Справа № 315/1287/18
Номер провадження № 2/315/441/18
13 грудня 2018 року Гуляйпільський районний суд Запорізької області
у складі головуючого: судді Яроша С.О.
при секретарі: Прістенській Н.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Гуляйполе Запорізької області цивільну справу за позовом Акціонерного Товариства Комерційний банк ”Приватбанк” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
24.09.2018 року до суду звернулося Акціонерне Товариство Комерційний банк ”Приватбанк” з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
В позові позивач посилався на те, що відповідно до укладеного договору №б/н від 01.02.2014 року, який складається з заяви, Умов та Правил надання банківських послуг та Тарифів банку, відповідач отримав кредит в сумі 13600 грн., відповідач підтвердив свою згоду, що заява разом з Умовами і Правилами надання банківських послуг та тарифами банку є договором про надання банківських послуг, посилаючись на те, що п.1.1.3.2.3 договору передбачає зміну тарифів, відповідач неналежно виконував обов'язок щодо повернення кредиту, процентів за користування, передбаченого умовами договору №б/н від 01.02.2014 року, внаслідок чого склалася заборгованість станом на 30.08.2018 року в сумі 55568,09 грн., з яких заборгованість за кредитом в сумі 19109,56 грн., заборгованість по процентам за користування кредитом в сумі 15126,83 грн., заборгованість за пенею в сумі 18209,41 грн., а також штрафи відповідно до п.2.1.1.7.6 Умов і Правил надання банківських послуг: штраф (фіксована частина) 500 грн. та штраф (процентна складова) 2622,29 грн., прохав стягнути заборгованість за договором №б/н від 01.02.2014 року станом на 30.08.2018 року в сумі 55568,09 грн., надав суду розрахунок заборгованості по кредиту, копію анкети-заяви відповідача від 01.02.2014 року про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг у Приватбанку, витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт “Універсальна, 55 днів пільгового періоду”, витяг з Умов і Правил надання банківських послуг, копію банківської ліцензії №22 від 05.10.2011 року, витяг з Статуту Публічного Акціонерного Товариства Комерційний банк ”Приватбанк”, прохав справу розглянути за відсутності представника позивача, не заперечував проти заочного розгляду справи.
24.09.2018 року до суду звернувся представник Акціонерного Товариства Комерційний банк ”Приватбанк” ОСОБА_2 з клопотанням про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження.
18.10.2018 року ухвалою судді Гуляйпільського районного суду Запорізької області Яроша С.О. відкрито провадження у справі і справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження у судове засідання на 13.12.2018 року.
13.12.2018 року належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи судом, представник позивача ОСОБА_2 не з'явився, надав суду заяву про розгляд справи без його участі, не заперечував проти заочного розгляду справи.
Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи судом, в судове засідання не з'явився, про причини неявки суду не повідомив, заяву про розгляд справи без його участі не надав, відзив на позов суду не надав.
Представник відповідача ОСОБА_3 позов не визнала, суду пояснивши, що її чоловік у 2011 році отримав платіжну картку, на якій знаходились кредитні кошти в сумі 5000 грн., кредит погашала вона, у 2014 році її чоловік отримав другу картку, на якій були кредитні кошти 16000 грн., коли виникли труднощі з фінансами, вони телефонували та прохали надати їм відстрочку, але йому відмовили, чоловік не має змоги сплачувати заборгованість, так як отримує мінімальну заробітну плату.
Суд, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, об'єктивному, всебічному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, вважає встановленими наступні обставини:
01.02.2014 року між сторонами укладено договір про надання банківських послуг №б/н, який складається з заяви про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг у Приватбанку відповідача від 01.02.2014 року, Умов і правил надання банківських послуг у Приватбанку, що підтверджується копією заяви про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг у Приватбанку відповідача від 01.02.2014 року, витягом з Умов і правил надання банківських послуг у Приватбанку, Витягом з тарифів банку з обслуговування кредитних карт “Універсальна, 55 днів пільгового періоду”.
Даний договір відповідно до ч.1 ст.304 ЦК України є договором приєднання, так як відповідач, подавши 01.02.2014 року заяву позивачу про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг у Приватбанку, приєднався до Умов і Правил надання банківських послуг у Приватбанку та Тарифів обслуговування кредитних карт “Універсальна, 55 днів пільгового періоду”, ознайомився з останніми формулярами і був згоден з умовами договору, що підтверджується його підписом в заяві про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг у Приватбанку від 01.02.2014 року.
Договір укладено в письмовій формі відповідно до ч.1 ст.207 ЦК України, відповідно до якої правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або декількох документах (в тому числі електронних) у листах, телеграмах, якими сторони обмінялися.
Відповідно до умов укладеного між сторонами договору відповідач, отримавши кредитну картку “Універсальна, 55 днів пільгового періоду” з кредитним лімітом 5000 грн. отримав доступ до карткового рахунку.
Відповідно до умов кредитування з використанням кредитки “Універсальна, 55 днів пільгового періоду” відповідач зобов'язався повернути зняті з кредитного рахунку кошти щомісячними платежами не пізніше 25 числа наступного за звітним в розмірі 7 % від заборгованості, але не менше 50 грн. та не більше залишку заборгованості, сплатити відсотки за базовою процентною ставкою 3 % на місяць, що підтверджується Витягом з тарифів банку з обслуговування кредитних карт “Універсальна, 55 днів пільгового періоду”.
Відповідач повертав кошти несвоєчасно і не в повному обсязі, що підтверджується розрахунком заборгованості.
Суд, задовольняючи позов частково, керується наступним.
Правовідносини, які склалися між сторонами, є правовідносинами по договору надання банківських послуг, який містить ознаки кредитного договору, які регулюються параграфом 1 Позика та параграфом 2 Кредит Цивільного кодексу України та умовами договору про надання банківських послуг №б/н від 01.02.2014 року, укладеного між сторонами, який складається з заяви про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг у Приватбанку відповідача від 01.02.2014 року, Умов і Правил надання банківських послуг у Приватбанку, Витягом з тарифів банку з обслуговування кредитних карт “Універсальна, 55 днів пільгового періоду”.
Відповідно ч.5 п.4 ст.12 ЦПК України суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість сприяє учасникам судового процесу в реалізації прав, передбачених цим Кодексом.
Суд, керуючись ч.5 п.4 ст.12 ЦПК України, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, сприяв учасникам судового процесу в реалізації прав, передбачених цим Кодексом, а саме надав можливість відповідачу надати відзив на позов, а також надати суду всі наявні у учасників судового процесу докази.
Відповідно до ч.3 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Суд доходить висновку, що відповідач порушив зобов'язання щодо повернення кредиту та відсотків за його користування та пені.
Висновок суду ґрунтується на наступному.
Відповідно до ч.1 ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Відповідно до ч.2 п.1 ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Судом встановлено, що відповідно до умов укладеного між сторонами договору про надання банківських послуг №б/н від 01.02.2014 року банк надав позичальнику кредит у сумі 13600 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою 27,60 % на рік на суму залишку заборгованості з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки, а відповідач зобов'язався повернути зняті з кредитного рахунку кошти щомісячними платежами не пізніше 25 числа наступного за звітним в розмірі 7 % від заборгованості, але не менше 50 грн. та не більше залишку заборгованості, сплатити відсотки за базовою процентною ставкою 2,3 % на місяць, що підтверджується розрахунком заборгованості.
Відповідач вносив кошти несвоєчасно і в неналежному розмірі, що підтверджується розрахунком заборгованості.
Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Судом встановлено, що відповідач зобов'язаний згідно договору погашати заборгованість перед банком по наданому кредиту, нарахованим відсоткам та пені, порушив зобов'язання по його поверненню частинами, відсотків за його користування та пені, так як сплачував його несвоєчасно та не в повному розмірі, чим допустив неналежне виконання зобов'язання щодо повернення кредиту, відсотків за його користування та пені.
Відповідно до ч.1 п.3, 4 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.
Відповідно ч.1 ст.623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані ним збитки.
Відповідно до ч.1 ст.624 ЦК України якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.
Відповідно до ч.1 ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ч.2 п.8 ст.16 ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів можуть бути відшкодування збитків або інші способи відшкодування майнової шкоди.
Судом встановлено, що до суду звернувся позивач як позикодавець за кредитним договором з позовом за захистом свого порушеного майнового права, передбаченого кредитним договором, шляхом відшкодування збитків в зв'язку з тим, що відповідач як позичальник неналежним чином виконав свій обов'язок щодо повернення позики, відсотків за її користування, неустойки у виді пені та штрафів.
Суд доходить висновку, що майнове право позивача, передбачене договором про надання банківських послуг: повернення позики, відсотків за її користування, пені, порушене відповідачем внаслідок його неналежного виконання обов'язку, передбаченого договором, підлягає захисту судом способом відшкодування збитків у виді повернення кредиту, відсотків за його користування та пені.
Суд, відмовляючи у задоволенні вимоги в частині стягнення штрафів, виходить з того, що позивач не надав суду належного доказу нарахування позивачем штрафів за конкретне порушення грошового зобов'язання, передбаченого договором, на окремий рахунок та пред'явлення позивачем вимоги до відповідача про сплату штрафу у визначений банком термін, як це передбачено п.2.1.1.7.12 Умов і Правил надання банківських послуг.
Крім того, наданий суду в якості доказу несвоєчасного неналежного виконання зобов'язання щодо повернення коштів за кредитним договором: розрахунок заборгованості свідчить про те, що позивачем за кожне порушення грошового зобов'язання нараховувалась пеня відповідно до умов договору.
Відповідно до ст.61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.
Зважаючи на те, що штраф і пеня відповідно до ч.1 ст.549 ЦК України є різновидом неустойки, а судом встановлено, що позивачем за кожне порушення грошового зобов'язання нараховувалась неустойка у виді пені відповідно до умов договору, то вимога про стягнення з відповідача неустойки у виді штрафу за теж саме порушення грошового зобов'язання суперечить вимозі, передбаченій ст.61 Конституції України, а тому є вимогою, що не ґрунтується на законі і в задоволенні останньої необхідно відмовити.
Відповідно до ч.1 п.6 ст.264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати.
Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Так як позов задоволено частково на суму 52445,80 грн., то суд відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України покладає на відповідача понесені позивачем і документально підтверджені витрати на сплату судового збору в сумі 1762 грн. та стягує їх з відповідача на користь позивача.
Керуючись ст.ст. 4-6, 10-13, 89, 141, 263-266, 268, 280-283 ЦПК України, ст.ст. 11, 15, 16, 22, 526, 546, 549, 550, 610-612, 625, 629, 1048-1055 ЦК України, договором про надання банківських послуг №б/н від 01.02.2014 року суд, -
Позов Акціонерного Товариства Комерційний банк ”Приватбанк” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» р/р № 29092829003111 МФО 305299 ЄДРПОУ 14360570 заборгованість по договору про надання банківських послуг №б/н від 01.02.2014 року станом на 30.08.2018 року в сумі 52445,80 грн., з яких заборгованість за кредитом в сумі 19109,56 грн., заборгованість по процентам за користування кредитом в сумі 15126,83 грн., заборгованість за пенею в сумі 18209,41 грн., а також судовий збір в сумі 1762 грн., а всього 54207,80 грн.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Повний текст рішення буде складений 17 грудня 2018 року.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Запорізького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.
Суддя: Ярош С.О.