Провадження № 22-ц/803/868/18 Справа № 204/3526/17 Суддя у 1-й інстанції - Самсонова В.В. Суддя у 2-й інстанції - Єлізаренко І. А.
14 грудня 2018 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді Єлізаренко І.А.,
суддів Красвітної Т.П., Свистунової О.В.,
за участю секретаря Черкас Є.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 05 грудня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи Управління-служба у справах дітей Чечелівської районної у місті Дніпрі ради, Орган опіки та піклування виконкому Чечелівської районної у місті Дніпрі ради, Управління-служба у справах дітей Центральної районної у місті Дніпрі ради, про надання дозволу на виїзд малолітньої дитини за кордон,-
У червні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, треті особи Управління-служба у справах дітей Чечелівської районної у місті Дніпрі ради, Орган опіки та піклування виконкому Чечелівської районної у місті Дніпрі ради, Управління-служба у справах дітей Центральної районної у місті Дніпрі ради, про надання дозволу на виїзд малолітньої дитини за кордон.
В обґрунтування своїх позовних вимог, які уточнювалися в ході розгляду справи, позивач посилалася на те, що вона з відповідачем перебували з у зареєстрованому шлюбі з 07 липня 2007 року, від якого мають неповнолітню дитину - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. Після розірвання шлюбу, за спільної згоди з відповідачем, дитина проживає з нею, а відповідач сплачує аліменти на її утримання. Після розлучення вона неодноразово зверталась до відповідача з проханням надати нотаріально посвідчену заяву-згоду на виїзд малолітньої доньки за кордон з метою відпочинку та оздоровлення на нетривалий період часу, проте ОСОБА_2 необґрунтовано їй відмовляв. Такі дії відповідача призводять до переносу запланованих поїздок за межі України, затримки у придбанні квитків, додаткових та безпідставних фінансових затрат. При цьому, жодних вагомих аргументів, які б пояснювали та обґрунтовували відмову, відповідач не наводить. Вона вважає, що така позиція відповідача, як батька дитини, шкодить інтересам їх дочки, суперечить її всебічному та гармонійному розвитку. За відсутності згоди одного з батьків виїзд неповнолітнього громадянина України за кордон може бути дозволено на підставі рішення суду. Зі своєї сторони вона зобов'язується вживати всіх заходів, необхідних для безпечного перебування дитини за кордоном, і по закінченню строку перебування за кордоном забезпечити повернення дитини в Україну. Вказувала, що виїзд дитини за кордон не пов'язаний із виїздом на постійне місце проживання разом із нею або на довгострокове перебування за межами України з інших причин. З наведених підстав ОСОБА_1 просила суд надати дозвіл на виїзд їх малолітньої дитини, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, за межі України без письмової згоди батька дитини - ОСОБА_2, до досягнення дитиною 16-ти річного віку, на короткострокові поїздки для оздоровлення та відпочинку дитини у терміни: з 26.05.-20.06.2018 року, з 01.07.-31.08.2018 року, з 01.10.-15.11.2018 року до країн: Турції, Єгипту, Тунісу, Болгарії, Хорватії, Чорногорії, Польщі та Іспанії; з 01.02.- 25.02.2019 року, з 26.05.-20.06.2019 року, з 01.07.- 31.08.2019 року, з 01.10.- 15.11.2019 року до країн: Грузії, Турції, Єгипту, Болгарії, Хорватії, Чорногорії, Польщі. Іспанії, Російської Федерації; з 01.02. - 25.02.2020 року, з 26.05. - 20.06.2020 року, з 01.07. - 31.08.2020 року, з 20.09. - 15.11.2020 року до країн: Таїланду, Шри-Ланка, Грузії, Турції, Єгипту, Греції, Болгарії, Хорватії, Чорногорії, Польщі, Іспанії; з 01.02 - 25.02.2021 року, 26.05 - 20.06.2021 року, 01.07 - 31.08.2021 року, 20.09 - 15.11.2021 року до країн: Індонезії, Таїланду, острова Балі, Грузії, Турції, Єгипту, Болгарії, Хорватії, Чорногорії, Польщі, Іспанії, Греції, Португалії; з 01.02 - 25.02.2022 року, з 26.05 - 20.06.2022 року, з 01.07 - 31.08.2022 року, з 20.09 - 15.11.2022 року до країн: острова Занзібар, Таїланду, В'єтнаму, Грузії, Турції, Єгипту, Болгарії, Хорватії, Чорногорії, Польщі, Іспанії, Італії, Греції, ОАЕ; з 01.02. - 25.02.2023 року, 26.05 - 25.06.2023 року, 01.07 - 31.08.2023 року, 15.11 - 10.01.2023 року до країн: Таїланду, Грузії, Турції, Єгипту, Болгарії, Хорватії, Чорногорії, Польщі, Іспанії, Греції, Франції, Чехії, Великобританії, острів Куба, ОАЕ; з 20.01 - 20.02.2024 року, 26.05 - 25.06.2024 року, 01.07 - 15.08.2024 року, 01.10 - 15.11.2024 року до країн: Таїланду, Індії, Китаю, Турцїї, Єгипту, Болгарії, Хорватії, Чорногорії, Греції, Польщі, Іспанії, Франції, Великобританії, Чехії, Румунії, Домініканської Республіки, ОАЕ, США; з 20.01 - 20.02.2025 року, з 26.05 - 25.06.2025 року, з 01.07 - 15.08.2025 року, з 01.10 - 15.11.2025 року до країн: Таїланду, Сингапуру, Малайзії, Турції, Єгипту, Болгарії, Хорватії, Чорногорії, Греції, Польщі, Іспанії, Великобританії, Німеччини, Чехії, Домініканської Республіки, США; - з 03.01. - 15.02.2026 року, з 10.03 - 20.03.2026 року, з 26.05 - 20.06.2026 року, з 10.07 - 15.08.2026 року, з 15.10 - 15.11.2026 року до країн: Таїланду, Сингапуру, Китаю, Японії, Турції, Єгипту, Болгарії, Хорватії, Чорногорії, Польщі, Іспанії, Великобританії, Чехії, ОАЕ, США (а.с.2-4, 31-34).
Рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 05 грудня 2017 року у задоволення позовних вимог ОСОБА_1 було відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та неповне їх з'ясування, порушення норм матеріального права, просила рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення її позовних вимог. В обґрунтування апеляційної скарги посилалася на те, що рішення суду не відповідає інтересам дитини, зокрема, судом не враховані рекомендації, які були надані Управлінням служби у справах дітей Центральної районної у м.Дніпрі ради.
Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення з наступних підстав.
Відповідно до ст.ст.12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ст.ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно ч.1 ст. 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.
Згідно до ч.2 ст.141 СК України розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини. На підставі ст. 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.
Відповідно до вимог ст. 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею.
З аналізу вказаних правових норм випливає, що сімейне законодавство виходить із принципу повної рівноправності обох батьків батька, і матері у всіх правах і обов'язків відносно своїх дітей.
Відповідно до п.3 ч.3 ст.313 ЦК України, фізична особа, яка не досягла шістнадцяти років, має право на виїзд за межі України лише за згодою батьків (усиновлювачів), піклувальників та в їхньому супроводі або в супроводі осіб, які уповноважені ними.
Статтею 4 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» встановлено, що оформлення проїзного документу дитини провадиться на підставі нотаріально засвідченого клопотання батьків.
За відсутності згоди одного з батьків виїзд неповнолітнього громадянина України за кордон може бути дозволено на підставі рішення суду.
З аналізу вказаних норм вбачається, що законодавцем надано право суду приймати рішення, щодо виїзду дитини за кордон, при умові строкової, конкретно визначеної поїздки із зазначенням країни та часу перебування, та відмови одного з батьків, який не позбавлений батьківських прав, у надані згоди на конкретний виїзд.
Сторони з 07 липня 2007 року перебували у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 06 лютого 2017 року було розірвано (а.с.5, 6).
Від шлюбу мають неповнолітню дитину - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.7).
Після розірвання шлюбу дитина проживає разом з матір'ю, а батько дитини сплачує аліменти на утримання дочки.
Вищевказані обставини сторонами не заперечуються.
Згідно висновку виконавчого комітету Центральної районної у м. Дніпрі ради від 20 жовтня 2017 року № 16/484 «Про доцільність надання дозволу на виїзд за межі України малолітньої дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1», керуючись інтересами дитини та ст. 19 СК України, рішенням комісії з питань захисту прав дитини від 04 жовтня 2017 року, виконком Центральної районної у місті Дніпрі ради вважає доцільним надання дозволу на виїзд малолітньої ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1», керуючись інтересами дитини та ст. 19 СК України, рішенням комісії з питань захисту прав дитини від 04 жовтня 2017 року, виконком Центральної районної у місті Дніпрі ради вважає доцільним надання дозволу на виїзд малолітньої ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, у супроводі матері дитини ОСОБА_1 без згоди та супроводу батька дитини - ОСОБА_2 до наступних країн: у період з 01.07.2018 по 31.08.2018 Туреччина, Єгипет, Болгарія, Хорватія; у період з 01.07.2019 по 31.08.2019 Грузія, Чорногорія, Польща (а.с.46-47).
Звернувшись до суду зі вказаними позовними вимогами, позивач просила надати їй дозвіл на виїзд її малолітньої дитини - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, за межі України без письмової згоди батька дитини - ОСОБА_2, до досягнення дитиною 16-ти річного віку, оскільки на її звернення з проханням надати нотаріально посвідчену заяву-згоду на виїзд малолітньої доньки за кордон з метою відпочинку та оздоровлення на нетривалий період часу, відповідач відмовляв та просила суд надати дозвіл на виїзд їх малолітньої дитини, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, за межі України без письмової згоди батька дитини - ОСОБА_2, до досягнення дитиною 16-ти річного віку, на короткострокові поїздки для оздоровлення та відпочинку дитини у терміни: з 26.05.-20.06.2018 року, з 01.07.-31.08.2018 року, з 01.10.-15.11.2018 року до країн: Турції, Єгипту, Тунісу, Болгарії, Хорватії, Чорногорії, Польщі та Іспанії; з 01.02.- 25.02.2019 року, з 26.05.-20.06.2019 року, з 01.07.- 31.08.2019 року, з 01.10.- 15.11.2019 року до країн: Грузії, Турції, Єгипту, Болгарії, Хорватії, Чорногорії, Польщі. Іспанії, Російської Федерації; з 01.02. - 25.02.2020 року, з 26.05. - 20.06.2020 року, з 01.07. - 31.08.2020 року, з 20.09. - 15.11.2020 року до країн: Таїланду, Шри-Ланка, Грузії, Турції, Єгипту, Греції, Болгарії, Хорватії, Чорногорії, Польщі, Іспанії; з 01.02 - 25.02.2021 року, 26.05 - 20.06.2021 року, 01.07 - 31.08.2021 року, 20.09 - 15.11.2021 року до країн: Індонезії, Таїланду, острова Балі, Грузії, Турції, Єгипту, Болгарії, Хорватії, Чорногорії, Польщі, Іспанії, Греції, Португалії; з 01.02 - 25.02.2022 року, з 26.05 - 20.06.2022 року, з 01.07 - 31.08.2022 року, з 20.09 - 15.11.2022 року до країн: острова Занзібар, Таїланду, В'єтнаму, Грузії, Турції, Єгипту, Болгарії, Хорватії, Чорногорії, Польщі, Іспанії, Італії, Греції, ОАЕ; з 01.02. - 25.02.2023 року, 26.05 - 25.06.2023 року, 01.07 - 31.08.2023 року, 15.11 - 10.01.2023 року до країн: Таїланду, Грузії, Турції, Єгипту, Болгарії, Хорватії, Чорногорії, Польщі, Іспанії, Греції, Франції, Чехії, Великобританії, острів Куба, ОАЕ; з 20.01 - 20.02.2024 року, 26.05 - 25.06.2024 року, 01.07 - 15.08.2024 року, 01.10 - 15.11.2024 року до країн: Таїланду, Індії, Китаю, Турцїї, Єгипту, Болгарії, Хорватії, Чорногорії, Греції, Польщі, Іспанії, Франції, Великобританії, Чехії, Румунії, Домініканської Республіки, ОАЕ, США; з 20.01 - 20.02.2025 року, з 26.05 - 25.06.2025 року, з 01.07 - 15.08.2025 року, з 01.10 - 15.11.2025 року до країн: Таїланду, Сингапуру, Малайзії, Турції, Єгипту, Болгарії, Хорватії, Чорногорії, Греції, Польщі, Іспанії, Великобританії, Німеччини, Чехії, Домініканської Республіки, США; - з 03.01. - 15.02.2026 року, з 10.03 - 20.03.2026 року, з 26.05 - 20.06.2026 року, з 10.07 - 15.08.2026 року, з 15.10 - 15.11.2026 року до країн: Таїланду, Сингапуру, Китаю, Японії, Турції, Єгипту, Болгарії, Хорватії, Чорногорії, Польщі, Іспанії, Великобританії, Чехії, ОАЕ, США (а.с.2-4, 31-34).
Слід зазначити, доказів на підтвердження відмови у наданні дозволу відповідачем на короткострокові поїздки дитини за кордон разом з матір"ю позивачем суду не надано.
Крім того, позивач просила в своїй позовній заяві просила надати дозвіл на багаторазові виїзди дитини за кордон без згоди батька за умови на майбутнє на декілька років наперед, вказавши періоди виїзду, починючи з - 25 травня 2018 року по - 15 листопада 2026 року, перерахувавши у своїй позовній заяві велику кількість країн.
Однак, діючим законодавством передбачено можливість ухвалення судом рішення на конкретний виїзд, без згоди одного з батьків, не позбавленого батьківських прав, такі поїздки можуть мати одноразовий характер з певним часовим проміжком перебування у відповідній державі, з визначенням його початку й закінчення. Інше розуміння змісту нормативних актів та допустимість неодноразових виїздів дитини за кордон без згоди одного з батьків на підставі рішення суду є грубим порушенням права одного з батьків на спілкування з дитиною та на участь у її вихованні.
Отже, надання за рішенням суду дозволу на майбутнє на багаторазові виїзди дитини за кордон без згоди батька суперечить нормам матеріального права, які визначають рівність прав та обов'язків батьків відносно виховання дітей, і фактично позбавляють батька можливості брати участь у вихованні дитини та можливості спілкування з нею.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про відмову у задоволенні вищевказаних заявлених позовних вимог позивача.
Доводи апеляційної скарги стосовно того, що судом не врахований висновок Управління служби у справах дітей Центральної районної у м.Дніпрі ради є безпідставними, оскільки вказаний висновок, який носить лише рекомендаційний характер для прийняття судового рішення, був оцінений судом разом з усіма доказами й обставинами справи у їх сукупності.
Доводи апеляційної стосовно незаконності та необґрунтованості рішення суду є безпідставними.
Приведені в апеляційній скарзі інші доводи зводяться до незгоди з рішенням суду, переоцінки висновків рішення суду та не спростовують правильність рішення суду першої інстанції.
Будь-яких інших доказів, що спростовують правильність рішення суду в апеляційній скарзі не наведено, тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.367, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 05 грудня 2017 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя
Судді