.12.2016 року вказаний виконавчий лист повторно пред'являвся до виконання до відділу державної виконавчої служби.
Отже, виконавчий лист №1/326/2/2013 перебував на виконанні з 07.07.2014 року по 26.12.2014 року, 07.04.2015 року по 31.12.2015 року, з 12.06.2016 року по 16.08.2016 року та з 02.12.2016 року по теперішній час.
Таким чином, строк пред'явлення виконавчого листа до виконання переривався. Після переривання строку пред'явлення виконавчого документа до виконання перебіг цього строку поновлюється, тобто починається саме новий строк пред'явлення до виконання, тривалість якого встановлена законом на момент видачі виконавчого документу, та не змінюється шляхом зарахування часу, що минув до переривання строку.
Строки перебування виконавчого листа на виконанні не входять до річного строку для пред'явлення виконавчого листа до виконання. Новий строк пред'явлення до виконання слід відраховується з наступного дня після його повернення стягувачу.
А тому судом першої інстанції вірно встановлено, що стягувач, отримуючи постанови про повернення виконавчого документа, повторно (неодноразово) подавав заяву про примусове виконання виконавчого листа у справі № 1/326/2/2013 з додержанням строку, встановленого ст. 22 Закону України «Про виконавче провадження», діючий на той час, з врахуванням його переривання, а тому державним виконавцем правомірно приймались постанови про відкриття виконавчого провадження.
Крім того, 05 жовтня 2016 року набрав чинності новий Закон України "Про виконавче провадження" № 1404-VІІ від 02 червня 2016 року, пунктом 6 Розділу ХІІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1404-VІІ якого передбачено, що рішення, які виконувалися органами державної виконавчої служби до набрання чинності цим Законом, продовжують виконуватися цими органами до настання підстав для завершення виконавчого провадження.
Частиною п'ятою статті 37 Закону України "Про виконавче провадження" в редакції від 02 червня 2016 року визначено, що повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону.
Згідно частини першої статті 12 Закону України "Про виконавче провадження" в редакції, яка діяла на час постановлення оскаржуваної постанови про відкриття виконавчого провадження 02 грудня 2016 року, виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.
Відповідно до пункту 5 Розділу XIII Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про виконавче провадження" в редакції від 02 червня 2016 року визначено, що виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред'являються до виконання у строки, встановлені цим Законом.
Саме таких висновків дійшов Верховний Суд в постанові від 01 листопада 2018 року у справі № 161/1932/17, провадження №61-30169св18.
За змістом частини п'ятої статті 26 Закону України "Про виконавче провадження" в редакції, чинній на час відкриття виконавчого провадження, виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
За змістом пункту першого частини четвертої статті 12 Закону України "Про виконавче провадження" в редакції, чинній на час відкриття виконавчого провадження, строки пред'явлення виконавчого документа до виконання перериваються пред'явленням виконавчого документа до виконання.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що 02 грудня 2016 року державним виконавцем було відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 1326/2/2013, виданого 25.09.2013 року Приморським районним судом Запорізької області, на підставі заяви стягувача ТОВ «Вільний» від 01.12.2017 року, у строки, визначені Законом України "Про виконавче провадження" в редакції від 02 червня 2016 року, наявність порушень стягувачем, старшим державним виконавцем Ганчевим О.Г, головним державним виконавцем Макаренко Я.О., начальником ВДВС Гогунским С.І. не доведено.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_3 про пропуск строку пред'явлення виконавчого листа до виконання спростовується вищезазначеними висновками суду.
Інші приведені в апеляційній скарзі доводи є такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вони зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці, а також невірного тлумачення норм права.
За таких обставин, судова колегія дійшла висновку про відсутність підстав для скасування ухвали суду першої інстанції. Ухвала є законною та обґрунтованою, постановлена з додержанням вимог матеріального та процесуального права.
Згідно зі ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення
Ухвалу Приазовського районного суду Запорізької області від 04 липня 2018 року у цій справі залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складений 17 грудня 2018 року.
Головуючий
Судді: