Справа № 454/3047/15-к Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/811/254/18 Доповідач: ОСОБА_2
10 грудня 2018 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Львівського апеляційного суду в складі :
головуючого-судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря ОСОБА_5 ,
розглянувши в режимі відеоконференції матеріали кримінального провадження про обвинувачення:
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Залижня, Сокальського району, Львівської області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
за ч.2 ст. 186 КК України,
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця та жителя АДРЕСА_2 ,
за ч.2 ст. 186 КК України
з участю прокурора ОСОБА_8 ,
обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_7
та захисника адвоката ОСОБА_9 ,
потерпілої ОСОБА_10 ,
за апеляційною скаргою начальника Сокальського відділу Червоноградської місцевої прокуратури ОСОБА_11 на вирок Сокальського районного суду Львівської області від 10 квітня 2017 року,
вироком Сокальського районного суду Львівської області від 10 квітня 2017 року ОСОБА_6 визнаний винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 186 КК України, та призначено йому покарання - 5 років позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_6 від відбування призначеного покарання, встановивши іспитовий строк тривалістю 2 роки, якщо він протягом іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки.
На підставі ст. 76 КК України зобов'язано ОСОБА_6 : періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
ОСОБА_7 визнаний винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 186 КК України, та призначено йому покарання - 4 роки позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_7 від відбування призначеного покарання, встановивши іспитовий строк тривалістю 1 рік, якщо він протягом іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки.
На підставі ст. 76 КК України зобов'язано ОСОБА_7 : періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Вирішено питання з речовими доказами та процесуальними витратами.
Обвинувачені ОСОБА_6 та ОСОБА_7 визнані винними у тому, що 28 серпня 2015 року, о 00.00 год., ОСОБА_12 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, переслідуючи корисливий мотив, вступив в попередню змову з ОСОБА_7 , діючи повторно, з метою власного збагачення за рахунок відкритого викрадення чужого майна, заздалегідь розподіливши ролі, увійшли на територію приватного господарства ОСОБА_10 , що на АДРЕСА_1 , скориставшись тим, що потерпіла відчинила двері, застосував до неї фізичне насильство, що не є небезпечним для життя чи здоров'я, що виразилося у поштовху в область шиї ОСОБА_10 , в результаті чого остання впала на спину, увійшовши в приміщення літньої кухні, де відкрито заволоділи грошима в сумі 160 грн., після чого з місця вчинення кримінального правопорушення втекли, розпорядившись викраденим на власний розсуд.
В апеляційній скарзі начальник Сокальського відділу Червоноградської місцевої прокуратури ОСОБА_11 просить вирок Сокальського районного суду Львівської області від 10 квітня 2016 року щодо ОСОБА_6 та ОСОБА_7 скасувати у зв'язку з невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особам обвинувачених. Просить ухвалити новий вирок, яким визнати ОСОБА_6 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 186 КК України, та призначити покарання у виді 4 роки позбавлення волі, та визнати ОСОБА_7 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 186 КК України, та призначити покарання у вигляді 4 років позбавлення волі.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що при обранні покарання судом не враховано особи обвинувачених, а саме те, що ОСОБА_6 та ОСОБА_7 є працездатними особами, ніде не працювали, участі в громадському житті села не приймали, будь-яких дій щодо працевлаштування не вживали.
Крім того, обвинувачений ОСОБА_6 раніше судимий за корисливі злочини до реальної міри покарання. Разом з тим, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 вчинили відкрите викрадення чужого майна (грабіж), що свідчить про те, що вони свідомо вчиняли злочин, направлений на заволодіння чужим майном, що підвищує ступінь суспільної небезпеки вказаних дій.
Зазначає, що судом першої інстанції хоч встановлені обставини, що пом'якшують покарання, - добровільне відшкодування шкоди потерпілій, проте обвинувачений ОСОБА_6 вину визнав лише частково, а обвинувачений ОСОБА_7 вину не визнав, що дає підстави вважати, що шкода відшкодована з метою уникнення покарання. Також, судом першої інстанції не враховано, що злочин вчинено щодо потерпілої ОСОБА_10 , 1941 року народження, яка є особою похилого віку, що відповідно до п.6 ст. 67 КК України є обставиною, що обтяжує покарання. Іншою обставиною, що обтяжує покарання, є вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння.
Враховуючи тяжкість злочину, спосіб його вчинення, наявність обтяжуючих обставин, прокурор вважає, що виправлення обвинувачених без ізоляції від суспільства неможливе, у зв'язку з чим судом безпідставно застосовано ст. 75 КК України.
Під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції обвинувачені ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , захисник - адвокат ОСОБА_9 заперечили проти доводів апеляційної скарги прокурора, просили вирок суду першої інстанції залишити без змін.
Потерпіла ОСОБА_10 в суді апеляційної інстанції просила вирок суду першої інстанції залишити без змін та пояснила, що пробачає обвинуваченим за вчинене кримінальне правопорушення, такі відшкодували їй завдану шкоду повністю, будь-яких претензій матеріального та морального характеру не має, просить їх суворо не карати та звільнити їх від відбування покарання з випробуванням.
Заслухавши виступ прокурора на підтримання доводів апеляційної скарги, пояснення обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , захисника - адвоката ОСОБА_9 на заперечення доводів апеляційної скарги, пояснення потерпілої ОСОБА_10 , яка просить рішення суду залишити без змін, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст. 404 КПК України апеляційний суд переглядає вирок в межах апеляційної скарги.
Висновок суду про доведеність вини обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_7 у вчиненні зазначеної у вироку злочинної дії відповідає фактичним обставинам справи, є обгрунтованим і в апеляційній скарзі не оспорюється, як і питання кваліфікації дій обвинувачених за ч.2 ст. 186 КК України.
Щодо покарання, з яким прокурор не погоджується, то воно призначене судом з дотриманням вимог ст. 65 КК України: відповідає ступеню тяжкості вчиненого злочину, який відноситься до тяжкого злочину; обране з врахуванням особи обвинувачених та обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Так, обвинувачений ОСОБА_6 є особою молодого віку, раніше вчиняв злочини, передбачені ч.2 ст. 185, ч.3 ст. 185 КК, та засуджений до покарання у виді 9 місяців позбавлення волі, яке ним відбуте повністю; по місцю проживання характеризується посередньо, не працює та неодружений, на обліку в лікарів психіатра та нарколога не перебуває.
Щодо обвинуваченого ОСОБА_7 , то такий несудимий, по місцю проживання характеризується посередньо, не працює та неодружений, на обліку в лікарів психіатра та нарколога не перебуває, згідно висновку судово-психіатричної експертизи № 202 від 2.12.2015 року виявляє ознаки легкої розумової відсталості в степені помірно вираженої дебільності з емоційно-вольовими розладами, що не позбавляє його здатності усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.
Обставиною, яка пом'якшує покарання обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , є добровільне відшкодування завданого збитку. Обставиною, яка обтяжує покарання обвинувачених, є вчинення злочину у стані алкогольного сп'яніння.
Крім того, при розгляді справи в суді першої та апеляційної інстанції потерпіла ОСОБА_10 просила суворо не карати обвинувачених, оскільки таким повністю пробачила у вчиненому, що суд слушно врахував при призначенні покарання.
Суд правильно дійшов висновку про необхідність обрання покарання, передбаченого ч.2 ст. 186 КК України, обвинуваченим ОСОБА_6 - у виді п'яти років позбавлення волі та ОСОБА_7 - у виді чотирьох років позбавлення волі та своє рішення мотивував у вироку.
Ті обставини, на які в апеляційній скарзі покликається прокурор, як на підставу скасування вироку, повністю враховані судом першої інстанції при призначенні покарання, яке є справедливим і за своїм видом, і за розміром.
Підстав вважати, що призначене ОСОБА_6 та ОСОБА_7 покарання не відповідає ступеню тяжкості та особі обвинувачених через м'якість, немає. Доводи апеляційної скарги безпідставні.
З огляду на викладене колегія суддів визнає апеляційну скаргу необгрунтованою й приходить до висновку, що призначене обвинуваченим покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч.2 ст. 186 КК України є необхідним і достатнім для їх виправлення та попередження нових злочинів.
За змістом ст. 75 КК України обвинувачений може бути звільнений від відбування покарання з випробуванням із врахуванням тяжкості злочину, особи винного та інших обставин справи.
Суд першої інстанції вказав у мотивувальній частині вироку на всі зазначені в ст. 75 КК України обставини: характер і ступінь небезпеки вчиненого злочину, особу винних, обставину, яка пом'якшує покарання, та обставину, яка обтяжує покарання, інші обставини справи.
Крім того, суд першої інстанції вірно врахував і відсутність з сторони потерпілої будь-яких претензій матеріального та морального характеру, яка простила обвинуваченим та просила їх суворо не карати.
Саме з врахуванням цих обставин суд першої інстанції дійшов правильного висновку про можливість виправлення обвинувачених без відбування покарання та про звільнення їх від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України. Судове рішення є мотивованим.
З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку про відсутність правових підстав для визнання призначеного ОСОБА_6 та ОСОБА_7 покарання явно несправедливим внаслідок м'якості, а також для висновку про неправильне застосування кримінального закону (ст. 75 КК України) чи порушення процесуального закону.
Виходячи з наведеного, колегія суддів визнає апеляційну скаргу прокурора необгрунтованою і вважає, що призначене обвинуваченим ОСОБА_6 та ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі та звільненням їх від відбування покарання з випробуванням є необхідним і достатнім для їх виправлення та попередження нових злочинів.
Вирок суду постановлений з дотриманням вимог глави 29 КПК України, є законним, обгрунтованим та вмотивованим, і підстав для його зміни чи скасування немає.
Керуючись ст. ст. 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів
вирок Сокальського районного суду Львівської області від 10 квітня 2017 року щодо ОСОБА_6 та ОСОБА_7 залишити без змін, а апеляційну скаргу начальника Сокальського відділу Червоноградської місцевої прокуратури ОСОБА_11 без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом трьох місяців з дня її проголошення, а для обвинуваченого ОСОБА_6 - в той же строк з дня вручення йому копії ухвали.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_4 ОСОБА_13