Житомирський апеляційний суд
Справа №289/3/18 Головуючий у 1-й інст. Сіренко Н. С.
Категорія 27 Доповідач Галацевич О. М.
12 грудня 2018 року Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючого - судді Галацевич О.М.,
суддів: Григорусь Н.Й., Микитюк О.Ю.,
з участю секретаря судового засідання Гарбузюк Ю.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі справу №289/3/18 за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
за апеляційною скаргою ОСОБА_1,
на рішення Радомишльського районного суду Житомирської області, ухвалене 09 липня 2018 року суддею Сіренко Н.С. у м. Радомишлі, повний текст рішення складено 12 липня 2018 року,
У січні 2018 року публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» (далі - Банк) звернулося до суду із позовом у якому, посилаючись на невиконання ОСОБА_1 умов кредитного договору №004-05500-050813 від 05.08.2013, просило стягнути з останнього заборгованість станом на 29.11.2017 в сумі 54456,66грн, яка складається з: 41913,88 грн - прострочене тіло кредиту, 12542,78грн - заборгованість за відсотками.
Рішенням Радомишльського районного суду Житомирської області від 09 липня 2018 року позов Банку задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Банку 54456,66 грн заборгованості за кредитним договором. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову Банку, вирішити питання про розподіл судових витрат.
На його думку, суд дійшов помилкового висновку про задоволення позову Банку, оскільки в матеріалах справи відсутні належні докази підтвердження надання йому кредитних коштів у зазначеній Банком сумі, підвищення кредитного ліміту, а наданий позивачем розрахунок заборгованості не може бути таким доказом. Також, вважає, що суд залишив без уваги звернення позивача до суду поза межами строку позовної давності та судову практику, відповідно до якої у спорах щодо споживчого кредитування кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув. Крім того, вказав, що Банк з 02.10.2015 у зв'язку із введенням процедури ліквідації перестав бути банківською установою та безпідставно відніс заборгованість до простроченої, яка утворилась поза межами позовної давності.
Заслухавши пояснення ОСОБА_1, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, враховуючи наступне.
У статтях 1049, 1050, 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.
Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК.
Судом першої інстанції встановлено, що 05.08.2013 між ПАТ «Дельта Банк» та ОСОБА_1, шляхом акцептування банком пропозиції клієнта, укладено кредитну угоду відповідно до умов заяви № 004-05500-050813 та відповідачеві відкрито картковий рахунок № НОМЕР_1 у національній валюті України - гривні та встановлено ліміт кредитної лінії в розмірі 45400 грн (а. с. 5, 6).
На підставі п. 2.4. ч. 3 Договору, кредитування рахунку в межах кредитної лінії здійснюється протягом строку, визначеного у п. 2.4. ч. 2 пропозиції (364 календарних дні). Кожен наступний ліміт кредитної лінії надається після спливу строку надання попередньої, на умовах, погоджених сторонами у пропозиції та не потребує підписання додаткових угод до пропозиції.
Відповідач скористався кредитною лінією, але станом на 29.11.2017 не виконує належним чином зобов'язання за Договором, в результаті чого виникла прострочена заборгованість на загальну суму 54456,66 грн, яка складається з: тіла кредиту - 0,0 грн, простроченого тіла кредиту - 41913,88 грн, заборгованості за процентами - 12542,78 грн, заборгованості за комісіями - 0,0 грн. (а.с. 4).
02.10.2018 Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 181 «Про початок процедури ліквідації АТ «Дельта Банк» та делегування повноважень ліквідатора банку», згідно з яким з 05.10.2015 по 04.10.2017 включно розпочато процедуру ліквідації АТ «Дельта Банк» та призначено уповноваженою особою Фонду та делеговано всі повноваження ліквідатора АТ «Дельта Банк», визначені Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» ОСОБА_2 на два роки з 05.10.2015 по 04.10.2017 включно, згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб продовжено повноваження по 04.10.2019 (а.с. 9-11).
Встановивши, що ОСОБА_1 належним чином умови кредитного договору не виконував, суд дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову.
Такий висновок суду є правильним, відповідає встановленим судом обставинам справи та нормам матеріального права, які регулюють спірні правовідносини.
Доводи ОСОБА_1 щодо відсутності доказів надання йому кредитних коштів у зазначеній Банком сумі, підвищення кредитного ліміту, спростовуються матеріалами справи. Крім того, кредитні кошти перераховані Банком відповідно до умов договору на картковий рахунок, відкритий на ім'я ОСОБА_1, які останній використав та частково погашав. Наданий позивачем розрахунок заборгованості відповідачем не спростований.
Посилання відповідача на звернення Банку до суду поза межами строку позовної давності є безпідставними з огляду на наступне.
Як вбачається із матеріалів справи, кредитний договір між сторонами укладений 05.08.2013 строком на 364 дні. Останній платіж боржником сплачений 06.03.2015 на суму 5500 грн. Здійснивши такі дії, ОСОБА_1, відповідно до ст.264 ЦК України, перервав перебіг позовної давності, який після його переривання почався заново. З позовом до суду Банк звернувся 27.12.2017, тобто в межах загального строку позовної давності, встановленого ст. 257 ЦК України.
Введення у Банку процедури ліквідації з 02.10.2015 не має правового значення для вирішення спору.
Рішення суду є законним і обґрунтованим, підстави для його скасування відсутні.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Радомишльського районного суду Житомирської області від 09 липня 2018 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню у касаційному порядку не підлягає.
Головуючий Судді
Повний текст постанови складений 17 грудня 2018 року.