202/4972/18
1-кп/202/435/2018
17 грудня 2018 року Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська
у складі: головуючої - судді ОСОБА_1
при секретарі - ОСОБА_2 о
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Дніпро кримінальне провадження, яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018040660001089 від 17.07.2018 року, відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився у м. Орджонікідзе, Дніпропетровської області, громадянина України, освіта середня, неодруженого, не працюючого, раніше судимого: 09.04.2014 року Індустріальним районним судом м. Дніпропетровська за ч. 3 ст. 185 КК України до 3 років позбавлення волі, 24.09.2014 року ухвалою Дзержинського районного суду м. Кривого рогу на підставі ст. 6 ЗУ "Про амністію" від 08.04.2014 року не відбутий строк покарання скорочено на 1/2, який зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.2 ст. 345 КК України,
за участю: прокурора - ОСОБА_4 , обвинуваченого - ОСОБА_3
Обвинувачений ОСОБА_3 , 16 липня 2018 року, приблизно о 22 годині 20 хвилин, знаходячись у стані алкогольного сп'яніння, перебував біля буд. 121 по вул. Донецьке шосе в м. Дніпро, де побачив, службовий автомобіль співробітників Управління патрульної поліції Дніпропетровської області, в якому знаходився екіпаж «Атлет-116», у складі інспектору патрульної поліції молодшого лейтенанта поліції ОСОБА_5 , та патрульного поліцейського рядового поліції ОСОБА_6 , які згідно з розстановкою сил та засобів батальйону №2 Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції перебували в наряді і виконували службові обов'язки з охорони громадського порядку на території Амур-Нижньодніпровського району м. Дніпро та Індустріального району м. Дніпро в період з 20 години 00 хвилин 16 липня 2018 року до 08 години 00 хвилин 17 серпня 2018 року.
Згідно ст. 17 п. 1 ЗУ "Про національну поліцію" поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.
Згідно ст. 17 п. 2 ЗУ "Про національну поліцію" поліцейський на всій території України незалежно від посади, яку він займає, місцезнаходження і часу доби в разі звернення до нього будь-якої особи із заявою чи повідомленням про події, що загрожують особистій чи публічній безпеці, або в разі безпосереднього виявлення таких подій зобов'язаний вжити необхідних заходів з метою рятування людей, надання допомоги особам, які її потребують, і повідомити про це найближчий орган поліції.
Згідно ст. 23 ЗУ "Про національну поліцію" поліція відповідно до покладених на неї завдань: здійснює превентивну та профілактичну діяльність, спрямовану на запобігання вчиненню правопорушень; виявляє причини та умови, що сприяють вчиненню кримінальних та адміністративних правопорушень, вживає у межах своєї компетенції заходів для їх усунення; вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення; вживає заходів, спрямованих на усунення загроз життю та здоров'ю фізичних осіб і публічній безпеці, що виникли внаслідок учинення кримінального, адміністративного правопорушення; здійснює своєчасне реагування на заяви та повідомлення про кримінальні, адміністративні правопорушення або події; здійснює досудове розслідування кримінальних правопорушень у межах визначеної підслідності; розшукує осіб, які переховуються від органів досудового розслідування, слідчого судді, суду, ухиляються від виконання кримінального покарання, пропали безвісти, та інших осіб у випадках, визначених законом; у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання; доставляє у випадках і порядку, визначених законом, затриманих осіб, підозрюваних у вчиненні кримінального правопорушення, та осіб, які вчинили адміністративне правопорушення; вживає заходів для забезпечення публічної безпеки і порядку на вулицях, площах, у парках, скверах, на стадіонах, вокзалах, в аеропортах, морських та річкових портах, інших публічних місцях;
У той же день, приблизно о 22 годині 25 хвилин, обвинувачений ОСОБА_3 , підійшов до співробітників поліції ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , які прибули на виклик за вказаною адресою та почав погрожувати фізичною розправою співробітникам поліції, на що вказані посадові особи зробили зауваження та попередили обвинуваченого ОСОБА_3 про недопустимість таких дій.
Однак, обвинувачений ОСОБА_3 , перебуваючи за вищевказаною адресою, відмовляючись від виконання наполегливих, неодноразово повторених, законних вимог та розпоряджень співробітників поліції ОСОБА_5 та ОСОБА_6 які виконували службові обов'язки, умисно продовжив погрожувати фізичною розправою співробітникам поліції, тим самим здійснив непокору законній вимозі поліцейського.
В цей час, інспектор патрульної поліції молодший лейтенант поліції ОСОБА_5 , правомірно реагуючи на дії обвинуваченого ОСОБА_3 , виконуючи свої службові обов'язки, з метою припинення протиправних дій останнього, враховуючи його агресивну поведінку, відповідно ст.42 Закону України «Про Національну поліцію», прийняв рішення обмежити рух обвинуваченого ОСОБА_3 та застосувати відносно нього спеціальний засіб «кайданки», при цьому повідомив останнього про свій намір і причини застосування такого засобу.
З метою застосування відносно обвинуваченого ОСОБА_3 спеціального засобу «кайданки», інспектор патрульної поліції ОСОБА_5 та поліцейський патрульної поліції ОСОБА_6 підійшли до обвинуваченого ОСОБА_3 та законно застосовуючи фізичну силу, відповідно до ст. 44 ЗУ «Про Національну поліції» повалили останнього на землю обличчям до низу.
Під час здійснення непокори законним вимогам патрульних поліцейських, у обвинуваченого ОСОБА_3 раптово виник злочинний намір на заподіяння інспектору патрульної поліції молодшому лейтенанту поліції ОСОБА_5 тілесних ушкоджень. Реалізуючи свій злочинний намір, обвинувачений ОСОБА_3 , перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, усвідомлюючи, що ОСОБА_5 одягнена у формений одяг, є працівником поліції, перебуває на службі та виконує свої службові обов'язки, умисно один раз укусив ОСОБА_5 за зап'ясток лівої руки.
Своїми діями обвинувачений ОСОБА_3 заподіяв ОСОБА_5 тілесне ушкодження у вигляді поверхневої забійної рани по задній поверхні лівого променево - п'ясного суглобу по променевому краю, яке за своїм характером відноситься до легких тілесних ушкоджень, що має незначні скороминущі наслідки.
Таким чином, дії обвинуваченого ОСОБА_3 виразилися в умисному заподіянні працівникові правоохоронного органу легких тілесних ушкоджень, у зв'язку з виконанням цим працівником службових обов'язків, тобто у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ст. 345 ч.2 КК України.
Будучи допитаним в якості обвинуваченого, ОСОБА_3 свою провину у вчиненому кримінальному правопорушенні визнав повністю, щиро покаявся та підтвердив суду фактичні обставини викладені у обвинувальному акті.
Від потерпілої ОСОБА_5 надійшла заява про проведення судового розгляду без її участі, претензій морального та матеріального характеру не має.
За згодою сторін, згідно ч. 3 ст. 349 КПК України судом було визнано недоцільним дослідження доказів, зібраних в ході досудового розслідування стосовно фактичних обставин справи, оскільки обвинувачений та інші учасники судового розгляду правильно розуміють зміст цих обставин, немає сумнівів у добровільності та істинності їх позиції, а також фактичні обставини справи ніким не оспорюються. При цьому судом сторонам було роз'яснено, що в цьому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку. Тому суд обмежив дослідження фактичних обставин справи допитом обвинуваченого ОСОБА_3 та дослідженням таких матеріалів кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого.
При визначенні виду та розміру покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке згідно ст.12 КК України є злочином середньої тяжкості, а також особу обвинуваченого ОСОБА_3 , який раніше судимий, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває. До обставин, що пом'якшують покарання суд відносить щире каяття. До обставин, що обтяжують покарання суд відносить вчинення злочину у стані алкогольного сп'яніння.
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про можливість призначення покарання яке буде необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_3 та попередження ним нових злочинів, без ізоляції його від суспільства, із застосуванням ст.75 КК України.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 370, 374 КПК України, суд, -
ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ст. 345 ч.2 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на два роки.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_3 звільнити від відбування покарання з випробуванням, якщо він протягом дворічного іспитового строку не вчинить нового злочину, покладаючи на нього обов'язки, передбачені ст.76 КК України: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи.
Речовий доказ - компакт-диск з записом нагрудних камер співробітників поліції, що знаходиться в матеріалах кримінального провадження - залишити при матеріалах кримінального провадження.
Вирок суду може бути оскаржений до судової палати з кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з моменту проголошення, а особою, відносно якої винесено обвинувальний вирок, у той же строк з дня вручення копії вироку.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Головуюча: ОСОБА_1