Справа № 192/2234/18
Провадження № 1-в/201/415/2018
17 грудня 2018 року Жовтневий районний суд
м. Дніпропетровська
у складі: головуючого-судді - ОСОБА_1
з секретарем - ОСОБА_2
за участю: прокурора - ОСОБА_3
засудженого - ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі в режимі відеоконференції клопотання про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, засудженого вироком Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу від 19 серпня 2015 року за ч. 2 ст. 186 КК України, із застосуванням ст. 71 КК України, за сукупністю вироків до остаточного покарання у виді чотирьох років та шести місяців позбавлення волі, якому, на підставі ч. 5 ст. 72 КК України, зараховано строк попереднього ув'язнення з 29 липня 2015 року по 21 вересня 2015 року із розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі, -
До Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська надійшло клопотання засудженого ОСОБА_4 , який відбуває покарання в Державній установі «Солонянська виправна колонія (№ 21)» МЮУ, про його умовно-дострокове звільнення від відбування покарання за вироком Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу від 19 серпня 2015 року, по якому засуджений на даний час вже відбув 3/4 частини строку покарання.
Засуджений ОСОБА_4 просив суд задовольнити клопотання про його умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, оскільки він вже відбув три чверті строку покарання, однак адміністрація виправної колонії відмовляє йому у цьому, а тому він був вимушений звернутись з власним клопотанням до суду.
Прокурор у судовому засіданні заперечувала щодо задоволення клопотання засудженого ОСОБА_4 про його умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, пославшись на необґрунтованість такого клопотання з огляду на те, що засуджений не довів свого виправлення сумлінною поведінкою і ставленням до праці, а отже не зробив для себе належних висновків від своєї протиправної поведінки.
Представник виправної колонії у судове засідання не з'явився, надіслав на адресу суду заяву, в якій просив проводити розгляд справи без його участі, клопотання засудженого не підтримав.
Вислухавши думки учасників судового провадження, а також дослідивши матеріали подання, суд приходить до таких правових висновків.
Відповідно до ст. 81 КК України до осіб, які відбувають покарання, може бути застосоване умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення, тобто умовно-дострокове звільнення від відбування покарання можливе лише після повного та всебічного вивчення даних про особу засудженого. При цьому суд ретельно з'ясовує ставлення засудженого до вчиненого злочину, праці та навчання, додержання ним вимог режиму, участь у самодіяльних організаціях засудженого, а також його наміри щодо прилучення до суспільно-корисної праці.
Як зазначено у довідці по особовій справі засудженого ОСОБА_4 , останній почав відбувати покарання з моменту його попереднього ув'язнення - 29 липня 2015 року та на даний час дійсно відбув 3/4 частини строку покарання.
При цьому, згідно характеристики на засудженого, ОСОБА_4 : за період перебування у слідчому ізоляторі характеризувався задовільно, порушень режиму утримання не допускав, заохочень або стягнень не мав; за період перебування у виправній колонії характеризується позитивно, на виробництві установи не працевлаштований за власним бажанням, порушень установленого порядку відбування покарання не допускає, має три заохочення, стягнень не має, бере участь в організації виховних заходів та реалізації програм диференційованого виховного впливу, а також у роботі самодіяльних організацій.
Визначаючи ступінь поведінки засудженого за весь період відбування покарання, суд виходить з такого.
Сумлінна поведінка полягає у зразковому дотриманні вимог режиму, правил внутрішнього розпорядку, беззаперечному виконанні законних вказівок і розпоряджень адміністрації органів кримінально-виконавчої системи, участі у самодіяльних організаціях засуджених, відсутності порушень дисципліни, товариському ставленні до інших засуджених.
В даному випадку, посилання ОСОБА_4 на відсутність у нього порушень режиму утримання під час перебування в колонії, судом враховано, але слід зазначити, що згідно п. 1 ч. 1 ст. 9 КВК України, неухильне додержання правил поведінки, які передбачені для засуджених, є обов'язком засудженого, і виконання даних обов'язків є лише одним з критеріїв, зазначених вище, які в своїй сукупності дають підстави вважати, що засуджений довів своє виправлення.
Разом з тим, згідно ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару та виправлення засуджених, а також і запобігання вчиненню ними нових злочинів. Однак враховуючи, що ОСОБА_4 раніше був неоднократно засуджений за вчинення умисних корисливих злочинів та вчиняв суспільно-небезпечні діяння повторно, в тому числі останнє в період невідбутої частини покарання за попереднім вироком після умовно-дострокового звільнення, слід вважати, що досягнення вказаних цілей у даному випадку неможливе до закінчення призначеного судом строку покарання, оскільки за основу визначення мінімально необхідної частини строку, після відбуття якої можливе застосування умовно-дострокового звільнення від відбування покарання, покладено тяжкість вчиненого злочину, форма вини, наявність пом'якшуючих та обтяжуючих покарання обставин, повторність злочинів, вид покарання, яке відбуває засуджений, а також той факт, що особа раніше звільнялась умовно-достроково від відбування покарання.
Таким чином, після повного та всебічного вивчення даних про особу засудженого, суд приходить до висновку про неможливість умовно-дострокового звільнення останнього від відбування покарання, оскільки своє виправлення ОСОБА_4 не довів сумлінною поведінкою і ставленням до праці, засуджений попередньо вже звільнявся умовно-достроково, проте належних для себе висновків не зробив та вчиняв нові умисні злочини, а отже, така поведінка засудженого, на думку суду, свідчить про відсутність належних висновків у останнього щодо своєї поведінки для його умовно-дострокового звільнення від відбування покарання, при цьому лише сам факт того, що останній фактично відбув 3/4 призначеного покарання не може свідчити про його виправлення та наявність підстав для умовно-дострокового звільнення.
На підставі викладеного та керуючись, ст. 81 КК України, ст.ст. 537-539 КПК України, суд, -
У задоволенні клопотання про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за вироком Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу від 19 серпня 2015 року - відмовити.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Дніпровського апеляційного суду через Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська протягом семи днів з дня проголошення ухвали суду, а засудженим у той же строк з моменту вручення її копії.
Головуючий-суддя: ОСОБА_1