Провадження № 22-ц/0430/139/18 Справа № 210/6047/14-ц Суддя у 1-й інстанції - Євтушенко О.І. Суддя у 2-й інстанції - Зубакова В. П.
11 грудня 2018 року м.Кривий Ріг
Справа 210/6047/14-ц
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Зубакової В.П.
суддів - Барильської А.П., Бондар Я.М.
секретар судового засідання - Голуб О.О.
сторони:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кривому Розі в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу позивача ОСОБА_2 на рішення Саксаганського районного суду м.Кривого Рогу від 06 квітня 2018 року, яке постановлено суддею Євтушенком О.І. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області та повне судове рішення складено 10 квітня 2018 року, -
В листопаді 2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_12. про позбавлення батьківських праввідносно їх малолітньої доньки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 та скасування стягнення з нього на користь ОСОБА_3 аліментів на утримання доньки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/4 частини від усіх видів його заробітку, до досягнення дитиною повноліття, присуджених рішенням Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 04.02.2014 року.
В мотивування заявлених вимог зазначив, що в період фактичних шлюбних стосунків з ОСОБА_12., ІНФОРМАЦІЯ_5 у них народилась донька - ОСОБА_4. Факт батьківства ним не оспорювався, у зв'язку з чим при народженні дитини у відомостях про батька було зазначено його, як батька.
Сімейне життя між сторонами не склалося у зв'язку із чим, з січня 2014 року вони проживають окремо. З квітня 2014 року та по теперішній час малолітня ОСОБА_4 проживає з ним, перебуває на його утриманні, матеріально забезпечити дитину він має можливість, оскільки офіційно працює в ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» електрогазозварювальником та має стабільний дохід.
Відповідач ОСОБА_2, нехтує своїми батьківськими обов'язками, не цікавиться життям, здоров'ям дитини, не приймає участі у її вихованні, розвитку, не спілкується з донькою. З огляду на викладене, а також те, що ОСОБА_2 зловживає спиртними напоями, веде аморальний спосіб життя, ніде не працює, не має постійного місця проживання, позивач просив суд позбавити її батьківських прав, що відповідатиме інтересам дитини.
Рішенням Саксаганського районного суду м.Кривого Рогу від 06 квітня 2018 рокупозовні вимоги задоволено частково.
Позбавлено ОСОБА_3 (дійсне прізвище - ОСОБА_2), ІНФОРМАЦІЯ_2, батьківських прав відносно малолітньої ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 243,60 грн.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для розгляду справи, ставить питання про скасування рішення суду та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
В мотивування доводів апеляційної скарги посилається на неврахування судом того, що вона приходила до дитячого садочку відвідати доньку. Твердження суду про ненадання нею матеріальної допомоги донці не відповідають дійсності. Аліментні платежі вона витрачала виключно на придбання одягу для доньки та передавала через знайомих. Вона не працює бо перебуває у декретній відпустці, отримує державну допомогу у сумі 810 грн. та має власний дохід 2100 грн. Позивач перешкоджає бачитися із донькою, чинить перешкоди у спілкуванні із нею. Судом не враховано, що вона позитивно характеризується, не перебуває на обліку у нарколога чи психіатра, не притягувалась до адміністративної відповідальності, жодним чином не впливає негативно на виховання дитини. Об'єктивних підстав для позбавлення її батьківських прав не існує.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про скасування стягнення з нього на користь ОСОБА_3 аліментів на утримання доньки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі 1/4 частини від усіх видів його заробітку, до досягнення дитиною повноліття, присуджених рішенням Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 04.02.2014 року, не оскаржується, а тому судом апеляційної інстанції не перевіряється законність та обґрунтованість рішення суду в цій частині, оскільки, згідно ч. 1 ст. 13, ч. 1 ст. 367 ЦПК України і зважаючи на роз'яснення, викладені в п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 12 від 24.10.2008 р., під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та заявлених позовних вимог у суді першої інстанції.
Заслухавши суддю-доповідача, позивача ОСОБА_1, який підтримав доводи апеляційної скарги, представника третьої особи Служби у справах дітей виконавчого комітету Металургійної районної у м.Кривому Розі ради - ОСОБА_5 та представника третьої особи Служби у справах дітей виконавчого комітету Саксаганської районної у м.Кривому Розі ради - ОСОБА_6, які, кожен окремо, заперечували проти доводів апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 в частині позбавлення ОСОБА_2 позбавлення батьківських праввідносно їх малолітньої доньки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, суд першої інстанції виходив з ухилення ОСОБА_2 від виконання батьківських обов'язків, умисність таких дій, свідоме нехтування батьківськими обов'язками та безвідповідальне ставлення до них.
Проте, з таким висновком суду першої інстанції погодитись не можна, оскільки він зроблений судом з порушенням норм цивільного законодавства.
Так, відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду першої інстанції не відповідає зазначеним вимогам закону.
Як встановлено судом, батьками малолітньої ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, є ОСОБА_1 та ОСОБА_12., що підтверджується свідоцтвом про її народження серії НОМЕР_1 від 23.04.2013 року (т.1 а.с.9).
З квітня 2014 року ОСОБА_1 почав проживати з малолітньою донькою ОСОБА_4 окремо від ОСОБА_2 разом з його матір'ю ОСОБА_7 та сестрою ОСОБА_8 в квартирі, розташованій за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджується актом з місця проживання від 09.10.2014 року, довідкою КП «ЖЕО №8» від 29.05.2014 року (т.1 а.с.10, 11).
Згідно Витягу про реєстрацію права власності КП «Криворізьке БТІ» ДОР №22193340 від 18.03.2009 року, житлове приміщення, розташоване по АДРЕСА_2, на праві спільної часткової власності, по 1/3 частині кожному, належить ОСОБА_7, ОСОБА_1, ОСОБА_8 (т.1 а.с.18).
Актом обстеження умов проживання від 21.12.2015 року підтверджується, що квартира знаходиться в задовільному стані, в ній створені умови для проживання малолітньої дитини: є окреме ліжко, побутова техніка, багато іграшок, постільна білизна, дитина забезпечена одягом за сезоном. (т.1 а.с.183)
На час розгляду справи малолітня ОСОБА_4 проживає з батьком ОСОБА_1 та його дружиною ОСОБА_10 за адресою: АДРЕСА_3
Згідно відомостей, зазначених в психолого-педагогічній характеристиці, в квартирі створені належні умови для проживання дитини, дитина характеризується позитивно, одягнена охайно, є доглянутою, стосунки в сім'ї доброзичливі. Вихованням дитини займається батько ОСОБА_1, його дружина та бабуся ОСОБА_7 (т.2 а.с.111).
Спір між сторонами виник стосовно наявності достатніх правових підстав для позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав щодо малолітньої доньки.
Відповідно до частини 2 статті 150 СК України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
Відповідно до частини 1 статті 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, зокрема, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини. Тобто, перелік підстав позбавлення батьківських прав є вичерпним.
Згідно з пунктом 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав" (далі - Постанова) ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Якщо позов про позбавлення батьківських прав заявлений із декількох підстав, суди повинні перевіряти та обґрунтовувати в рішенні кожну з них, а також повно і всебічно досліджувати обставини справи, оскільки, позбавлення батьківських прав - це крайній захід впливу на недобросовісних батьків.
Відповідно до пункту 15 цієї Постанови позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
Згідно із статтею 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ, (далі - Конвенція) держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.
Відповідно до статті 3 Конвенції в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Частиною 1 статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що питання позбавлення батьківських прав мають ґрунтуватись на оцінці особистості відповідача та його поведінці (рішення від 7 грудня 2006 року у справі "Хант проти України").
З системного аналізу вищенаведених правових норм слідує, що позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України), тобто, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків в кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.
Стаття 12 ЦПК України передбачає, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Згідно ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин(фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів показаннями свідків.
Згідно зі ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Так, позивачем доведено, що ОСОБА_2 ще в неповнолітньому віці була судима за умисні тяжкі злочини - ч.1 ст.186, ч.2 ст.190 КК України та перебувала на обліку Саксаганського РВ КМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області з 25.04.2009 року по 25.11.2009 року (т.2 а.с.30).
Протягом розгляду справи судом першої інстанції, ОСОБА_2 неодноразово змінювала місце проживання, що визначало необхідність залучення судом служб у справах дітей виконкомів різних районів м. Кривого Рогу.
Зокрема, в матеріалах справи наявний договір оренди житлового приміщення по вул. Лісового 8/137, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область, від 01.11.2015 року, укладений з ОСОБА_13., як орендатором, строком на 1 рік (т.1 а.с.168), тоді як, з листа Виконавчого комітету Довгинцівської районної у м. Кривому Розі ради від 17.08.2016 року та Криворізького міського центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді від 03.06.2016 року №282/2 (т.2 а.с.28-30) слідує, що за вказаною адресою ОСОБА_3 не зареєстрована та не проживає, а зі слів її матері ОСОБА_11 донька проживає на території Покровського району м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, точної її адреси вона не назвала.
Згідно наданих відповідачем відомостей про чергову зміну місця проживання, остання відома адреса її проживання: АДРЕСА_4 (т.2 а.с.75), а на момент розгляду справи встановлено, що фактично ОСОБА_2 проживає АДРЕСА_5.
Відповідно до інформації з КДНЗ №180 загального розвитку (т.1 а.с.184) слідує, що 16.12.2015 року до кабінету завідувача дошкільного закладу звернулась жінка, яка представилась ОСОБА_12. з наміром забрати із дитячого садка документи на дитину - ОСОБА_4, однак назвати номер групи вона не змогла. Після цього ОСОБА_2 почала шукати доньку по дитячому садку, а знайшовши - почала вимагати у вихователів віддати їй доньку, її речі. Вихователі відмовили їй в цьому, викликавши батька дитини ОСОБА_1, який постійно приводить дитину до дитячого садка та опікується нею. Поведінка ОСОБА_2 налякала дитину ОСОБА_4, яка розплакалась та сховалась від матері.
З приводу неналежного виконання батьківських обов'язків спеціалістами Служби у справах дітей виконавчого комітету Довгинцівської районної у м. Кривому Розі ради з ОСОБА_2 проводились профілактично-попереджувальні роботи (т.1 а.с.99).
Зазначені обставини, в їх сукупності, колегія суддів розцінює як свідчення недостатнього прояву уваги до дитини з боку відповідача та легковажного відношення нею до виконання батьківських обов'язків, що звісно негативно характеризує ОСОБА_2, як особистість та матір, однак, не тягне за собою позбавляння її батьківських прав по відношенню до малолітньої ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, оскільки, наявність винних дій з боку ОСОБА_2 по відношенню до дитини судом не встановлено.
Розглядаючи справу, суд забезпечив сторонам рівні можливості щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.
Позивач належним чином не вмотивував власних доводів про обрання щодо відповідача такого крайнього заходу, як позбавлення батьківських прав. Даних про обставини, які б свідчили про винну поведінку відповідача щодо власної доньки, або даних про те, що до відповідача раніше застосовувались попередження про необхідність змінити ставлення до виховання дитини, матеріали справи не містять.
Згідно ст. 19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе, не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов'язковою є участь органу опіки та піклування.
Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
Як роз'яснив Верховний Суд України в Узагальненні «Практика розгляду судами справ, пов'язаних із позбавленням батьківських прав, поновленням батьківських прав, усиновленням, установленням опіки та піклування над дітьми» від 11 грудня 2008 року, при розгляді справ про позбавлення батьківських прав для встановлення обставин справи суду потрібно ретельно перевіряти докази, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, обов'язково здійснювати необхідні дії для залучення відповідача у справі та з'ясування його позиції та обґрунтувань. Також згідно із ч.4 ст.19 СК обов'язковою є участь у справі органу опіки та піклування.
Слід звернути увагу на те, що згідно з ч.6. ст.19 СК України суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.
Європейський суд з прав людини в п.49 рішення №39948/06 у справі «Савіни проти України» зазначив, що розірвання сімейних зв'язків між батьками та дитиною означає позбавлення дитини її коріння, а це можна виправдати лише за виняткових обставин, у зв'язку з чим рішення національних органів має підкріплюватися достатньо переконливими і зваженими аргументами на захист інтересів дитини.
Висновком виконкому Покровської районної у м. Кривому Розі ради №7/29-1213 від 05.04.2018 року (т.2 а.с.133) вирішено доцільним позбавити ОСОБА_14. батьківських прав відносно її малолітньої доньки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, оскільки мати дитини не працює, зловживає спиртними напоями, не піклується про фізичний і духовний розвиток доньки, не займається її вихованням, не готує її до самостійного життя.
Разом з тим, як встановлено вище, самі по собі факти того, що мати дитини не працює, не піклується про фізичний і духовний розвиток доньки, не займається її вихованням, не готує її до самостійного життя, не може бути достатнім для позбавлення батьківських прав, за умови відсутності у діях ОСОБА_2 винної поведінки по відношенню до власної доньки.
При цьому, колегія суддів критично ставиться до Висновку виконкому Покровської районної у м. Кривому Розі ради №7/29-1213 від 05.04.2018 року, оскільки посилання у Висновку на зловживання ОСОБА_2 спиртними напоями є необґрунтованим та не підтверджено жодним належним та допустимим доказом.
Наведене є підставою для відступлення суду від позиції органу опіки та піклування щодо доцільності позбавлення відповідача батьківських прав.
Вирішуючи даний спір суд першої інстанції не врахував, що позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України), що позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків в кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків, натомість матеріали справи не містять доказів винних дій відповідача ОСОБА_2 та умислу в ухиленні та байдужому ставленні до дитини та до своїх обов'язків, як матері.
Матеріалами справи доведено, чого не заперечував й позивач, що відповідач приходила щоб відвідувати доньку й до дитячого садка, й до нього додому із працівниками служби у справах сім'ї, що свідчить про її небайдужість до долі дитини та бажання із нею спілкуватися та виховувати, приймати участь у її житті.
Отже, ані в суді першої інстанції, ані в суді апеляційної інстанції, не надано жодних належних та допустимих доказів щодо винної поведінки ОСОБА_2 та свідомого нехтування нею своїми батьківськими обов'язками, що могло б бути підставою для позбавлення її батьківських прав.
Позбавлення батьківських прав матері, батька дитини є надзвичайним заходом сімейно-правової відповідальності, яка настає при винній поведінці батьків або одного з них. Матеріали справи не містять доказів, які могли б стати достатньою підставою для застосування до відповідача ОСОБА_2 такого крайнього заходу, як позбавлення її батьківських прав згідно ст.164 Сімейного кодексу України.
На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що рішення прийнято без повного урахування фактичних обставин справи та повного дослідження наявних у справі доказів, тому на підставі п.1,2 ч.1 ст. 376 ЦПК України вважає, що рішення суду в оскаржуваній частині підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог про позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав.
Згідно ч.13 ст.141 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Згідно матеріалів справи, при зверненні до суду із апеляційною скаргою, відповідачем ОСОБА_2 сплачено судовий збір у сумі 366 грн., який підлягає стягненню з відповідача на її користь.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 382, 384 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити.
Рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 06 квітня 2018 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав - відмовити.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати зі сплати судового збору в сумі 366 (триста шістдесят шість) гривень 00 (нуль) копійок.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 17 грудня 2018 року.
Головуючий:
Судді: