Житомирський апеляційний суд
Справа №277/872/17 Головуючий у 1-й інст. Прищепа Т. П.
Категорія 30 Доповідач Галацевич О. М.
12 грудня 2018 року Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючого - судді Галацевич О.М.,
суддів: Борисюка Р.М., Григорусь Н.Й.,
з участю секретаря судового засідання Гарбузюк Ю.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду в м.Житомирі справу №277/872/17 за позовом Новоград-Волинської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Департаменту фінансів Житомирської обласної державної адміністрації до ОСОБА_1 про відшкодування витрат на лікування,
за апеляційною скаргою ОСОБА_2, яка діє в інтересах ОСОБА_1,
на рішення Ємільчинського районного суду Житомирської області, ухвалене 12 вересня 2018 року суддею Прищепою Т.П. у смт. Ємільчине, повний текст рішення складено 19 вересня 2018 року,
У жовтні 2017 року керівник Новоград-Волинської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Департаменту фінансів Житомирської обласної державної адміністрації звернувся з позовом до суду про відшкодування витрат закладу охорони здоров'я на стаціонарне лікування потерпілого у зв'язку з отриманням тілесних ушкоджень внаслідок кримінального правопорушення.
Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_3 перебував на стаціонарному лікуванні у відділенні інтенсивної терапії для післяопераційних хворих Комунальної установи «Обласна клінічна лікарня ім. О.Ф. Гербачевського» Житомирської обласної ради у зв'язку із отриманими тілесними ушкодженнями внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, винним у якій визнано ОСОБА_1 Згідно розрахунку закладу охорони здоров'я загальна сума коштів, затрачених на лікування потерпілого, становить 5576,88 грн, які прокурор просив стягнути з ОСОБА_1 на користь Департаменту фінансів Житомирської обласної державної адміністрації (далі - Департамент).
Рішенням Ємільчинського районного суду Житомирської області від 12 вересня 2018 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1, який відбуває покарання в Машівській ВК (№ 9), на користь Департаменту витрати на лікування потерпілого від злочину в сумі 5576,88 грн. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2, яка діє в інтересах ОСОБА_1, посилаючись на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить скасувати зазначене рішення суду та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.
На її думку, суд дійшов помилкового висновку про задоволення позову, враховуючи відсутність обґрунтованого розрахунку витрат на лікування ОСОБА_3 та ту обставину, що ОСОБА_1 добровільно оплачував лікування потерпілого.
В судовому засіданні представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 апеляційну скаргу підтримала, прокурор - не визнав, посилаючись на її безпідставність.
Заслухавши пояснення учасників справи, які з'явились у судове засідання, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.
За змістом ч. 1 ст. 1206 ЦК України особа, яка вчинила злочин, зобов'язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров'я на лікування потерпілого від цього злочину, крім випадку завдання шкоди при перевищенні меж необхідної оборони або у стані сильного душевного хвилювання, що виникло раптово внаслідок насильства або тяжкої образи з боку потерпілого.
Відповідно до роз'яснень, викладених у пунктах 1, 3, 6 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину, та судових витрат» від 07 липня 1995 року № 11, відповідальність за відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину, може покладатися на засуджених при заподіянні шкоди як умисними, так і необережними діями. Питання про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого вирішується згідно з "Порядком обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров'я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнених з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання", затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 545 від 16 липня 1993 року (далі - Порядок).
Як передбачено цим Порядком, сума коштів, що підлягає відшкодуванню, визначається закладом охорони здоров'я, в якому перебував на лікуванні потерпілий, з урахуванням кількості ліжко-днів, проведених ним у стаціонарі, та щоденної вартості його лікування.
Термін і обґрунтованість перебування потерпілого від злочину на стаціонарному лікуванні визначається на підставі даних лікувального закладу, де він перебував на лікуванні. До справи має бути приєднана довідка - розрахунок бухгалтерії цього закладу із записом про вартість одного ліжко-дня та загальну суму фактичних витрат на лікування потерпілого.
Витрачені на стаціонарне лікування кошти підлягають відшкодуванню у повному обсязі і зараховуються до відповідного державного бюджету залежно від джерел фінансування закладу охорони здоров'я або на рахунок юридичної особи, якій належить останній.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 перебував на стаціонарному лікуванні у відділенні інтенсивної терапії для післяопераційних хворих Комунальної установи «Обласна клінічна лікарня ім. О.Ф. Гербачевського» Житомирської обласної ради у зв'язку із отриманими тілесними ушкодженнями внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, винним у якій вироком Ємільчинського районного суду Житомирської області від 18 квітня 2016 року, який набрав законної сили 19 травня 2016 року, визнано ОСОБА_1 На лікування потерпілого витрачено 5576,88 грн, що підтверджується довідкою - розрахунком бухгалтерії цього закладу із записом про вартість одного ліжко-дня та загальну суму фактичних витрат на лікування потерпілого.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції, відповідно до вимог ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, дослідивши всі наявні у справі докази в їх сукупності та надавши їм належну оцінку, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, обґрунтовано виходив із того, що ОСОБА_1 вчинив злочин, внаслідок якого потерпілий ОСОБА_3 перебував на стаціонарному лікуванні, а тому відповідач зобов'язаний відшкодувати витрати закладові охорони здоров'я на лікування потерпілого.
Посилання в апеляційній скарзі на відсутність обґрунтованого розрахунку витрат на лікування ОСОБА_3 є безпідставними з огляду на ту обставину, що розмір таких витрат підтверджено належними та допустимими доказами, які знаходяться у матеріалах справи. Наданий закладом охорони здоров'я розрахунок здійснений відповідно до Порядку, про що правильно зазначено судом першої інстанції. Такий розрахунок не спростований відповідачем та його представником.
Доказів добровільної оплати лікування потерпілого, у тому числі закладові озорони здоров'я, ні суду першої, ні апеляційної інстанцій не надано, а тому доводи апеляційної скарги у цій частині є безпідставними.
Рішення суду є законним та обґрунтованим, підстави для його скасування відсутні.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_2, яка діє в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Ємільчинського районного суду Житомирської області від 12 вересня 2018 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню у касаційному порядку не підлягає.
Головуючий Судді
Повний текст постанови складений 17 грудня 2018 року.