17.12.2018 м. Дніпро Справа № 904/9669/16
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Чередка А.Є. (доповідач)
суддів: Коваль Л.А., Пархоменко Н.В.,
розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з додатковою відповідальністю "ЕЛЕКТРОПІВДЕНМОНТАЖ-3" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 22.02.2017р. (головуючий колегії - Мартинюк С.В., судді - Петренко І.В., Рудь І.А.), повний текст якого складено 27.02.2017р., у справі № 904/9669/16
за позовом Товариства з додатковою відповідальністю "ЕЛЕКТРОПІВДЕНМОНТАЖ-3", м. Дніпро
до Дніпропетровської міської ради, м. Дніпро
про припинення договору оренди земельної ділянки
Товариство з додатковою відповідальністю "ЕЛЕКТРОПІВДЕНМОНТАЖ-3" звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Дніпропетровської міської ради про припинення договору оренди земельної ділянки від 19.08.2003 року, укладений між Товариством з додатковою відповідальністю "ЕЛЕКТРОПІВДЕНМОНТАЖ-3" та Дніпропетровською міською радою з 01.09.2010 року. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що договір оренди земельної ділянки від 19.08.2003 року, який укладений між Товариством з додатковою відповідальністю "ЕЛЕКТРОПІВДЕНМОНТАЖ-3" та Дніпропетровською міською радою припинено договорами на відчуження нерухомого майна підприємства з 01.09.2010 року по відношенню до прав та обов'язків набувачів майна, а відтак має бути припинений і по відношенню до нього як відчужувача майна. Саме з моменту продажу будівель та споруд він не повинен сплачувати орендну плату за частину спірної ділянки, площею 1,3945 га. Крім того, позивач зазначає, що спірний договір розірвано за рішенням суду.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 22.02.2017р. у справі № 904/9669/16 в задоволенні позову - відмовлено.
Не погодившись із зазначеним рішенням, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулося Товариство з додатковою відповідальністю "ЕЛЕКТРОПІВДЕНМОНТАЖ-3", в якій, посилаючись на недотримання судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 22.02.2017р. у справі № 904/9669/16 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги позивача задовольнити в повному обсязі.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Центрального апеляційного господарського суду для розгляду справи № 904/9669/16 визначено колегію суддів у складі головуючого судді: Чередко А.Є. (доповідач) суддів: Коваль Л.А., Пархоменко Н.В.
Розглянувши матеріали апеляційної скарги, Центральний апеляційний господарський суд не вбачає підстав для відкриття апеляційного провадження за поданою апеляційною скаргою.
Відповідно до п. 13) розділу ХІ Перехідних положень ГПК України (в редакції Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України та інших законодавчих актів" від 03.10.2017 № 2147-VІІІ), судові рішення, ухвалені судами першої інстанції до набрання чинності цією редакцією Кодексу, набирають законної сили та можуть бути оскаржені в апеляційному порядку протягом строків, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Відповідно до ст. 93 ГПК України (в редакції, що діяла до набрання чинності новим Кодексом) апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів, а на ухвалу місцевого господарського суду - протягом п'яти днів з дня їх оголошення місцевим господарським судом. Апеляційний господарський суд постановляє ухвалу про повернення апеляційної скарги у випадках, якщо вона подана після закінчення строків, установлених цією статтею, і суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку.
Відповідно до ч. 2 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Отже, наявність або відсутність підстав для задоволення заяви про відновлення пропущеного строку подання апеляційної скарги визначається за правилами частини другої статті 256 ГПК. Клопотання про відновлення строку подання апеляційної скарги з огляду на приписи статті 256 ГПК повинно містити обґрунтування поважності причин пропуску такого строку (за необхідності - з посиланням на відповідні докази, які подаються апеляційному господарському суду на загальних підставах).
Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій. До клопотання чи заяви мають бути подані докази того, що здійснити відповідні процесуальні дії у визначений строк у заявника не було можливості.
При цьому Господарський процесуальний кодекс України не пов'язує право суду відновити пропущений строк з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку.
Таким чином, у кожному випадку суд з врахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює доводи, що наведені в обгрунтування клопотання про його відновлення та робить мотивований висновок щодо поважності чи не поважності причин пропуску строку.
Апеляційна скарга на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 22.02.2017р. у даній справі подана скаржником 06.12.2018р., тобто з пропуском встановленого процесуального строку на подання апеляційної скарги.
Водночас, до апеляційної скарги скаржником додано клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, в обгрунтування чого посилається на те, що скаржником копії оскаржуваного рішення взагалі не було отримано та з повним текстом якого ознайомився лише нещодавно, у зв'язку із зміною представника товариства, з Єдиного державного реєстру судових рішень.
Проте, відповідно до ч. 2 ст. 261 ГПК України, незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків: 1) подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, інтереси та (або) обов'язки; 2) пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.
Як вбачається з матеріалів справи, представник позивача брав участь у судовому засіданні 22.02.2017р. при винесенні оскаржуваного рішення, що підтверджується протоколом судового засідання за участю представника Товариства з додатковою відповідальністю "ЕЛЕКТРОПІВДЕНМОНТАЖ-3" Сивун Т.С.
Також, рішення господарського суду Дніпропетровської області від 22.02.2017р. містить відмітку про отримання копії цього рішення представником позивача 01.03.2017р.
Згідно з Порядком ведення державного реєстру судових рішень, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 25.05.2006р. за № 740, кожна фізична або юридична особа має загальний доступ до судових рішень, внесених до Реєстру. Відкритий доступ користувачів до електронних копій судових рішень здійснюється цілодобово та безоплатно через офіційний веб-портал ДСА.
Судом апеляційної інстанції досліджено, що електронна копія рішення господарського суду Дніпропетровської області від 22.02.2017р. внесена до Єдиного державного реєстру судових рішень 01.03.2017р. за № 65010117. Однак Товариством з додатковою відповідальністю "ЕЛЕКТРОПІВДЕНМОНТАЖ-3" не надано суду жодних доказів, які б перешкоджали йому ознайомитись із прийнятим по справі рішенням, з урахуванням покладених на нього процесуальних прав та обов'язків передбачених ст. 22 ГПК України, якими він, як сторона по справі повинен користуватися добросовісно на рівні з іншими сторонами.
Отже, скаржник був обізнаний про прийняття оскаржуваного рішення та його зміст вчасно та мав скористатися своїм правом на його оскарження в апеляційному порядку, а наведені ним доводи щодо звільнення представника є безпідставними.
Також, як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 21.03.2017р. апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю "ЕЛЕКТРОПІВДЕНМОНТАЖ-3" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 22.02.2017р. у справі № 904/9669/16 повернуто заявникові без розгляду на підставі п.п. 1,2,3,4 ч. 1 ст. 97 ГПК України, що підтверджується відміткою канцелярії суду про направлення матеріалів апеляційної скарги за вих. № 308/17 від 22.03.2017р.
Отже, на думку колегії суддів, можливість вчасного подання апеляційної скарги на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 22.02.2017р. у даній справі залежала виключно від волевиявлення самого скаржника, тобто мала суб'єктивний характер, а підстави, передбачені ч. 2 ст. 261 ГПК України, у даному випадку відсутні.
Апеляційний суд, також враховує, що згідно статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) та практику Європейського Суду з прав людини (далі - Суд) як джерело права.
Відповідно до прецедентної практики Суду одним із основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який полягає, inter alia, у тому, що у разі винесення судом остаточного рішення у справі таке рішення не може бути піддано сумніву (рішення у справі Brumaresku v Romania [GC], N 28342/95, п. 61, ЄСПЛ 1999-VII).
Право на доступ до суду не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби (пункти 22 - 23 рішення у справі "Мельник проти України" від 28.03.2006 року, пункти 37-38 рішення у справі "Мушта проти України" від 18.11.2010 року).
Враховуючи подання скаржником апеляційної скарги на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 22.02.2017р. у справі № 904/9669/16 після спливу річного строку з дня складання повного судового рішення, відсутність випадків, передбачених п.п. 2 п. 1 ст. 261 ГПК України, апеляційний господарський суд вважає за необхідне відмовити у відкритті апеляційного провадження.
Керуючись п. 13) розділу ХІ. Перехідних положень, п. 2 ст. 261 ГПК України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VІІІ та ст. 93 ГПК України в редакції 1991 року, апеляційний господарський суд, -
Відмовити Товариству з додатковою відповідальністю "ЕЛЕКТРОПІВДЕНМОНТАЖ-3" у відкритті апеляційного провадження у справі за апеляційною скаргою на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 22.02.2017р. у справі № 904/9669/16.
Апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю "ЕЛЕКТРОПІВДЕНМОНТАЖ-3" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 22.02.2017р. у справі № 904/9669/16 повернути скаржнику.
Додаток (на адресу скаржника): апеляційна скарга № 130-5 від 05.12.2018р. та додані до неї матеріали на 16 арк., клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження з додатком на 17 арк., конверт.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів.
Головуючий суддя А.Є. Чередко
Суддя Л.А. Коваль
Суддя Н.В. Пархоменко