Провадження № 22-ц/803/3039/18 Справа № 203/3487/17 Суддя у 1-й інстанції - Католікян М.О. Суддя у 2-й інстанції - Єлізаренко І. А.
14 грудня 2018 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді Єлізаренко І.А.
суддів Красвітної Т.П., Свистунової О.В.,
за участю секретаря Черкас Є.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 11 червня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Банк Форум», третя особа Дніпропетровський міський центр зайнятості Державної служби зайнятості України про стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу,-
У вересні 2017 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ПАТ «Банк Форум», третя особа Дніпропетровський міський центр зайнятості Державної служби зайнятості України про стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 посилався на те, що з 28 листопада 2005 року по 27 травня 2013 року він працював спеціалістом відділу економічної безпеки служби безпеки ПАТ «Банк Форум». 27 травня 2013 року його було звільнено з роботи на підставі п.1 статті 40 КзпП, наказ №512к від 27 травня 2013 року. Того ж дня його було ознайомлено з виданим наказом. При звільненні відповідач повернув позивачеві трудову книжку із затримкою в один день - 28 травня 2013 року. Вважає, що відповідач мав сплатити йому середній заробіток за час затримки видачі трудової книжки. Дотепер ця сума не сплачена. На підставі викладеного, ОСОБА_1 просив суд стягнути з відповідача середню заробітну плату за час вимушеного прогулу за період від 27 травня 2013 року по 17 березня 2015 року (по день його працевлаштування) у сумі 188 341 грн. 63 коп.
Рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 11 червня 2018 року відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ПАТ «Банк Форум», третя особа Дніпропетровський міський центр зайнятості Державної служби зайнятості України про стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду від 11 червня 2018 року скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення його позовних вимог, посилаючись на неповне з'ясування обставин справи, неправильне дослідження доказів, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального права.
Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення з наступних підстав.
Відповідно до ст.ст.12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно ч.1 ст. 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно положень ст. 48 КЗпП України, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації або у фізичної особи понад п'ять днів. Порядок ведення трудових книжок визначається Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ст. 47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
Згідно зі ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
Статтею 117 КЗпП України передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір, підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Аналіз зазначених норм свідчить про те, що всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день звільнення цього працівника. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов'язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать; при невиконанні такого обов'язку з вини власника або уповноваженого ним органу наступає передбачена ст. 117 КЗпП України відповідальність.
При розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми у день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Відповідно до частини першої статті 116, частини першої статті 117 КзпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. В разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
З матеріалів справи вбачається, з 28 листопада 2005 року ОСОБА_1 працював у відповідача на посадах спеціаліста відділу економічної безпеки, провідного спеціаліста відділу економічної безпеки, головного спеціаліста відділу економічної безпеки, начальника відділу економічної безпеки управління безпеки по Дніпропетровському регіону департаменту безпеки, менеджера відділу по роботі з боржниками Південно-Східного регіону департаменту по роботі з боржниками, менеджера по Південно-Східному регіону управління по роботі з боржниками регіональної мережі департаменту проблемних активів роздрібного бізнесу (а.с.18, 19).
27 травня 2013 року позивача було звільнено з роботи згідно з п. 1 ст.40 КЗпП на підставі наказу №512к від 27 травня 2013 року. Того ж дня позивача було ознайомлено з виданим наказом (а.с.19, 38).
27 травня 2013 року позивач звернувся до відповідача із заявою про надіслання йому трудової книжки за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Комсомольська, 25 (а.с.39).
28 травня 2013 року ОСОБА_1 особисто отримав трудову книжку у відповідача, про що свідчить його підпис в особовій картці працівника (а.с.40 - 42).
У період від 12 липня 2013 року по 18 червня 2014 року позивач перебував на обліку у Дніпропетровському міському центрі зайнятості Державної служби зайнятості України та отримував допомогу по безробіттю (а.с.19).
17 березня 2015 року позивач працевлаштувався у ПАТ «Дніпрогаз» на посаду кур'єра (а.с.19).
Звернувшись до суду зі вказаними позовними вимогами, позивач ОСОБА_1 посилався на те, що він був звільнений з роботи у ПАТ "Банк Форум" 27 травня 2013 року, а трудову книжку отримав на наступний день - 28 травня 2013 року (а.с. 1-5).
Судом встановлено та сторонами не заперечується факт, що позивач у день звільнення був присутній на своєму робочому місці.
З матеріалів справи вбачається у день свого звільнення 27 травня 2013 року позивач звернувся до відповідача із заявою про надіслання йому трудової книжки за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Комсомольська, 25 (а.с.39).
Трудову книжку позивач ОСОБА_1 отримав 28 травня 2013 року, про що свідчить його підпис в особовій картці працівника (а.с.40-42).
Отже, враховуючи наявність заяви позивача про надіслання йому трудової книжки за адресою його проживання, позивач не довів належними, достатніми та достовірними доказами, що відповідач чинив йому перешкоди в отриманні ним трудової книжки, у зв'язку з чим суд дійшов обгрунтованого висновку про відмов у задоволенні позовних вимог позивача.
Доводи апеляційної скарги стосовно порушення трудового законодавства відповідачем при видачі позивачу трудової книжки є безпідставними.
Доводи апеляційної скарги про порушення судом норм матеріального права, неповне з'ясування судом обставин справи є необґрунтованими.
Приведені в апеляційній скарзі інші доводи зводяться до переоцінки висновків рішення суду, тлумачення норм права.
Будь-яких інших доказів, що спростовують правильність рішення суду в апеляційній скарзі не наведено, тому рішення суду підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга відхиленню.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 11 червня 2018 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя
Судді