про залишення позовної заяви без руху
17 грудня 2018 року м. Київ 320/6659/18
Суддя Київського окружного адміністративного суду Журавель В.О., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Державного підприємства обслуговування повітряного руху України про стягнення заборгованості,
14 грудня 2018 р. до Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1.) з позовом до Державного підприємства обслуговування повітряного руху України про стягнення заборгованості.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи: відповідає позовна заява вимогам, встановленим ст.ст. 160, 161, 172 цього Кодексу; позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Як убачається з ч. 1 ст. 123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Як убачається з позовної заяви та доданих до неї документів, полковник ОСОБА_1, під час проходження військової служби в Збройних Силах України наказом Міністра оборони України від 8 грудня 1999 р. № 704 був відряджений зі Збройних Сил України до Державного підприємства обслуговування повітряного руху України «Украерорух» із залишенням на військовій службі. З грудня 1999 року проходив військову службу на посадах в Украерорусі. У подальшому наказом Міністра оборони України (по особовому складу) № 534 від 2 липня 2009 року звільнений з військової служби у відставку за пунктом «Б» частини 6 (за станом здоров'я) статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» з посади заступника начальника Служби аеронавігаційної інформації Державного підприємства обслуговування повітряного руху України. Відповідно до наказу Украероруху (з особового складу) № 356/о від 24 липня 2009 р. звільнений зі служби за вислугою років на військовій службі тривалістю 37 повних років і 10 місяців. На момент звільнення розмір грошового забезпечення становив 10 336 грн. 50 коп., що підтверджується довідкою Украероруху від 27 липня 2009 р. № 10.1-686.
Після звільнення з військової служби ОСОБА_1 звернувся з листом до ДП «Украерорух» з вимогою здійснити виплату одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби у розмірі 50 % від грошового забезпечення за кожен календарний рік вислуги, що становило 191 225 грн. 25 коп. Листом від 5 лютого 2018 р. № 1-26.2-471 ДП Обслуговування повітряного руху України повідомило про те, що відповідно до вимог ч. 4 ст. 9 Закону України „Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" та пункту 4 частини 2 статті 15 Закону України „Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", виплата одноразової грошової допомоги при звільнені з військової служби має виплачуватись за рахунок коштів державного бюджету, призначених для утримання Збройних Сил України. У зв'язку з тим, що ДП „Украаерорух" не отримує кошти з державного бюджету України, тому воно не може здійснювати виплату зазначеної грошової допомоги.
Не погодившись з відмовою у виплаті одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби, ОСОБА_1 звернувся до суду.
Рішенням окружного адміністративного суду м. Києва від 13 серпня 2018 року у справі №826/2649/18, яке залишене в силі Шостим апеляційним адміністративним судом постановою від 21 жовтня 2018 р., було зобов'язано Державне підприємство обслуговування повітряного руху України виплатити завявнику одноразову грошову допомогу при звільненні з військової служби в розмірі 191225 грн. 25 коп.. На виконання цього судового рішення відповідач здійснив виплату зазначеної грошової допомоги в розмірі 191225,25 грн 12 листопада 2018 року, що підтверджується випискою про надходження коштів АТК Банк «Приватбанк» від 27 листопада 2018 року.
Проте, ОСОБА_1 вважає, що оскільки він був звільнений з підприємства 24 липня 2009 року, а виплата була здійснена підприємством 12 листопада 2018 року, то підприємство затримало розрахунок з ним на 113 місяців, а тому має мені сплатити 1 168 024,5 грн. (10336,5 грн. х 113 міс.), виходячи з грошового забезпечення на момент звільнення у розмірі 10336,5 грн.
Так, ОСОБА_1 просить суд "стягнути з Державного підприємства обслуговування повітряного руху України на користь ОСОБА_1 компенсацію за затримку розрахунку при звільненні у розмірі 1 168 024 грн. 5 коп." за період з 24 липня 2009 р. по 11 листопада 2018 р.
До суду з даним адміністративним позовом ОСОБА_1 звернувся 14 грудня 2018 р., тобто більше ніж через 9 років після звільнення, а отже, з пропуском 6-ти місячного строку звернення до суду.
При цьому, ОСОБА_1 не обґрунтовує у позовній заяві підстав пропущення строку, не зазначає підстав для їх поновлення та не надає жодного доказу на підтвердження наведених обставин.
У зв'язку з цим суддя зазначає, що з матеріалів позовної заяви вбачається, що ОСОБА_1 було пропущено 6-ти місячний строк звернення до суду.
Крім того, згідно з приписами ст.ст.116-117 КЗпП України, на які посилається позивач, та Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100, строк затримки розрахунку при звільненні обраховується у днях. У позові ОСОБА_1 здійснив обчислення цього строку у місяцях, хоча дата звільнення та дата здійснення розрахунку не співпадають. Отже, наведені позовні вимоги не є точними і не відповідають приписам статей ст.ст.116-117 КЗпП України та Порядку №100.
Зазначені вище обставини вказують на невідповідність позовної заяви вимогам ст. 160-161 КАС України.
Згідно з вимогами ч.ч. 1, 2 ст. 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених ст.ст. 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
За таких обставин суддя вважає за необхідне залишити без руху позовну заяву ОСОБА_1 з наданням часу для усунення зазначених недоліків.
Вказані недоліки повинні бути усунені шляхом подання до суду клопотання про поновлення строку, документів на підтвердження та обґрунтування поважності причин пропуску ОСОБА_1 строку звернення до суду, а також обґрунтованого розрахунку суми позову згідно з приписами статей ст.ст.116-117 КЗпП України та Порядку №100.
Керуючись ст.ст. 161, 169, 171 КАС України, суддя,
Позовну заяву ОСОБА_1 до Державного підприємства обслуговування повітряного руху України про стягнення заборгованості, - залишити без руху.
Встановити позивачеві десятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання копії даної ухвали.
Роз'яснити позивачеві, що якщо недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, не будуть усунуті у встановлений судом строк, позовна заява буде повернута відповідно до пункту 1 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.
Копію ухвали надіслати позивачеві.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя Журавель В.О.