Провадження № 22-ц/803/1709/18 Справа № 209/3378/17 Суддя у 1-й інстанції - Байбар Г.А. Суддя у 2-й інстанції - Куценко Т. Р.
06 грудня 2018 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:
головуючого - судді Куценко Т.Р.
суддів - Демченко Е.Л., Макарова М.О.,
при секретарі - Синенко Є.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою
ОСОБА_1,
на рішення Дніпровського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 06 червня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Кам'янської міської ради Дніпропетровської області, третя особа - Департамент комунальної власності, земельних відносин на реєстрації речових прав на нерухоме майно Кам'янської міської ради, про визнання поновленим договору оренди земельної ділянки, -
У грудні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Кам'янської міської ради Дніпропетровської області, третя особа - Департамент комунальної власності, земельних відносин на реєстрації речових прав на нерухоме майно Кам'янської міської ради, про визнання поновленим договору оренди земельної ділянки /а.с.2-7/.
У позові просила визнати поновленим договір оренди земельної ділянки № 11141, площею 0,0869 га від 19 лютого 2010 року, укладений між нею та Дніпродзержинською міською радою, який зареєстрований в Дніпродзержинському відділі ДРФ ДП «Центр ДЗК», запис у Державному реєстрі земель від 12.03.2010 року за № 041010600094.
Рішенням Дніпровського районного суду м.Дніпродзержинська від 06 червня 2018 року в задоволенні позовних вимог відмовлено /а.с. 131-136/.
Не погодившись із рішенням суду позивач ОСОБА_1 звернулась із апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, та постановити нове, яким задовольнити її позовні вимоги повністю /а.с.139-145/.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції згідно, ст. 357 ЦПК України, в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову в частині визнання договору оренди земельної ділянки, укладеного між ОСОБА_1 та Кам'янською міською радою, поновленим.
Частиною третьою статті 124 ЗК України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу.
Згідно із частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).
За змістом частини другої статті 792 ЦК України майнові відносини, що виникають з договору найму (оренди) земельної ділянки, є цивільно-правовими, ґрунтуються на засадах рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності сторін договору та, крім загальних норм цивільного законодавства, щодо договору, договору найму регулюються актами земельного законодавства - ЗК України, Законом України «Про оренду землі».
Законом України «Про оренду землі» визначаються умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі.
Відповідно до статті 13 Закону України «Про оренду землі» під договором оренди землі розуміється договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Судом встановлено, що 19 лютого 2010 року між Дніпродзержинською міською радою, як орендодавцем, та ОСОБА_1, як орендарем, було укладено договір оренди земельної ділянки № 11141 несільськогосподарського призначення, за умовами якого орендодавець на підставі відповідного рішення Дніпродзержинської міської ради від 28 січня 2010 року №884-46/V надав, а орендар прийняла в оренду строком до 28 січня 2015 року земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, загальною площею 0,0869 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Речове право (право оренди) позивача ОСОБА_1 зареєстровано в Дніпродзержинському відділі ДРФ ДП «Центр ДЗК», запис від 12 березня 2010 № 041010600094 /а.с. 9-17/.
09 грудня 2014 року ОСОБА_1 звернулась до відповідача з заявою про намір скористатися своїм переважним правом на поновлення договору оренди земельної ділянки на новий строк /а.с. 18/.
28 січня 2015 року закінчився строк дії договору оренди земельної ділянки № 11141 від 19 лютого 2010 року, укладений між позивачем та Камянською (раніше Дніпродзержинською) міською радою, і після цього позивач продовжила користуватися земельною ділянкою.
31 січня 2015 року директором Департаменту комунальної власності та земельних відносин міської ради позивачу було направлено листа за вих. 17/2597, в якому вона повідомлялася про те, що у наданій нею заяві від 09 грудня 2014 року відсутні документація щодо використання земельної ділянки за її призначенням /а.с. 71/.
11 березня 2015 року позивач повторно звернулася до Дніпродзержинської міської ради із заявою про продовження (поновлення) строку дії договору оренди земельної ділянки № 11141 від 19 лютого 2010 року на новий строк, керуючись Законом України «Про оренду землі» /а.с. 23/, надавши до заяви копію паспорту, ідентифікаційного коду та копію договору оренди земельної ділянки /а.с. 21/. Проте, вона не надала до заяви документацію щодо використання земельної ділянки за її призначенням та витяг про нормативно грошову оцінку земельної ділянки станом на 01 січня 2015 року.
07 квітня 2015 року директором Департаменту комунальної власності та земельних відносин міської ради позивачу було повторно направлено листа за вих. № 17/491, в якому вона повідомлялася про те, що для вирішення питання про продовження договору оренди земельної ділянки їй необхідно надати документи, що підтверджують забудову земельної ділянки відповідно до її функціонального призначення або розміщення житлового будинку /а.с. 72/.
04 листопада 2015 року ОСОБА_1 знову звернулася до Дніпродзержинської міської ради із заявою про продовження (поновлення) строку дії договору оренди земельної ділянки № 11141 від 19 лютого 2010 року на новий строк, керуючись Законом України «Про оренду землі» /а.с. 22/, надавши до заяви копію паспорту, ідентифікаційного коду, копію договору оренди земельної ділянки, копію технічного паспорту /а.с. 23/.
25 грудня 2015 року рішенням Дніпродзержинської міської ради № 14-03/VII «Про передачу громадянам земельних ділянок у власність та на умовах оренди» ОСОБА_1 продовжено договір оренди земельної ділянки комунальної власності на земельну ділянку площею 0,0869 га за адресою: АДРЕСА_1. Згідно п. 9 цього рішення організацію виконання цього рішення покладено на департамент комунальної власності та земельних відносин міської ради, координацію на заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів міської ради, контроль на постійну комісію міської ради з питань містобудування, архітектури, будівництва, земельних ресурсів та комунальної власності /а.с. 24/.
Згідно наданих позивачем квитанцій /а.с. 25/, ОСОБА_1 до теперішнього часу сплачує оренду плату в розмірі 103,26 грн., виходячи із нормативної грошової оцінки земельної ділянки станом на 01 лютого 2010 року в розмірі 3227,45 грн.
01 вересня 2017 року департамент комунальної власності, земельних відносин та речових прав на нерухоме майно направив позивачу листа за вих. № 09-11/2369, в якому повідомив позивача про те, що процес укладення документів на землекористування, згідно рішення Камянської міської ради від 25 грудня 2015 року № 14-03/VII, яким йому продовжено договір оренди земельної ділянки, унеможливлюється через неявку ОСОБА_1 та не надання нею витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку.
У цьому ж листі ОСОБА_1 повідомлялася про те, що для з'ясування питань оформлення документів на землекористування їй необхідно терміново з'явитися до департаменту комунальної власності, земельних відносин та речових прав на нерухоме майно міської ради, а у випадку подальшого затягування процесу оформлення документів на землекористування Камянська міська рада буде вимушена звернутися з цього питання до судових органів /а.с. 36/.
Проте, як вбачається із письмової відповіді ОСОБА_1, яка була направлена нею департаменту 20 жовтня 2017 року /а.с. 37/, вона вважає поновленим договір оренди земельної ділянки № 11141 від 19 лютого 2010 року на тих саме умовах, які встановлені у договорі.
25 жовтня 2017 року Департамент комунальної власності, земельних відносин та речових прав на нерухоме майно направив позивачу листа «Про поновлення договорів оренди земельних ділянок» за вих. № К-305 /а.с 38/, в якому повідомив позивача про те, що відповідно до представленого нею витягу про нормативно грошову оцінку земельної ділянки від 09 лютого 2016 року департаментом було підготовлено договірні документи, але він відмовився від підписання, проте, з урахуванням ст. 21 Закону України «Про оренду землі» передбачено обчислення розміру орендної плати за землю з урахуванням індексу інфляції. У зв'язку з цим, їй необхідно надати департаменту витяг з технічної документації про нормативно грошову оцінку землі станом на 2017 рік для укладення договорів оренди земельної ділянки.
Справа з подібними фактичними обставинами також була предметом перегляду Великої Палати Верховного Суду, за результатом якого було прийнято постанову від 10 квітня 2018 року у справі № 594/376/17-ц (провадження № 14-65цс18).
Велика Палата Верховного Суду погодилася з тим, що реалізація переважного права на поновлення договору оренди, яка передбачена частиною першою статті 33 Закону України «Про оренду землі», можлива лише за умови дотримання встановленої цією нормою процедури і строків.
Для застосування частини першої статті 33 Закону України «Про оренду землі» та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди згідно частинами 2-5 цього закону необхідно встановити такі юридичні факти: орендар належно виконує свої обов'язки за договором; орендар до закінчення строку дії договору повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень та своє рішення.
Для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною шостою статті 33 Закону України «Про оренду землі», необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар належно виконує свої обов'язки за договором оренди; до закінчення строку дії договору він повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди, продовжує користуватись виділеною земельною ділянкою; орендодавець письмово не повідомив орендаря про відмову в поновленні договору оренди.
Отже, аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку, що переважне право орендаря, яке підлягає захисту відповідно до статті 3 ЦПК України, буде порушене в разі укладення договору оренди з новим орендарем при дотриманні процедури повідомлення попереднього орендаря про намір реалізувати переважне право, продовження користування земельною ділянкою після закінчення строку дії договору оренди і відсутності протягом місяця після закінчення строку дії договору оренди заперечень орендодавця щодо поновлення договору.
Згідно із частиною першою статті 626 Цивільного Кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.
Пукт частини першої статті 3 ЦК України визначає однією з загальних засад цивільного законодавства - свободу договору.
Сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами (ч.ч.1-3 ст.6 ЦК України).
Частина перша статті 14 ЦК України визначає, що цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Статтею 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.
Докази та обставини, на які посилається позивач в апеляційній скарзі, були предметом дослідження суду першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом першої інстанції були дотримані норми матеріального та процесуального права.
Перевіркою обґрунтованості рішення суду у межах доводів і вимог апеляційної скарги колегією суддів встановлено, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що ОСОБА_1, в порушення ст. 33 Закону України «Про оренду землі» не додала до заяви про продовження строку договору проект додаткової угоди. Як наслідок, сторони не досягли згоди щодо істотних умов договору, а отже переважне право ОСОБА_1 на укладення договору землі припинено.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.
Керуючись ст.ст.367, 374, 375, 381-383 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Дніпровського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 06 червня 2018 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Постанова суду може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Головуючий: Т.Р. Куценко
Судді: Е.Л.Демченко
М.О.Макаров