Провадження № 22-ц/803/2801/18 Справа № 190/185/18 Суддя у 1-й інстанції - Митошоп В.М. Суддя у 2-й інстанції - Єлізаренко І. А.
14 грудня 2018 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді Єлізаренко І.А.,
суддів Красвітної Т.П., Свистунової О.В.,
за участю секретаря Черкас Є.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення П'ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 23 липня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_1 до структурного підрозділу «П'ятихатська колійна машинна станція» регіональної філії «Придніпровська залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу,-
У лютому 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до структурного підрозділу «П'ятихатська колійна машинна станція» регіональної філії «Придніпровська залізниця» ПАТ «Українська залізниця» про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу.
В обгрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що він був прийнятий на військову службу за контрактом в особливий період, а тому на нього розповсюджуються гарантії, встановлені ст. 119 Кодексу законів про працю України, а саме те, що на час військової служби за ним зберігаються місце роботи, посада та середній заробіток. Незважаючи на це роботодавець після укладення ним контракту на проходження військової служби від 15 листопада 2016 року, звільнив його з роботи наказом № 91/ос від 21 липня 2017 року на підставі п. 3 ст. 36 КЗпП України, що є незаконним. Оскільки він в період з 09 лютого 2018 року по 19 лютого 2018 року перебував на амбулаторному лікуванні, то не мав можливості своєчасно звернутися до суду, а тому просив визнати поважними причини пропуску строку звернення з позовом до суду та поновити цей строк. Вважає своє звільнення незаконним, таким, що порушує його трудові права, а тому просив суд визнати незаконним та скасувати наказ №91/ос про припинення трудового договору (контракту) від 21 липня 2017 року, поновити його на роботі, на посаді машиніста залізнично-будівельних машин 5 розряду 4 цеху з ремонту і обслуговування машин, механізмів та устаткування, а також стягнути з відповідача на свою користь середню заробітну плату за час вимушеного прогулу з 07 липня 2017 року по 17 квітня 2018 року у сумі 43474,86 грн. Крім того, позивач просив поновити йому строк звернення до суду з даним позовом.
Рішенням П'ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 23 липня 2018 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
З таким рішенням не погодився позивач, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та неповне їх з'ясування, порушення норм матеріального та процесуального права, просив його скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги у повному обсязі.
Згідно з ч.3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частин 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК судове рішення повинне ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права з дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно та всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно з положенням ч.2 ст. 374 ЦПК України підставами апеляційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог ч.1,4 ст. 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку суд переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач ОСОБА_1 з 23 квітня 1998 року перебував у трудових відносинах з ПАТ «Українська залізниця», працюючи у структурному підрозділі «П'ятихатська колійна машинна станція» регіональної філії «Придніпровська залізниця» ПАТ «Українська залізниця», а 02 липня 2007 року був переведений на посаду машиніста залізнично-будівельних машин 5 розряду 4 цеху з ремонту і обслуговування машин, механізмів та устатківання (а.с.6 зворот).
Судом першої інстанції встановлено, що 17 серпня 2015 року ОСОБА_1 був призваний на військову службу на підставі Указу Президента України № 15/2015 від 14 січня 2015 року «Про часткову мобілізацію», що підтверджується копією трудової книжки, копією військового квитка та копією довідки № 114 від 03 вересня 2016 року, виданої військовою частиною НОМЕР_1 (а.с.7, 8-11, 27).
Перебуваючи на службі, позивач брав участь у антитерористичних операціях з 07 вересня 2015 року по 01 жовтня 2015 року та з 07 квітня 2016 року по 11 жовтня 2016 року, що підтверджується довідками, виданими військовими частинами (а.с.14, 15).
Згідно копії витягу з наказу командира ВЧ НОМЕР_2 №8 від 07 липня 2017 року, ОСОБА_1 згідно укладеного контракту строком на 6 місяців з 07 липня 2017 року призначено на посаду старшого навідника гранатометного взводу механізованого батальйону (а.с.19).
Наказом № 91/ос від 21 липня 2017 року, підписаним начальником П'ятихатської колійної машинної станції ОСОБА_2 , припинено трудовий договір з ОСОБА_1 на підставі п.3 ст.36 КЗпП України, у зв'язку з вступом на військову службу за контрактом ( а.с.28, 91).
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 суд першої інстанції посилався на пропуск позивачем строку позовної давності на звернення до суду зі вказаними позовними вимогами, однак погодитися з такими висновками суду неможливо, оскільки суд дійшов них у порушення норм процесуального права, що відповідно до ст. 376 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду та ухвалення нового рішення.
Відповідно до ст. 233 КЗпП України працівник може звернутись із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.
17 серпня 2015 року ОСОБА_1 був призваний на військову службу на підставі Указу Президента України № 15/2015 від 14 січня 2015 року «Про часткову мобілізацію», що підтверджується копією трудової книжки, копією військового квитка та копією довідки № 114 від 03 вересня 2016 року, виданої військовою частиною НОМЕР_1 (а.с.7, 8-11, 27).
Перебуваючи на службі, позивач брав участь у антитерористичних операціях з 07 вересня 2015 року по 01 жовтня 2015 року та з 07 квітня 2016 року по 11 жовтня 2016 року, що підтверджується довідками, виданими військовими частинами (а.с.14, 15).
Згідно копії витягу з наказу командира ВЧ НОМЕР_2 №8 від 07 липня 2017 року, ОСОБА_1 згідно укладеного контракту строком на 6 місяців з 07 липня 2017 року призначено на посаду старшого навідника гранатометного взводу механізованого батальйону (а.с.19).
Наказом № 91/ос від 21 липня 2017 року, підписаним начальником П'ятихатської колійної машинної станції ОСОБА_2 , припинено трудовий договір з ОСОБА_1 на підставі п.3 ст.36 КЗпП України, у зв'язку з вступом на військову службу за контрактом ( а.с.28, 91).
Згідно копії «Книги обліку руху трудових книжок та вкладишів до них» 09 січня 2018 року ОСОБА_1 отримав трудову книжку, тобто останнім днем для подання позовної заяви у строк, встановлений законом було 09 лютого 2018 року (а.с. 89-90).
З позовною заявою позивач звернувся до суду 19 лютого 2018 року (а.с.1)
Згідно довідки від 19 лютого 2018 року, виданої Нерудстальською АЗПСМ № з 09 лютого 2018 року по 19 лютого 2018 року позивач знаходився на амбулаторному лікуванні (а.с.30).
Вказана обставина свідчить про поважність причин пропуску строку звернення до суду.
Посилання суду першої інстанції на факт обізнаності позивача про його звільнення у липні 2017 року є такими, що не мають правового значення, оскільки в силу вищевказаних норм закону відлік строку на звернення суду у справах про звільнення починається з дня видачі позивачу трудової книжки
Відтак, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність правових підстав для поновлення позивачу строку звернення до суду для захисту його трудових прав.
Разом з тим, колегія суддів зауважує наступне.
Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права. Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника.
Згідно ч. 5 ст. 12 ЦПК України на суд, як державний орган, покладено обов'язок, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, роз'яснити у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій, сприяти учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.
Згідно ч.2 ст.51 ЦПК України якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.
В силу ст.80 ЦК України, юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді.
Згідно ч.4 ст.87 ЦК України, юридична особа вважається створеною з дня її державної реєстрації.
Цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення (ч.4 ст.91 ЦК України).
Відповідно до ч.3 ст.95 ЦК України, філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення.
Встановлено, що позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача - структурний підрозділ «П'ятихатська колійна машинна станція» регіональної філії «Придніпровська залізниця» ПАТ «Українська залізниця».
Слід зазначити, відповідач у справі - структурний підрозділ «П'ятихатська колійна машинна станція» регіональної філії «Придніпровська залізниця» ПАТ «Українська залізниця» не є юридичною особою, не наділений цивільною правоздатністю та дієздатністю, а тому не може виступати відповідачем у справі.
Розглядаючи даний спір, суд першої інстанції не роз'яснив належним чином позивачу його прав, зокрема, щодо заміни неналеженого відповідача належним відповідачем - ПАТ “Укрзалізниця”, з яким ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах.
Суд першої інстанції не звернув належної уваги на предмет і підстави поданого позову, неповно встановив обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, не визначився належним чином із колом відповідачів, які повинні відповідати за заявленими позовними вимогами.
Вказані порушення норм процесуального права призвели до неправильного вирішення справи.
На стадії апеляційного розгляду справи заміна неналежного відповідача ЦПК України не передбачена.
Позивач не позбавлений права звернутись до суду з новою позовною заявою для захисту своїх прав до юридичної особи, яка має відповідати за позовом.
За таких обставин, враховуючи вищевикладене апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду скасуванню з постановленням нового рішення у справі про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381- 384 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення П'ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 23 липня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_1 до структурного підрозділу «П'ятихатська колійна машинна станція» регіональної філії «Придніпровська залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу - скасувати.
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до структурного підрозділу «П'ятихатська колійна машинна станція» регіональної філії «Придніпровська залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу - відмовити.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя
Судді