справа № 813/2339/18
12 грудня 2018 року
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Москаля Р.М., за участі секретаря судового засідання Михалюк М.Ю., представника позивача Ворошилової Н.В., представника відповідача Андрушківа С.Є., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Головного управління ДФС у Львівській області до комунального підприємства «Кам'янкаводоканал» про стягнення коштів для погашення податкового боргу,
Головне управління ДФС у Львівській області (далі - ГУ ДФС у Львівській області, позивач) 05.06.2018 звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовною заявою до комунального підприємства «Кам'янкаводоканал» (далі - КП «Кам'янкаводоканал», відповідач) про стягнення до бюджету коштів в сумі 545932,94 грн. з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в органі, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у відповідача є податковий борг по податку на додану вартість. Борг виник у зв'язку із несплатою у встановлені законом строки податкових зобов'язань, визначених контролюючим органом шляхом винесення перелічених в позовній заяві податкових повідомлень-рішень, а також самостійно визначених платником податків шляхом подання податкових декларацій з податку на додану вартість.
Ухвалою від 11.06.2018 суддя відкрив провадження в адміністративній справі за цим позовом та вирішив розглянути таку справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та проведення судового засідання, за наявними матеріалами. Копію ухвали про відкриття провадження у справі надіслано учасникам справи, відповідачу запропоновано у п'ятнадцятиденний строк з дня одержання цієї ухвали подати суду відзив на позовну заяву, в якому вказати про визнання/заперечення позовних вимог. Відповідач подав відзив, вважає позовні вимоги безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню. Для дослідження обставин, викладених учасниками справи в заявах по суті справи, ухвалою від 09.08.2018 суд вирішив розглянути цю справу за правилами загального позовного провадження (а.с. 76-77).
Представник відповідача підтримав доводи відзиву (а.с. 50-53) та просить суд відмовити в задоволенні позову ГУ ДФС у Львівській області в повному обсязі. Пояснив, що відповідач є комунальним підприємством, власником якого є Кам'янка-Бузька міська рада, тому погашення його податкового боргу має здійснюватися за особливою процедурою, передбаченою статтею 96 ПК України. Відповідач також повідомив суд, що 08.09.2017 КП «Кам'янкаводоканал», територіальний орган Казначейства у Львівській області, Департамент фінансів Львівської обласної державної адміністрації та управління фінансів Кам'янка-Бузької районної державної адміністрації уклали договір № 13/23 про організацію взаєморозрахунків на суму 254318,21 грн. Предметом цього договору є організація проведення сторонами взаєморозрахунків за субвенцію з державного бюджету місцевим бюджетом, передбаченою статтею 31 Закону України «Про державний бюджет на 2017 рік» відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 332 від 18.05.2017. Відповідач зазначає, що цим договором сторони дійшли згоди погасити податковий борг КП «Кам'янкаводоканал» в сумі 254318,21 грн. (заборгованість по ПДВ станом на 01.09.2017) за рахунок коштів субвенції з державного бюджету для погашення заборгованості з різниці у тарифах. Стверджує, що уклавши договір про організацію взаєморозрахунків, сторони у такий спосіб змінили порядок проведення розрахунків з податкового боргу на суму 254318,21 грн., який виник через несвоєчасну сплату податку на додану вартість та нарахованих штрафних санкцій. При цьому представник відповідача визнає, що кошти в сумі 254318,21 грн. за цим договором перераховані не були.
Позивач подав відповідь на відзив КП «Кам'янкаводоканал» (а.с. 66-68) на спростування доводів відповідача. Зазначає, що визначені статтею 96 ПК України особливості погашення податкового боргу комунальних підприємств не змінюють послідовності дій по стягненню податкового боргу, визначених статтею 95 ПК України. Наполягає, що лише у випадку вжиття всіх визначених статтею 95 ПК України заходів податковий борг комунального підприємства не буде погашено, то лише після цього контролюючий орган починає застосовувати заходи, передбачені статтею 96 ПК України (погашення податкового боргу комунального підприємства за участі його засновника - місцевої ради). Позивач стверджує, що ГУ ДФС у Львівській області послідовно дотримується реалізації стадій стягнення податкового боргу, визначених статтею 95 ПК України, а саме: надіслало підприємству податкові вимоги, а потім звернулося з позовом про стягнення коштів з його рахунків. Також позивач зазначає, що податковий борг КП «Кам'янкаводоканал» у сумі 545932,94 грн., з приводу якого заявлено позовні вимоги, не погашено; податковий борг в сумі 254318,21 грн., зазначений у договорі № 13/23 від 08.09.2017, входить до позовних вимог, оскільки субвенції для його виконання не було виділено, а в новому бюджетному році фінансування цієї суми шляхом виділення субвенцій не передбачено.
Для повного та всебічного з'ясування всіх обставин справи ухвалою від 03.10.2018 суд витребував від Головного управління державної казначейської служби України у Львівській області належні відомості щодо стану виконання умов договору № 13/23 від 08.09.2017. ГУ ДКС України у Львівській області повідомило суд (а.с.107), що станом на 01.01.2018 асигнувань з загального фонду державного бюджету Львівській області на реалізацію цього договору не виділялося, тому кошти на його виконання не перераховувалися; в 2018 році цей договір є недійсним.
Суд заслухав представників сторін, з'ясував зміст позовних вимог та відзиву на позов, дослідив долучені до матеріалів справи письмові докази, оцінив їх в сукупності та встановив такі фактичні обставини справи та відповідні правовідносини:
Комунальне підприємство «Кам'янкаводоканал» Кам'янка-Бузької міської ради (ідентифікаційний код 20794427) зареєстроване як суб'єкт господарювання 25.01.1994, є правонаступником ДКП «Кам'янка-Бузьке водопровідно-каналізаційне господарство» (а.с. 10-11, 45-46, 58, 97-105, 115-122).
КП «Кам'янкаводоканал» має відкриті рахунки в банківських установах (а.с.12).
Податковий борг КП «Кам'янкаводоканал» з податку на додану вартість, з приводу якого заявлено цей позов, становить 545932,94 грн. та виник внаслідок несплати узгоджених грошових зобов'язань, які: - визначив контролюючий орган у податкових повідомленнях-рішеннях: № 0137221271 від 24.10.2017 на суму 280,00 грн., № 0054271271 від 25.07.2017 року на суму 20384,02 грн.; № 0004771271 від 21.06.2017 на суму 12800,00 грн.; № 0014161271 від 03.07.2017 року на суму 14,53 грн. (а.с. 16,19,22,25), а також відповідно до поданих податкових декларацій з податку на додану вартість: від 17.02.2017 в сумі 9995 грн.; від 17.03.2017 в сумі 50000,00 грн.; від 19.04.2017 в сумі 54707,00 грн.; від 20.06.2017 в сумі 14892,00 грн.; від 18.07.2017 в сумі 26422,00 грн.; від 17.08.2017 в сумі 66254,00 грн.; від 18.09.2017 в сумі 38365,00 грн.; від 19.10.2017 року в сумі 66557,00 грн.; від 17.11.2017 в сумі 58777,00 грн.; від 20.12.2017 на суму 40403 грн.; від 17.01.2018 року в сумі 87874,00 грн. (а.с. 26-36).
Відповідно до довідки ГУ ДФС у Львівській області від 26.03.2018 № 11153/10/13-01-17-09 станом на 21.03.2018 року податковий борг відповідача по податку на додану вартість становить 545932,94 грн. (а.с. 8). Стан розрахунків відповідача з бюджетом відображено в інтегрованій картці платників податків (а.с.37-42). Сторони визнають, що станом на дату розгляду справи цей податковий борг не погашений. Контролюючий орган ще у 2001 надсилав підприємству податкові вимоги: першу податкову вимогу від 11.10.2001 № 1/21, другу податкову вимогу від 26.11.2001 № 2/178 (а.с. 13). Підприємство з того часу постійно має заборгованість перед бюджетом, податковий борг з 2001 року не переривався (а.с.112, 114).
Вирішуючи спір, суд застосовує такі норми права:
Відповідно до пункту 15.1. статті 15 Податкового кодексу України (далі - ПК України) платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.
Платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи (п. 16.1.4. статті 16 ПК України).
Відповідно до пункту 14.1.175 статті 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
Відповідно до пункту 54.1 статті 54 ПК України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.
Платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом (пункт 57.1 статті 57 ПК України). Не підлягає оскарженню грошове зобов'язання, самостійно визначене платником податків (пункт 56.11 ст.56 ПК України).
Згідно з пунктом 87.1. статті 87 ПК України джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.
У разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу (пункт 57.3. статті 57 ПК України).
Згідно з пунктами 59.1, 59.5 статті 59 ПК України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. У разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
Відповідно до підпункту 14.1.137 п. 14.1 статті 14 ПК України орган стягнення - державний орган, уповноважений здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу в межах повноважень, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.
Згідно з пункту 41.2 статті 41 ПК України органами стягнення є виключно контролюючі органи, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці у межах своїх повноважень. Стягнення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску за виконавчими написами нотаріусів не дозволяється.
Контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини (підпункт 20.1.34 пункту 20.1. статті 20 ПК України).
Згідно з пунктом 95.1 статті 95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги (пункт 95.2. статті 95 ПК України).
Згідно з пунктом 95.3 статті 95 ПК України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.
Контролюючий орган звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі. Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття контролюючим органом рішення про погашення усієї суми податкового боргу.
Відповідно до пункту 96.1. статті 96 ПК України у разі, якщо сума коштів, отримана від продажу внесеного в податкову заставу майна комунального підприємства, не покриває суму його податкового боргу і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням публічних торгів, або у разі відсутності у такого боржника власного майна, що відповідно до законодавства України може бути внесено в податкову заставу та відчужено, контролюючий орган зобов'язаний звернутися до органу місцевого самоврядування чи органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить майно такого платника податків, з поданням щодо прийняття рішення про:
- виділення коштів місцевого бюджету на сплату податкового боргу такого платника податків. Рішення про фінансування таких витрат розглядається на найближчій сесії відповідної ради;
- затвердження плану досудової санації такого платника податків, який передбачає погашення його податкового боргу;
- ліквідацію такого платника податків та призначення ліквідаційної комісії;
- прийняття сесією відповідної ради рішення щодо порушення справи про банкрутство платника податків.
Згідно з пунктом 96.3 статті 96 ПК України відповідь щодо прийняття одного із зазначених у пунктах 96.1 та 96.2 цієї статті рішень надсилається контролюючому органу протягом 30 календарних днів з дня направлення звернення. У разі неотримання зазначеної відповіді у визначений цим пунктом строк або отримання відповіді про відмову у задоволенні його вимог контролюючий орган зобов'язаний звернутися до суду із позовною заявою про звернення стягнення податкового боргу на кошти державного органу чи органу місцевого самоврядування, в управлінні якого перебуває таке державне (комунальне) підприємство або його майно.
При прийнятті рішення суд керується такими мотивами:
КП «Кам'янкаводоканал» визнає, що тривалий час (принаймні з 2001 року) має заборгованість по податках і зборах, яка з того часу не переривалася. На виконання вимог закону контролюючий орган надіслав платнику податків податкові вимоги: перша податкова вимога від 11.10.2001 № 1/21, друга податкова вимога від 26.11.2001 № 2/178. Оскільки податковий борг підприємства з того часу не переривався, контролюючий орган з огляду на положення пункту 59.5 статті 59 ПК України не надсилав платнику податків нові податкові вимоги. Розмір податкового боргу з податку на додану вартість в сумі 545932,94 грн. підтверджується долученими до матеріалів справи письмовими доказами. Відповідач не заперечує наявності податкового боргу в сумі 545932,94 грн., проте заперечує проти стягнення коштів з його банківських рахунків для погашення цього боргу, оскільки: - контролюючий орган повинен застосовувати передбачені статтею 96 (а не 95) ПК України механізми стягнення боргу; - договір № 13/23 від 08.09.2017 передбачає погашення частини податкового боргу за рахунок субвенцій з державного бюджету.
Оцінюючи доводи відповідача щодо необхідності застосування до процедури стягнення з комунального підприємства податкового боргу положень статті 96 ПК України та незастосовність статті 95 ПК України суд керується такими міркуваннями:
Відповідно до частини п'ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Верховний Суд в постанові від 28.02.2018 року у справі № 813/2851/17 висловив таку правову позицію щодо цього питання:
«згідно з пунктом 95.1 статті 95 ПК України орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Для цього орган державної податкової служби звертається в порядку пункту 95.3 статті 95 ПК України до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі. Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття органом державної податкової служби рішення про погашення усієї суми податкового боргу. Системний аналіз зазначених норм дає підстави для висновку про те, що податковим законодавством встановлено особливий порядок погашення заборгованості платників податків (у тому числі комунальних підприємств) перед бюджетами та визначено перелік заходів, які повинен здійснити контролюючий орган у певній послідовності для примусового стягнення податкового боргу, а саме: звернутись до суду з вимогою про стягнення коштів з рахунків у банку; отримати судовий дозвіл на погашення усієї суми боргу за рахунок майна; провести торги з продажу майна, внесеного в податкову заставу. Якщо усі перелічені заходи не мали результатом погашення податкового боргу комунального підприємства, то податковий орган вчиняє дії, передбачені статтею 96 ПК України, для залучення коштів (майна) органу місцевого самоврядування, в управлінні якого перебуває таке підприємство, для погашення податкового боргу останнього». При цьому Верховний Суд вказав, що особливості погашення податкового боргу комунальних підприємств не змінюють послідовність реалізації стадій стягнення податкового боргу, визначених статтею 95 ПК України.
Отже, передбачені статтею 96 особливі механізми стягнення податкового боргу з комунального підприємства починають застосовуватися у випадку, коли контролюючий орган послідовно застосував усі передбачені статтею 95 ПК України заходи (скерування податкової вимоги, стягнення коштів для погашення податкового боргу, отримання дозволу на реалізацію активів боржника, продаж майна підприємства, що перебуває у податковій заставі) і ці заходи не призвели до погашення податкового боргу.
Звернення ГУ ДФС у Львівській області до суду з цим позовом про стягнення з банківських рахунків комунального підприємства «Камянкаводоканал» коштів свідчить про належну реалізацію контролюючим органом передбачених статтею 95 ПК України механізмів погашення податкового боргу. У випадку відсутності/недостатності коштів на банківських рахунках платника податків контролюючий орган повинен буде отримати дозвіл суду на продаж майна боржника, що перебуває у податковій заставі. І лише у випадку недостатності коштів (на рахунках платника податків та від реалізації його майна, що перебуває у податковій заставі) для погашення усієї суми податкового боргу контролюючий орган матиме підстави застосовувати передбачені статтею 96 ПК України особливі механізми погашення податкового боргу комунального підприємства. Тому доводи відповідача в цій частині ґрунтуються на помилковому тлумаченні норм ст.ст. 95, 96 ПК України та не є підставою для відхилення позовних вимог.
Оцінюючи доводи відповідача щодо договору № 13/23 від 08.09.2017 про організацію взаєморозрахунків на суму 254318,21 грн. суд зауважує таке. Позивач не є його стороною, а за своєю правовою природою цей договір не є договором про розстрочення/відстрочення податкового боргу платника податків в порядку статті 100 ПК України, а тому не змінює строків сплати податкового боргу. В свою чергу ГУДКЗ України у Львівській області повідомило суд про відсутність асигнувань із загального фонду державного бюджету 2017 році на реалізацію цього договору та його недійсність у 2018 році.
З огляду на встановлені фактичні обставини та оцінку аргументів сторін, враховуючи, що податковий борг КП «Камянкаводоканал» не погашено, суд вважає позовні вимоги Головного управління ДФС у Львівській області обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.
Відповідно до приписів статті 139 КАС України при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз. Оскільки позивач не надав доказів понесення таких судових витрат, суд не має підстав вирішувати питання про їх розподіл.
Керуючись ст.ст. 19-20, 22, 25-26, 90, 139, 241-246, 250, 251, 255, 295, пп. 15.5 п.15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України, суд -
задовольнити адміністративний позов повністю.
Стягнути з рахунків комунального підприємства "Кам'янкаводоканал" (80400, Львівська область, Кам'янка-Бузький район, м. Кам'янка-Бузька, вул. Героїв Небесної Сотні, буд. 12А, ідентифікаційний код 20794427) у банках, обслуговуючих такого платника та з рахунків цього платника податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в органі, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, до відповідного бюджету кошти на погашення податкового боргу у загальній сумі 545932 (п'ятсот сорок п'ять тисяч дев'ятсот тридцять дві) гривні 94 коп.
Судові витрати розподілу не підлягають.
Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом тридцяти днів з дня складення його повного тексту. Апеляційна скарга подається до суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який постановив рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 17.12.2018.
Суддя Москаль Р.М.