14 грудня 2018 року ЛуцькСправа № 140/2051/18
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Ксензюка А.Я.,
розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до нотаріуса Камінь-Каширської державної нотаріальної контори Волинської області Кузьміної Ірини Миколаївни, Камінь-Каширської державної нотаріальної контори Волинської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Волинський обласний державний нотаріальний архів, про визнання бездіяльності протиправною та стягнення моральної шкоди,
ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до нотаріуса Камінь-Каширської державної нотаріальної контори Волинської області Кузьміної Ірини Миколаївни (далі -відповідач-1), Камінь-Каширської державної нотаріальної контори Волинської області (далі - відповідач-2), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Волинський обласний державний нотаріальний архів, про визнання протиправною бездіяльності нотаріуса Камінь-Каширської державної нотаріальної контори Волинської області Кузьміної Ірини Миколаївни щодо невчинення нотаріальної дії згідно із поданою заявою про прийняття спадщини від 18 липня 2018 року, стягнення з Камінь-Каширської державної нотаріальної контори Волинської області моральної шкоди у сумі 25 000 грн.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 18 липня 2018 року ОСОБА_2 звернувся до нотаріуса Камінь-Каширської державної нотаріальної контори Волинської області Кузьміної І. М. із заявою про прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_4, надавши нотаріусу усі необхідні документи для підтвердження того, що позивач є спадкоємцем першої черги за законом. Однак, відповідач-1 не надала відповіді позивачу на його заяву, що свідчить про протиправну бездіяльність нотаріуса. Окрім того, на усні вимоги заявника про ознайомлення з матеріалами спадкових справ відповідач-1 повідомляла позивачу, що таких спадкових справ не існує. За результатами розгляду скарги позивача на бездіяльність нотаріуса Кузьміної І.М., Головне територіальне управління юстиції у Волинській області надало відповідь, згідно із якою у діях відповідача-1 виявлено порушення частини четвертої статті 49 Закону України «Про нотаріат» в частині неприйняття постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії.
Позивач стверджує, що через незаконну відмову нотаріуса у реєстрації заяви про прийняття спадщини та у відмові вчинити відповідні нотаріальні дії (видача свідоцтва, або винесення постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії) йому завдано моральну шкоду, зокрема позбавлено можливості прийняти спадщину. Внаслідок таких дій істотно погіршився стан його здоров'я, він втратив душевну рівновагу, відчуває невпевненість та фактично позбавлений можливості поліпшити умови свого життя, змушений кожен день приймати заспокійливі ліки.
Керуючись наведеним, позивач просить визнати протиправною бездіяльність державного нотаріуса Камінь-Каширської державної нотаріальної контори - Кузьміної Ірини Миколаївни, які полягають у невчиненні нотаріальної дії за поданою ОСОБА_2 заяви про прийняття спадщини від 18 липня 2018 року; стягнути з Камінь-Каширської державної нотаріальної контори на користь ОСОБА_2 завдану йому моральну шкоду, яка полягала у бездіяльності державного нотаріуса Кузьміної Ірини Миколаївни у сумі 25 000 грн.
У відзиві на позов (надійшов до суд 09 листопада 2018 року, вх.№14669/18) відповідач-1 позовних вимог не визнала, просила у їх задоволенні відмовити з огляду на таке.
У липні 2018 року ОСОБА_2 звернувся із двома заявами на видачу свідоцтва про право на спадщину після смерті померлого ОСОБА_4, після смерті померлого ОСОБА_5 (заяви були зареєстровані у книзі обліку заяв і спадкових справ). Оскільки правових підстав для видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_4 і ОСОБА_5 у спадкоємця ОСОБА_2 не було, тому було прийнято дві постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 22 жовтня 2018 року, таким чином, було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв'язку із відсутністю правовстановлюючих документів, які підтверджують право власності на заявлене майно.
Водночас, щодо позовної вимоги про стягнення моральної школи у сумі 25 000 грн відповідач зазначила, що у позовній заяві позивач не навів жодних обставин і не надав доказів (довідки про стан здоров'я, пояснення свідків, чеки на оплату медичної допомоги, ліків), які б свідчили про завдання позивачу шкоди, яка полягала в позбавленні можливості прийняти спадщину, погіршенні стану здоров'я позивача, втраті ним душевної рівноваги, наявності відчуття невпевненості, необхідності щодня приймати заспокійливі ліки тощо. На думку відповідача-1 відсутній безпосередній причинний зв'яок між нотаріальними діями (видачею свідоцтва про право спадщину або прийнятті постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії) та шкодою, понесеною позивачем.
Керуючись наведеним, відповідач нотаріус Кузьміна І.М. просила у задоволенні позову відмовити повністю.
У поясненні на позов третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Волинського обласного державного нотаріального архіву вказано, що ОСОБА_2 неодноразово звертався до архіву, з усіма документами, що стосуються спадщини після смерті його матері ОСОБА_6 він ознайомлений, копії свідоцтв про право на спадщину йому неодноразово надавались. У ознайомленні з матеріалами спадкової справи ОСОБА_4 позивачу ОСОБА_2 відмовлено на підставі статті 8 Закону України «Про нотаріат», оскільки він не є спадкоємцем та відсутні будь-які докази родинних стосунків з померлим.
У відповіді на відзив від 09 листопада 2018 року позивач вказав, що у січні 2015 року він звернувся до Волинського обласного державного нотаріального архіву із заявою про видачу правовстановлюючого документа на ім'я спадкодавця, однак йому було роз'яснено, що необхідно надати запит від нотаріуса про видачу необхідного дубліката документа. Неодноразово він звертався до нотаріуса Кузьміної І.М. із заявами про запит в Комунальне підприємство «Волинське обласне бюро технічної інвентаризації» щодо наявності майна спадкодавця ОСОБА_4, також звертався із скаргою до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини на дії відповідача-2. У серпні 2018 року позивач звернувся і з скаргою на бездіяльність нотаріуса Кузьміної І.М., 22 жовтня 2018 року отримав постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії.
Таким чином, ще з 2015 року позивач ОСОБА_2 не може отримати дублікат Витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно. Внаслідок таких обставин у позивача погіршився стан здоров'я та він був прооперований, також він відчуває невпевненість і можливо через нервові навантаження, які виникли у зв'язку із неможливістю отримати документи, у нього погіршився зір; на даний момент він витрачає 500 грн щомісяця на лікування зору.
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2018 року прийнято дану позовну заяву до розгляду і відкрито провадження в адміністративній справі. Розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Суд, перевіривши доводи позивача та відповідача-1 у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази на предмет належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємозв'язку доказів у їхній сукупності, встановив такі обставини.
Після смерті батька позивача ОСОБА_4 на підставі заяви матері позивача ОСОБА_6 від 10 серпня 1984 року про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом було заведено спадкову справу №46/1984. Спадкове майно, що залишилось після померлого ОСОБА_4, складалось із грошових вкладів та цілого житлового будинку з надвірними будівлями, що знаходиться у м. Камінь-Каширський по вул. 8-го Березня, 3. Державний нотаріус Камінь-Каширської державної нотаріальної контори Трохимчук С.М. 10 серпня 1984 року на ім'я ОСОБА_6 видала свідоцтво про право власності на житловий будинок з надвірними будівлями за №776; свідоцтво про право на спадщину за законом на 1/2 частки житлового будинку з відповідною частиною надвірних будівель за №779; свідоцтво про право власності на 1/2 частку грошового вкладу та свідоцтво про право на спадщину за законом на 1/2 частину грошового вкладу, за №№ 778, 781. У подальшому, після смерті матері позивача ОСОБА_6 на підставі поданої 27 січня 1987 року позивачем ОСОБА_2 заяви, Камінь-Каширська державна нотаріальна контора стосовно майна померлої ОСОБА_6 завела спадкову справу №11/1987. Після смерті ОСОБА_6 залишилось спадкове майно, яке складається із грошових вкладів та цілого житлового будинку з господарськими та побутовими будівлями і спорудами, що знаходиться у АДРЕСА_1. 31 жовтня 1991 року на вказаний житловий будинок нотаріус Трохимчук С.М. видала позивачу свідоцтво про право на спадщину за заповітом, яке зареєстроване в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій за №1013, право власності на цей житловий будинок було зареєстровано у Комунальному підприємстві «Волинське обласне бюро технічної інвентаризації» безпосередньо за ОСОБА_2
05 червня 2008 року державний нотаріус Камінь-Каширської державної нотаріальної контори Кузьміна І.М. за № 2525 посвідчила договір дарування 3/5 частини житлового АДРЕСА_1, з відповідною частиною надвірної будівлі, що знаходиться по АДРЕСА_1; також, 05 червня 2008 року за №2527 нотаріус Кузьміна І.М. посвідчила договір дарування 2/5 частини житлового АДРЕСА_1, з відповідною частиною надвірної будівлі, що знаходиться по АДРЕСА_1. За вказаними договорами позивач ОСОБА_2 відчужив на користь своїх дітей ОСОБА_8 і ОСОБА_9 зазначене нерухоме майно.
18 липня 2018 року позивач звернувся у Камінь-Каширську державну нотаріальну контору із заявами: 1) про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_5, що складається із цілої земельної ділянки, яка знаходиться по АДРЕСА_1, цілого житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 (заява зареєстрована за №369/20-14 19 липня 2018 року); 2) про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_4, що складається із цілої земельної ділянки, яка знаходиться по АДРЕСА_1, цілого житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 (заява зареєстрована за №3709/20-14 19 липня 2018 року).
06 серпня 2018 року позивач звернувся до Головного територіального управління юстиції із скаргами щодо неприйняття державним нотаріусом Кузьміною І.М. постанов про відмову у вчиненні нотаріальних дій.
Листом №583/02-14 від 14 серпня 2018 року державний нотаріус Кузьміна І.М. повідомила ОСОБА_2 про те, що для видачі свідоцтва про право на спадщину після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_5 на заявлений об'єкт нерухомого майна (ціла земельна ділянка по АДРЕСА_1, цілого житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1) необхідно пред'явити нотаріусу оригінал правовстановлюючого документа на це майно і документ про його реєстрацію у встановленому законом порядку. Також повідомила про те, що спадкоємцем за законом після смерті ОСОБА_5 був його син ОСОБА_10; після смерті ОСОБА_10 спадщину прийняла дружина останнього ОСОБА_11 і розпорядилась ним на власний розсуд.
Листом №584/02-14 від 14 серпня 2018 року державний нотаріус Кузьміна І.М. повідомила ОСОБА_2 про те, що для видачі свідоцтва про право на спадщину після померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 року ОСОБА_4 на заявлений об'єкт нерухомого майна (ціла земельна ділянка по АДРЕСА_1, цілого житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1) необхідно пред'явити нотаріусу оригінал правовстановлюючого документа на це майно і документ про його реєстрацію у встановленому законом порядку. Водночас, роз'яснила, що після смерті ОСОБА_4 спадщину прийняла його дружина, у подальшому спадщину прийняв позивач ОСОБА_2 та отримав свідоцтво на право на спадщину на вказане майно; на підставі договорів дарування майно позивач відчужив на користь своїх дітей. Повідомила про те, що спадкові справи батьків позивача передано на зберігання у Волинський обласний державний архів.
За результатами розгляду скарги ОСОБА_2 Головне територіальне управління юстиції у Волинській області листом від 04 вересня 2018 року повідомило позивачу обставини щодо спадкування майна, яке знаходиться по АДРЕСА_1 і по АДРЕСА_1 після смерті ОСОБА_5, ОСОБА_4
Таким чином установлено, що позивач ОСОБА_2 не є спадкоємцем після смерті померлих ОСОБА_5 і ОСОБА_4 Водночас, він прийняв спадщину (майно, яке знаходиться по АДРЕСА_1) після смерті своєї матері ОСОБА_6, отримав свідоцтво про право на спадщину за законом та 05 червня 2008 року подарував успадковане майно своїм дітям ОСОБА_8 (3/5 частки майна), ОСОБА_9 (2/5 частки майна).
22 жовтня 2018 року державний нотаріус Кузьміна І.М. прийняла постанови про відмову у вчиненні нотаріальних дій за відповідними заявами ОСОБА_2 від 18 липня 2018 року.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.
Порядок правового регулювання діяльності нотаріату в Україні встановлено Законом України «Про нотаріат».
Відповідно до частини другої статті 1 цього Закону вчинення нотаріальних дій в Україні покладається на нотаріусів, які працюють в державних нотаріальних конторах, державних нотаріальних архівах (державні нотаріуси) або займаються приватною нотаріальною діяльністю (приватні нотаріуси).
Нотаріус - це уповноважена державою фізична особа, яка здійснює нотаріальну діяльність у державній нотаріальній конторі, державному нотаріальному архіві або незалежну професійну нотаріальну діяльність, зокрема посвідчує права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняє інші нотаріальні дії, передбачені законом, з метою надання їм юридичної вірогідності частина перша статті 3 Закону).
Згідно із частиною першою статті 39 цього ж Закону порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється цим Законом та іншими актами законодавства України.
Частиною першою статті 49 Закону України «Про нотаріат» визначено підстави для відмови у вчиненні нотаріальної дії, зокрема, якщо вчинення такої дії суперечить законодавству України; не подано відомості (інформацію) та документи, необхідні для вчинення нотаріальної дії.
Нотаріусу або посадовій особі, яка вчиняє нотаріальні дії, забороняється безпідставно відмовляти у вчиненні нотаріальної дії.
На вимогу особи, якій відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, зобов'язані викласти причини відмови в письмовій формі і роз'яснити порядок її оскарження. Про відмову у вчиненні нотаріальної дії нотаріус протягом трьох робочих днів виносить відповідну постанову (частини третя, четверта статті 49 Закону України «Про нотаріат»).
З аналізу наведених норм випливає, що на нотаріуса покладено обов'язок протягом трьох робочих днів винести постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, якщо вчинення такої дії суперечить законодавству України; не подано відомості (інформацію) та документи, необхідні для вчинення нотаріальної дії.
Державний нотаріус Кузьміна І.М. за результатом звернення ОСОБА_2 із заявами від 18 липня 2018 року про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом рішення про відмову у вчиненні нотаріальних дій за такими заявами постановила 22 жовтня 2018 року. Окрім того, відповідь на вказані заяви із деталізацією обставин щодо спадкування визначеного майна позивачу також надавалась листами від 14 серпня 2018 року.
Також суд встановив, що ОСОБА_2 неодноразово звертався до Камінь-Каширської державної нотаріальної контори Волинської області із заявами про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті його батьків ОСОБА_4 і ОСОБА_6 У відповідях на його письмові звернення останньому роз'яснювалась процедура видачі нотаріусами копій документів, що у них зберігаються (листи від 09 лютого 2015 року, 23 лютого 2015 року, 28 серпня 2015 року, 08 лютого 2016 року, 26 травня 2016 року, 26 липня 2018 року та інші).
Звертаючись із даним позовом до суду позивач просить визнати протиправною бездіяльність державного нотаріуса Камінь-Каширської державної нотаріальної контори Кузьміної І.М. щодо не вчинення нотаріальної дії на підставі поданої 18 липня 2018 року заяви про прийняття спадщини.
Як було встановлено судом, після смерті батька позивача його майно (знаходиться по АДРЕСА_1) успадкувала мати позивача, а після смерті матері визначене майно успадкував позивач. Після смерті ОСОБА_5 (дядька позивача) майно померлого (розміщене по АДРЕСА_1) успадкував його син.
З аналізу встановлених обставин, на підставі законодавчих норм, суд дійшов висновку про недопущення протиправної бездіяльності державним нотаріусом Камінь-Каширської державної нотаріальної контори Кузьміною І.М. в частині невчинення нотаріальної дії на підставі поданої 18 липня 2018 року заяви про прийняття спадщини. Суд звертає увагу, що позивач скористався правом спадкування майна після смерті спадкодавця і розпорядився успадкованим майном на власний розсуд - відчужив його на користь свого сина та дочки. Таким чином, суд встановив невтручання державних органів у володіння позивачем належного йому майна.
Крім того, відповідач-1, відповідач-2 неодноразово письмово роз'яснювали позивачу процедуру спадкування майна, позивач неодноразово ознайомлювався з матеріалами спадкової справи, відкритої після смерті його матері ОСОБА_6, копія свідоцтва про право на спадщину із вказаної спадкової справи йому неодноразово надавалась.
Рішення про відмову у вчиненні нотаріальної дії відповідач-1 постановив 22 жовтня 2018 року, яке позивач оскаржив у судовому порядку.
Відповідно до частини першої, другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
На думку суду, відповідачі довели правомірність винесення та підписання рішення від 17 серпня 2018 року №0356411303 та дій щодо складення акта камеральної перевірки №844.
У пункті 29 Рішення Європейського суду з прав людини від 09 грудня 1994 року справа «Руїз Торіха проти Іспанії» (серія А, №303А) суд повторює, що згідно з його установленою практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтованості рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Щодо вимоги позивача про стягнення з Камінь-Каширської державної нотаріальної контори Волинської області моральної шкоди у сумі 25 000 грн, заподіяної протиправними діями суб'єкта владних повноважень, суд вказує наступне.
Згідно із пунктом 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди обов'язковому з'ясуванню підлягає наявність такої шкоди.
Моральну шкоду розуміють як втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. При відшкодуванні моральної шкоди необхідно з'ясовувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних страждань, а також в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та чим він при цьому керується.
У зв'язку із тим, що судом не встановлено порушення прав позивача відповідачем у спірних правовідносинах, тому в задоволенні позову в частині, що стосується стягнення моральної шкоди необхідно відмовити.
Судом також приймається до уваги, що відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Враховуючи встановлені обставини справи та положення чинного законодавства, суд дійшов висновку, що в задоволенні позову належить відмовити повністю.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки у задоволенні позову відмовлено повністю, відтак судовий збір позивачу не відшкодовується.
Керуючись статтями 2, 72-77, 139, 243-246, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні позову ОСОБА_2 до нотаріуса Камінь-Каширської державної нотаріальної контори Волинської області Кузьміної Ірини Миколаївни, Камінь-Каширської державної нотаріальної контори Волинської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Волинський обласний державний нотаріальний архів, про визнання бездіяльності протиправною та стягнення моральної шкоди відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя А.Я. Ксензюк