13.12.2018 року м.Дніпро Справа № 904/4669/18
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Білецької Л.М. (доповідач),
суддів: Верхогляд Т.А., Чередка А.Є.,
секретарі судового засідання: Саланжій Т.Ю.,
представники сторін:
від позивача: Данканич Є.І., ордер серії ДП №648/023 від 02.08.2018 р., адвокат;
представники відповідача та третьої особи у судове засідання не з'явилися.
розглянувши матеріали апеляційної скарги Компанії IHF INTERNATIONAL HOLDING & FINANCING CO LTD в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародний Готель "Україна" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 22.10.2018 ( суддя Петрова В.І.) у справі №904/4669/18
за позовом Компанії IHF INTERNATIONAL HOLDING & FINANCING CO LTD в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародний Готель "Україна", м. Дніпро
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Готельний комплекс-готель АСТОРІЯ", м. Дніпро
про скасування державної реєстрації, витребування майна із чужого незаконного володіння
1.Короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції.
17 жовтня 2018 року позивач Компанія -нерезидент IHF INTERNATIONAL HOLDING&FINANCING CO LTD (надалі Компанія) звернулася з позовною заявою в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю Міжнародний Готель «Україна» до відповідача ТОВ "Готельний комплекс-Готель Асторія", третя особа Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Огородник Леся Василівна про скасування державної реєстрації, витребування майна з чужого незаконного володіння на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародний Готель"Україна".
Посилається на те, що відповідач незаконно, без відповідної правової підстави заволодів майном ТОВ "Міжнародний Готель"Україна".
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 22 жовтня 2010 року (суддя Петрова В.І.) повернула Компанії її позовну заяву, мотивувавши таке рішення порушенням правовідносин щодо можливості представництва у господарському суді засновником інтересів юридичної особи, яку він заснував. Суд послався при цьому на ч.1 ст. 54 ГПК України, відповідно до якої власник (учасник, акціонер) юридичної особи, якому належить 10 і більше відсотків статутного капіталу товариства (крім привілейованих акцій), або частка у власності юридичної особи якого становить 10 і більше відсотків, може подати позов в інтересах такої особи про відшкодування збитків, заподіяних юридичній особі її посадовою особою.
2. Короткий і узагальнений зміст апеляційної скарги.
Не погодившись із ухвалою місцевого господарського суду Компанія IHF INTERNATIONAL HOLDING & FINANCING CO LTD в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародний Готель "Україна" звернулась до Центрального апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить: скасувати ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 22.10.2018 у справі №904/4669/18 направити справу №904/4669/18 для розгляду по суті до суду першої інстанції.
Скаржник посилається на порушення і неправильне застосування судом норм процесуального права, а саме:
- він, позивач, є учасником ТОВ "Міжнародний Готель "Україна" з часткою у статутному капіталі 41%. 22 січня 2014 року без його участі були проведені загальні збори, на яких було прийнято рішення передати до статутного капіталу відповідача майно-будівлю готелю "Україна" у м.Дніпро, вул.Короленка,2, що свідчить про незаконне і безпідставне заволодіння майном з боку відповідача. Цим порушені права ТОВ »Міжнародний готель «Україна» і його права як засновника.
- тому вважає, що він вправі звернутися з цим позовом в інтересах товариства, засновником якого він є, оскільки, на його думку, ст. 54 ГПК України не виключає і інших випадків представництва у суді засновником інтересів товариства. Таке тлумачення обмежує його право на справедливий судовий розгляд справи.
- заявив про порушення його корпоративного права, яке підлягає захисту. Просить врахувати позицію ЄСПЧ в рішенні від 21 грудня 2017 року у справі "Фельдман і Банк "Слов'янський" проти України, де визнано право акціонера на судовий захист інтересів особи.
- відсутні підстави для застосування ст. 174 ГПК України .
- оскільки в позові йшлося про захист як власного порушеного права, так і інтересів Компанії, суд вирішив по суті питання про відсутність порушеного права інтересів Компанії, що можливо тільки при вирішенні справи по суті.
- суд не з'ясував позицію позивача, який у разі підтримання ним позову набув би статус позивача разом з Компанією.
3.Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.
Відповідач не скористався своїм правом надати відзив на апеляційну скаргу.
Відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції (ч.3 ст. 263 ГПК України)
4. Рух справи у суді апеляційної інстанції.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 19.11.2018 року, у складі колегії суддів головуючого судді Білецької Л.М. (доповідач), суддів Верхогляд Т.А., Чередка А.Є. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Компанії IHF INTERNATIONAL HOLDING & FINANCING CO LTD в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародний Готель "Україна" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 22.10.2018 ( суддя Петрова В.І.) у справі №904/4669/18 та призначено до розгляду у судовому засіданні на 13.12.2018 року.
13.12.2018 року оголошено вступну та резолютивну частину постанови.
В судовому засіданні представник позивача надав пояснення по справі та навів обґрунтування своїх вимог і заперечень з посиланням на норми законодавства.
Інші учасники справи у судове засідання не з'явилися, про дату , час та місце судового засідання повідомлені належним чином.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, вислухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті ним рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 22.10.2018 року у справі №904/4669/18 слід залишити без змін з таких підстав.
5.Встановлені та неоспорені обставини та відповідні їм правовідносини.
Судом першої інстанції встановлено, що Компанія як засновник ТОВ «Міжнародний Готель »Україна» не має права на подання позову в інтересах товариства.
6. Доводи, за якими апеляційний суд погодився або не погодився з висновками суду першої інстанції.
Захист прав учасників товариства - є одним з актуальних питань в корпоративних відносинах. Основні корпоративні права учасників товариства - це право на отримання частини прибутку корпорації у вигляді дивідендів; отримання частки майна при ліквідації; участь в управлінні шляхом голосування на загальних зборах; отримання інформації про діяльність тощо.
Найчастішими порушеннями прав учасників є:
- неповідомлення про проведення загальних зборів, на яких можуть прийматися суттєві рішення щодо діяльності компанії, наприклад щодо отримання кредиту, реалізації майна, надання займу, розподіл прибутку та інше;
- безпідставне виключення учасників зі складу засновників, у тому числі різні форми «рейдерства»;
- зміна місця та термінів проведення загальних зборів;
- унесення змін до порядку денного зборів у ході їх проведення тощо.
Відповідно до ст.116 ЦК України учасники товариства мають право брати участь в управлінні справами товариства в порядку, визначеному установчими документами, з урахуванням вимог законодавства; брати участь в розподілі прибутку товариства в установленому порядку і одержувати його частину (дивіденди); вийти в установленому порядку з товариства; здійснити відчудження часток у статутному капіталі; одержувати інформацію про діяльність товариства.
Загальна система способів захисту цивільних прав та законних інтересів, у тому числі прав учасників корпоративних правовідносин, визначена у ст. 16 ЦК України. До них належать: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміну правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішень, дій чи бездіяльності органу державної влади тощо.
Крім загальних способів захисту, необхідно відмітити спеціальні способи, обумовлені особливим правовим змістом корпоративних прав, а саме: визнання недійсними рішень загальних зборів акціонерів; оскарження дій органів управління товариства; визнання права на акцію; вимога про надання товариством інформації про його діяльність; вимога про виплату дивідендів, про отримання частини майна при ліквідації товариства тощо.
Стала судова практика у питаннях захисту прав учасників товариства зводиться до того, що учасники господарського товариства не вправі звертатися до суду за захистом прав та інтересів інших учасників господарського товариства та самого товариства, а також обґрунтовувати свої вимоги порушенням прав інших учасників товариства.
Так, Верховний Суд України (надалі-ВСУ) у постанові від 01.07.2015р. №911/2435/14 вказав, що акціонер (учасник) товариства може оспорити договір, вчинений господарським товариством, якщо обґрунтує відповідні позовні вимоги порушенням його корпоративних прав. Таким чином суди І та ІІ інстанції дійшли правильного висновку про визнання недійсними договорів, оскільки укладення цих договорів свідчить про порушення корпоративних прав позивача щодо управління справами товариства, розподілу прибутку товариства від господарської діяльності та погіршення майнового стану підприємства, що впливає на право позивача як учасника з часткою в статутному капіталі 70 %.
Згідно постанови ВСУ від 10.10.2011р. №14/166/3-104гс11 господарське товариство стає власником майна після вчинення певних дій його засновниками та учасниками, а останні набувають його корпоративні права, передбачені законом та установчими документами товариства. При цьому законом не передбачено права акціонера (учасника) господарського товариства звертатися до суду за захистом прав та інтересів товариства поза відносинами представництва.
Наразі у ГПК запроваджено інститут похідного позову (право акціонера, учасника, який володіє часткою більше 10 % статутного капіталу подати позов в інтересах товариства про відшкодування збитків). Поданий позов у справі, що розглядається, не містить вимоги про відшкодування збитків.
Ч.1 ст. 53 ГПК України зазначено, що у випадках, встановлених законом, органи державної влади, місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи можуть звертатися до суду в інтересах інших осіб, державних чи суспільних інтересах та брати участь у цих справах.
Ч.1 ст. 54 ГПК України визначено особливості процесуальної участі осіб, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах юридичної особи у спорах про відшкодування збитків, заподіяних її посадовою особою - власник (учасник, акціонер) юридичної особи, якому належить 10 і більше відсотків статутного капіталу товариства (крім привілейованих акцій), або частка у власності юридичної особи якого становить 10 і більше відсотків, може подати позов в інтересах такої особи про відшкодування збитків, заподіяних юридичній особі її посадовою особою.
7. Мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу.
Колегія суддів не може погодитися з «розширеним» тлумаченням і розумінням скаржником змісту ст. 54 ГПК України щодо можливості його як учасника звернутися з наданим позовом, оскільки законом обмежене його таке право тільки певним видом позовів, і наданий скаржником позов до цього виду позовів не належить. По суті йдеться про віндикацію майна, що належить іншій юридичній особі.
Не надає йому таке право і посилання на рішення ЄСПЧ від 21 грудня 2017 року у справі «Фельдман і Банк »Слов'янський» проти України, оскільки у цій справі НБУ вирішив відкликати ліцензію банку-заявника на здійснення операцій та запровадив процедуру ліквідації. Таке рішення було прийнято відповідно до національного законодавства, чинного на момент подій. Пізніше змінами, внесеними до національного законодавства, було запроваджено процедуру ліквідації банків у судовому порядку. Хоча ці зміни стосувалися наступних рішень, прийнятих під час ліквідації банку-заявника, Уряд обґрунтовано стверджував, що вони не впливали на оскаржувану постанову НБУ від 11 січня 2001 року.
« У світлі згаданого рішення у справі «Капітал банк АД проти Болгарії» (Capital Bank AD v. Bulgaria) Суд вважав, що дія, яка призвела до таких серйозних наслідків, може бути правомірною лише за умови, що вона здійснюється після чи підлягає певній перевірці під час судового розгляду, який надає відповідному банку обґрунтовану можливість представити свою справу компетентному органу влади з метою ефективного оскарження згаданих заходів.
Адміністративна процедура, яка призвела до оскаржуваних заходів, була повністю покладена на НБУ, який користувався широкою свободою розсуду у цій сфері, і не вбачається, що були забезпечені належні гарантії незалежності та неупередженості в процесі прийняття рішень. Ці гарантії були особливо актуальними у цій справі з огляду на причетність НБУ до ситуації банку-заявника внаслідок застосування попередніх заходів впливу до прийняття оскаржуваної постанови від 11 січня 2001 року та враховуючи інші обставини, які склалися навколо банку-заявника та першого заявника на момент подій. Крім того, ніщо не свідчить про те, що адміністративна процедура, в результаті якої було прийнято постанову НБУ від 11 січня 2001 року, передбачала будь-яку ефективну участь керівництва банку з метою надання йому можливості викласти свою позицію щодо ситуації та, за необхідності, висунути заперечення проти запланованих заходів до їх застосування. Ніщо не свідчить про те, що будь-які обґрунтовані міркування, у тому числі терміновість і надзвичайні обставини, переважили необхідність такої ефективної участі у процедурі .»
Отже, у справі йдеться про запровадження ліквідаційної процедури у банку, акціонером якого був заявник, як публічної адміністративної процедури, що потребує судового контролю, а у справі, що розглядається , мають місце приватні корпоративні відносини.
Крім того, законність, за висновком Венеціанської Комісії, є складовою верховенства права і правовладдя, а тому колегія суддів приходить до висновку, що діючим законодавством України (національним законом) не передбачено права учасника звернутися з позовом в інтересах товариства інакше, ніж у спорах про відшкодування збитків, заподіяних його юридичною особою, і ст. 54 ГПК України не підлягає розширеному тлумаченню.
Довід про обґрунтування захисту свого власного корпоративного інтересу спростовується змістом п. 2 позову, який містить тільки обґрунтування захисту права позивача на пред'явлення позову в інтересах ТОВ "Готель"Україна", що узгоджується зі змістом предмета позову.
Зі змісту оскаржуваної ухвали вбачається, що суд не вдавався до оцінки порушеного чи не порушеного права компанії, а йдеться тільки про наявність/відсутність права у Компанії подати похідний позов.
Що стосується доводу про неправильне застосування ст. 174 ГПК колегія суддів, колегія суддів погоджується з тим, що суд першої інстанції застосував її вірно, оскільки дійсно згідно ч.1 (п.12) ст. 20 ГПК України власник (учасник, акціонер) юридичної особи може подати позов в інтересах цієї юридичної особи з підстав вимог про відшкодування збитків. Звернення його з інших підстав, ніж зазначено в п.12 ч.1 ст.20 ГПК України - не до пускається. Юрисдикційність господарський судів розширеному тлумаченню не підлягає.
8. Коли і ким були порушені, оспорені або невизнані права чи інтереси, за захистом яких особа звернулася до суду.
Питання не вирішувалось оскільки йдеться про право скаржника на подачу похідного позову.
9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
Оскільки доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновки суду першої інстанції, викладені в рішенні, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала Господарського суду Дніпропетровської області від 22.10.2018 року по справі 904/4669/18 винесена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що згідно зі ст. 276 ГПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а ухвали без змін.
10. Судові витрати.
Відповідно до ст.129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору за розгляд справи у суді апеляційної інстанції покладаються на скаржника.
Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Апеляційну скаргу Компанії IHF INTERNATIONAL HOLDING & FINANCING CO LTD в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародний Готель "Україна" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 22.10.2018 у справі №904/4669/18 - залишити без задоволення.
Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 22.10.2018 у справі №904/4669/18 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови виготовлено 17.12.2018 року.
Головуючий суддя Л.М. Білецька
Суддя Т.А. Верхогляд
Суддя А.Є. Чередко