Провадження № 11-кп/803/857/18 Справа № 182/4736/18 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
12 грудня 2018 року м. Дніпро
Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження №12018040340001722 за апеляційною скаргою першого заступника прокурора Дніпропетровської області ОСОБА_8 на вирок Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 20 вересня 2018 року щодо
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився в м. Слов'янськ Донецької області, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:
- 07.02.2017 року Нікопольським міськрайонним судом Дніпропетровської області за ч.1 ст.186, ст.75 КК України до 2 років позбавлення волі з іспитовим строком на 2 роки,
обвинуваченого у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 125, ч. 2 ст. 185 КК України,
В апеляційній скарзі прокурор просить вирок суду скасувати, у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, та призначити новий розгляд в суді першої інстанції.
Вимоги апеляційної скарги обгрунтовує тим, що відповідно до вироку суду ОСОБА_7 вину у пред'явленому обвинуваченні визнав повністю, проте повідомив, що він не знає, хто взяв 14 доларів США.
Всупереч положенням ч.3 ст.349 КПК України, не досліджуючи доказів на підтвердження винуватості обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення та інших обставин, які мали істотне значення для прийняття законного й обгрунтованого рішення у відповідній частині, суд першої інстанції, діючи виключно на власний розсуд, дійшов висновку, що ОСОБА_7 заволодів, крім іншого майна, ще й 14 доларами США, не навівши у вироку належних і достатніх підстав і мотивів для прийняття такого рішення.
Зазначені порушення кримінального процесуального закону, а саме безпідставне застосування ч.3 ст.349 КПК України, призвели до істотного обмеження процесуальних прав обвинуваченого, у тому числі права на захист.
Вироком Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 20 вересня 2018 року ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні злочинів та призначено покарання: - за ч.1 ст.125 КК України у виді громадських робіт строком на 200 годин; - за ч.2 ст.185 КК України у виді позбавлення волі строком на 2 роки; на підставі ч.1 ст.70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 2 роки; на підставі ч.1 ст.71 КК України, за сукупністю злочинів, до призначеного покарання частково приєднано невідбуте покарання за вироком Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 07.02.2017 року, та остаточно ОСОБА_7 призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 2 роки 2 місяці; також вирішено питання щодо судових витрат та речових доказів.
За обставин, викладених у вироку, ОСОБА_7 29.05.2018 року приблизно о 21.00 год. знаходився поблизу магазину АТБ по пр. Трубників, 28 в м. Нікополі Дніпропетровської області, де на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, маючи умисел на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_9 , підійшов до автомобіля «Шкода Румстер», д.з. НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_10 , який стояв на стоянці вищезазначеного магазину, та умисно наніс три удари кулаком правої руки в праву сторону обличчя ОСОБА_9 , чим заподіяв останньому, згідно висновку судово-медичної експертизи № 317 від 08.06.2018, тілесні ушкодження у вигляді забитої рани, синця і саден обличчя, які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень.
Крім того, ОСОБА_7 29.05.2018 року приблизно о 21.00 год. знаходився поблизу магазину АТБ по пр. Трубників, 28 в м. Нікополі Дніпропетровської обл., де на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, маючи умисел на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_9 , підійшов до автомобіля «Шкода Румстер», д.з. НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_10 який стояв на стоянці вищезазначеного магазину, в якому знаходився ОСОБА_9 , та почав наносити останньому тілесні ушкодження, в цей час помітив між сидінням чоловічу барсетку й у нього виник злочинний умисел, направлений на таємне викрадення майна.
Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_7 , впевнившись що ОСОБА_9 закривається руками від ударів та за його діями не спостерігає, умисно таємно повторно із корисливих мотивів викрав чоловічу шкіряну барсетку шириною 23 см. висотою 14 см., вартість якої згідно висновку експерта № 280 від 12.06.2018 станом на 29.05.2018 становить 200 грн., в якій знаходилися: 14 доларів США, вартість яких згідно курсу Національного банку України станом на 29.05.2018 рік становить 366 грн.; паспорт громадянина України серії НОМЕР_2 ; свідоцтво про народження серії НОМЕР_3 ; міжнародний ветеринарний паспорт від 21.09.2016; два ключі, які матеріальної цінності для потерпілого не представляють, що належать потерпілому ОСОБА_10 , чим заподіяв матеріальну шкоду останньому на загальну суму 566 грн.. Після чого з місця кримінального правопорушення зник, викраденим майном розпорядився на власний розсуд.
Кримінальне провадження розглянуто в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України.
Заслухавши суддю-доповідача, прокурора, який просив задовольнити апеляційну скаргу прокурора, обвинуваченого, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Згідно із частиною 3 статті 349 КПК України суд вправі, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.
Основною умовою застосування такого судового розгляду є повне визнання всіма учасниками судового провадження як події кримінального правопорушення, винуватості обвинуваченого у його вчиненні за обставин, викладених в обвинувальному акті, так і виду та розміру завданої шкоди, що згідно з ч. 1 ст. 91 КПК України входить до предмету доказування у кримінальному провадженні.
Суд зобов'язаний з'ясувати, чи правильно сторони розуміють зміст усіх зазначених обставин, переконатися, що визнання їх є добровільним, та роз'яснити сторонам, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
У разі, якщо будь-яка з наведених обставин заперечується учасниками судового провадження, докази мають досліджуватися судом у загальному порядку, а спрощена процедура, передбачена ч. 3 ст. 349 КПК України, застосована бути не може.
Цих вимог кримінального процесуального закону суд першої інстанції не дотримався.
Відповідно до технічного запису судового засідання від 20 вересня 2018 року, обвинувачений ОСОБА_7 у судовому засіданні вину у скоєні злочину визнав, а тому, враховуючи думку учасників процесу, суд прийняв рішення щодо проведення судового розгляду у скороченому порядку, без дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.
Однак, під час допиту обвинуваченого, ОСОБА_7 вказував на інші фактичні обставини вчинення злочину, які зазначені в обвинувальному акті, та пояснював у судовому засіданні, що мети заволодіння чужим майном не мав, лише хотів попросити потерпілого повернути документи ОСОБА_11 , яка його про це просила, після чого взяв барсетку і кинув ОСОБА_11 , а хто взяв 14 доларів США - він не знає.
Отже, відтворені в показаннях ОСОБА_7 фактичні обставини кримінального провадження суттєво різняться з тими фактичними обставинами, які встановлені органом досудового розслідування, та покладеними в основу вироку.
Враховуючи зазначене, обвинувачений не підтвердив у судовому засіданні всіх обставин кримінального правопорушення, у зв'язку з чим суд позбавлений був можливості пересвідчитися в тому, що обвинувачений правильно розуміє зміст обставин, а тому підстави для розгляду кримінального провадження в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, були відсутні.
З огляду на це суд мав провести судове слідство у повному обсязі, у зв'язку із чим вирок суду першої інстанції не відповідає положенням ст. 370 КПК України.
Допущені порушення відповідно до ст. 412 КПК України є істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили суду прийняти законне та обґрунтоване судове рішення щодо ОСОБА_7 , що є підставою для скасування вироку суду першої інстанції на підставі п. 3 ч. 1 ст. 409 КПК з призначенням нового розгляду у суді першої інстанції.
Під час нового розгляду суду слід врахувати викладене, належним чином дослідити усі обставини кримінального провадження, та прийняти законне й обгрунтоване рішення.
Відповідно до вимог ч. 6 ст. 9 КПК України у випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені частиною першою статті 7 цього Кодексу.
Призначаючи новий розгляд у суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції застосовує на підставі ч. 6 ст. 9 КПК України загальні засади кримінального провадження, а саме: вимоги п. п. 2, 13 ч. 1 ст. 7 КПК України щодо забезпечення принципу законності кримінального провадження та права на захист, оскільки допущені судом істотні порушення кримінального процесуального закону, передбачені ст. ст. 20, 349, 370 КПК України, не входять в перелік підстав для призначення нового розгляду в суді першої інстанції, передбачених ст. 415 КПК України.
Враховуючи зазначене, суд апеляційної інстанції позбавлений можливості відповідно до ч. 3 ст. 404 КПК України усунути допущені порушення та прийняти рішення по суті, у зв'язку з чим вирок щодо ОСОБА_7 підлягає скасуванню, а апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню.
Колегія суддів вважає, що обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою підлягає продовженню, оскільки ОСОБА_7 вчинив нові злочини в період іспитового строку, не працює, не має міцних соціальних зв'язків, раніше судимий за вчинення корисного злочину, тобто продовжують існувати ризики, що були підставою для обрання запобіжного заходу - можливість продовжити злочинну діяльність.
Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 409, 412, 415 КПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу першого заступника прокурора Дніпропетровської області ОСОБА_8 на вирок Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 20 вересня 2018 року - задовольнити.
Вирок Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 20 вересня 2018 року щодо ОСОБА_7 - скасувати, призначити новий розгляд в суді першої інстанції.
Продовжити строк тримання під вартою ОСОБА_7 до 01 лютого 2019 року.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
_____________ _________ __________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4