Україна
Донецький окружний адміністративний суд
10 грудня 2018 р. Справа№200/11962/18-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Суддя Донецького окружного адміністративного суду Буряк І.В., розглянувши в порядку письмового провадження (за правилами спрощеного позовного провадження) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Добропільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії, -
05 листопада 2018 року до Донецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Добропільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області в якому позивач просить: визнати неправомірними дії (бездіяльність) Добропільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо невиплати пенсії за період з 01.05.2018 року по 30.09.2018 року; зобов'язати відповідача виплатити позивачу нараховану та невиплачену пенсію (заборгованість) за період з 01.05.2018 року по 30.09.2018 року у сумі 8221,65 грн.; допустити негайне виконання рішення суду в частині присудження виплати пенсії у межах стягнення за один місяць.
Позивач у позові зазначила, що вона є пенсіонером та особою, переміщеною з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, перебуває на обліку відповідача. З травня 2018 року позивачу припинено виплату пенсії, з 01.08.2018 пенсійні виплати поновлено. На звернення до відповідача за роз'ясненням з приводу не виплаченої заборгованості, останній листом повідомив, що виплата заборгованості здійснюється на умовах окремого порядку визначеного Кабінетом Міністрів України, при цьому посилався на Постанову КМУ №365 від 08.06.2016 року. Вважає дії відповідача неправомірними та такими що порушують конституційні гарантії права на соціальний захист.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 09 листопада 2018 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи визначено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи та проведення судового засідання.
Згідно з нормами статті 258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Сторони про відкриття провадження у справі були повідомлені судом належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення.
Відповідачем у встановлений судом строк надано відзив на позовну заяву, відповідно до якого, останній просив суд відмовити у задоволенні вимог позовної заяви. В обґрунтування відзиву відповідач посилається на те, що виплата пенсії позивачу припинялась двічі, а саме з 01.05.2018 року та з 01.08.2018 року, згідно інформації від інтегрованої межвідомчої інформаційно-телекомунікаційної сиситеми "Аркан". На підставі листа управління соціального захисту населення Добропільської міської ради №13681/04 від 31.08.2018 року про проведення соціальних виплат, виплату пенсії поновлено з 01.10.2018 року.
Крім цього, стосовно нарахування та виплати заборгованості з 01.05.2018 року по 30.09.2018 року, відповідачем зазначено, що Постановою КМУ від 25.04.2018 року №335 внесені зміни до Постанови КМУ від 08.06.2018 року №365 «Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам», а саме: суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі що здійснює соціальні виплати та виплачуються на умовах окремого порядку визначеного КМУ, та зазначають на теперішній час Кабінетом Міністрів України не прийнято окремий порядок виплати заборгованості з соціальних виплат, а отже відсутній правовий механізм здійснення таких виплат.
За приписами частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
До відзиву на позовну заяву відповідачем надано клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Розглянувши останнє суд зазначає наступне. В силу приписів статті 12 КАС України визначено, що адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного).
Відповідно до положень ч. 2 ст. 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
Згідно з ч. 3 ст. 257 КАС України при вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: значення справи для сторін; обраний позивачем спосіб захисту; категорію та складність справи; обсяг та характер доказів у справі; кількість сторін та інших учасників справи; чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; думку сторін щодо необхідності щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
В клопотанні відповідача не наведені конкретні обставини, що ускладнюють розгляд справи в порядку спрощеного провадження. Крім того, відповідачем надано відзив на позовну заяву та матеріали пенсійної справи позивача. Ознайомившись із матеріалами справи, враховуючи категорію справи та характер спірних правовідносин, обсяг та характер доказів у справі, суд дійшов висновку про відсутність підстав для розгляду справи за правилами загального позовного провадження.
Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд встановив наступне.
Позивач є отримувачем пенсії та перебуває на обліку відповідача.
В обґрунтування позовних вимог позивачем надано суду копії документів за наступним переліком: паспорта громадянина України НОМЕР_3 довідки про присвоєння ідентифікаційного номера НОМЕР_1; пенсійного посвідчення НОМЕР_2 довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 08.09.2017 року за НОМЕР_4
За результатами розгляду матеріалів наданих сторонами у справі, судом встановлено, що виплата пенсії позивачу призупинялась на підставі інформації інформації від інтегрованої міжвідомчої інформаційно-телекомунікаційної системи «Аркан», тобто з підстав не передбачених Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". З жовтня 2018 року пенсійні виплати поновлено, проте заборгованість, яка виникла з 01.05.2018 року по 30.09.2018 року у розмірі 8221,65 грн. позивачу не виплачена.
Факт щодо наявності заборгованості з пенсійних виплат позивачу, яка виникла за період часу з 01.05.2018 року по 30.09.2018 року у розмірі 8221,65 грн. відповідачем не заперечується, крім того надано довідку відповідно до якої розмір заборгованості підтверджено.
Із встановлених обставин вбачається, що між позивачем та відповідачем, як фізичною особою та суб'єктом владних повноважень, виник публічно-правовий спір у сфері соціального захисту, з приводу правомірності невиплати виплати такого виду страхової виплати, як пенсія.
За результатами розгляду матеріалів наданих сторонами у справі, судом встановлено, що позивачу призупинено виплату пенсії з підстав не передбачених Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
При вирішенні спору по суті судом прийнято до уваги приписи Конституції України (ст.ст.3, 19, 46), Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (ст.ст.5, 49), Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" (ст.ст.1, 4, 7, 12), постанови Кабінету Міністрів України "Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам" від 05.11.2014 за №637 (п.1), "Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи", затвердженого 01.10.2014 постановою Кабінету Міністрів України №509 (п.1, п.7-1), та інших норм права у редакціях на час виникнення спірних правовідносин.
Матеріалами справи підтверджується, що позивач є внутрішньо переміщеною особою.
Відповідачем не надано до суду доказів наявності обставин передбачених ст.49 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" для припинення виплати позивачу пенсії та відповідного рішення територіального органу Пенсійного фонду України або рішення суду.
Звідси, суд вважає, що відповідачем припинено виплату пенсії позивачу у порушення вимог ст.49 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
При цьому, суд зазначає, що застосування норм Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" до спірних правовідносин є пріоритетним, а тому доводи щодо необхідності застосування норм постанов Кабінету Міністрів України є безпідставними.
Також, не відповідають вимогам чинного законодавства посилання на відсутність порядку виплати заборгованості з нарахованої пенсії, що суперечить статті 46 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Суд зазначає, що постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 № 335 внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 № 365 "Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам", а саме, пункти 15 і 18 доповнені реченням такого змісту: "Суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України", враховуючи наведене позивачу не сплачено заборгованості за минулий період.
Суд вважає таку позицію неприйнятною, виходячи з наступного.
Так, за змістом конституційних норм (ст.ст.113,116,117 Конституції України), Кабінет Міністрів України не наділений правом вирішувати питання, які належать до виключної компетенції Верховної Ради України, так само як і приймати правові акти, які підміняють або суперечать законам України.
Конституційний Суд України у своїх рішеннях № 20-рп/2011 від 26 грудня 2011 року та № 2-рп-99 від 02 березня 1999 року висловив позицію, згідно з якою Кабінет Міністрів України є органом, який забезпечує проведення державної політики у соціальній сфері, повноважний вживати заходів щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина та проводити політику у сфері соціального захисту.
Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема, форми і види пенсійного забезпечення, захисту, форми і види пенсійного забезпечення.
Особливу увагу варто звернути на те, що у преамбулі до Закону № 1058-IV зазначено, що зміна умов і норм загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.
Конституційне поняття "Закон України", на відміну від поняття "законодавство України", не підлягає розширеному тлумаченню, це - нормативно-правовий акт, прийнятий Верховною Радою України в межах повноважень. Зміни до закону вносяться за відповідно встановленою процедурою Верховною Радою України шляхом прийняття закону про внесення змін. Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України є підзаконними, а тому не можуть обмежувати права громадян, які встановлено законами.
Судом встановлено, що жодних змін у вказаний Закон з приводу особливостей виплати заборгованості пенсіонерам, які є внутрішньо переміщеними особами, Верховною Радою не приймались.
З урахуванням з'ясованих обставин, досліджених матеріалів справи суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача щодо визнання неправомірними дій відповідача та зобов'язання виплати заборгованість підлягають задоволенню. Доводи викладені відповідачем у відзиві на позовну заяву не приймаються судом до уваги виходячи з вище зазначеного.
Крім того, суд зазначає, що аналогічні висновки щодо застосування норм права викладені в постанові Верховного Суду від 03 травня 2018 року у справі № 805/402/18 (провадження №Пз/9901/20/18), які відповідно до ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України мають бути враховані судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.
Окрім того, суд вважає за необхідне зазначити, що згідно з вимогами статті 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, чи є підстави допустити негайне виконання рішення.
Нормами статті 371 КАС України передбачено, що негайно виконуються рішення, зокрема, про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.
Таким чином, рішення суду щодо зобов'язання відповідача поновити нарахування і виплату пенсії позивачу та виплатити заборгованість за період 01.05.2018 року по 30.09.2018 року підлягає негайному виконанню у межах суми стягнення за один місяць.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 09 листопада 2018 року суд відстрочив позивачеві сплату судового збору у розмірі 704,80 грн. до ухвалення судового рішення .
Нормами частини другої статті 133 КАС України встановлено, якщо у строк, встановлений судом, судові витрати не будуть оплачені, позовна заява залишається без розгляду або витрати розподіляються між сторонами відповідно до судового рішення у справі, якщо сплату судових витрат розстрочено або відстрочено до ухвалення судового рішення у справі.
Згідно з положеннями частини першої статті 139 КАС при задоволені позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрат, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, судовий збір у розмірі 704,80 грн. підлягає стягненню на користь держави за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст. ст. 139, 244-250, 255, 262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) до Добропільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (85000, Донецька область, м. Добропілля, вул. Незалежності, 28А, ЄДРПОУ 37755477) про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати неправомірними дії Добропільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо невиплати пенсії за період з 01.05.2018 року по 30.09.2018 року.
Зобов'язати відповідача виплатити позивачу нараховану та невиплачену пенсію (заборгованість) за період з 01.05.2018 року по 30.09.2018 року у сумі 8221,65 грн.
Допустити негайне виконання рішення суду в частині присудження виплати пенсії у межах стягнення за один місяць.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Добропільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (85000, Донецька область, м. Добропілля, вул. Незалежності, 28А, ЄДРПОУ 37755477) на користь Державного бюджету України (Державна судова адміністрація України) судовий збір у розмірі 704 (сімсот чотири) грн. 80 коп.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили у строк та порядок визначений ст.255 КАС України.
Рішення суду першої інстанції оскаржується у строк та порядок встановлений ст.ст.292, 295, 297 КАС України.
Повний текст судового рішення складено 10 грудня 2018 року.
Суддя Буряк І. В.