Справа № 314/1787/17
Провадження № 2/314/91/2018
04.12.2018 року м.Вільнянськ
Справа № 314/1787/17;
провадження № 2/314/91/2018;
Вільнянський районний суд Запорізької області у складі:
головуючого судді Кіяшко В.О.,
секретар судового засідання Павлівська І.В.,
учасники справи:
- позивач ОСОБА_1;
- відповідач ОСОБА_2;
- відповідач ОСОБА_3;
- третя особа на боці позивача ОСОБА_4;
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа: ОСОБА_4, про усунення перешкод у користуванні власністю, за участю:
відповідача ОСОБА_2,
представника відповідача (ОСОБА_2В.) ОСОБА_5,
відповідача ОСОБА_3,
представника відповідача (ОСОБА_3М.) ОСОБА_6,
Стислий виклад позицій сторін.
Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду 15.05.2017 року з позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні власністю. Позовні вимоги мотивовані тим, що 12.12.2006 року ОСОБА_7 набув у власність житловий будинок та земельну ділянку за адресою: Запорізька область, Вільнянський район, село Вільноандріївка, вулиця Омельченко, будинок 25. 11.11.2011 року ОСОБА_7 та ОСОБА_2 одружилися. 30.01.2017 року ОСОБА_7 подарував, набуті ним до шлюбу з ОСОБА_2, житловий будинок та земельну ділянку позивачу ОСОБА_1 та третій особі ОСОБА_4 в рівних частках кожній по 1/2 частці. 31.03.2017 року шлюб між ОСОБА_7 та ОСОБА_2 розірвано. 19.04.2017 року виконавчим комітетом Михайлівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області надана довідка № 02-01-38/671, згідно якої вбачається, що у спірному будинку зареєстровані ОСОБА_7 та ОСОБА_2 Після укладання договорів дарування ОСОБА_7 фактично виселився зі спірного будинку, але не знявся з реєстраційного обліку. ОСОБА_2 з будинку не виселилася і з реєстраційного обліку не знялася. Вказаними протиправними діями ОСОБА_7 та ОСОБА_2 порушують право позивача на вільне володіння, користування та розпорядження належним їм будинком та земельною ділянкою, у зв'язку з чим, позивач звернулася до суду з вказаним позовом.
Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилася, надала до суду заяву про розгляд справи без її участі, на позовних вимогах наполягає, просить задовольнити.
Відповідач ОСОБА_3 та його представник в судовому засіданні позовні вимоги визнали в повному обсязі, не заперечували проти їх задоволення.
Відповідач ОСОБА_2 та її представник в судовому засіданні позовні вимоги не визнали, заперечували проти їх задоволення.
Третя особа ОСОБА_4 в судове засідання не з'явилася, надала до суду заяву про розгляд справи без її участі, також наполягала на задоволенні позовних вимогах в повному обсязі.
Заяви, клопотання інші процесуальні дії у справі.
Ухвалою суду від 17.07.2017 року відкрито провадження в справі. Справа по суті не слухалася.
03.08.2017 року від представника позивача по справі надійшло клопотання про зупинення провадження у справі (в задоволенні якого ухвалою суду від 27.11.2017 року відмовлено).
03.10.2017 року до суду надійшло клопотання про передання для вирішення питання про об'єднання справ в одне провадження.
30.11.2017 року до канцелярії суду надійшла апеляційна скарга на ухвалу суду від 27.11.2017 року. 05.12.2017 року справу направлено до Апеляційного суду Запорізької області.
22.05.2018 року постановою Апеляційного суду Запорізької області апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення. Ухвалу Вільнянського районного суду Запорізької області від 27.11.2017 року залишено без змін.
04.06.2018 року цивільна справа надійшла до канцелярії Вільнянського районного суду Запорізької області.
10.07.2018 року до канцелярії суду від представника відповідача ОСОБА_2 надійшов відзив на позовну заяву.
31.07.2018 року до канцелярії суду від представника відповідача ОСОБА_2 надійшло клопотання про проведення судового засіданні без представника відповідача ОСОБА_2
01.08.2018 року ухвалою суду постановлено справу слухати в порядку загального позовного провадження за правилами ЦПК України в редакції Закону України від 03.10.2017 року № 2147-VIII, починаючи зі стадії підготовчого провадження.
21.08.2018 року до канцелярії суду від представника відповідача ОСОБА_2 надійшли заперечення на позов з додатками.
04.09.2018 року від позивача по справі до суду надійшла відповідь на відзив.
04.09.2018 року ухвалою суду цивільну справу № 314/1787/17 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа: ОСОБА_4, про усунення перешкод у користуванні власністю, передано судді Вільнянського районного суду Запорізької області Кофанову А.В. для вирішення питання про об'єднання в одне провадження зі справою № 314/1468/17 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_1, ОСОБА_4, третя особа - приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_8, про встановлення факту проживання однією сім'єю, визнання майна об'єктом спільної сумісної власності, визнання договорів недійсними та поділ спільного майна.
03.10.2018 року ухвалою суду (головуючий суддя Кофанов А.В.) в задоволенні клопотання ОСОБА_2 про об'єднання цивільних справ відмовлено.
Ухвалою суду від 06.11.2018 року підготовче судове засідання закрито, справу призначено до судового розгляду.
Інших процесуальних дій у справі (забезпечення доказів, вжиття заходів забезпечення позову) не вчинялось, провадження не зупинялось.
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
Суд, дослідивши матеріали справи та з'ясувавши обставини, дослідивши наявні в справі докази в їх сукупності,
встановив
12.12.2006 року ОСОБА_7 набув у власність житловий будинок та земельну ділянку за адресою: Запорізька область, Вільнянський район, село Вільноандріївка, вулиця Омельченко, будинок 25. 11.11.2011 року ОСОБА_7 та ОСОБА_2 одружилися (а.с. 6). 30.01.2017 року ОСОБА_7 подарував набуті ним до шлюбу з ОСОБА_2 житловий будинок та земельну ділянку позивачу ОСОБА_1 та третій особі ОСОБА_4 в рівних частках кожній по 1/2 частці, що підтверджується договором дарування житлового будинку від 30.01.2017 року (а.с. 7-12). 31.03.2017 року шлюб між ОСОБА_7 та ОСОБА_2 розірвано (а.с. 5). 19.04.2017 року виконавчим комітетом Михайлівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області надана довідка № 02-01-38/671, згідно якої вбачається, що у спірному будинку зареєстровані ОСОБА_7 та ОСОБА_2 (а.с. 13). Після укладання договорів дарування ОСОБА_7 фактично виселився зі спірного будинку, але не знявся з реєстраційного обліку. ОСОБА_2 з будинку не виселилася і з реєстраційного обліку не знялася. Вказаними протиправними діями ОСОБА_7 та ОСОБА_2 порушують право позивача на вільне володіння, користування та розпорядження належним їм будинком та земельною ділянкою.
Оцінка аргументів учасників справи та доводів щодо порушення прав, застосовані норми права.
Доводи позивача, викладені в позовній заяві, суд вважає обґрунтованими з наступних підстав.
Згідно п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
У відповідності до вимог ст. 13 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) суд розглядає справу в межах заявлених позовних вимог, на підставі доказів, поданих учасниками і витребуваних судом, позивачі розпоряджаються своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Обраним позивачем предметом спору у даній справі і способом захисту права, передбаченим ст. 16 ЦК України, є усунення перешкод у користуванні власністю.
Встановлюючи фактичні обставини та визначаючи зміст спірних правовідносин, суд виходив з того, що можливість пред'явлення до суду позову про усунення перешкод у користуванні власністю з положень статей 15, 16 ЦК України, а також ст.ст. 386, ст. 391 ЦК України, згідно з якими захист цивільних прав здійснюється судом шляхом припинення дії, яка порушує право. У зв'язку з чим позивач, який має намір усунути перешкоди у користуванні власністю вважає, що в неї є всі законні на це підстави, має право звернутись до суду з позовом усунення перешкод у користуванні власністю.
Відповідно до ст. 30, ст. 41 Конституції України кожному гарантується недоторканність житла, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності, право приватної власності є непорушним.
Відповідно до ст. 319, ст. 321 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Згідно ст. 383 ЦК України власник має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів сім'ї, інших осіб і має право розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд.
Обмеження чи втручання у право власника можливе лише на підставах, передбачених законом.
Статтею 386 ЦК України передбачено, що держава забезпечує рівний захист прав усік суб'єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.
Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Згідно п. 33 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальний справ від 07.02.2014 року № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» застосовуючи положення статті 391 ЦК України, відповідно до якої власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном, навіть якщо вони не пов'язані із позбавленням права володіння, суд має виходити із такого. Відповідно до положень статей 391, 396 ЦК України позов про усунення порушень права, не пов'язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не пов'язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння.
Згідно ст. 150 ЖК України, громадяни, які мають у приватній власності житловий будинок користуються ним для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 346 ЦК України право власності припиняється у разі відчуження власником свого майна.
Крім того, відповідно до ст. 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України.
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» зняття з реєстраційного обліку міста проживання здійснюється протягом семи діб на підставі рішення суду про позбавлення права користування житловим приміщенням.
З матеріалів справи вбачається, що 12.12.2006 року ОСОБА_7 набув у власність житловий будинок та земельну ділянку за адресою: Запорізька область, Вільнянський район, село Вільноандріївка, вулиця Омельченко, будинок 25. 11.11.2011 року ОСОБА_7 та ОСОБА_2 одружилися (а.с. 6). 30.01.2017 року ОСОБА_7 подарував набуті ним до шлюбу з ОСОБА_2 житловий будинок та земельну ділянку позивачу ОСОБА_1 та третій особі ОСОБА_4 в рівних частках кожній по 1/2 частці, що підтверджується договором дарування житлового будинку від 30.01.2017 року (а.с. 7-12). 31.03.2017 року шлюб між ОСОБА_7 та ОСОБА_2 розірвано (а.с. 5). 19.04.2017 року виконавчим комітетом Михайлівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області надана довідка № 02-01-38/671, згідно якої вбачається, що у спірному будинку зареєстровані ОСОБА_7 та ОСОБА_2 (а.с. 13). Вказаними протиправними діями ОСОБА_7 та ОСОБА_2 порушують право власників на вільне володіння, користування та розпорядження належним їм будинком та земельною ділянкою.
В матеріалах цивільної справи достатньо доказів, які підтверджують те, що ОСОБА_3 та ОСОБА_2 не є власниками спірного будинку, не несуть обов'язків, що випливають з договору найму житлового приміщення, при цьому, відповідач ОСОБА_3 залишається зареєстрованим у спірному житловому будинку, а відповідач ОСОБА_2 зареєстрована та мешкає у спірному житловому будинку, що спричиняє позивачу ОСОБА_1 перешкоди у користуванні належному їй будинку та порушує її права власника, що має істотне значення.
Враховуючи фактичні обставини справи, іншого способу захисту прав позивача ОСОБА_1, окрім судового, немає.
Згідно ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Конституцією України (ст. 41) та ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року відповідно до Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2,4, 7 та 11 до Конвенції» від 17 липня 1997 р. № 475\97-ВР, закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (статті 316, 317, 319, 321 ЦК України).
Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ в інформаційному листі № 24-150/0/4-13 від 28.01.2013 «Про практику застосування судами законодавства під час розгляду цивільних справ про захист права власності та інших речових прав» роз'яснив, що розглядаючи позовні вимоги про усунення перешкод у користуванні власністю, а саме житловим приміщенням, слід звертати увагу, що реєстрація місця проживання є похідним правом від права користування житлом, питання про зняття з реєстрації колишніх членів сім'ї власника будинку залежить від вирішення питання про їх право проживання в цьому будинку (відсутність такого права, втрата права користування), яке регулюється нормамиЖК УРСР та ЦК (статтями71,72,156 ЖК УРСР та статтею 405 ЦК).
Як зазначено у рішенні Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.12. 2014 року у справі № 6-35436 св14 за наявності рішення суду про позбавлення особи права користування житловим приміщенням окремого рішення суду щодо зняття особи з реєстрації місця проживання не потребується.
Враховуючи викладене вище, суд вважає можливим задовольнити позовні вимоги позивача ОСОБА_1, визнавши ОСОБА_3 та ОСОБА_2 такими, що втратили право користування житловим приміщенням та виселити ОСОБА_2 з вищевказаного житлового будинку. Підстав для відмови у задоволенні таких вимог суд не вбачає.
Судові витрати.
Судові витрати у справі складаються із судового збору в сумі 640,00 грн., вони понесені позивачем і в силу ч. 1ст. 141 ЦПК України підлягають пропорційному стягненню на її користь з відповідачів.
На підставі викладеного, керуючись ст. 30, ст. 41, 68 Конституції України, ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року відповідно до Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2,4, 7 та 11 до Конвенції» від 17 липня 1997 р. № 475\97-ВР, ст. 15, ст. 16, ст. 319, ст. 321, ст. 383, ст. 386, ст. 391, п. 1 ч. 1 ст. 346 ЦК України, ч. 1 ст. 2, ч. 1 ст. 4, ст. 13,ст. 141, 258,259,263-265,268,273,280-289, п. 1 ч. 1 ст. 346, 354 ЦПК України, ст. 150 ЖК України, ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», п. 33 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальний справ від 07.02.2014 року № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», суд, -
1. Цивільний позов задовольнити.
2. Визнати ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, таким, що втратив право користування житловим приміщенням, а саме житловим будинком, що розташований за адресою: Запорізька область, Вільнянський район, село Вільноандріївка, вулиця Омельченко, будинок 25.
3. Визнати ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, такою, що втратила право користування житловим приміщенням, а саме житловим будинком, що розташований за адресою: Запорізька область, Вільнянський район, село Вільноандріївка, вулиця Омельченко, будинок 25.
4. Виселити ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, з житлового будинку, що розташований за адресою: Запорізька область, Вільнянський район, село Вільноандріївка, вулиця Омельченко, будинок 25, без надання іншого житла.
5. Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 320грн.
6. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 320грн.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії рішення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення буде складено 14.12.2018 року.
Позивач: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, РНОПП НОМЕР_1, адреса: 69005, місто Запоріжжя, вулиця Будьоного/АДРЕСА_1.
Відповідач: ОСОБА_2, 02.10.1971року народження, РНОПП НОМЕР_2, адреса: Запорізька область, Вільнянський район, село Вільноандріївка, вулиця Омельченко, будинок 25.
Відповідач: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОПП НОМЕР_3, адреса: Запорізька область, Вільнянський район, село Вільноандріївка, вулиця Омельченко, будинок 25.
Третя особа на боці позивача: ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, РНОПП НОМЕР_4, адреса: 69005, АДРЕСА_2.
Суддя Вікторія Олександрівна Кіяшко
14.12.2018