Справа № 466/3705/18 Головуючий у 1 інстанції: Донченко Ю.В.
Провадження № 33/811/80/18 Доповідач: Стельмах І. О.
03 грудня 2018 року Львівський апеляційний суд у складі:
судді - Стельмаха І.О.,
особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, - ОСОБА_1
захисника-адвоката Пащука А.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові справу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ч.1 ст. 130 КУпАП за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Шевченківського районного суду м. Львова від 20 липня 2018 року,
Постановою судді Шевченківського районного суду м. Львова від 20 липня 2018 року,
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, який проживає за адресою: АДРЕСА_1, студента ЛНУ «Львівська політехніка»,
визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10 200 грн з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави 352 грн 40 коп. судового збору.
ОСОБА_1 визнаний винним у тому, що він 10 травня 2018 року близько 02 год. 00 хв. у м. Львові на вул. Драгоманова керував транспортним засобом - автомобілем марки «CHERY EASTRA DC 14в», реєстраційний номер НОМЕР_1 в стані алкогольного сп'яніння, чим порушив вимоги п. 2.9а ПДР та скоїв правопорушення, передбачене ч.1 ст. 130 КУпАП. Огляд на стан алкогольного сп'яніння проводився приладом "DRAGER" ARJL - 0297 тест № 303 в присутності двох свідків, результат тесту 1,30 ‰.
На постанову судді ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову судді скасувати та закрити провадження в справі.
В обґрунтування апеляційної скарги покликається на те, що оскаржувана постанова винесена з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, при цьому суддя не з'ясував усі обставини справи та не дав належної оцінки наявним у матеріалах справи доказам та обставинам. Зазначає, що просив працівників поліції доставити його у медичний заклад для проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, оскільки не був згідний з результатами огляду за допомого технічного засобу «Драгер». Однак, таке його прохання працівниками поліції було проігноровано та на нього було складено протокол про адміністративне правопорушення.
У судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_1 підтримав апеляційну скаргу та пояснив, що фактично його було зупинено через непрацюючу підсвітку в автомобілі, але він у стані алкогольного сп'яніння автомобілем не керував, з результатами приладу «Драгер» був не згідний, про що власноруч написав в акті огляду, та просив поліцейських відвести його в медичний заклад для підтвердження або спростування стану сп'яніння, однак отримав відмову.
Заслухавши в судовому засіданні пояснення ОСОБА_1, підтримане його захисником - адвокатом Пащуком А.І., які просили задоволити апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи та дослідивши докази, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Висновок судді про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, є обґрунтованим і відповідає фактичним обставинам справи.
Апеляційний суд не бере до уваги доводи апеляційної скарги про незаконність постанови судді, оскільки висновок судді про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП підтверджується сукупністю зібраних і перевірених у судовому засіданні доказів, а саме:
- показником приладу «Драгер» - 1,30 ‰ щодо ОСОБА_1 (а.с.1);
- протоколом про адміністративне правопорушення серія БД № 142985 від 10.05.2018, складеним щодо ОСОБА_1 (який останній підеписав), про те, що результат на визначення алкоголю позитивний - 1,30 ‰, чим порушив вимоги п.2.9а Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст. 130 КУпАП (а.с.2);
- інформацією зафіксованою на диску відеофіксації події (а.с.3);
- актом огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних приладів, згідно з яким огляд проведений у зв'язку з виявленими ознаками: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, порушення мови, результат огляду на стан сп'яніння - 1,30 %0, проба позитивна; складений в присутності 2 свідків, де ОСОБА_1 написав, що з результатом не згідний (а.с.4);
- пояснення свідків ОСОБА_3, ОСОБА_4 від 10.05.2018 про позитивний результат приладу «Драгер» з результатом сп'яніння ОСОБА_1 - 1,30 ‰ (а.с. 5,6);
- рапортом поліцейського рядового поліції Гримак М.М.(а.с.7).
Згідно з п. 6 розділу I, п. 6 розділу II «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров'я України № 1452/735 від 09.11.2015 року, огляд на стан сп'яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ і Держспоживстандартом; огляд на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу проводиться у присутності двох свідків. Не можуть бути залучені як свідки працівники Національної поліції або особи, щодо неупередженості яких є сумніви.
Як вбачається з матеріалів справи огляд водія ОСОБА_1 проводився поліцейськими на місці зупинки транспортного засобу 10.05.2018 о 02 год. 35 хв. з використанням спеціального технічного засобу - газоаналізатора «Drager ARJL-0297», в присутності двох свідків ОСОБА_3, ОСОБА_4, результат якого склав 1,30 ‰, з яким ОСОБА_1 не погодився про що написав власноруч в акті огляду, але ні в акті, ні в протоколі не написав, що бажає пройти огляд в закладі охорони здоров'я, а тому це не зобов'язувало працівників поліції проводити повторний огляд ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння в закладах охорони здоров'я.
Отже посилання ОСОБА_1, зазначене в апеляційній скарзі про те, що поліцейський не направив та не забезпечив його огляд на стан сп'яніння у спеціалізованому закладі охорони здоров'я не є слушними. Крім того в постанові судді зазначено, що ОСОБА_1 свою вину визнав і просив суворо не карати.
Покликання апелянта на неповноту з'ясування судом обставин справи, є безпідставними й суд їх до уваги не бере. Суддею першої інстанції досліджено наявні в справі докази, яким суддя надав належну оцінку та навів їх у своєму рішенні.
При розгляді справи в суді першої інстанції порушень норм матеріального чи процесуального права допущено не було. Суддя відповідно до ст.ст. 245, 280 КУпАП повно й всебічно з'ясував усі обставини, що мали значення для правильного вирішення справи.
Зібрані у справі докази в їх сукупності відповідають критерію належності, допустимості та достатності для прийняття рішення про наявність у діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.
Апеляційна скарга не містить правових підстав для скасування судового рішення.
Щодо стягнення, то воно накладене судом відповідно до ч.2 ст.33 КУпАП, за змістом якої при накладенні стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху не враховується характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини.
З огляду на викладене апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для скасування постанови судді немає.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Постанову судді Шевченківського районного суду м. Львова від 20 липня 2018 року в справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1, за ч.1 ст. 130 КУпАП - залишити без змін.
Постанова є остаточною, оскарженню не підлягає.
Суддя
Львівського апеляційного суду І.О. Стельмах