Справа № 203/614/18
Провадження № 1-кп/0203/292/2018
іменем України
17.12.2018 року Кіровський районний суд м. Дніпропетровська в складі колегії суддів:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
при секретарі ОСОБА_4 ,
за участю:
прокурора ОСОБА_5
представника потерпілих ОСОБА_6
потерпілий ОСОБА_7
захисників ОСОБА_8 , ОСОБА_9
обвинувачених ОСОБА_10 , ОСОБА_11
розглянувши в судовому засіданні клопотання прокурора про продовження строків тримання під вартою, -
На розгляді Кіровського районного суду м. Дніпропетровська перебуває кримінальне провадження відносно ОСОБА_10 , обвинуваченого за ч.4 ст.187, ч.1 ст.263 КК України, ОСОБА_11 , обвинуваченого за ч.4 ст.187 КК України, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12017040030003346 від 17.10.2017.
Від прокурора надійшло клопотання про продовження строків тримання ОСОБА_10 та ОСОБА_11 під вартою на 60 днів, яке обумовлене наявністю ризиків, визначених ст. 177 КПК України: можливістю погрожувати потерпілим, впливати на свідків, переховуватись від суду та слідства, знищити або спотворити докази та майно, здобуте внаслідок кримінального правопорушення, тяжкістю покарання, яке загрожує обвинуваченому у разі визнання його винним.
Представник потерпілих ОСОБА_6 заперечував проти задоволення клопотання прокурора щодо продовження строків тримання під вартою обвинувачених ОСОБА_10 , ОСОБА_11 .. Крім того, представник потерпілих заявив клопотання про заміну запобіжного заходу відносно обвинувачених ОСОБА_10 , ОСОБА_11 з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт, мотивуючи його тим, що обвинувачені відшкодували потерпілим всі завдані збитки, як матеріального, так і морального характеру; потерпілі на даний час не побоюються за своє життя, на них не здійснюється незаконний вплив зі сторони обвинувачених.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_10 адвокат ОСОБА_8 проти задоволення клопотання заперечував, вказував, що прокурором не доведені ризики, на які він посилається в обґрунтування свого клопотання. Просив обрати запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_11 адвокат ОСОБА_9 проти задоволення клопотання прокурора заперечував, вказував, що ризики, на які посилався прокурор, є недоведеними, час розгляду справи затягується. Просив обрати запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту.
Обвинувачений ОСОБА_11 підтримав доводи свого захисника, просив відмовити у клопотання прокурора.
Обвинувачений ОСОБА_10 підтримав доводи свого захисника, вказував на недоведеність ризиків, на які посилається прокурор.
Заслухавши учасників судового провадження, колегія суду приходить до наступного висновку.
Згідно вимог ч.3 ст.331 КПК України незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
При вирішенні питання щодо заявлених клопотань, суд приймає до уваги практику Європейського суду з прав людини, а саме справу «Харченко проти України», за якою встановлено порушення вимог п.3 ст. 5 Конвенції щодо надмірного тривалого тримання особи під вартою, а також те, що національні суди не розглядали жодних альтернативних триманню під вартою запобіжних заходів.
По справі «Мамедова проти Росії», ЄСПЛ зазначив, що посилання на тяжкість обвинувачення як на головний чинник при оцінці ймовірності того, що особа буде переховуватиметься від правосуддя, перешкоджатиме ходові розслідування або вчинятиме нові злочини є недостатнім, хоча суворість покарання і є визначальним елементом при оцінці ризику переховування від правосуддя чи вчинення нових злочинів, і що потребу позбавлення волі не можна оцінювати з винятково абстрактного погляду, беручи до уваги тільки тяжкість злочину.
Згідно з п. 3 ст. 5 Конвенції зі спливом певного часу саме тільки існування обґрунтованої підозри перестає бути підставою для позбавлення свободи і судові органи мають навести інші підстави для продовження тримання під вартою, які мають бути чітко сформульовані ( рішення ЄСПЛ від 21 грудня 2000 року у справі «Яблонський проти Польщі», від 23 вересня 1998 року у справі «І. А. проти Франції», від 04 жовтня 2001 року у справі «Іловецький проти Польщі»).
При цьому ЄСПЛ зазначає, що існує презумпція на користь звільнення з-під варти. Доводи «за» і «проти» такого звільнення не повинні бути «загальними й абстрактними» (рішення ЄСПЛ у справі «Смирнова проти Росії» ). У всіх випадках, коли ризик ухилення обвинуваченого від слідства ( суду ) можна запобігти за допомогою застави чи інших запобіжних заходів, обвинуваченого має бути звільнено, і в таких випадках національні органи завжди мають належним чином досліджувати можливість застосування таких альтернативних заходів ( рішення ЄСПЛ від 23 вересня 2008 року у справі «Вренчев проти Сербії»).
В рішенні «Тодоров проти України» ЄСПЛ зазначив, що для продовження тримання особи під вартою повинні бути винятково вагомі причини, при цьому тільки тяжкість вчиненого злочину, складність справи та серйозність обвинувачень не можуть вважатися достатніми причинами для тримання особи під вартою протягом досить тривалого строку.
Суд приймає до уваги, що обвинувачені ОСОБА_10 , ОСОБА_11 перебувають під вартою з 22 листопада 2017 року, мають постійне місто проживання, мають соціальні зв'язки. Також колегія суд бере до уваги, що представник потерпілих зазначив, що потерпілим відшкодована завдана шкода та вони не мають претензій до обвинувачених, а також не заперечують щодо зміни запобіжного заходу обвинуваченим на цілодобовий домашній арешт.
Відповідно до ст.181 КПК України, домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про наявність достатніх підстав для зміни запобіжного заходу ОСОБА_10 та ОСОБА_11 з триманням під вартою на цілодобовий домашній арешт, із покладенням обов'язків, передбачених ч.5 ст. 194 КПК України, із застосуванням електронного браслету.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 177, 178, 331 КПК України, колегія суддів-
Клопотання прокурора щодо продовження ОСОБА_10 та ОСОБА_11 міри запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - залишити без задоволення.
Клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_10 адвоката ОСОБА_8 щодо зміни запобіжного заходу ОСОБА_10 у вигляді тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт - задовольнити.
Змінити обвинуваченому ОСОБА_10 запобіжний захід з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт строком на 60 днів, тобто до 14 лютого 2019 року, із застосування електронного засобу контролю, звільнивши з під варти негайно в залі суду.
Зобов'язати обвинуваченого ОСОБА_10 протягом вказаного строку: прибувати до суду за першою вимогою; цілодобово не залишати місце свого постійного проживання за адресою: АДРЕСА_1 , крім випадків звернення за медичною допомогою, запобігання надзвичайним ситуаціям, повідомляти суд про зміну місця свого проживання, утримуватися від спілкування з потерпілою та свідками.
Роз'яснити ОСОБА_10 , що відповідно до ч. 5 ст. 181 КПК України, працівники органу Національної поліції з метою контролю за поведінкою обвинуваченого, який перебуває під домашнім арештом, мають право з'являтися в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов'язаних із виконанням покладених на нього зобов'язань.
Виконання ухвали покласти на відділення поліції за місцем проживання ОСОБА_10 .
Клопотання захисник обвинуваченого ОСОБА_11 адвоката ОСОБА_9 щодо зміни запобіжного заходу ОСОБА_11 у вигляді тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт - задовольнити.
Змінити обвинуваченому ОСОБА_11 запобіжний захід з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт строком на 60 днів, тобто до 14 лютого 2019 року, із застосування електронного засобу контролю, звільнивши з під варти негайно в залі суду.
Зобов'язати обвинуваченого ОСОБА_11 протягом вказаного строку: прибувати до суду за першою вимогою; цілодобово не залишати місце свого постійного проживання за адресою: АДРЕСА_2 , крім випадків звернення за медичною допомогою, запобігання надзвичайним ситуаціям, повідомляти суд про зміну місця свого проживання, утримуватися від спілкування з потерпілою та свідками.
Роз'яснити ОСОБА_11 , що відповідно до ч. 5 ст. 181 КПК України, працівники органу Національної поліції з метою контролю за поведінкою обвинуваченого, який перебуває під домашнім арештом, мають право з'являтися в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов'язаних із виконанням покладених на нього зобов'язань.
Виконання ухвали покласти на відділення поліції за місцем проживання ОСОБА_11 .
Ухвала апеляційному оскарженню не підлягає і набирає законної сили в момент ухвалення.
Головуючий суддя ОСОБА_1
Судді ОСОБА_3
ОСОБА_2