Справа № 466/4805/18 Головуючий у 1 інстанції: Зима І.Є.
Провадження № 33/811/81/18 Доповідач: Стельмах І. О.
04 грудня 2018 року Львівський апеляційний суд у складі:
судді - Стельмаха І.О.,
з участю особи, яку притягнуто до адміністративної
відповідальності ОСОБА_1,
захисника - адвоката Шмигуна В.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові справу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Шевченківського районного суду м. Львова від 03.07.2018,
Постановою судді Шевченківського районного суду м. Львова від 03 липня 2018 року,
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, працюючого приватним підприємцем, який
проживає за адресою: АДРЕСА_1,
визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян в дохід держави, що становить 10 200 грн з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави 352 грн 40 коп. судового збору.
ОСОБА_1 визнаний винним у тому, що він 17.06.18 о 03.12 год., керував транспортним засобом марки «Skoda Fabia», н.з. НОМЕР_1 на пр. Чорновола - вул. Зернова в м. Львові з ознаками алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, що не відповідає обстановці, виражене тремтіння пальців рук). Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, відповідно до встановленого порядку відмовився в присутності двох свідків, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
На постанову судді ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову судді скасувати та звільнити його в порядку ст. 22 КУпАП від адміністративної відповідальності за малозначністю.
В обґрунтування апеляційної скарги ОСОБА_1 покликається на те, постанова судді не відповідає вимогам чинного законодавства, матеріалам та обставинам справи, оскільки при справі відсутні документи, які б підтверджували його місце праці, характеристику особи, сімейний стан, пом'якшуючі обставини. В судове засідання не викликалися для допиту працівники поліції та свідків для підтвердження чи спростування його вини, як водія.
Апелянт звертає увагу, що через ряд захворювань вживає час від часу різні ліки, які мають специфічні запахи і в незначній мірі знижують увагу та швидкість реакції. Через деякі медичні препарати вживання алкоголю категорично заборонено. Перед зупинкою транспортного засобу поліцейськими вжив ліки через погіршення стану здоров'я, які знижують увагу та швидкість реакції, але побоявся про це повідомити поліцейським, а тому відмовився від проходження огляду на стан сп'яніння, але це не було бажанням уникнути відповідальності, а просто запанікував. Однак в подальшому самостійно пройшов огляд в лікаря і у висписці з лікарні від 17.06.2018 є відмітка про відсутність етанолу в його крові. У скоєному щиро розкаюється, вважає, що суспільно - небезпечних наслідків від його дій не настало, автомобіль йому необхідний для роботи та для надання посильної допомоги в транспортуванні до медичних закладів його матері, 1964 року народження, яка є інвалідом 3 групи у зв'язку із захворюванням серця та перебуває на його утриманні. Через значні витрати на його лікування та лікування матері сума штрафу для нього є надто велика, а тому просить закрити справу за малозначністю вчиненого адміністративного правопорушення.
При апеляційному перегляді справи ОСОБА_1 підтримав апеляційну скаргу та пояснив, що він за кермом лише 4,5 місяці. На пр. Чорновола в м. Львові 17 червня 2018 року зупинився випити таблетку, бо відчув тремтіння рук, включив аварійку, а позаду нього зупинилися працівники поліції та пояснили йому, що він здійснив зупинку в забороненому місці, крім цього в нього не було при собі прав. Дану вину визнав і на нього склали відповідний протокол, але потім працівники поліції запропонували пройти огляд на стан сп'яніння, але відмовився бо просто запанікував. У нього бували приступи панічної атаки та має ряд захворювань при яких вживає заспокійливі ліки. Вранці він пішов в медичний заклад, де здав аналізи, які показали, що в його організмі немає етанолу. Він є фізичною особою підприємцем і автомобіль йому потрібен для роботи та для допомоги матері для її доставки в медичні заклади. Працівники поліції пропонували йому пройти огляд в медичному закладі, але вночі він це відмовився робити. Йому не пояснили, що за відмову від проходження огляду на стан сп'яніння чи перебування під дією ліків наступає адміністративне відповідальність. Зазначає, що від його дій суттєвих наслідків не настало, а тому просить закрити справу за малозначністю.
Заслухавши пояснення ОСОБА_1, підтримане його захисником Шмигуном В.О. на підтримку апеляційної скарги, перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.
Висновок судді про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, є обґрунтованим і відповідає фактичним обставинам справи.
Відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП настає і в разі відмови особи, яка керує транспортним засобом від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Вказані положення повністю узгоджуються з положеннями п. 2.5 Правил дорожнього руху України, згідно з якими водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Апеляційний суд не бере до уваги доводи апеляційної скарги про незаконність та необґрунтованість постанови судді, оскільки викладений у судовому рішенні висновок про наявність в діях ОСОБА_1 складу правопорушення підтверджується сукупністю доказів, а саме:
- протоколом про адміністративне правопорушення від 17.06.2018 серії БР № 063227 щодо ОСОБА_1, з яким останнього ознайомили, він дачі пояснень та підпису проколу відмовився в присутності двох свідків (а.с.1);
- інформацією зафіксованою на диску відеофіксації події з нагрудних камер працівників поліції, де зафіксовано відмову ОСОБА_1 від проходження огляду в медичному закладів, у зв'язку з підозрою на алкогольне сп'яніння, яку ОСОБА_1 особисто озвучив (а.с.3);
- письмовими поясненнями свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5 від 17.06.2018 про відмову ОСОБА_1 пройти огляд за допомогою алкотестера «Драгер» або в медичному закладі (а.с.4,5).
Апеляційна скарга не містить правових підстав для скасування судового рішення.
Обставини, які б виключали провадження в справі, відповідно до ст. 247 КУпАП, відсутні.
Адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 10200 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік накладене на ОСОБА_1 відповідно до санкції ч.1 ст. 130 КУпАП.
Вирішуючи апеляційну вимогу ОСОБА_1про його звільнення від адміністративної відповідальності, в порядку ст. 22 КУпАП, за малозначністю, апеляційний суд виходить з такого.
Статтею 23 КУпАП передбачено, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
В рішенні по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Відповідно до ст. 22 КУпАП при малозначності вчиненого адміністративного правопорушення орган (посадова особа), уповноважений вирішувати справу, може звільнити порушника від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням.
Усне зауваження може бути зроблено лише за малозначне правопорушення. Законодавство не містить їх переліку або вказівок на ознаки, що дозволяють судити про малозначність провини. Очевидно, це такі адміністративні правопорушення, які не становлять великої шкідливості й не завдають значних збитків державним або суспільним інтересам, або безпосередньо громадянам.
Між тим апеляційним судом не встановлено обставин, які б значно знижували суспільну небезпеку вчиненого ОСОБА_1 правопорушення та свідчили про малозначність такого порушення, оскільки він керував транспортним засобом без посвідчення водія, вживає лікарські препарати, які знижують увагу та швидкість реакції, не знає в достатній мірі Правила дорожнього руху України, зокрема вимоги п.2.5 ПДР за порушення яких його притягнуто до адміністративної відповідальності. Тим більше законодавець постійно посилює відповідальність за ст. 130 КУпАП, а тому підстав для задоволення апеляційної вимоги ОСОБА_1, про звільнення за ч.1 ст. 130 КУпАП від адміністративної відповідальності за малозначністю, на підставі ст.22 КУпАП, апеляційний суд не вбачає.
З огляду на викладене апеляційний суд дійшов висновку про необґрунтованість апеляційної скарги і вважає, що підстав для скасування постанови судді, застосування до правопорушника ст. 22 КУпАП та закриття провадження у справі немає.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд
Постанову судді Шевченківського районного суду м. Львова від 03 липня 2018 року в справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ч.1 ст. 130 КУпАП залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 - без задоволення.
Постанова є остаточною, оскарженню не підлягає.
Суддя
Львівського апеляційного суду І.О. Стельмах