Провадження № 11-кп/803/984/18 Справа № 185/3340/18 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
12 грудня 2018 року м. Дніпро
Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю секретаря ОСОБА_5
прокурора ОСОБА_6
обвинуваченого ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження № 120170403700003094 за апеляційними скаргами першого заступника прокурора Дніпропетровської області ОСОБА_8 , прокурора Павлоградської місцевої прокуратури ОСОБА_9 та потерпілої ОСОБА_10 на вирок Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 02 жовтня 2018 року щодо
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Ігрень Дніпропетровської області,громадянина України, неодруженого, маючого неповнолітню дитину, працючого проходчиком в ТОВ «Сігма-Ком», зареєстрованого та мешкаючого за адресою : АДРЕСА_1 , в силу ст. 89 КК України раніше не судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.125 КК України,
Вироком Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 02.10.2018 року ОСОБА_7 визнано винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.125 КК України, та призначено йому покарання у вигляді 240 (двісті сорок) громадських робіт.
Вироком суду ОСОБА_7 визнано винним в тому, що 10.09.2017 року, приблизно о 13.10 годин, він, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, разом з ОСОБА_10 , знаходилися у кухонній кімнаті будинку АДРЕСА_2 , де між ними, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин виникла сварка, в ході якої ОСОБА_7 , керуючись раптово виниклим умислом, направленим на умисне спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_10 , з мотивів особистої неприязні до останньої, реалізуючи свій злочинний умисел, діючи умисно, усвідомлюючи протиправність своїх дій, але не бажаючи від них відмовлятися, наніс один удар кулаком правої руки в область лівого ока та лівої щоки, чим спричинив останній тілесне ушкодження у вигляді гематоми на обличчі зліва, яке за своїм характером відноситься до легких тілесних ушкоджень.
Ухвалою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 02 жовтня 2018 року було виправлено описку у вироку Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 02 жовтня 2018 року відносно ОСОБА_7 шляхом вказування у резолютивній частині вироку про те, що ОСОБА_7 визнано винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 125 КК України та призначено йому покарання у вигляді 200 годин громадських робіт.
Перший заступник прокурора Дніпропетровської області ОСОБА_8 не погодився з даним рішенням суду. В своїй апеляційній скарзі просить вирок Павлоградського районного суду Дніпропетровської області від 02.10.2018 року відносно ОСОБА_7 в частині призначення покарання змінити. Вважати засудженим ОСОБА_7 за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України до покарання у вигляді 200 годин громадських робіт. В іншій частині вирок залишити без змін.
В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що як вбачається з резолютивної частини оскаржуваного вироку, суд першої інстанції порушив вимоги ч.1 ст. 125 КК України, призначивши ОСОБА_7 покарання у вигляді 240 годин громадських робіт, яке не передбачено санкцією даної статті, що призвело до неправильного застосування закон України про кримінальну відповідальність.
Прокурор Павлоградської місцевої прокуратури ОСОБА_9 не погодився з даним рішенням суду. В своїй апеляційній скарзі просить вирок Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 02.10.2018 року відносно ОСОБА_7 в частині стягнення моральної шкоди - скасувати. Ухвалити новий вирок, яким стягнути з ОСОБА_7 на користь потерпілої ОСОБА_10 моральну шкоду в розмірі 5000 грн. В іншій частині вирок залишити без змін.
В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що суд першої інстанції, вирішуючи цивільний позов потерпілої ОСОБА_10 в частині стягнення коштів на відшкодування заподіяної моральної шкоди, не в повній мірі врахував глибину та характер пережитих потерпілою душевних страждань, пов'язаних з протиправними діями обвинуваченого, істотністю вимушених змін у їх житті, наслідки, що наступили. А саме, в порушенні життєвого ритму, через що погіршились її відносини у побуті, душевні страждання у зв'язку з спричиненням тілесних ушкоджень, що підтверджується дослідженими судом першої інстанції доказами.
Потерпіла ОСОБА_10 також не погодилась з даним рішенням суду. В своїй апеляційній скарзі просить вирок Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 02 жовтня 2018 року змінити в частині відшкодування моральної шкоди, збільшивши її розмір. Стягнути з ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_10 грошові кошти у сумі 30 000 грн. у відшкодування завданої моральної шкоди.
В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що не зважаючи на те, що ОСОБА_10 заявлено позов про відшкодування моральної шкоди на суму 30 000 грн., суд І інстанції, без будь-якого обґрунтування прийнятого рішення, зменшив її до 2 000 грн. Судом взагалі не взято до уваги того факту, що обвинувачений не намагався відшкодувати заподіяну ним шкоду, та не те що не вибачився перед ОСОБА_10 , а навпаки - поводив себе в засіданні досить зухвало та провокував її на конфлікт. Внаслідок неправомірних дій обвинуваченого в її житті відбулися негативні зміни, вона пережила фізичні та психологічні незручності, а під час одного із засідань взагалі ледь не втратила свідомість від нервового навантаження.
Потерпіла ОСОБА_10 в судове засідання апеляційної інстанції не з'явилася, надала заяву, в якій підтримала свою апеляційну скаргу та просила її задовольнити, підтримала апеляцію прокурора в частині призначення покарання згідно з вимогами КК, а щодо апеляції прокурора в частині стягнення моральної шкоди, зазначила, що він не є її представником, та не підтримала апеляцію в цій частині. Просила слухати справу за її та її представника відсутності. З урахуванням думки учасників кримінального провадження, колегія суддів вважає за можливе розглянути подані апеляційні скарги за відсутності потерпілої ОСОБА_11 та її представника, відповідно до вимог ст. 405 КПК.
Під час апеляційного розгляду прокурор підтримала вимоги апеляційної скарги першого заступника прокурора Дніпропетровської області ОСОБА_8 , та просила залишити без задоволення апеляції прокурора Павлоградської місцевої прокуратури ОСОБА_9 та потерпілої ОСОБА_10 .
Обвинувачений підтримав апеляцію першого заступника прокурора Дніпропетровської області ОСОБА_8 , та заперечував проти задоволення апеляційної скарги прокурора Павлоградської місцевої прокуратури ОСОБА_9 та потерпілої.
В судових дебатах сторони підтримали такі ж позиції.
Заслухавши суддю-доповідача, думки учасників судового провадження, дослідивши та перевіривши надані матеріали, співставивши їх з доводами апеляційних скарг, колегія суддів прийшла до наступних висновків.
Суд першої інстанції, провівши судовий розгляд даного кримінального провадження у відповідності до вимог ч. 1 ст. 337 КПК, згідно з якими, судовий розгляд проводиться лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту, дотримуючись принципів змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, дотримуючись принципу диспозитивності, а саме, діючи в межах своїх повноважень та компетенції, вирішуючи лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створив необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків.
Судом дотримано вимоги ст. 17 ЗУ від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», де передбачено, що при розгляді справ суду застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до ч. 2 ст. 8 КПК, принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. Судом першої інстанції повністю враховано і п. 65 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Коробов проти України» від 21 жовтня 2011 року, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом».
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбаченим цим кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Таким чином, судове рішення у кримінальному провадженні є актом правосуддя, покликаним забезпечити захист гарантованих Конституцією прав і свобод людини, правопорядку та здійснення проголошеного Конституцією принципу верховенства права.
Як вбачається з вироку, судом першої інстанції вказані вимоги закону були дотримані не в повному обсязі, а отже, обговорюючи доводи, викладені в апеляційній скарзі прокурора, колегія суддів находить їх такими, які ґрунтуються на вимогах закону.
Згідно із вимогами п. 3 ч. 1 ст. 413 КПК України, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що тягне за собою скасування або зміну вироку, вважається неправильне тлумачення закону, яке суперечить його точному змісту.
Так, за змістом ч. 1 ст. 65 КК України та роз'яснень, які містяться у абз. 2 п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання», суди повинні призначати покарання в межах, установлених санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини КК, що передбачає відповідальність за вчинений злочин.
Санкція ч. 1 ст. 125 КК України передбачає покарання у виді штрафу до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадських робіт на строк до двохсот годин, або виправних робіт на строк до одного року.
Однак, як вбачається з резолютивної частини оскаржуваного вироку, суд першої інстанції вищезазначені вимоги закону порушив призначив ОСОБА_7 покарання у вигляді 240 годин громадських робіт, яке не передбачено санкцією ч. 1 ст. 125 КК України, що призвело до неправильного застосування закон України про кримінальну відповідальність.
Тому, колегія суддів вважає за необхідне задовольнити апеляцію першого заступника прокурора Дніпропетровської області ОСОБА_8 , та змінити вирок суду першої інстанції в частині призначеного покарання, дійшовши висновку, що законним, справедливим і таким, що сприятиме його перевихованню та попередженню вчиненню нових злочинів ОСОБА_7 буде покарання, призначене за ч. 1 ст. 125 КК України у виді 200 годин громадських робіт.
З огляду на вищевикладене, підлягає скасуванню на підставі п.3 ч.1 ст.409, ч.1 ст.412 КПК України й ухвала Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 02 жовтня 2018 року про виправлення описки у вироку Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 02 жовтня 2018 року відносно ОСОБА_7 , тому що суд постановив виправити описку в резолютивній частині вироку Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 02 жовтня 2018 року відносно ОСОБА_7 , але всупереч вимог ст.370 КПК України вийшов за межі повноважень, наданих йому ст.379 КПК України, оскільки виправив не описку, допущену при складанні вироку, а вирішив питання по суті щодо міри призначеного обвинуваченому покарання, що не передбачено Кримінальним процесуальним кодексом України, до того ж саме в цій частині вирок оскаржується прокурором в апеляційному порядку,тому, на думку колегії суддів, ухвала Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 02 жовтня 2018 року про виправлення описки не може вважатися законною і обґрунтованою.
Обговорюючи доводи апеляційних скарг прокурора та потерпілої про розмір моральної шкоди, яка підлягає стягненню з обвинуваченого, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до роз'яснень, які містяться в п. 9 постанови № 4 Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року, визначаючи розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд повинен наводити в рішенні відповідні мотиви.
Як вбачається з вироку, суд першої інстанції зазначені вимоги закону виконав в повному обсязі.
Визначаючи розмір моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню, частково задовольнивши цивільний позов, суд першої інстанції врахував характер вчиненого правопорушення, який відноситься до злочинів невеликої тяжкості, ступінь вини обвинуваченого, характер немайнових втрат, глибину фізичних та душевних страждань потерпілої ОСОБА_10 , яка отримала легкі тілесні ушкодження у похилому віці, що призвело до змін її звичайного способу життя та зусилля, які їй необхідно буде прикласти для відновлення здоров'я, а також вимоги розумності та справедливості, тому рішення суду про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з обвинуваченого на користь потерпілої ОСОБА_10 2000 гривень за рахунок спричинення моральної шкоди є обґрунтованим та вмотивованим.
Виходячи з наведеного,підстав для задоволення апеляційних скарг потерпілої та прокурора, який приймав участь під час розгляду кримінального провадження в суді першої інстанції, в цій частині колегія суддів апеляційної інстанції не вбачає.
Отже, враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційні скарги прокурора Павлоградської місцевої прокуратури ОСОБА_9 та потерпілої ОСОБА_10 задоволенню не підлягають, апеляційна скарга першого заступника прокурора Дніпропетровської області ОСОБА_8 - підлягає задоволенню, а вирок Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 02 жовтня 2018 року щодо - зміні в частині призначення покарання відповідно до вимог ст. 408, 409 КПК України.
Будь-яких даних, які б свідчили про наявність при розслідуванні кримінального провадження та його розгляді істотних вимог норм кримінально-процесуального закону, які б тягли за собою безумовне скасування всього вироку, по справі не встановлено.
Керуючись ст.ст. 376, 404, 405, 407, 408, 409, 419 КПК України, колегія суддів
Апеляційні скарги потерпілої ОСОБА_10 та прокурора Павлоградської місцевої прокуратури ОСОБА_9 - залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу першого заступника прокурора Дніпропетровської області ОСОБА_8 - задовольнити.
Вирок Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 02 жовтня 2018 року щодо ОСОБА_7 в частині призначення покарання - змінити.
Вважати ОСОБА_7 засудженим за вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, до покарання у вигляді 200 (двохсот) годин громадських робіт.
В іншій частині вирок суду залишити без змін.
Ухвалу Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 02 жовтня 2018 року про виправлення описки у вироку Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 02 жовтня 2018 року щодо ОСОБА_7 - скасувати.
Ухвала набирає законної сили з дня її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку відповідно до ст. 426 КПК України до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.
Судді:
____________________ ____________________ ____________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4