Житомирський апеляційний суд
Справа №295/13287/16-ц Головуючий у 1-й інст. Перекупка І. Г.
Категорія 44 Доповідач Галацевич О. М.
11 грудня 2018 року Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючого - судді Галацевич О.М.,
суддів: Борисюка Р.М., Микитюк О.Ю.,
з участю секретаря судового засідання Гарбузюк Ю.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі справу №295/13287/16-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні житлом шляхом виселення та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про переведення прав покупця,
за апеляційною скаргою ОСОБА_1,
на рішення Богунського районного суду м. Житомира, ухвалене 24 травня 2018 року суддею Перекупкою І.Г. у м. Житомирі,
У жовтні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом, у якому, з урахуванням заяви від 31.10.2016 (а.с. 18-19), просила виселити ОСОБА_2 із житлового будинку АДРЕСА_1
В обґрунтування позовних вимог зазначила, що вона є власником майнового комплексу у складі нерухомого майна, яке складається з виробничої будівлі разом з виробничими прибудовами та будівлі пропускного пункту за вказаною адресою. Її колишній чоловік - ОСОБА_2, маючи власне житло, змінив замки на вхідних дверях спірного приміщення, добровільно звільнити його відмовляється. При спробі зайти до приміщення завдає їй тілесних ушкоджень, чим перешкоджає у здійсненні її права власності на житло.
У травні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічною позовною заявою, у якій просив перевести права та обов'язки покупця за договором купівлі-продажу від 10.06.2002 майнового комплексу, що складається з виробничої будівлі разом з виробничими прибудовами та будівлі пропускного пункту і знаходиться по АДРЕСА_2 з ОСОБА_1 на нього. В обґрунтування позову послався на те, що з 1988 по 1997 рік перебував у зареєстрованому шлюбі, а у подальшому з 1997 по 2014 - у цивільному шлюбі із ОСОБА_1 Довіряючи останній та будучи приватним підприємцем, він за власні грошові кошти купив спірне майно і з метою убезпечення цього майна від можливих майнових претензій кредиторів оформив право власності на нього на ОСОБА_1 Проте, він є одноосібним власником вищевказаного майнового комплексу, що також підтверджується тим, що відповідачка надала йому право розпорядження цим майном, оформивши відповідну довіреність, яким він користувався і користується при здійсненні підприємницької діяльності. На даний час ОСОБА_1 заперечує його право на спірне майно, відкликала надану нею довіреність на розпорядження ним.
Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 24 травня 2018 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Зустрічний позов ОСОБА_2 задоволено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить скасувати вказане судове рішення та постановити нове про задоволення її позову та відмову у задоволенні позову ОСОБА_2
На її думку, застосування положень щодо переведення прав та обов'язків покупця стосується лише особи, яка є власником спільної часткової власності, а ОСОБА_2 не є співвласником спірного майна. Крім того, поза увагою суду залишились строки позовної давності, встановлені ст. 362 ЦК України, про застосування спливу яких просила вона. Також, послалась на обставини, якими обґрунтовувала свій позов про виселення, та вважала помилковим висновок суду про відмову у його задоволенні.
В судовому засіданні представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 апеляційну скаргу підтримав, ОСОБА_2 - не визнав, посилаючись на її безпідставність.
Заслухавши пояснення учасників справи, які з'явились у судове засідання, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, враховуючи наступне.
Із матеріалів справи вбачається, що сторони перебували у шлюбі, який розірваний 24.02.1997 (а.с.9). За договором купівлі-продажу, укладеним 10.06.2002 ОСОБА_1 придбала у ВАТ «Пересувна механізована колона №5» майновий комплекс у складі нерухомого майна, яке складається з виробничої будівлі з виробничими прибудовами та будівлі пропускного пункту, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3), (а.с. 7-8). 24.03.2017 ОСОБА_1 змінила прізвище на «ОСОБА_1» (а.с. 81).
За змістом ч. 1 ст. 109 ЖК УРСР виселення із займаного жилого приміщення допускається з підстав, установлених законом. Виселення проводиться добровільно або в судовому порядку.
З аналізу зазначеної норми закону слідує, що виселення допускається лише із жилих приміщень.
Матеріали справи свідчать, що приміщення по АДРЕСА_1, з якого позивач за первісним позовом просить виселити відповідача, не є житловим. Зазначені обставини, крім вищевказаного договору купівлі-продажу від 10.06.2002, також підтверджуються висновком оцінювача про вартість майна станом на 03.05.2017, згідно якого за цією адресою оцінювався майновий комплекс, до складу якого входять будівлі виробничого та адміністративного призначення (а.с. 62). Також будь-яких доказів, що спірне приміщення у визначеному законом порядку переобладнано з нежитлового у житлове, ОСОБА_1 суду не надано.
На вищезазначене суд першої інстанції уваги не звернув та, ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні первісного позову про виселення, помилково виходив із того, що ОСОБА_1 не довела суду обставин, визначених ст. 116 ЦК України, які є підставою для виселення без надання іншого жилого приміщення, а саме систематичного порушення ОСОБА_2 правил співжиття, що робить неможливим для інших проживання із ним в одній квартирі чи в одному будинку.
Такий висновок суду здійснений при неправильному застосуванні норм матеріального права, а тому рішення суду у цій частині підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позову з інших, зазначених вище судом апеляційної інстанції підстав.
Зважаючи на статус приміщення, з якого позивач за первісним позовом просить виселити відповідача, доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 щодо обґрунтованості та доведеності її вимог щодо систематичного порушення ОСОБА_2 правил співжиття не мають правового значення для вирішення цього спору.
Разом з тим, доводи апеляційної скарги у частині відсутності підстав для задоволення зустрічного позову є обґрунтованими.
Так, нормами Цивільного кодексу України поняття «переведення прав та обов'язків продавця» застосовується лише у правовідносинах учасників спільної часткової власності.
Зокрема, відповідно до ч. 4 ст. 362 ЦК України у разі продажу частки у праві спільної часткової власності з порушенням переважного права купівлі співвласник може пред'явити до суду позов про переведення на нього прав та обов'язків покупця. Одночасно позивач зобов'язаний внести на депозитний рахунок суду грошову суму, яку за договором повинен сплатити покупець. До таких вимог застосовується позовна давність в один рік.
В той же час матеріали справи свідчать, що ОСОБА_2 не є співвласником спірного майна із визначенням відповідної частки. Договір купівлі-продажу від 10.06.2002 є чинним, ОСОБА_2 не оспорювався. Згідно даного договору власником спірного майна є ОСОБА_1
Вирішуючи спір у цій частині, суд першої інстанції неправильно визначився з характером спірних правовідносин, нормами матеріального права, що підлягають застосуванню, та дійшов помилкового висновку про наявність правових підстав для задоволення зустрічного позову про переведення прав та обов'язків покупця за договором купівлі-продажу від 10.06.2002 з ОСОБА_1 на ОСОБА_2
Тому, рішення у цій частині також підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні зустрічного позову.
Доводи ОСОБА_2, викладені у відзиві на апеляційну скаргу щодо законності та обґрунтованості рішення суду у частині задоволення зустрічного позову ґрунтуються на неправильному розумінні норм матеріального права.
У відповідності до ст. 141 ЦПК України з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання апеляційної скарги, в сумі 2366 грн.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Богунського районного суду м. Житомира від 24 травня 2018 року скасувати, ухваливши нове судове рішення.
Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні житлом шляхом виселення з інших підстав.
Відмовити у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про переведення прав покупця.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 2366 грн.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий Судді
Повний текст постанови складений 17 грудня 2018 року.