11.12.2018 року м.Дніпро Справа № 908/158/18
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя: Дармін М.О. (доповідач)
судді: Антонік С.Г., Іванов О.Г.
при секретарі судового засідання: Логвіненко І.Г.
За участю представників сторін:
від відповідача: Матієва Я.С., ордер серія ЗП №051517 від 13.04.2018 р., адвокат;
представник позивача в судове зсідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомений налженим чином
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця Долинного Руслана Анатолійовича, м. Запоріжжя на рішення господарського суду Запорізької області від 14.05.2018р. (повний текст підписано 24.05.2018р.) у справі №908/158/18 (суддя Дроздова С.С.)
за позовом Публічного акціонерного товариства "Банк "Траст", м.Київ в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Кухарєва Володимира Валентиновича, м. Київ
до Фізичної особи - підприємця Долинного Руслана Анатолійовича, м. Запоріжжя
про визнання договору недійсним та застосування наслідків його недійсності
Публічне акціонерне товариство "Банк "ТРАСТ" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Кухарєва Володимира Валентиновича звернулося до господарського суду Запорізької області з позовом до відповідача Фізичної особи - підприємця Долинного Руслана Анатолійовича про визнання недійсним договору доручення від 16.06.2016р. та застосування наслідків його недійсності у вигляді стягнення з відповідача на користь позивача грошових коштів у сумі 743 902 грн. 00 коп.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 14.05.2018 року позов Публічного акціонерного товариства "Банк "ТРАСТ" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Кухарєва Володимира Валентиновича задоволено в повному обсязі. Рішення вмотивовано тим, що оспорюваний правочин вчинений з порушенням норм чинного законодавства України, оскільки вчинений без наміру створення правових наслідків, а відтак підлягає визнанню недійсним на підставі статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
Не погодившись з зазначеним рішенням, Фізична особа - підприємець Долинний Руслан Анатолійович, звернувся до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на прийняття рішення при неповному досліджені всіх доказів, з порушенням норм матеріального права та недотримані норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
Апелянт в апеляційній скарзі посилається на те, судом проігнорована його позиція викладена у відзиві щодо незаконності Наказу Уповноваженої особи ФГВФО № 143-ЛТ від 15.06.2017р., чим порушено принцип змагальності господарського судочинства.
Твердження про нікчемність правочину є безпідставним та таким, що не відповідає вимогам Закону, оскільки Договір містить усі істотні умови і був спрямований на реальне настання наслідків, що обумовлені ним. На практиці, даний договір доручення є договором з лідогенерації, що передбачає надання Відповідачем послуг із трансформації придбаного ним інтернет-трафіку в клієнтів, зацікавлених в придбанні банківських продуктів. Підписання Актів, які є первинним документами в розумінні абзацу 11 статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та здійснення оплати по ним також свідчить і про наявність ділової мети Позивача та Відповідача та про реальність і фактичність здійснення господарської операції сторонами Договору. Посилається на лист Державної фіскальної служби України від 21.11.2016 р. N 20011/5/99-99-10-01-16- в якому міститься роз'яснення щодо економічного ефекту. Реєстри клієнтів, які були валідовані операторами Департаменту телемаркетингу та були погоджені із Виконавцем в електронному вигляді, надавались Уповноваженій особі Банку під час здійснення перевірки договорів банку на предмет нікчемності.
Cуд першої інстанції проігнорував клопотання відповідача, яке було подано через канцелярію суду від 16.04.2018р. (та оголошено в цей же під час судового засідання) про витребування у позивача звітів про виконання Договору доручення від 16.06.2016р.
Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 17.07.2018 року відкрито апеляційне провадження у справі № 908/158/18 за апеляційною скаргою Фізичної особи - підприємця Долинного Руслана Анатолійовича, м. Запоріжжя на рішення господарського суду Запорізької області від 14.05.2018р. (повний текст підписано 24.05.2018р.) у справі №908/158/18 (головуючий суддя - Зубченко І.В. (доповідач), судді Стойка О.В., Чернота Л.Ф.).
Розпорядженням керівника апарату Донецького апеляційного господарського суду від 03.09.2018 року у зв'язку з перебуванням у відпустці судді Донецького апеляційного господарського суду судді Черноти Л.Ф., було призначено повторний автоматичний розподіл справи № 908/158/18.
Автоматизованою системою документообігу визначено для розгляду апеляційної скарги колегію суддів у складі: головуючий суддя - Зубченко Л.Ф.. (доповідач), судді -Радіонова О.О., Попков Д.О.).
Указом Президента України від 29.12.2017 № 454/2017 "Про ліквідацію апеляційних господарських судів та утворення апеляційних господарських судів в апеляційних округах" ліквідовано Дніпропетровський апеляційний господарський суд та Донецький апеляційний господарський суд; утворено Центральний апеляційний господарський суд в апеляційному окрузі, що включає Дніпропетровську, Запорізьку та Кіровоградську області, з місцезнаходженням у місті Дніпрі.
03.10.2018 розпочав роботу Центральний апеляційний господарський суд.
Згідно п. 3 ч. 1 ст. 31 ГПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо ліквідовано або з визначених законом підстав припинено роботу суду, який розглядав справу.
Відповідно до ч.ч. 5, 7 ст. 31 ГПК України, у разі ліквідації або припинення роботи суду справи, що перебували у його провадженні, невідкладно передаються до суду, визначеного відповідним законом або рішенням про припинення роботи суду, а якщо такий суд не визначено - до суду, що найбільш територіально наближений до суду, який ліквідовано або роботу якого припинено. Справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому цією статтею, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.
На виконання вказаних правових норм забезпечено передачу справи № 908/158/18 за позовом Публічного акціонерного товариства "Банк "Траст" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Кухарєва Володимира Валентиновича до Фізичної особи - підприємця Долинного Руслана Анатолійовича про визнання договору недійсним та застосування наслідків його недійсності з Донецького апеляційного господарського суду до Центрального апеляційного господарського суду.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Центрального апеляційного господарського суду для розгляду справи № 908/158/18 визначено колегію суддів у складі головуючого судді: Дармін М.О. (доповідач), суддів: Антонік С.Г., Іванов О.Г.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 12.10.2012 року прийнято до провадження справу № 908/158/18 за апеляційною скаргою Фізичної особи - підприємця Долинного Руслана Анатолійовича.
В судовому засіданні 11.12.2018 року оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини справи, а також обставини справи, встановлені судом апеляційної інстанції:
16.06.2016р. між ПАТ Банк «Траст» («Довіритель» або «Банк») та ФОП Долинним Р.А. («Повірений») був укладений Договір Доручення (далі за текстом Договір ) (т.1 а.с. 28-34).
19.08.2016р. між ПАТ Банк «Траст» («Довіритель» або «Банк») та ФОП Долинним Р.А. («Повірений») була укладена Додаткова угода № 1 до Договору доручення б/н від 16.06.2016р. (т.1 а.с. 34-35)
30.09.2016р. В.о. Голови Правління К.В. Кошеленко та ФОП Р.А.Долинним підписано Акт № 1 про надання та отримання послуг за період з 16.06.2016р. по 30.06.2016р. яким нарахована сума компенсаційної винагороди за звітній період 5 805,20 грн (т.1 а.с. 36)
Відповідно до Звіту про виконання Доручень № 1 за період з 16.06.2016р. по 30.06.2016р.винагорода ФОП Долинного Р.А. становить 5 805,20 грн (т.1 а.с. 37)
30.09.2016р. В.о. Голови Правління К.В. Кошеленко та ФОП Р.А.Долинним підписано Акт № 2 про надання та отримання послуг за період з 01.07.2016р. по 31.07.2016р. яким нарахована сума компенсаційної винагороди за звітній період 8 096,80 грн (т.1 а.с. 38)
Відповідно до Звіту про виконання Доручень № 2 за період з 01.07.2016р. по 31.07.2016р.винагорода ФОП Долинного Р.А. становить 8 096,80 грн (т.1 а.с. 39)
28.10.2016р. В.о. Голови Правління К.В. Кошеленко та ФОП Р.А.Долинним підписано Акт № 1 про надання та отримання послуг за період з 01.08.2016р. по 31.08.2016р. яким нарахована сума компенсаційної винагороди за звітній період 230 000,00 грн (т.1 а.с. 40)
14.11.2016р. В.о. Голови Правління К.В. Кошеленко та ФОП Р.А.Долинним підписано Акт № 2 про надання та отримання послуг за період з 01.09.2016р. по 30.09.2016р яким нарахована сума компенсаційної винагороди за звітній період 205 000,00 грн (т.1 а.с. 41)
14.10.2016р. . В.о. Голови Правління К.В. Кошеленко та ФОП Р.А.Долинним підписано Акт № 2 про надання та отримання послуг за період з 01.10.2016р. по 31.10.2016р. яким нарахована сума компенсаційної винагороди за звітній період 295 000,00 грн (т.1 а.с. 42)
15.11.2016р. ПАТ Банк «ТРАСТ» перерахував ФОП Долинному Р.А. за меморіальним ордером № 115204 - 295 000,00 грн (т.1 а.с. 43) № 115202 - 230 000,00 грн (т.1 а.с. 44) № 115203 - 205 000,00 грн (т.1 а.с. 45)
Надходження коштів підтверджується Випискою по особовому рахунку за період з 15.11.2016р. по 15.11.2016р. (т.1 а.с .46-48)
27.12.2016р. Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації ПАТ БАНК «ТРАСТ» В.В. Кухаревим видано Наказ № 51, яким продовжено термін роботи комісії з перевірки договорів до 04.01.2017р. (т.1 а.с. 145)
28.12.2016р. Правлінням НБУ прийняте Рішення № 559-рп «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ Банк «ТРАСТ» (т.1 а.с. 21)
30.12.2016р. Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на підставі наказу № 559-рп від 29.12.2016р. прийняте Рішення № 3085 «Про початок процедури ліквідації ПАТ БАНК «ТРАСТ» та делегування повноважень ліквідатора банку (т.1 а.с. 24-25)
30.12.2016р. Наказом № 01-ЛТ«Про припинення тимчасової адміністрації» з 30.12.201016р. припинено тимчасову адміністрацію» (т.1 а.с. 26)
30.12.2016р. Фондом гарантування вкладів фізичних осіб на підставі рішення № 3085 від 30.12.2016р. видано Наказ № 480 «Про початок процедури ліквідації ПАТ Банк «ТРАСТ», пунктом 4 якого призначено уповноваженою собою Фонду Кухарева В.В. (т.1 а.. 22-23)
04.01.2017р. Наказ № 27-ЛТ «Щодо продовження строків перевірки правочинів (договорів) на предмет нікчемності» (т.1 а.с. 146)
06.02.2017р. Наказ № 69-ЛТ «Щодо продовження строків перевірки правочинів (договорів) на предмет нікчемності» (т.1 а.с. 147)
01.06.2017р. Наказ № 338-к Філоненка С.В. призначено директором Депертаменту безпеки , комплаєнсу і охорони (т.1 а.с. 151)
08.06.2017р. директором Депертаменту безпеки , комплаєнсу і охорони Філоненко С.В. складено Висновок матеріалів службової перевірки щодо визнання нікчемним договір доручення від 16.06.2016р. ,укладений між ПАТ «БАНК ТРАСТ» та ФОП Долинним Р.А. (т.1 а.с .148-150)
13.06.2017р. Комісією з перевірки договорів складено Акт перевірки від 13.06.2017, проведеної на виконання наказів Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб ПАТ "Банк "Траст" Кухарева В.В. №31 від 07.12.2016 р., №69-ЛТ від 06.02.2017 та відповідно до ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", зазначено про виявлення ознак нікчемності у низці правочинів (в т.ч. договорів), що були здійснені між банком та юридичними особами - клієнтами банку, що перелічені нижче, та рекомендовано запропонувати Уповноваженій особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб визнати нікчемним, в т.ч. договір на створення програмного продукту від 01.07.2016, укладений між ПАТ Банк "Траст" та ТОВ "Ізі Софт" на підставі п. 8 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". (т.1 а.с. 49-50)
15.06.2017р. Наказом Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення процедури ліквідації ПАТ "Банк "Траст" від 15.06.2017 №143-ЛТ наказано, в т.ч. визнати нікчемним договір доручення від 16.06.2016р., укладений з ФОП Долинним Р.А. (т.1 а.с. 51)
15.06.2017р. на адресу Відповідача спрямоване Повідомлення про визнання нікчемним договору доручення від 15.06.2016р. (т.1 а.с. 52-53)
Мотиви з яких суд апеляційної інстанції виходив:
Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті ним рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне:
Згідно ч. 1, 2, 4 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильного застосування норм матеріального права.
Розглядаючи доводи апеляційної скарги щодо суперечності норм підзаконного нормативно - правового акту (п.5 розд. ІІ Порядку виявлення правочинів ( у тому числі договорів) що є нікчемними № 826) вимогам Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» в частині наділення Комісії з перевірки правочинів додатковими повноваженнями, та вчинення Уповноваженою особою дій всупереч вимогам ч.2 ст.19 Конституції України, колегія судів виходить за наступного:
Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами встановлені Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 37 вказаного Закону Фонд безпосередньо або уповноважена особа Фонду у разі делегування їй повноважень має право повідомляти сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.
Згідно з ч. 2 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» протягом дії тимчасової адміністрації Фонд зобов'язаний забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.
Вказана норма розміщена в розділі VII «Тимчасова адміністрація» Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» і відповідно до її змісту стосується дій, які Уповноважена особа зобов'язана вчинити протягом дії тимчасової адміністрації, тобто з аналізу змісту вказаної норми вбачається, що перевірка правочинів на предмет їх нікчемності повинна бути проведена протягом дії саме тимчасової адміністрації у банку.
Натомість, Порядок виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними, а також дій Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у разі їх виявлення, затверджений рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 26.05.2016 № 826 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 15.06.2016 за № 863/28993 (далі - Порядок № 826), розширив повноваження Фонду щодо перевірки правочинів на предмет нікчемності на період процедури ліквідації банку, а саме.
Відповідно до п. 5 роз. ІІ Порядку № 826 перевірка правочинів (договорів) на предмет нікчемності проводиться Комісією у період здійснення Фондом тимчасової адміністрації банку. У разі необхідності проведення перевірки протягом процедури ліквідації банку така перевірка повинна бути завершена не пізніше шести місяців з дня початку процедури ліквідації банку. За рішенням виконавчої дирекції Фонду перевірку може бути продовжено, але не більше, ніж на шість місяців.
За таких умов, колегія судів приходить до висновку, що норми підзаконного нормативно-правового акту суперечать вимогам Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», оскільки наділяють додатковими повноваженнями Комісію з перевірки правочинів, а Уповноважена особа діє за вказаних обставин всупереч вимогам ч. 2 ст. 19 Конституції України та з перевищенням наданих їй повноважень, з огляду на що, підлягає застосовуванню правовий акт, який має вищу юридичну силу - Закон України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»,.
Водночас, згідно з п. 1 ч. 2 ст. 46 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» з дня початку процедури ліквідації банку: припиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів)) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Якщо в банку, що ліквідується, здійснювалася тимчасова адміністрація, з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку тимчасова адміністрація банку припиняється. Керівники банку звільняються з роботи у зв'язку з ліквідацією банку.
27.12.2016р. Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації ПАТ БАНК «ТРАСТ» В.В. Кухаревим видано Наказ № 51, яким продовжено термін роботи комісії з перевірки договорів до 04.01.2017р. (т.1 а.с. 145)
28.12.2016р. Правлінням НБУ прийняте Рішення № 559-рп «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ Банк «ТРАСТ» (т.1 а.с. 21)
30.12.2016р. Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на підставі наказу № 559-рп від 29.12.2016р. прийняте Рішення № 3085 «Про початок процедури ліквідації ПАТ БАНК «ТРАСТ» та делегування повноважень ліквідатора банку (т.1 а.с. 24-25)
30.12.2016р. Наказом № 01-ЛТ«Про припинення тимчасової адміністрації» з 30.12.201016р. припинено тимчасову адміністрацію» (т.1 а.с. 26)
30.12.2016р. Фондом гарантування вкладів фізичних осіб на підставі рішення № 3085 від 30.12.2016р. видано Наказ № 480 «Про початок процедури ліквідації ПАТ Банк «ТРАСТ», пунктом 4 якого призначено уповноваженою собою Фонду Кухарева В.В. (т.1 а.. 22-23)
З урахуванням вищевикладеного колегія суддів вважає вірними доводи Відповідача, в частині того, що оскільки відповідно до рішення Правління Національного банку України від 29.12.2016 № 559-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк «ТРАСТ» виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 30.12.2016 № 3085 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «Банк «ТРАСТ» та делегування повноважень ліквідатора банку», то станом на момент складання 15.06.2017р. Наказу № 143-ЛТ , яким визнано нікчемним Договір доручення від 16.06.2016р., укладений між ПАТ БАНК «ТРАСТ» та ФОП Долинним Р.А. (т.1 а.с. 51), та в силу вимог п. 1 ч. 2 ст. 46 названого Закону, тимчасова адміністрація вже не діяла, оскільки проводилась процедура ліквідації ПАТ «Банк «ТРАСТ».
Разом з тим ,колегія суддів зазначає, що згідно із частинами 1, 2, 10 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд гарантування вкладів фізичних осіб зобов'язаний забезпечити збереження активів і документації банку, зокрема, протягом дії тимчасової адміністрації забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті. Усі або частина повноважень Фонду, визначених цією статтею, можуть бути делеговані Фондом уповноваженій особі Фонду.
Порядок виявлення нікчемних договорів, а також дій Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у разі їх виявлення визначаються нормативно-правовими актами Фонду (абз. 2 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб").
За результатами цієї перевірки, здійсненої відповідно до ст. 38 Закону України ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", виявляються правочини, які є нікчемними в силу приписів (на підставі) закону. Однак, при виявленні таких правочинів Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, його Уповноважена особа чи Банк не наділені повноваженнями визнавати або встановлювати правочини нікчемними.
Правочин є нікчемним відповідно до закону, а не внутрішнього документу банку, підписаного уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Такий правочин є нікчемним з моменту укладення в силу закону (ч.2 ст. 215 ЦК України та ч.3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб"») незалежно від того, чи була проведена передбачена ч.2 ст. 38 цього ж Закону перевірка правочинів банку і виданий згаданий Наказ.
Наслідки нікчемності правочину також настають для сторін у силу вимог закону.
Повідомлення банку про нікчемність правочину (т.1 а.с. 52-53) не є підставою для застосування таких наслідків. Таке повідомлення є внутрішнім розпорядчим документом банку, який прийнято особою, що здійснює повноваження органів управління та контролю банку, спрямованим на збереження активів і документації банку та який діє у межах цієї юридичної особи.
Аналогічна правова позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 16.05.2018 у справі № 910/24198/16.
Щодо висновків місцевого господарського суду про нікчемність Договору доручення від 16.06.2016р. та правомірність та обґрунтованість позовних вимог про визнання недійсним такого Договору:
Предметом позову є матеріально - правова вимога Позивача про визнання недійсним Договору доручення від 16.06.2016р., укладеного між ПАТ БАНК «ТРАСТ» та ФОП Долиним Р.А. та застосування наслідків недійсності даного договору шляхом стягнення з відповідача на користь ПАТ «БАНК ТРАСТ»» грошових коштів у розмірі 793 9032,00 грн, які були перераховані на рахунки Відповідачу.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 16 ЦК України одним із способів захисту судом цивільних прав та інтересів може бути, зокрема визнання правочину недійсним.
Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (ч.1 ст.203 ЦК України).
Колегія суддів зазначає, що вирішуючи спір про визнання договору недійсним, суд має встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання такого правочину недійсним на момент його вчинення.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Договір є недійсним в силу спеціального закону, а саме п.1 частини 3 статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», відповідно до якої правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з підстави здійснення банком безоплатного відчуження майна, прийняття на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовлення від власних майнових вимог.
Як зазначалося вище, 16.06.2016р. між ПАТ Банк «Траст» («Довіритель» або «Банк») та ФОП Долинним Р.А. («Повірений») був укладений Договір Доручення (далі за текстом Договір ) (т.1 а.с. 28-34).
Відповідно до пункту 1.1 Договору , предметом Договору є виконання Повіреним доручення Довірителя щодо залучення фізичних осіб (надалі за текстом - «Клієнти») для отримання кредитів у Банку. Результатом наданих Повіреним послуг, відповідно до цього Договору є надання Банком кредитів Клієнтам.
Довіритель в рамках цього Договору (п.1.2 )доручає Повіреному здійснювати наступні дії:
1.2.1 Надавати Клієнту консультаційні послуги щодо умов оформлення та отримання ним кредиту у Банку.
1.2.2 Надавати Клієнту консультації щодо заповнення Заяви - анкети та інших необхідних документів для отримання ним кредиту у Банку.
1.2.3 Передавати Довірителю Заяву - анкету Клієнта встановленої форми Довірителем, що містить інформацію про персональні данні Клієнта та інші необхідні документи для отримання Клієнтом Кредиту у Банку, які є підставою для визначення Банком можливості надання кредиту такому Клієнту.
Повірений зобов'язаний :
2.4.1 Надавати Послуги у відповідності умовам цього Договору.
2.4.4 У випадку надання Повіреним пакету документів Клієнта перевіряти його повноту та правильність заповнення заяви - анкети на отримання кредиту.
2.4.5 Дотримуватися конфіденційності збереження даних Клієнтів Довірителя отриманих при оформленні ним споживчих кредитів, які можуть стати відомі Повіреному в процесі виконання Доручення за цим Договору.
Відповідно до розділу 4. «Конфіденційність»:
4.1 Повірений є володільцем персональних даних, які він отримує від Клієнтів для оформлення надання кредиту зі згоди Клієнта - суб'єкта персональних даних - за допомогою підтвердження ним в анкеті та / або Заяві права на використання та поширення переданих Клієнтом власних персональних даних у певному обсязі для встановлених цілей і кола осіб, відповідним умовам Договору.
Відповідно до частини 1 статті 1000 ЦК України, за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя.
Відповідно до частини 1 статті 1003 ЦК України, у договорі доручення або у виданій на підставі договору довіреності мають бути чітко визначені юридичні дії, які належить вчинити повіреному. Дії, які належить вчинити повіреному, мають бути правомірними, конкретними та здійсненними.
Системний аналіз положень п.п.1.1,1.2.1,1.2.2, 1.2.3 2.4.1, 2.4.4, 2.4.5, розділу 4, дозволяє дійти висновку, що передумовою надання Банком кредитів Клієнтам, яке визначено Договором «Результатом наданих Повіреним послуг» (п.1.1) є передача Повіреним персональних даних потенційних клієнтів (Заяви-анкети Клієнта встановленої форми Довірителем, що містить інформацію про персональні данні Клієнта та інші необхідні документи для отримання Клієнтом Кредиту у Банку, які є підставою для визначення Банком можливості надання кредиту такому Клієнту (п. 1.2.3)).
Натомість умови договору не містять взагалі порядку передачі таких даних.
Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України ,за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до частин 1,2 статті 1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Відповідно до пункту 4.2 Передані Повіреним Довірителю персональні дані використовуються Повіреним виключно на виконання умов цього Договору та укладання Повіреним від імені Довірителя договорів з Клієнтами, які відповідають його інтересам.
Умови Договору доручення не містять положень щодо порядку виконання вищезазначених положень пункту 4.2
Відповідно до положень п. 2.2.4. Договору Довіритель зобов'язаний надавати Повіреному Звіт про виконання доручення за звітний період, передбачених умовами даного у формі відповідній Додатку № 1 до цього Договору, шляхом відправлення електронного повідомлення на електронну адресу (відсутні відомості) (контактний телефон) (відсутні відомості) не пізніше 3-го числа місяця наступного за звітним; Акт про надання та отримання послуг за звітний період, оформлений поточною датою місяця, згідно формату Додатку 2 до цього Договору, не пізніше 15-го числа місяця наступного за звітним шляхом відправлення поштового повідомлення Повіреному на його адресу, вказану у Розділі 10 Додатку 3 цього Договору на підставі підписаних Звіту про виконання Доручень та Акту про надання та отримання послуг.
Як вірно встановлено місцевим господарським судом, умови договору не містять даних щодо електронної адреси Банку, на яку мали надсилатися на узгодження Звіти про виконання доручень за звітний період, передбачених умовами даного Договору.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів доходить висновку, що зміст Договору доручення від 16.06.2016р. взагалі не передбачає можливості отримання Банком результатів діяльності Повіреного у вигляді (Заяв-анкет Клієнта встановленої форми Довірителем та інших необхідних документів для отримання Кредиту у Банку), а також не визначає порядок укладання Повіреним від імені Довірителя договорів з Клієнтами, які відповідають інтересам Банку, що дає колегії суддів дійти висновку, що він спрямований виключно на прийняття Банком на себе зобов'язання з перерахування коштів, в об'ємах, визначених в Додатку 2 «Актах про надання та отримання послуг» без встановлення обов'язку контрагента (Повіреного) щодо вчинення відповідних вищезазначених майнових дій, а тому є нікчемним в силу спеціального закону пункту 2 частини 3 статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
19.08.2016 р. сторонами було підписано додаткову угоду № 1 до договору доручення, відповідно до п. 4 якої, щомісячно до 15 числа Довіритель та Повірений обмінюються реєстрами наданих валідних контактів за попередній місяць за допомогою електронних засобів (електронної пошти) за результатами звіряння складається Акт про надання та отримання послуг відповідно до формату № 2 до договору.
В свою чергу п. 1 додаткової угоди сторони узгодили, що ця Додаткова угода доповнює предмет Договору дорученням Повіреному на збирання та передачу електронними засобами Довірителю контактної інформації фізичних осіб (надалі за текстом -„«Клієнти»), що виявили зацікавленість в отриманні інформації про послуги Банку, зокрема отримання кредитів та платіжних карток із встановленим кредитним лімітом. Результатом надання такої послуги є отримання контактної інформації, а саме номеру мобільного телефону Клієнта, а також підтверджена зацікавленість Клієнта під час спілкування з працівником Довірителя за вказаним номером мобільного телефону (надалі - «Валідний контакт»).
Колегія суддів вважає, що даним положеннями додаткової угоди сторони договору збільшили обсяг послуг, які мали надаватися Повіреним Банку, при цьому обсяг послуг, які мали надаватися Відповідачем у відповідності до умов п.п.1.1,1.2.1,1.2.2, 1.2.3 2.4.1, 2.4.4, 2.4.5, розділу 4 Договору доручення від 16.06.2016р., залишився незмінним.
Місцевим господарським судом вірно встановлено, що в Додатковій угоді № 1 від 19.08.2016 р. не вказано електронну пошту Банку для надсилання валідних контактів та відповідного їх реєстру.
Як зазначено у Висновках матеріалів службової перевірки щодо визнання нікчемним договір доручення від 16.06.2016р. ,укладений між ПАТ «БАНК ТРАСТ» та ФОП Долинним Р.А. , при здійснені перевірки електронної скриньки директору Департаменту маркетингу Ярошенко П.В., який безпосередньо контролював виконання умов договору документи, які б підтверджують факт залучення клієнтів Долинним Р.А. на отримання кредитів, а безпосередньо надання кредитів залученим клієнтам Банку відсутні (т.1 а.с. 148-150).
Аналіз змісту Акту прийому передачі № 1 від 30.09.2016р. Акту № 1 про надання та отримання послуг за період з 16.06.2016р. по 30.06.2016р. (т.1 а.с. 36) Акту № 2 від 30.09.2016р. про надання та отримання послуг за період з 01.07.2016р. по 31.07.2016р. (т.1 а.с. 38) Акту № 1 від 28.10.2016р. про надання та отримання послуг за період з 01.08.2016р. по 31.08.2016р. (т.1 а.с. 40); Акту № 2 від 14.11.2016р. про надання та отримання послуг за період з 01.09.2016р. по 30.09.2016р. (т.1 а.с. 41); Акту № 3 від 14.10.2016р. про надання та отримання послуг за період з 01.10.2016р. по 31.10.2016р. (т.1 а.с. 42) дає підстави для висновку, що вони не містять посилань на кількість переданих Повіреним Довірителю даних потенційних клієнтів Банку та укладених від імені Банку кредитних договорів, а мають лише посилання на розмір винагороди.
Наявні в матеріалах справи Звіт про виконання Доручень № 1 за період з 16.06.2016р. по 30.06.2016р. (т.1 а.с. 37) та звіт про виконання Доручень № 2 за період з 01.07.2016р. по 31.07.2016р. (т.1 а.с. 39) не приймаються до уваги з огляду на наступне:
Для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством» (п. 44.1 ПКУ).
Відповідно до частини другої ст. 3 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Згідно з вимогами частини першої ст. 9 Закону № 996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.
Тобто, несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку, а також недостовірність відображених у них даних призводить до відображення недостовірної інформації у фінансовій та податковій звітності».
Відповідно до частини 5 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.
Відповідно до частини 1 статті 78 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
З урахуванням відсутності у вищезгаданих звітах даних щодо дати їх формування, колегія суддів вважає що на їх підставі неможливо встановити дані, які входять в предмет доказування, а тому не приймає їх до уваги, як недопустимі.
При цьому колегією суддів відхиляються доводи апеляційної скарги щодо можливого знаходження доказів виконання Відповідачем умов договору в частині передачі Банку звітів та реєстрів клієнтів, які мав витребувати місцевий господарський суд у Позивача за його клопотанням від 16.04.2018р. (т.1 а.с. 161), однак не зробив цього, проігнорувавши клопотання чим порушив норми процесуального права, з огляду на наступне:
Відповідно до абзацу 2 частини 2 статті 277 Господарського процесуального кодексу України, Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
Звертаючись до суду з клопотанням про забезпечення доказів, Відповідач, керуючись Господарським процесуальним кодексом України, просив суд витребувати у Публічного акціонерного товариства «Банк «ТРАСТ»:
звіти про виконання Договору доручення від 16.06.2016р., укладеного між ПАТ Банк «ТРАСТ» та ФОП Доллиним Р. А., що надавались Доллиним Р. А. до Департаменту маркетингу банку у жовтні та листопаді 2016р.;
реєстри клієнтів, які були валідовані операторами Департаменту телемаркетингу, в рамках дії Договору доручення від 16.06.2016р., укладеного між ПАТ Банк «ТРАСТ» та ФОП Доллиним Р.А.;
пояснення директора Департаменту маркетингу Ярошенко П. В., що були надані ним Комісії з перевірки договорів на виявлення ознак нікчемності договорів, утвореною відповідно до Наказу Уповноваженої особи ФГВФО Кухарєва В. В. від 16.12.2016р. та від 06.02.2017р., під час перевірки Договору доручення від 16.06.2016р., укладеного між ПАТ Банк «ТРАСТ» та ФОП Доллиним Р. А.
Клопотання було обґрунтовано тим, що на час розгляду справи вищезазначені документи відсутні у Відповідача та не можуть самостійно бути витребуванні ним у ПАТ Банк «ТРАСТ». Однак, у цих документах містяться відомості та інформація, що підтверджує реальність надання послуг за договором доручення (т.1 а.с. 161)
Відповідно до положень частини 1 статті 110 Господарського процесуального кодексу України, суд за заявою учасника справи або особи, яка може набути статусу позивача, має забезпечити докази, якщо є підстави припускати, що засіб доказування може бути втрачений, або збирання чи подання відповідних доказів стане згодом неможливим або утрудненим. Відповідно до статті 111 Господарського процесуального кодексу України у заяві про забезпечення доказів зазначаються (частина 1) обґрунтування необхідності забезпечення доказів (пункт 5); спосіб, у який заявник просить суд забезпечити докази, у разі необхідності - особу, у якої знаходяться докази (пункт 6); перелік документів, що додаються до заяви (пункт 7). За подання заяви про забезпечення доказів сплачується судовий збір у розмірі, встановленому законом. Документ, що підтверджує сплату судового збору, додається до заяви. (частина 3). Суд, встановивши, що заяву про забезпечення доказів подано без додержання вимог цієї статті, повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу (частина 4).
Відповідно до частини 1,2 статті 112 Господарського процесуального кодексу України Заява про забезпечення доказів розглядається у судовому засіданні в загальному порядку, передбаченому цим Кодексом, з особливостями, встановленими цією статтею. Заява розглядається не пізніше п'яти днів з дня її надходження до суду. В клопотанні про забезпечення доказів відсутні посилання на осіб, у яких маються докази та , не додано документу, що підтверджує сплату судового збору.
Додана в судове засідання копія заяви Ярошенка П.В. не містить посилань на існування доказів складання Відповідачем реєстрів конкретних клієнтів і даних щодо Звітів, які б можливо було б використати для встановлення обставин, які входять до предмету доказування.
Відповідно до статті 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (ст. 215 ЦК України).
Частинами 1-3, 5 та 6 ст.203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
У даному спорі обґрунтування позовних вимог зводиться до того, що нікчемність правочину прямо встановлена спеціальним законом.
Відповідно до частини 1 статті 236 ЦК України, нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.
Оскільки колегією суддів встановлено нікчемність Договору доручення від 16.06.2016р., яка прямо встановлена спеціальним законом, то визнання його недійсним не вимагається, а тому вимоги апеляційної скарги в частині скасування рішення місцевого господарського суду про визнання недійсним договору доручення підлягають задоволенню.
Відповідно до частини 1 статті 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Як вірно встановлено місцевим господарським судом, підтверджено матеріалами справи (Меморіальні ордери від 15.11.2016р. № 115204 (т.1 а.с. 43) № 115202 (т.1 а.с. 44) № 115203 (т.1 а.с. 45). Виписка по особовому рахунку за період з 15.11.2016р. по 15.11.2016р. (т.1 а.с .46-48) і не оспорюється сторонами спору, Відповідачем отримано 743 902,00 грн..
Відповідно до частини 1 статті 75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.
З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів вважає встановленим факт перерахування Позивачем Відповідачу 743 902,00 грн, в зв'язку з укладанням спірного договору.
Факт ненадання Відповідачем послуг за договором на суму 743 902,00 грн встановлено місцевим господарським судом, підтверджено під час перегляду справи колегією суддів і не спростовано Апелянтом.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо застосування наслідків недійсності договору доручення від 16.06.2016р. шляхом стягнення з відповідача на користь позивача грошових коштів у розмірі 743 902, 00 грн.
Відповідно до п.2 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право
скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.
Відповідно до пункту 4 частини 1, частини 2 статті 277 Господарського процесуального кодексу України, неправильне застосування норм матеріального права є підставою для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Розподіл судових витрат у відповідності до статті 129 Господарського процесуального кодексу України колегія суддів підлягає зміні з покладанням на сторін пропорційно задоволеним вимогам.
Керуючись ст.ст. 270, 273, 275, 277, 282 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця Долинного Руслана Анатолійовича - задовольнити частково.
Рішення господарського суду Запорізької області від 14.05.2018р. у справі №908/158/18 в частині визнання недійсним Договору доручення від 16.06.2016 року, укладеного між ПАТ Банк «Траст» та ФОП Долинним Р.А. - скасувати.
Ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити у визнанні недійсним Договору доручення від 16.06.2016 року, укладеного між ПАТ Банк «Траст» та ФОП Долинним Р.А..
Стягнути з Фізичної особи - підприємця Долинного Руслана Анатолійовича на користь Публічного акціонерного товариства "Банк "ТРАСТ" 11 158 грн. 53 коп. судового збору.
В іншій частині рішення господарського суду Запорізької області від 14.05.2018р. у справі №908/158/18 залишити без змін.
Судові витрати за подання апеляційної скарги у даній справі у розмірі 16 737 грн. 59 коп. покласти на скаржника Фізичну особу - підприємця Долинного Руслана Анатолійовича.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Банк "ТРАСТ" на користь Фізичної особи - підприємця Долинного Руслана Анатолійовича 2 643 грн. 00 коп. витрат судового збору за подання апеляційної скарги.
Касаційна скарга на судове рішення подається в порядку, визначеному статтею 288 ГПК України протягом двадцяти днів з дня виготовлення повного тексту постанови у відповідності до статті 233 ГПК України.
Повний текст постанови складено 17.12.2018 року.
Головуючий суддя М.О. Дармін
Суддя О.Г. Іванов
Суддя С.Г. Антонік