Дата документу 11.12.2018 Справа № 335/7876/18
Провадження № 11-сс/807/277/18 Головуючий в 1-й інстанції - ОСОБА_1
Єдиний унікальний №335/7876/18 Доповідач в 2-й інстанції - ОСОБА_2
11 грудня 2018 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,,
при секретарі ОСОБА_5 ,
за участю прокурора ОСОБА_6 ,
підозрюваного ОСОБА_7 ,
захисника - адвоката ОСОБА_8 ,
розглянувши в апеляційному порядку у відкритому судовому засіданні, матеріали кримінального провадження №12018080000000204 за апеляційною скаргою процесуального прокурора ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя від 27 листопада 2018 року, якою
частково задоволено клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу щодо підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Цесік, Латвія, громадянина України, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не засудженого підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України.
Застосовано до ОСОБА_7 , запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання, покладено на нього обов'язки передбачені п.п.1-4 ч.5 ст.194 КПК України,
встановила:
Слідчий звернувся до слідчого судді із клопотання про застосування щодо підозрюваного ОСОБА_7 у вигляді домашнього арешту.
Зі змісту клопотання випливало, що в провадженні СУ ГУНП в Запорізькій област перебувають матеріали досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12018080000000204 від 07.07.2018 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що 07.07.2018 року, приблизно о 09 годині 40 хвилин водій ОСОБА_7 , керуючи автомобілем «NISSAN QASHQAI», реєстраційний номер НОМЕР_1 . здійснюючи рух по проїзній частині автодороги Харків-Сімферополь, з боку м. Харкова в напрямку м. Сімферополя, на території Запорізького району Запорізької області, в районі 304 км., на перехресті з другорядною дорогою с. Новоолександрівка - смт. Кушугум, з метою виконання маневру розвороту, зупинився в межах лівої смуги руху.
В цей же час, в попутному з ним напрямку позаду нього, рухався мотоцикл «Kawasaki ER 650FСF», реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_9 , який з метою обгону попутного автотранспорту виїхав на зустрічну для нього та водія ОСОБА_7 смугу та рухався по ній зі швидкістю не менше 110 км/год. В якості пасажира на мотоциклі перебувала ОСОБА_10 .
Водій ОСОБА_7 керуючи автомобілем «NISSAN QASHQAI», реєстраційний номер НОМЕР_1 , маючи об'єктивну можливість бачити мотоцикл «Kawasaki ER 650FСF», реєстраційний номер НОМЕР_2 , перед початком руху, не переконавшись, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам дорожнього руху, відновив рух та почав виконувати маневр розвороту, в результаті чого виїхав на зустрічну смугу, де скоїв зіткнення з мотоциклом «Kawasaki ER 650FСF», реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_9 .
Відповідно до висновків судових інженерно-транспортних експертиз з дослідження обставин і механізму дорожньо-транспортних пригод № 9-559 від 14.09.2018 та 9-654 від 12.10.2018, водій ОСОБА_7 повинен був діяти у відповідності до вимог п.п. 10.1 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001, зі змінами та доповненнями, згідно з якими: п. 10.1. «Перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху». Дії водія ОСОБА_7 не відповідали вимогам п. 10.1 Правил дорожнього руху України, що з технічної точки зору перебувають в причинному зв'язку з подією ДТП.
В результаті даної дорожньо-транспортної пригоди водій ОСОБА_9 загинув на місці події, його пасажир ОСОБА_10 отримала тяжкі тілесні ушкодження та середньої тяжкості тілесні ушкодження.
Згідно з висновком судової медичної експертизи №2429 від 31.07.2018, смерть ОСОБА_9 , 1975 року народження, настала від поєднаної тупої травми голови, шиї, тулубу та кінцівок у вигляді множинних ушкоджень м'яких тканин, множинних переломів кісток скелету з ушкодженням внутрішніх органів з подальшою масивною крововтратою, нерівномірним кровонаповненням з переважним недокрів'ям внутрішніх органів. Усі виявлені у потерпілого тілесні пошкодження виникли при травматичній дії тупих предметів з надмірним струсом, є небезпечними для життя і за цією ознакою кваліфікуються, як тяжкі тілесні ушкодження. Враховуючи характер, локалізацію, механізм та час заподіяння всього комплексу ушкоджень, переважання внутрішніх ушкоджень над зовнішніми, переважно однобічну локалізацію ушкоджень, наявність ознак різкого струсу
- весь комплекс ушкоджень міг виникнути перед смертю в умовах дорожньо-транспортної пригоди, при зіткненні мототранспортного засобу з перешкодою, а саме, як відомо з обставин - у водія мотоциклу при зіткненні з легковим автомобілем.
Згідно з висновком судової медичної експертизи №1070М від 22.08.2018, закрита травма тазу з деформацією тазового кільця, обумовленою переломом переднього тазового кільця зліва (перелом гілки лівої лобкової кістки зі зміщенням кісткових фрагментів по ширині з діастазом лобкових кісток до 16мм і перелом гілки лівої сідничної кістки без зміщення кісткових фрагментів), перелом переднього тазового кільця праворуч (перелом гілки лобкової кістки із задовільним стоянням кісткових фрагментів і переходом лінії перелому через вертлюжну западину), уламковий перелом лівих бокових мас 81 і 82 (1 та 2 хребців крижового відділу хребта), з переходом лінії перелому на крижово-клубові зчленування, тупа травма черевної стінки, розриви товстого кишківника, 3 та 4 сегментів печінки, правого яєчника, з утворенням напружених гематом та скупченням крові в порожнині малого тазу, зі скупченням крові в черевній порожнині, гематома з набряком м'яких тканин в області правої зовнішньої полової губи на фоні явищ травматичного шоку середнього ступеня тяжкості у ОСОБА_10 в сукупності кваліфікуються як тяжкі тілесні ушкодження за ознакою небезпеки для життя в момент їх спричинення. Закритий перелом 2-го ребра справа, закритий перелом зовнішньої кісточки правої гомілки, набряк м'яких тканин в області правого гомілковостопного суглоба у ОСОБА_10 кваліфікуються як тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості, що не були небезпечними для життя в момент їх ушкодження, але потягли за собою довготривалий розлад здоров'я, більш ніж 21 день. Дані ушкодження утворилися від дії тупих предметів та могли утворитися в результаті ударів виступаючими частинами автомобіля, що рухався, з послідуючим падінням на дорожнє покриття.
27.11.2018 року ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
Посилаючись на те, що ОСОБА_7 , з метою уникнення притягнення до кримінальної відповідальності, може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на потерпілих та свідків у цьому ж кримінальному проваджені; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, зазначаючи, що менш суворі запобіжні заходи не достатні для запобігання вищевказаним ризикам, слідчий звернувся до суду з клопотанням, у якому просить суд застосувати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту відносно підозрюваного ОСОБА_7 , шляхом заборони останньому залишати своє житло у нічний час.
В обґрунтування прийнятого рішення слідчий суддя зазначила, що наявність обґрунтованої і ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, при недоведеності не достатності застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання цим ризикам, не давало підстав для застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.
В апеляційній скарзі процесуальний прокурор, посилається на невмотивованість ухвали слідчого судді, вважає, що вона не ґрунтується на матеріалах провадження, слідчим суддею об'єктивно не оцінено доводи щодо обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, зокрема тяжкість кримінального правопорушення і факт невизнання підозрюваним вини. Прокурор вражає, що з урахуванням наявності ризиків, передбачених п.п.1, 3 ст.177 КПК України запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного. Зважаючи на вказані обставини просить ухвалу слідчого судді скасувати і ухвалити нову, якою задовольнити клопотання слідчого і застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, шляхом заборони залишати житло у період часу з 23 години до 05 години наступного дня, строком на 60 діб.
Заслухавши доповідь судді про сутність судового рішення; прокурора, яка підтримала свою апеляційну скаргу; підозрюваного та його захисника, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги; перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора у кримінальному провадженні задоволенню не підлягає.
В оскаржуваній ухвалі слідчим суддею при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу враховано наявність обґрунтованої підозри, перевірені обставини щодо існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а також оцінено сукупність обставин, які враховуються при обранні обмежувальних свободу заходів, зокрема, можливість переховуватись від органів досудового розслідування, а в подальшому від суду з метою уникнення кримінального покарання; знищити, сховати або спотворити речі, які мають істотне значення для кримінального провадження; незаконно впливати на потерпілих чи свідків у цьому ж кримінальному провадженні.
Вирішуючи питання, поставлене слідчим у клопотанні про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту стосовно підозрюваного ОСОБА_11 слідчий суддя врахувала вимоги ч.1 ст.194 КПК України і з'ясувала, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази, обставини, які свідчать про:
- наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
- наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;
- недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Відповідно до ч.4 ст.194 КПК України, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частиною п'ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
Посилання прокурора в апеляційній скарзі на наявність обґрунтованої підозри існування ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 4 ч.1 ст.177 КПК України є безпідставними, оскільки слідчий суддя погодилась з доводами клопотання в цій частині. Окремо слід зазначити що посилання апелянта в обґрунтування існування одного із заявлених ризиків на ту обставину що ОСОБА_7 не визнає вини, взагалі є не припустимим, з огляду на гарантоване конституційне право.
Підставою ж для часткового задоволення клопотання слідчого слугувало те, що слідчим і прокурором не було доведено недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
З такими висновками слідчого судді погоджується і колегія суддів.
Саме ці висновки слідчого судді (ч.4 ст.194 КПК України) доводи апелянта не спростовують, адже носять суто формальний і декларативний характер та в більшій мірі є лише припущенням. Так саме не було доведено недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні і під час апеляційного розгляду. Прокурором не було наведено переконливих доводів які-б давали підстави вважати, що запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання не зможе запобігти заявленим ризикам, тоді як домашній арешт в нічний час доби зможе це зробити.
При цьому, слід зауважити, що підозрюваний умов обраного запобіжного заходу не порушував і дотримувався покладених на нього обов'язків (принаймні доказів на протилежне не надано). Останній прибув в судове засідання Запорізької апеляційного суду.
Вказані обставини додатково свідчать про правильність прийнятого слідчим суддею рішення.
Істотних порушень кримінального процесуального закону, які тягнуть скасування ухвали слідчого судді, при апеляційному розгляді також не встановлено.
Керуючись ст.ст. 407, 422 КПК України, колегія суддів,
ухвалила:
апеляційну процесуального прокурора ОСОБА_6 залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді 29 листопада 1973 року народження, якою частково задоволено клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу та застосовано до підозрюваного ОСОБА_7 , запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання, з покладенням відповідних обов'язків, залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4