Житомирський апеляційний суд
Справа №296/3591/18 Головуючий у 1-й інст. Сингаївський О. П.
Категорія 33 Доповідач Талько О. Б.
11 грудня 2018 року Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючої - судді Талько О.Б.,
суддів: Коломієць О.С., Шевчук А.М.,
за участю секретаря Кравчук Л.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу № 296/3591/18-ц за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної казначейської служби України у Житомирській області, Житомирського відділу поліції Головного управління Національної поліції України в Житомирській області про відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої незаконними діями та бездіяльністю органом досудового розслідування, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 5 вересня 2018 року, постановлене під головуванням судді Сингаївського О. П.,-
У квітні 2018 року позивач звернувся до суду з даним позовом, в якому зазначив, що 28 січня 2017 року ОСОБА_2, яка проживає АДРЕСА_1 видала йому доручення, серії НВО № 256974, на право володіти, користуватися та розпоряджатися автомобілем НОМЕР_1, за що він сплатив 2900 доларів США, тобто фактично придбав вказаний автомобіль.
26 квітня 2017 року під час огляду автомобіля працівниками поліції у сервісному центрі МВС України виявлено ознаки зміни ідентифікаційного номера кузова. В подальшому автомобіль був вилучений на штрафний майданчик Житомирського ВП ГУНП в Житомирській області. Окрім цього, у нього також вилучено технічний паспорт на автомобіль та доручення, видане на його ім'я ОСОБА_2
На підставі вказаної подіїЖитомирським ВП ГУНП в Житомирській області зареєстровано кримінальне провадження № 12017060020002177 від 27 квітня 2018 року за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 290 КК України.
Ухвалою Богунського районного суду м. Житомира від 28 квітня 2017 року на автомобіль накладено арешт.
Також позивач зазначає, що ухвалою Богунського районного суду м. Житомира від 18 липня 2017 року арешт скасовано, а сам автомобіль передано йому на зберігання, проте технічний паспорт та довіреність повернуті не були.
27 липня 2017 року він звернувся до начальника Житомирського ВП ГУНП в Житомирській області Сороки М.С.із заявою про повернення йому технічного паспорта та доручення на автомобіль. Листом від 11 серпня 2017 року слідчий Житомирського ВП ГУНП в Житомирській області повідомив його, що вказаних документів у матеріалах кримінального провадження немає. З приводу даного факту проводиться службова перевірка.
Також вказує, що протягом липня - грудня 2017 року він був вимушений неодноразово звертатися до Житомирського ВП ГУНП в Житомирській області, СУГУНП в Житомирській області та Житомирської місцевої прокуратури, проте жодних позитивних наслідків звернення не мали. 11 жовтня 2017 року листом від СУГУНП в Житомирській області його повідомили, що втрата документів відбулася внаслідок неналежного виконання своїх посадових обов'язків слідчим Кабаковим Є.Є., який проводив їх вилучення та був зобов'язаний забезпечити їх зберігання. Однак, у зв'язку з тим, що ОСОБА_4 проходить службу в Житомирському УДВБ НП, матеріали службового розслідування направлені на адресу його теперішнього керівництва.
14 березня 2018 року листом від Житомирської місцевої прокуратури його повідомили, що висновком службового розслідування Житомирського ВП ГУНП в Житомирській області від 7 грудня 2017 року констатовано втрату органом досудового розслідування речових доказів у кримінальному провадженні № 12017060020002177.
Таким чином, у зв'язку з незаконними діями працівників СВ Житомирського ВП ГУНП в Житомирській області, він позбавлений можливості користуватись транспортним засобом, який придбав для потреб родини та особистих потреб. Внаслідок таких дій працівників правоохоронних йому спричинено моральну шкоду.
Враховуючи вищевикладене, просив стягнути з Державного бюджету України шляхом списання в безспірному порядку з Єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України, спеціально визначеного для відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду, на свою користь 70000 грн. моральної шкоди у зв'язку із незаконними діями та бездіяльністю працівників СВ Житомирського ВП ГУНП в Житомирській області.
Також просив стягнути з Державного бюджету України шляхом списання в безспірному порядку з Єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України, спеціально визначеного для відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду, на свою користь 8750 грн матеріальної шкоди, за витрати на правничу допомогу, у зв'язку із незаконними діями та бездіяльністю працівників СВ Житомирського ВП ГУНП в Житомирській області.
Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 5 вересня 2018 року позов задоволено частково.
Стягнуто з Державного бюджету України шляхом списання в безспірному порядку з Єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України, спеціально визначеного для відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду, на користь ОСОБА_1 8750 грн на відшкодування матеріальної шкоди та 5000 грн на відшкодування моральної шкоди у зв'язку із незаконними діями та бездіяльністю працівників СВ Житомирського ВП ГУНП в Житомирській області.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення в частині відшкодування моральної шкоди та постановити нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Зокрема, зазначає, що розмір моральної шкоди, завданої йому в результаті неправомірних дій працівниківСВ Житомирського ВП ГУНП в Житомирській області, визначено, поміж іншого, відповідно до характеру неправомірних дій останніх, тривалості та обсягу його душевних страждань. Проте, судом повною мірою не враховано період часу, протягом якого він не міг забезпечити та реалізувати свої права як особи, проти якої були вчинені незаконні дії, а також наявність беззаперечних доказів вчинення таких дій. Окрім того, кінцевою метою отримання ним технічного паспорта було повернення автомобіля недобросовісному продавцю - ОСОБА_2, для отримання сплачених за нього коштів і придбання нового транспортного засобу.
В судовому засіданні позивач та його представник підтримали доводи, викладені в апеляційній скарзі.
Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення осіб, які з'явились в судове засідання, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.
Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені нормами статей 1166,1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.
В судовому засіданні встановлено, що 26 квітня 2017 року, під час огляду місця події у ОСОБА_1 вилучено автомобіль НОМЕР_2, та свідоцтво про реєстрацію ТЗ, серії НОМЕР_3. Зміст протоколу огляду місця події свідчить про те, що на кузові автомобіля виявлені ознаки підробки ідентифікаційного номера.
Право власності на даний автомобіль зареєстроване за ОСОБА_2, яка видала на ім'я позивача доручення щодо керування та розпорядження цим транспортним засобом.
В подальшому СВ Житомирського ВП ГУНП в Житомирській області здійснювалось досудове розслідування у кримінальному провадженні №12017060020002177 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.290 КК України.
Ухвалою слідчого судді Богунського районного суду м. Житомира від 27 квітня 2017 року на вказаний автомобіль накладено арешт як на такий, що має сліди підробки ідентифікаційних номерів його складових частин.
Ухвалою слідчого судді Богунського районного суду м. Житомира від 18 липня 2017 року арешт скасовано та повернуто автомобіль ОСОБА_1
27 липня 2017 року позивач звернувся до начальника Житомирського ВП ГУНП в Житомирській області із заявою про повернення вилучених у нього документів на автомобіль, а саме свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу та довіреності.
Листом слідчого СВ Житомирського ВП ГУНП в Житомирській області Кулинича Р.Д. від 11 серпня 2017 року позивача повідомлено, що дійсно він надав добровільно слідчому Кабакову Є.С. свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3, однак в матеріалах кримінального провадження воно відсутнє. З даного приводу проводиться службова перевірка, результати якої будуть повідомлені пізніше.
В подальшому позивач неодноразово звертався до СВ Житомирського ВП ГУНП в Житомирській області, СУ ГУНП в Житомирській області, місцевої прокуратури, ГУНП в Житомирській області із заявами, в яких просив встановити місце знаходження зазначених документів та повернути їх.
12 вересня 2017 року слідчий СВ Житомирського ВП ГУПН в Житомирській області Кулинич Р.Д. повідомив ОСОБА_1, що свідоцтво про реєстрацію ТЗ та доручення відсутні в матеріалах кримінального провадження й на даний час проводяться організаційні заходи з метою встановлення місцезнаходження цих документів та їх повернення позивачеві.
2 жовтня 2017 року т.в.о. заступника начальника СВ Житомирського ВП повідомив позивача про те, що за фактом втрати речових доказів у кримінальному провадженні №12017060020002177 призначено проведення службового розслідування, яке на даний час завершено. Матеріали направлені до Житомирського ДВБ НП та СУ ГУНП в Житомирській області для вирішення питання про притягнення винних осіб до відповідальності.
Відповіді аналогічного змісту на неодноразові звернення позивача також містять листи начальника СВ Житомирського ВП від 10 жовтня 2017 року та т.в.о. Начальника СУ ГУНП в Житомирській області від 11 жовтня 2017 року.
Ухвалою слідчого судді Богунського районного суду м. Житомира від 12 жовтня 2017 року задоволено скаргу ОСОБА_1
Зобов'язано слідчого СВ Житомирського районного ВП ГУПН в Житомирській області ОСОБА_4 повернути ОСОБА_1 свідоцтво про реєстрацію ТЗ та доручення.
Листом начальника СУ ГУНП в Житомирській області від 24 жовтня 2017 року позивача повідомлено, що висновок службового розслідування направлено до місцевої прокуратури для прийняття рішення в межах компетенції та керівництвом слідчого відділу вживаються заходи щодо відновлення втрачених речових доказів.
Оскільки ухвала слідчого судді від 12 жовтня 2017 року не була виконана, позивач звернувся до Житомирської місцевої прокуратури. У відповідь на дане звернення заступник керівника прокуратури листом від 27 жовтня 2017 року повідомив, що , враховуючи проведення службової перевірки та наявність ухвали судді про задоволення скарги на бездіяльність слідчого, підстави для задоволення заяви ОСОБА_1 відсутні.
Долучений до матеріалів справи лист начальника СУ ГУНП від 29 грудня 2017 року свідчить про те, що за результатами проведення службового розслідування орган досудового розслідування зобов'язано вжити передбачені ч.4 ст.100 КПК України заходи з метою відшкодування позивачеві витрат, пов'язаних із втратою документів.
Також 25 січня 2018 року начальник СВ Житомирського ВП письмово повідомив ОСОБА_1 про те, що до сервісного центру за місцем видачі втрачених документів направлений лист з метою їх відновлення.
Листами першого заступника керівника Житомирської місцевої прокуратури від 14 березня 2018 року та заступника начальника ГУНП в Житомирській області від 21 березня 2018 року позивача повідомлено, що висновком службового розслідування Житомирського ВП ГУНП в Житомирській області від 7 грудня 2017 року констатовано втрату органом досудового розслідування речових доказів (свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 та довіреності, виданої ОСОБА_6 на ім'я ОСОБА_1 серії НВО-2156974) у кримінальному провадженні №12017060020002177 від 27 квітня 2017 року. Оскільки відновити зазначені документи неможливо, на даний час вирішується питання щодо відшкодування вартості втрачених речових доказів.
Зазначене свідчить про те, що після скасування судом арешту на вказаний автомобіль свідоцтво про реєстрацію ТЗ та доручення не були повернуті позивачеві, внаслідок чого протягом тривалого часу він змушений був звертатись у відповідні установи. Його звернення розглядались з липня 2017 року по березень 2018 року й питання щодо встановлення місця перебування втрачених речових доказів та їх повернення ОСОБА_7 так і не було вирішене. Розгляд його звернень мав суто формальний характер й обмежувався підтвердженням факту втрати речових доказів та проведенням службового розслідування з даного приводу.
З огляду на вищезазначене, колегія суддів приходить до висновку про те, що позивачеві спричинена моральна шкода.
Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами досудового слідства, прокуратури або суду, визначені ст.1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб'єктного складу осіб, які завдали шкоду, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану саме на державу.
Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється ч. 1 ст. 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.
За відсутності підстав для застосування ч.1 ст.1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила ч.6 цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами ( ст.ст.1173,1174 ЦК України).
Шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується на підставі ст.1174 ЦК України.
Відповідно до цієї норми обов'язок відшкодувати завдану шкоду потерпілому покладається на державу.
Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду України від 25 травня 2016 року у справі №6-440цс16.
Відповідно до роз'яснень, які містяться у п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31 березня 1995 року " Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат ( їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Врахувавши зазначені обставини, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнув на користь позивача 5000 грн. в рахунок відшкодування спричиненої моральної шкоди.
Доводи апеляційної скарги є безпідставними та зводяться до переоцінки доказів, досліджених судом.
Враховуючи вищезазначене, підстави для зміни чи скасування рішення в частині відшкодування моральної шкоди відсутні.
В решті рішення не оскаржується, отже не є предметом апеляційного розгляду.
Керуючись ст.ст.259,268,367 ,368,374,375,381-384 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 5 вересня 2018 року в частині відшкодування моральної шкоди, - без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складений 17 грудня 2018 року.
Головуюча Судді: