Провадження № 22-ц/803/3678/18 Справа № 214/5950/17 Суддя у 1-й інстанції - Євтушенко О. І. Суддя у 2-й інстанції - Зубакова В. П.
17 грудня 2018 року м.Кривий Ріг
Справа № 214/5950/17
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Зубакової В.П.
суддів - Барильської А.П., Бондар Я.М.
сторони:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянувши у спрощеному позовному провадженні у порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 20 вересня 2018 року, яке ухвалено суддею Євтушенком О.І. о 14 годині 16 хвилин у місті Кривому Розі Дніпропетровської області та повне судове рішення складено 01 жовтня 2018 року, -
У жовтні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_2, треті особи Приватне акціонерне товариство «ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СТРАХОВИЙ СОЮЗ», Моторне (транспортне) страхове бюро України, про стягнення матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 24.06.2017 року о 15.10 год. на вул. Гетьманська в районі перехрестя з вул. Волосевича в м. Кривому Розі Дніпропетровської області відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля марки Volkswagen Polo, р/н НОМЕР_4, під керуванням ОСОБА_2, та автомобіля марки Opel Vectra, р/н НОМЕР_3, під керуванням ОСОБА_1, в результаті чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження. Винною у виникненні ДТП постановою Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23.08.2017 року за ст.124 КУпАП визнано ОСОБА_2 В результаті ДТП транспортний засіб марки Opel Vectra, р/н НОМЕР_3, яким на момент ДТП керував ОСОБА_1, належний останньому на праві приватної власності, отримав численні механічні пошкодження. За результатами проведеного експертного автотоварознавчого дослідження розмір матеріального збитку, спричинений ОСОБА_1, визначено в сумі 62 574 грн. Крім того, в розмір збитків представник також включає витрати на перевезення евакуатором транспортного засобу ОСОБА_1 з місця ДТП та з відділення поліції в сумі 1100 грн. На момент ДТП цивільно-правова відповідальність власника наземного транспортного засобу - автомобіля марки Volkswagen Polo, р/н НОМЕР_4, була застрахована в ПрАТ «ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СТРАХОВИЙ СОЮЗ». У зв'язку з настанням страхового випадку, на початку вересня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до ПрАТ «ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СТРАХОВИЙ СОЮЗ» з відповідним повідомленням про факт ДТП та вимогою про відшкодування шкоди, однак жодних дій ні страхова компанія, ні винна в ДТП ОСОБА_2, не вчинили.
Посилаючись на викладене, уточнивши позовні вимоги, позивач просив суд стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в розмірі 63 674 грн., завдану внаслідок дорожньо-транспортної пригоди; стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 судові витрати по справі - 640 грн. судового збору та 1600 грн. витрат за проведення автотоварознавчого дослідження.
Рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 20 вересня 2018 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в розмірі 63 674 ї грн. 00 коп., завдану внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, та в рахунок відшкодування судових витрат - 2240 грн. 00 коп.
В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та невірне застосування норм матеріального права. Зокрема, відповідач вважає, що вона, як особа, яка застрахувала свою цивільно-правову відповідальність, не має відшкодовувати завдану шкоду, оскільки такий обов'язок покладено на страховика - ПрАТ «ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СТРАХОВИЙ СОЮЗ». Вказує на те, що позивач відмовився від залучення ПрАТ «ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СТРАХОВИЙ СОЮЗ» до участі у справі у якості відповідача, а вона є неналежним відповідачем у справі. При цьому, вважає, що судом не було надано належної оцінки автотоварознавчому дослідженню від 27.090.2017 року та не взято до уваги те, що це дослідження не є висновком експерта у розумінні ст. 102 ЦПК України.
У відзиві на апеляційну скаргу, до якого додано докази надсилання копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи, позивач ОСОБА_1 та його представник - адвокат ОСОБА_4 зазначають, що оскаржуване судове рішення є законним та обґрунтованим, в процесі розгляду справи суд не порушив норм ні матеріального, ні процесуального права, а тому рішення суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, оскільки ціна позову менше 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог, доводів апеляційної скарги та відзиву на неї, за наявними матеріалами справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.
Судом встановлено та сторонами не оспорюється, що 24.06.2017 року о 15.10 год. в м. Кривому Розі по вул. Гетьманській, водій ОСОБА_2, керуючи автомобілем марки Volkswagen Polo, р/н НОМЕР_4, в районі нерегульованого перехрестя з вул. Волосевича, під час зміни напрямку свого руху не впевнилася в безпечності свого маневру для себе та інших учасників руху. Під час виконання маневру лівого повороту, не надавши дорогу автомобілю марки Opel Vectra, р/н НОМЕР_3, під керуванням водія ОСОБА_1, скоїла з ним зіткнення. При цьому, автомобіль марки Opel Vectra, р/н НОМЕР_3, рухався в зустрічному напрямку прямо. В результаті ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження, а пасажир автомобіля марки Volkswagen Polo, р/н НОМЕР_4, ОСОБА_5 отримала тілесні ушкодження.
Постановою Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23.08.2017 року, яка набрала законної сили 05.09.2017 року (а.с.10), ОСОБА_2 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП.
ОСОБА_1, який на момент ДТП керував автомобілем марки Opel Vectra, р/н НОМЕР_3, є його власником на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_5 (а.с.9).
На момент ДТП цивільно-правова відповідальність власника наземного транспортного засобу - автомобіля марки Volkswagen Polo, р/н НОМЕР_4, ОСОБА_2 була застрахована ПрАТ «ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СТРАХОВИЙ СОЮЗ», відповідно до полісу №АК/3432066 від 15.03.2017 року зі строком його дії до 16.03.2018 року (а.с.12).
Про факт настання страхового випадку 30.06.2017 року ОСОБА_1 як потерпіла особа направив страховикові повідомлення, в якому зазначено про вчинення ДТП ОСОБА_2 (а.с.11).
27.09.2017 року суб'єктом оціночної діяльності ФОП ОСОБА_6 в присутності ОСОБА_1 складено акт огляду транспортного засобу марки Opel Vectra, р/н НОМЕР_3, в якому було зафіксовано характер та об'єм виявлених механічних пошкоджень. Акт підписано ОСОБА_1 без зауважень чи заперечень (а.с.30-31). Під час проведення огляду транспортного засобу ОСОБА_2 не була присутньою.
Згідно звіту експертного автотоварознавчого дослідження № від 26.09.2017 року, складеного за заявою ОСОБА_1, суб'єктом оціночної діяльності ОСОБА_6, вартість матеріального збитку, заподіяного з технічної точки зору власнику пошкодженого автомобіля марки Opel Vectra, р/н НОМЕР_3, в результаті його пошкодження в ДТП, визначена затратним підходом, становить 62 574 грн. (а.с.17-29).
Частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1, суд першої інстанції керувався ст.ст. 1166, 1187 ЦК України та виходив з того, що ОСОБА_2 є винною в спричиненні дорожньо-транспортної пригоди, а тому й повинна нести відповідальність за заподіяну з її вини матеріальну шкоду позивачу в повному обсязі.
Колегія суддів не може погодитись з такими висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Так, відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Суд першої інстанції ухвалюючи рішення названих вимог закону не дотримався.
Відповідно до частин першої та другої статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
З огляду на зазначені положення статті 509 та з урахуванням приписів статей 11, 22, 599, 1166 - 1168 ЦК України факт завдання особі шкоди, якщо ця особа (потерпілий) не перебуває в договірних правовідносинах з особою, яка завдала шкоди, та/або якщо завдання такого роду шкоди не пов'язане з виконанням цими особами обов'язків за договором, породжує виникнення позадоговірного, деліктного зобов'язання. Воно виникає з факту завдання шкоди й припиняється належним виконанням у момент відшкодування потерпілому шкоди в повному обсязі особою, яка завдала шкоду. Сторонами деліктного зобов'язання класично виступають потерпілий (кредитор) і особа, яка завдала шкоди (боржник).
За загальним правилом відповідальність за шкоду несе боржник - особа, яка завдала шкоди. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема, діяльністю щодо використання, зберігання та утримання транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки - особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом (частина друга статті 1187 ЦК України).
Разом з тим, правила регулювання деліктних зобов'язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, якщо законом передбачено такий обов'язок.
Так, відповідно до статті 999 ЦК України законом може бути встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування). До відносин, що випливають з обов'язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.
До сфери обов'язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом України від 1 липня 2004 року N 1961-IV "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (далі - Закон N 1961-IV).
У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов'язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов'язаним суб'єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку. Після такої виплати деліктне зобов'язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього. За умов, передбачених у статті 38 вказаного Закону, цей страховик набуває право зворотної вимоги (регрес) до завдавача шкоди на суму виплаченого потерпілому страхового відшкодування.
Обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється, зокрема, з метою забезпечення відшкодування шкоди майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників (стаття 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
Об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 вказаного Закону).
Обмеження набуття страховиком завдавача шкоди права зворотної вимоги (регресу) випадками, які визначені у статті 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», зумовлене тим, що набуття вказаного права щоразу після відшкодування цим страховиком шкоди потерпілому суперечило би меті страхування цивільно-правової відповідальності, об'єктом якого є майнові інтереси завдавача шкоди та яке забезпечує, зокрема, їх захист.
Згідно зі статтями 993 ЦК України та 27 Закону України «Про страхування» до страховика потерпілого переходить право вимоги до завдавача шкоди у деліктному зобов'язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Після такої виплати деліктне зобов'язання не припиняється. У ньому відбувається заміна кредитора: до страховика потерпілого переходить право вимоги, що належало цьому потерпілому у деліктному зобов'язанні, у межах виплаченого йому страхового відшкодування. Такий перехід права вимоги є суброгацією.
Відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Відтак, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.
Покладання обов'язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
Уклавши договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов'язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов'язку страхувальника, який завдав шкоди. А тому страховик, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, згідно зі статтями 3 і 5 вказаного Закону реалізує право вимоги, передбачене статтями 993 ЦК України та 27 Закону України «Про страхування», шляхом звернення з позовом до страховика, в якого завдавач шкоди застрахував свою цивільно-правову відповідальність.
Аналіз вищезазначених норм права дає підстави для висновку, що власник автомобіля , який постраждав внаслідок ДТП може реалізувати своє право вимоги щодо відшкодування шкоди шляхом звернення з позовом лише до страховика, в якого завдавач шкоди застрахував свою цивільно-правову відповідальність.
Аналогічний висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду
від 04 липня 2018 року в справі № 755/18006/15-ц.
Відповідно до статті 51 ЦПК України, суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача.
Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ж ч. 5 ст. 12 ЦПК України, суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість: керує ходом судового процесу; сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами роз'яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків.
Проте, на порушення вимог частини п'ятої статті 12 ЦПК України, суд першої інстанції вирішуючи спір по суті, не сприяв всебічному і повному з'ясуванню обставин справи, не попередив про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій.
У свою чергу, суд апеляційної інстанції на стадії розгляду справи позбавлений права залучити до участі у справі сторону, зокрема співвідповідача.
Отже, суд першої інстанції, покладаючи обов'язок із відшкодування майнової шкоди, завданої позивачу пошкодженням автомобіля у результаті ДТП, на ОСОБА_2 вищевикладені вимоги закону не врахував, неправильно застосував норми матеріального права та порушив норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду - скасуванню на підставі п.1, п.4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, як передчасних, на підставі п.1, п.4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України.
При цьому, колегія суддів наголошує на тому, що відмова ОСОБА_1 в задоволенні його позовних вимог у даній цивільній справі не позбавляє його права на звернення до відповідача ОСОБА_2 з аналогічними позовними вимогами після вирішення питання щодо відшкодування завданої шкоди за рахунок страховика (відмови у виплаті страхового відшкодування, часткової виплати або ж повного відшкодування, що є підставою для стягнення з винної особи суми франшизи)
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Тому, відповідно до ст. 141 ЦПК України, колегія суддів стягує з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 понесені нею та документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 960,00 грн.
Керуючись ст. ст.. 367, 369, 374, п.п. 1, 4 ч. 1 ст. 376, ст. ст. 381, 382 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити.
Рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 20 вересня 2018 року скасувати та ухвалити нове рішення.
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи: "Приватне акціонерне товариство" Європейський страховий союз", Моторне (транспортне ) страхове бюро України, про стягнення матеріальної шкоди, завданої дорожньо-транспортної пригоди - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати понесені на сплату судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 960 (дев'ятсот шістдесят) гривень 00 (нуль) копійок.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає.
Повне судове рішення складено 17 грудня 2018 року.
Головуючий:
Судді: