Дата документу 04.12.2018 Справа№ 333/1798/18
Єдиний унікальний №333/1798/18 Головуючий в 1 інст. ОСОБА_1
Провадження №11-кп/807/365/18 Доповідач в 2 інст. ОСОБА_2
04 грудня 2018 року місто Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду в складі:
головуючого ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі ОСОБА_5 ,
розглянувши в апеляційному порядку у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження відносно
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця сел. Шишкінка, Кустанайського району, Кустанайської області, Казахської РСР, громадянина України, з середньою освітою, одруженого, офіційно не працевлаштованого, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого:
- 30 листопада 1998 року Новомиколаївським районним судом Запорізької області за ч.2 ст.140 КК України (в редакції 1960 року) до 2 років позбавлення волі, на підставі ст.45 КК України (в редакції 1960 року) умовно з іспитовим строком 1 рік 6 місяців;
- 11 липня 2001 року Новомиколаївським районним судом Запорізької області за ч.2 ст.140, ст.43 КК України (в редакції 1960 року) до 2 років 3 місяців позбавлення волі, на підставі ст.45 КК України (в редакції 1960 року) умовно з іспитовим строком 2 роки та штрафом в розмірі 680 гривень; ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 01 жовтня 2002 року направлений для відбування покарання 02 червня 2006 року; звільнений з місця позбавлення волі 26 липня 2007 року умовно-достроково на 1 рік 16 днів;
- 31 липня 2008 року Комунарським районним судом м. Запоріжжя за ч.2 ст.185, ст.71 КК України до 1 року 3 місяців позбавлення волі, звільнений з місця позбавлення волі 30 жовтня 2009 року після відбуття строку покарання;
- 21 лютого 2011 року Шевченківським районним судом м. Запоріжжя за ч.2 ст.185, ч.2 ст.190, ч.1 ст.263, ст.70 КК України до 2 років 6 місяців позбавлення волі, звільнений з місця позбавлення волі 13 жовтня 2011 року на підставі Закону України «Про амністію» від 28 липня 2011 року;
- 13 вересня 2012 року Василівським районним судом Запорізької області за ч.2 ст.185, ч.1 ст.309, ч.1 ст.315, ст.70 КК України до 2 років позбавлення волі;
- 01 квітня 2013 року Комунарським районним судом м. Запоріжжя за ч.2 ст.185, ч.4 ст.70 КК України до 2 років позбавлення волі, звільнений з місця позбавлення волі 31 березня 2014 року умовно-достроково на 4 місяця 19 днів;
- 23 червня 2015 року Комунарським районним судом м. Запоріжжя за ч.2 ст.185, ч.2 ст.263, ст.70 КК України до 2 років позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком 1 рік;
- 22 лютого 2017 року Комунарським районним судом м. Запоріжжя за ч.2 ст.185 КК України до арешту строком 5 місяців,
обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.15, ч.2 ст.185, ч.2 ст.185 КК України,
за участю прокурора ОСОБА_7 ,
обвинуваченого ОСОБА_6 ,
заступник прокурора Запорізької області ОСОБА_8 звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою на вирок Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 08 червня 2018 року, яким ОСОБА_6 визнано винним та засуджено за ч.2 ст.15, ч.2 ст.185 КК України до позбавлення волі на строк 1 рік 6 місяців, за ч.2 ст.185 КК України до позбавлення волі на строк 2 роки, на підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки, на підставі ст.75 КК України звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням на 1 рік.
До набрання вироком законної сили запобіжний захід ОСОБА_6 постановлено не обирати.
Вирішена доля речових доказів у кримінальному провадженні.
В апеляційній скарзі прокурор просить вищевказаний вирок суду першої інстанції в частині призначеного покарання скасувати, ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_6 покарання за ч.2 ст.15, ч.2 ст.185 КК України у виді арешту на строк 3 місяці, за ч.2 ст.185 КК України у виді арешту на трок 6 місяців, на підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначити покарання у виді арешту на строк 6 місяців.
В обґрунтування своїх вимог вказує на те, що судом першої інстанції не в повній мірі враховані дані про особу обвинуваченого, який раніше неодноразово судимий, у тому числі за злочини проти власності, раніше до нього двічі застосовувались положення ст.75 КК України, але він висновків не зробив та не став на шлях виправлення. Вказує на наявність обставини, що обтяжує покарання, а саме рецидив злочинів.
Згідно з вироком суду, ОСОБА_6 , будучи особою раніше засудженою за корисливий злочин, на шлях виправлення та перевиховання не став, та скоїв нові кримінальні правопорушення за наступних обставин.
01 квітня 2018 року, у вечірній час доби, ОСОБА_6 , маючи прямий умисел на таємне викрадення чужого майна, діючи умисно, повторно, із корисливих мотивів, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння та передбачаючи настання суспільно-небезпечних наслідків, знаходячись в приміщенні кафе « ІНФОРМАЦІЯ_2 », що розташоване за адресою: АДРЕСА_3 , з метою особистого збагачення, впевнившись, що за його діями ніхто не спостерігає, зі столу викрав мобільний телефон «Sigma X-treme IT67», в корпусі чорного кольору, імеі1: НОМЕР_1 , імеі2: НОМЕР_2 , вартістю 1 299 грн. 00 коп., який належить потерпілому ОСОБА_9 .
Після цього, ОСОБА_6 , разом із викраденим майном, покинув місце вчиненого злочину, та в подальшому розпорядився ним на власний розсуд.
Злочинними діями ОСОБА_6 потерпілому ОСОБА_9 було завдано майнову шкоду на загальну суму 1299 грн. 00 коп.
Крім того, в період часу з 10 год. 00 хв. до 10 год. 20 хв., 06 квітня 2018 року, ОСОБА_6 , маючи прямий умисел на таємне викрадення чужого майна, діючи умисно, повторно, із корисливих мотивів, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння та передбачаючи настання суспільно-небезпечних наслідків, знаходячись в торговій зоні супермаркету «Варус», розташованого за адресою: м. Запоріжжя, вул. Північнокільцева, буд. 10-а, з метою особистого збагачення, з торгівельного стелажу викрав одну пляшку бренді «Three Barrels», об'ємом 0,7 літри, вартістю 319 грн. 99 коп. (без урахування ПДВ), одну палку ковбаси копчено-запеченої «Напівсуха» виробника «Закарпатські ковбаси», масою 0,366 кг, вартістю 67 грн. 89 коп. (без урахування ПДВ).
Далі, поклавши викрадене майно у кишені своєї куртки, ОСОБА_6 , пройшов через касову зону магазину, не сплативши при цьому за вищевказану продукцію, та в подальшому, вважаючи, що його злочинні дії залишилися ніким непоміченими, намагався покинути місце вчинення кримінального правопорушення, однак був зупинений співробітниками магазину «Варус», тим самим не довів свого злочинного умислу до кінця, з причин, які не залежали від його волі.
Таким чином, ОСОБА_6 , намагався викрасти майно, що належить ТОВ «Омега» Супермаркет Варус-10, на загальну суму 387 грн. 88 коп.
Заслухавши доповідь судді; прокурора, який підтримав апеляційну скаргу і наполягав на скасуванні вироку суду першої інстанції, ухвалені нового вироку з урахуванням вимог апеляційної скарги; обвинуваченого ОСОБА_6 , який заперечував проти задоволення апеляційної скарги прокурора; перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає, що остання підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Висновки суду щодо доведеності вини ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення при обставинах, зазначених у вироку, засновані на доказах, досліджених в судовому засіданні, належним чином оцінених судом, і, на думку колегії суддів, є обґрунтованими.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що обвинувачений ОСОБА_6 у судовому засіданні повністю визнав себе винним, дав показання по суті пред'явленого йому обвинувачення, у зв'язку з чим, на підставі ч.3 ст.349 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження всіх доказів відносно фактичних обставин справи, оскільки вони учасниками судового провадження не оспорювались.
Суд дав правильну оцінку дослідженим доказам, належним чином мотивував у вироку свої висновки та вірно кваліфікував дії ОСОБА_6 за ч.2 ст.15, ч.2 ст.185, ч.2 ст.185 КК України.
Доведеність вини й кваліфікація дій обвинуваченого ніким з учасників провадження не оспорюється.
Разом з тим, колегія суддів приходить до переконання, що при призначенні ОСОБА_6 покарання, суд першої інстанції не в повній мірі врахував вимоги ст.65 КК України, та положення п.1 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24 жовтня 2003 року №7, де зазначено, що особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Призначаючи покарання суд врахував характер та ступінь тяжкості вчиненого злочину, його наслідки, дані про особу обвинуваченого ОСОБА_6 , який раніше неодноразово судимий, офіційно не працює, має постійне місце проживання, одружений, вік та стан його здоров'я. Обставинами, що пом'якшують покарання, суд визнав щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину. Обставин, що обтяжують покарання, судом не встановлено.
З урахуванням викладеного, а також фактичних обставин справи, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про необхідність призначення ОСОБА_6 покарання, пов'язаного з ізоляцією від суспільства в межах санкції статті обвинувачення.
Проте, мотивуючи свої висновки про необхідність звільнення ОСОБА_6 від відбування призначеного покарання на підставі ст.ст.75, 76 КК України, суд не навів достатніх підстав для такого звільнення, та не врахував те, що ОСОБА_6 раніше неодноразово судимий, у тому числі за умисні корисливі злочини, судимість не знята та не погашена у встановленому законом порядку, через нетривалий проміжок часу після звільнення з місць позбавлення волі знову вчинив злочин, раніше відносно нього застосовувався Закон України «Про амністію у 2011 році» та двічі обвинуваченого звільняли від відбування покарання з випробуванням, але належних висновків він не зробив, що свідчить про його небажання стати на шлях виправлення, та про те, що призначені раніше покарання не досягли такої мети кримінального судочинства, як виправлення особи, що вчинила злочин.
Враховуючи викладене, оскаржуваний вирок суду в частині призначеного покарання підлягає скасуванню на підставі ст.ст.413, 420 КПК України, з постановленням в цій частині нового вироку.
При призначенні обвинуваченому ОСОБА_6 покарання, колегія суддів враховує, що останній раніше неодноразово судимий за вчинення аналогічних злочинів, судимість не знята та не погашена, через невеличкий проміжок часу після звільнення з місць позбавлення волі знову вчинив корисливий злочин, не працює, вік його та стан здоров'я, проте вину свою у вчиненні злочину визнав, щиро розкаявся, сприяв органу досудового розслідування розкриттю злочину, а суду - у встановленні істини у провадженні, що колегія суддів визнає обставиною, яка пом'якшує покарання. Обставин, які обтяжують покарання, судом не встановлено.
У зв'язку з викладеним, враховуючи фактичні обставини провадження та особу обвинуваченого ОСОБА_6 , колегія суддів вважає, що необхідним та достатнім для виправлення останнього і попередження вчинення нових злочинів буде призначення йому покарання за ч.2 ст.15, ч.2 ст.185 КК України у виді арешту на строк 3 місяці, за ч.2 ст.185 КК України у виді арешту на строк 6 місяців. На підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначити ОСОБА_6 покарання у виді арешту на строк 6 місяців.
Таке покарання, на думку колегії суддів, буде сприяти досягненню мети, визначеної у ст.50 КК України.
Керуючись ст.ст.404, 405, 407, 413, 420 КПК України, колегія суддів
апеляційну скаргу заступника прокурора Запорізької області ОСОБА_8 задовольнити.
Вирок Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 08 червня 2018 року, яким ОСОБА_6 засуджено за ч.2 ст.15, ч.2 ст.185, ч.2 ст.185 КК України, в частині призначеного покарання скасувати.
Призначити ОСОБА_6 покарання за ч.2 ст.15 ч.2 ст.185 КК України у виді арешту на строк 3 (три) місяці, за ч.2 ст.185 КК України у виді арешту на строк 6 (шість) місяців. На підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначити покарання у виді арешту строком на 6 (шість) місяців.
В іншій частині вирок суду першої інстанції залишити без змін.
Вирок апеляційного суду може бути оскаржений до Верховного Суду протягом трьох місяців з моменту його проголошення.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_4 ОСОБА_3