Справа № 308/2661/18
12 грудня 2018 року м. Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі: головуючого - судді Фазикош О.В., за участю секретаря Рабош А.О., представника позивача Губаль О.В., представника відповідача Ужгородської міської ради Гомза Д.В., представника відповідача ОСОБА_4- ОСОБА_5, розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою керівника Ужгородської місцевої прокуратури до Ужгородської міської ради, ОСОБА_4 про скасування рішення Ужгородської міської ради, державної реєстрації та свідоцтва про право власності на земельну ділянку,
Відповідно до ч. 6 ст. 268 ЦПК України 12 грудня 2018 року було проголошено вступну та резолютивну частини ухвали. Повний текст ухвали виготовлено та підписано 17 грудня 2018 року.
До Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області звернувся з позовною заявою керівник Ужгородської місцевої прокуратури до Ужгородської міської ради, ОСОБА_4 про скасування рішення Ужгородської міської ради, скасування запису державної реєстрації права власності та свідоцтва про право власності на земельну ділянку.
Головуючий суддя Фазикош О.В. заявив самовідвід, мотивуючи це тим, що відповідачем по справі зазначено Ужгородську міську раду, як орган місцевого самоврядування, який виніс оспорюване рішення, а також ОСОБА_4, якій відповідно до рішення № 1882 від 09.11.2015 року було затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передано таку у власність, вказуючи при цьому що оскаржуване рішення на думку позивача є незаконним. В той же час, зі змісту самого рішення органу місцевого самоврядування № 1882 від 09.11.2015 року вбачається, що на підставі такого було затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передано таку у власність іншій фізичній особі, у якої ним було придбано на підставі договору купівлі-продажу земельну ділянку та яка перебуває у приватній власності судді. Оскільки до матеріалів даної справи було приєднано тільки витяг з оскаржуваного рішення № 1882 від 09.11.2015 року, вказані обставини сталі відомі після дослідження матеріалів цивільної справи №308/11375/18, де міститься повний текст прийнятого рішення органу місцевого самоврядування № 1882 від 09.11.2015 року, тому для недопущення будь-яких сумнівів з боку сторін по справі в неупередженості головуючого по справі судді Фазикош О.В. при розгляді даної справи заявив самовідвід.
Представник позивача в судовому засіданні вважав такий самовідвід обґрунтованим та просив його задовольнити.
Представника відповідача Ужгородської міської ради Гомза Д.В. та представник відповідача ОСОБА_4- ОСОБА_5 в судовому засіданні просили задовольнити заявлений самовідвід вказуючи, що такий є обргунтованим.
Заслухавши учасників судового засідання, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до статті 15 Кодексу суддівської етики, затвердженого XI черговим зїздом суддів України 22 лютого 2013 року, неупереджений розгляд справ є основним обов'язком судді. Суддя має право заявити, самовідвід у випадках, передбачених процесуальним законодавством, у разі наявності упередженості щодо одного з учасників процесу, а також у випадку, якщо судді з його власних джерел стали відомі докази чи факти, які можуть вплинути на результат розгляду справи.
Пунктом 5 ч. 1 ст.36 ЦПК України передбачено, що суддя не може брати участі в розгляді справи і підлягає відводу (самовідводу), якщо є інші обставини, які викликають сумнів в неупередженості або об'єктивності судді.
Згідно зі ч. 1, 3 ст. 39, ст. 40 ЦПК України за наявності підстав, зазначених у статтях 36, 37 і 38 цього Кодексу, зокрема, суддя зобов'язаний заявити самовідвід.
Самовідвід може бути заявлений не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі. Питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість. Питання про відвід судді має бути розглянуто не пізніше двох днів із дня надходження заяви про відвід судді. Питання про самовідвід судді вирішується в нарадчій кімнаті ухвалою суду, що розглядає справу. За результатами вирішення заяви про відвід суд постановляє ухвалу. У разі задоволення заяви про відвід судді, який розглядає справу одноособово, справа розглядається в тому самому суді іншим суддею, який визначається у порядку, встановленому статтею 41 цього Кодексу.
Як вбачається з ч.ч. 1, 2, 8, 9 ст. 40 ЦПК України, питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі. Питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд вирішує питання про відвід судді без повідомлення учасників справи. Питання про самовідвід судді вирішується в нарадчій кімнаті ухвалою суду, що розглядає справу.
Відповідно до практики Європейського Суду з прав людини наявність безсторонності відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції повинна визначатись суб'єктивними та об'єктивними критеріями. Відповідно до суб'єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності. У кожній окремій справі слід враховувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступень, що свідчать про небезсторонність суду. Згідно п.12 висновку №1 (2001) Консультативної ради європейських суддів для Комітету Міністрів Ради Європи про стандарти незалежності судових органів та незмінюваність суддів незалежність судової влади означає повну неупередженість із боку суддів. При винесенні судових рішень відносно сторін у судовому розгляді, судді повинні бути безсторонніми, а саме: вільними від будь-яких зв'язків, прихильності чи упередження, що впливає - або може сприйматися як таке, що впливає - на здатність судді приймати незалежні рішення. В цьому випадку незалежність судової влади є втіленням загального принципу: "ніхто не може бути суддею у власній справі". Значення цього принципу виходить далеко за конкретні інтереси певної сторони в будь-якій суперечці. Судова влада повинна користуватися довірою не тільки з боку сторін по конкретній справі, але й з боку суспільства в цілому. І суддя повинен не тільки бути реально вільним від будь-якого невідповідного упередження або впливу, але він або вона повинні бути вільними від цього й в очах розумного спостерігача. В іншому випадку довіра до незалежності судової влади буде підірвана.
На підставі викладеного вище, з врахуванням позиції Європейського Суду з прав людини, суд приходить до висновку, що вищевикладені обставини можуть викликати сумніви у об'єктивності та неупередженості головуючого по даній справі судді та є підставою для задоволення заяви про самовідвід.
Керуючись ст.ст. 39, 40 ЦПК України, суд -
Задовольнити заяву головуючого -судді Фазикош О.В. про самовідвід по цивільній справі за позовом керівника Ужгородської місцевої прокуратури до Ужгородської міської ради, ОСОБА_4 про скасування рішення Ужгородської міської ради, державної реєстрації та свідоцтва про право власності на земельну ділянку.
Передати матеріали цивільної справи канцелярії Ужгородського міськрайонного суду для виконання вимог, передбачених ЦПК України. Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Ужгородського
міськрайнного суду О.В.Фазикош