17.12.2018 м.Дніпро Справа № 904/1902/18
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Орєшкіної Е.В. (доповідач),
суддів Широбокової Л.П., Подобєда І.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження без виклику (повідомлення) сторін апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "УМ Факторинг" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 04.07.2018 у справі №904/1902/18 (суддя Воронько В.Д., повний текст рішення складений 09.07.2018)
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "УМ Факторинг", м Київ
до відповідача-1: Південного (Баглійського) відділу державної виконавчої служби м.Кам'янське Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, м.Кам'янське, Дніпропетровська область
відповідача-2: Управління державної казначейської служби України у м.Кам'янському Дніпропетровської області, м. Кам'янське, Дніпропетровська область
про стягнення 12 856 грн. 43 коп.,
У травні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю "УМ Факторинг" (надалі - ТОВ "УМ Факторинг") звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою про стягнення з Південного відділу державної виконавчої служби м.Кам'янське Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області на свою користь 12 856 грн. 43 коп. шкоди, завданої бездіяльністю відділу державної виконавчої служби.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 04.07.2018 у справі №904/1902/18 (суддя Воронько В.Д.) у задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ТОВ "УМ Факторинг" подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить апеляційний господарський суд його скасувати, прийняти нове рішення про задоволення позову.
Апелянт зазначає, що місцевий господарський суд дійшов помилкових наступних висновків:
- наполягаючи на задоволенні позовних вимог, позивач обмежився виключно посиланням на доведеність факту неправомірної поведінки державного виконавця при здійсненні виконавчого провадження, дійшовши висновку про завдання йому у зв'язку із цим збитків у розмірі суми стягнення, визначеної у виконавчому листі від 07.07.2015 за №207/5113/14-ц;
- позивач не встановив, причинно-наслідковий зв'язок між завданими збитками у розмірі суми стягнення та бездіяльність державного виконавця;
- матеріали справи не містять відомостей повторного звернення позивача до відповідача-1 з заявою про відкриття виконавчого провадження за виконавчим листом від 07.07.2015 за №207/5113/14-ц;
- преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувались і встановлювались судом, що знайшло відображення у мотивувальній частині судового акта; обставини, що взагалі не досліджувались, не можуть розглядатись як встановлені судом і не набувають властивості преюдиціальності;
- як свідчить лист Заводського районного у м.Кам'янському відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області за вих.№3220/4.18-31 від 30.05.2018, боржник ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1) помер ІНФОРМАЦІЯ_2 (актовий запис про смерть №977 від 12.07.2005); однак в ухвалі Баглійського районного суду м.Дніпродзержинська відомості про смерть боржника відсутні, що надає підстав господарському суду вважати про недослідження таких обставин під час розгляду скарги на бездіяльність державної виконавчої служби.
Окрім того, вказує, що:
- суд першої інстанції надавши оцінку листу Заводського районного у м.Кам'янському відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області за вих.№3220/4.18-31 від 30.05.2018, порушив ч.9 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України;
- місцевий господарськи суд не мав право розглядати докази з матеріалів справи виконавчого провадження та давати оцінку діям державного виконавця по виконавчому провадженню, так як предмет спору, заявлений у позові - це відшкодування шкоди; у матеріалах справи наявна ухвала Багліського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області у справі №207/2427/17 (№2/207/106/15) від 15.11.2017, яка дає оцінку діям державного виконавця.
Відповідач-1 проти доводів апеляційної скарги заперечив, вважає їх необґрунтованими та безпідставними, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, рішення суду першої інстанції - без змін.
Вказує, що:
- із позову не слідує, а матеріали справи не містять доказів того, що позивач звертався у встановленому порядку із заявою про заміну сторони виконавчого провадження та чи було розглянуто таку заяву судом;
- ч.4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України не може бути застосована до ухвали Баглійського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області у справі №207/2427/17 (№2/207/106/15) від 15.11.2017, оскільки вона не є такою, що постановлена у цивільній справі, тому позивач не звільняється від обов'язку доведення обставин, на які він посилається як на підставу свого позову;
- підставою для цивільно-правової відповідальності за завданням шкоди є правопорушення, що включає як складові елементи шкоду, протиправне діяння особи, яка її завдала, причинний зв'язок між ними;
- матеріали справи не містять належних та допустимих доказів наявності шкоди, яка б могла бути заподіяна позивачу та доказів того, що саме відповідач-1 її заподіяв.
Відповідач-2 проти доводів апеляційної скарги заперечив, вважає їх необґрунтованими та безпідставними, просить апеляційний господарський суд у задоволенні позову до Управління державної казначейської служби України у м.Кам'янському Дніпропетровської області відмовити.
Зазначає, що відшкодування шкоди Управлінням державної казначейської служби України у м.Кам'янському Дніпропетровської області неможливо, оскільки це не передбачено чинним законодавством, в кошторисі Управлінням не передбачені такі витрати, як відшкодування шкоди. Вимагання виконувати (вчиняти) певні дії відповідачем-2 є незаконним і необґрунтованим, при цьому в позовній заяві не викладено обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. З поданої заяви не зрозуміло, які саме вимоги висовуються до відповідача-2, не зазначено, чим саме Управління державної казначейської служби України у м.Кам'янському Дніпропетровської області завдало шкоди позивачу, адже на момент розгляду справи ніяких правовідносин між позивачем та відповідачем-2 не існує.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши у порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень проти неї, перевіривши повноту встановлених місцевим господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
З матеріалів справи вбачається, що 07.07.2015 року Баглійським районним судом м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області видано виконавчий лист у справі №207/5113/14-ц (№2/207/106/15) за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП, у відповідності до якого присуджено стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" суму страхового відшкодування в розмірі 12 612 грн. 83 коп. та 243 грн. 60 коп. витрат, пов'язаних із сплатою судового збору.
20.05.2016 року державним виконавцем Баглійського відділу державної виконавчої служби Дніпродзержинського міського управління юстиції винесено постанову ВП №49706286 (примусове виконання виконавчого листа №207/5113/14-ц (2/207/106/15) від 07.07.2015) про повернення виконавчого документа стягувачеві на підставі п.2 ч.1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» у зв'язку з відсутністю у боржника майна, на яке може бути звернено стягнення при здійсненні державним виконавцем всіх заходів щодо примусового виконання рішення суду.
Не погодившись з вказаною постановою, Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Українська страхова група" звернулось до Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області зі скаргою на дії та бездіяльність державного виконавця, яку було судом задоволено та визнано дії державного виконавця Баглійського (Південного) відділу державної виконавчої служби Дніпродзержинського міського управління юстиції Абрамовича Є.О. щодо повернення виконавчого документа у виконавчому провадженні №49706286 неправомірними, а бездіяльність протиправною.
На підставі договору про відступлення права вимоги та заміну кредитора (договір цесії) від 21.12.2016, укладеного між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Українська страхова група" та ТОВ "УМ Факторинг", новим кредитором у зобов'язанні щодо права вимоги за виконавчим листом Баглійського районного суду м.Дніпродзержинська від 07.07.2018 у справі №207/5113/14-ц щодо примусового виконання рішення про стягнення сум страхового відшкодування та судових витрат стало ТОВ "УМ Факторинг" (позивач у даній справі).
Згідно п. 1 додаткової угоди від 29.01.2017 до договору про відступлення права вимоги та заміну кредитора (договір цесії від 21.12.2016) розмір компенсації уступленого права вимоги становить 80% від загальної суми, зазначеної в акті прийому-передачі, регресних зобов'язань. Вказана компенсація перерахується новим кредитором на розрахунковий рахунок первісного кредитора до 28 грудня 2018 року.
Позивач посилається на ті обставини, що рішення Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська, на примусове виконання якого видано виконавчий лист від 07.07.2015 у справі №207/5113/14-ц (2/207/106/15), виконано не було та грошові кошти не стягнуто, та не отримавши коштів з фактичного виконання рішення через бездіяльність органів Південного відділу державної виконавчої служби Дніпродзержинського міського управління юстиції, позивач, як новий кредитор за договором про відступлення права вимоги та заміну кредитора (договір цесії), звернувся до суду з цим позовом за захистом свого порушеного права.
При цьому позовні вимоги обґрунтовує ст. с. 1166, 1173, 1174 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Законом України "Про виконавче провадження" (у редакції до 05.10.2016, чинній на час наявності подій, надалі - Закон) визначено умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.
Згідно ст. 1 Закону виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).
Примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України (ч. 1 ст. 2 Закону).
Відповідно до ч. 2 ст. 87 Закону збитки, завдані державним виконавцем юридичним особам під час проведення виконавчого провадження, підлягають відшкодуванню в порядку, встановленому законом.
Згідно ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам юридичної особи, а також шкода, завдана її майну, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів (ст. 1173 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 1174 Цивільного кодексу України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.
Частиною другою статті 25 Бюджетного кодексу України передбачено, що відшкодування відповідно до закону шкоди, завданої юридичній особі внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади (органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування), а також їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, здійснюється державою (Автономною Республікою Крим, органами місцевого самоврядування) у порядку, визначеному законом.
Державне казначейство України здійснює безспірне списання коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти Державного бюджету України та місцевих бюджетів, за рішенням, яке було прийняте державним органом, що відповідно до закону має право на його застосування.
Порядок виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, визначається постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 №845. Зокрема, п.п. 35, 36 цього Порядку передбачено випадки безспірного списання коштів державного бюджету органами казначейства для відшкодування шкоди, заподіяної юридичній особі внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових осіб під час здійснення ними своїх повноважень. Для такого списання коштів стягувачі подають документи до органу державного казначейства за місцезнаходженням органу держаної влади, внаслідок незаконно прийнятих рішень.
Враховуючи зазначене, вимога про відшкодування коштів з Державного бюджету державою має заявлятися до органів, які виконують функції з управління коштами Державного бюджету України, а саме до органу казначейства за місцезнаходженням органу держаної влади, яким заподіяно шкоду.
Пунктом 28 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ №6 від 07.02.2014 "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах" роз'яснено, що підставою для цивільно-правової відповідальності за завдання шкоди завданої рішеннями, діями чи бездіяльністю державного виконавця під час проведення виконавчого провадження є правопорушення, що включає як складові елементи шкоду, протиправне діяння особи, яка її завдала, причинний зв'язок між ними. Шкода відшкодовується незалежно від вини.
На підтвердження обставин протиправної бездіяльності посадових осіб державної виконавчої служби в межах ВП №49706286 позивачем надано ухвалу Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 15.11.2017 у справі №207/2427/17 (2/207/106/15), якою визнано протиправною бездіяльність державного виконавця Баглійського відділу державної виконавчої служби Дніпродзержинського міського управління юстиції Абромовича Є.О. при виконанні виконавчого провадження за виконавчим листом №207/5113/14-ц від 07.07.2015 виданим Баглійським районним судом м. Дніпродзержинська про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Страхова компанія "Українська страхова група" боргу в сумі 12 612 грн. 83 коп., судових витрат 243 грн. 60 коп.; визнано протиправним повернення державним виконавцем Баглійського відділу державної виконавчої служби Дніпродзержинського міського управління юстиції Абромовича Є.О. стягувачеві виконавчого листа №207/5113/14-ц від 07.07.2015, виданого Баглійським районним судом м. Дніпродзержинська про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Страхова компанія "Українська страхова група" боргу в сумі 12 612 грн. 83 коп., судових витрат 243 грн. 60 коп.
Наполягаючи на задоволенні позовних вимог, позивач посилається на доведеність факту неправомірної поведінки державного виконавця при здійсненні виконавчого провадження, дійшовши висновку про завдання йому у зв'язку із цим шкоди у розмірі суми стягнення, визначеної у виконавчому листі від 07.07.2015 за №207/5113/14-ц (2/207/106/15).
Місцевий господарський суд дійшов висновку, що позивач не встановив причинно-наслідковий зв'язок між завданими збитками у розмірі суми стягнення та бездіяльністю державного виконавця, тобто не встановив фактичні обставини справи, які б свідчили, що судове рішення, на підставі якого виданий виконавчий лист Баглійського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 07.07.2015 за №207/5113/14-ц (2/207/106/15), могло бути виконане, аби не зволікання державного виконавця в момент пред'явлення його до виконання (до визнання у судовому порядку неправомірними дій державного виконавця), зокрема, чи мав боржник на той час будь-яке майно (в т.ч. кошти на рахунку), достатнє для виконання судового рішення в порядку та у спосіб, зазначений в ньому.
Суд першої інстанції зазначив, що матеріали справи не містять відомостей повторного звернення позивача до 1-го відповідача з заявою про відкриття виконавчого провадження за виконавчим листом від 07.07.2015, строк пред'явлення до виконання якого встановлений до 10.02.2016.
Окрім того, висновком місцевого господарського суду є те, що преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення у мотивувальній частині судового акта; обставини, що взагалі не досліджувалися не можуть розглядатися, як встановлені судом і не набувають властивості преюдиціальності.
Як свідчить лист Заводського районного у м. Кам'янському відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області за вих.№3220/4.18-31 від 30.05.2018, який правомірно був досліджений місцевим господарським судом, боржник ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1) помер ІНФОРМАЦІЯ_2 (актовий запис про смерть № 977 від 12.07.2005).
Однак, у поданій до матеріалів цієї справи ухвалі Баглійського районного судом м. Дніпродзержинська відомості про смерть боржника відсутні, отже не було досліджено таких обставин під час розгляду скарги на бездіяльність державної виконавчої служби.
Частинами 5 та 7 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені. Правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов'язковою для господарського суду.
Суд першої інстанції вказав, що правовідносини, які виникли між сторонами у цій справі, пов'язані з примусовим виконанням судового рішення, у яких державна виконавча служба виступає інструментом примусового стягнення коштів за виконавчим документом, а не боржником у грошовому зобов'язанні, та є відповідальною за свої дії чи бездіяльність у межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Беручи до уваги те, що позивачем не доведено наявності усіх елементів складу цивільного правопорушення, що є необхідним для відшкодування збитків (шкоди), суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Колегія суддів погоджується з вищезазначеними висновками місцевого господарського суду та вважає, що позивачем помилково ототожнюється сам факт можливості відшкодування збитків, завданих державним виконавцем юридичним особам під час здійснення виконавчого провадження з наявністю у виконавчої служби обов'язку виконати грошове зобов'язання боржника перед стягувачем.
Відповідно до ч.2 ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження» стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ.
Згідно ч.5 ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження» у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов'язковими тією мірою, якою вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив.
Відповідно до ч.1 ст. 334 Господарського процесуального кодексу України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником.
Отже, законом встановлено порядок розгляду заяви про заміну сторони виконавчого провадження, зокрема, для заміни сторони виконавчого провадження необхідно звернутись із заявою, яку розглядає суд і за результатами розгляду постановляє ухвалу.
Матеріали справи не містять доказів того, що позивач звертався у встановленому законом порядку із заявою про заміну сторони виконавчого провадження та результату такого розгляду.
З огляду на викладене, не вбачається, що права та інтереси саме позивача є порушеними, адже ним не виконано вимог закону щодо заміни сторони виконавчого провадження.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо відсутності підстав для задоволення позову; обставини справи ним з'ясовані повно та всебічно; рішення у даній справі ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права; підстави для його скасування відсутні.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору, пов'язані з переглядом судового рішення в апеляційній інстанції, покладаються на ТОВ "УМ Факторинг".
З огляду на викладене та керуючись ст. 129, ст. 276, ст. 282, ст. 284 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "УМ Факторинг" залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 04.07.2018 у справі № 904/1902/18 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складення її повного тексту до Верховного Суду з підстав, встановлених п.2 ч.3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя Е.В. Орєшкіна
Суддя Л.П. Широбокова
Суддя І.М. Подобєд