копія
12 грудня 2018 року Справа № 160/7698/18
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Віхрової В.С.
при секретарі Драготі С.А.
за участю:
представника позивача ОСОБА_1
представника відповідачів Коваленко Д.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_3 до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов'язати вчинити певні дії, -
12.10.2018 р. ОСОБА_3 (надалі - позивач) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області (надалі - відповідач), в якій позивач просить визнати протиправними дії податкового керуючого Головного управління ДФС у Дніпропетровській області щодо складання акту опису майна №22 від 14.06.2018 р. та зобов'язати Головне управління ДФС у Дніпропетровській області звільнити з-під застави рухоме майно, яке зазначено в акті описі майна №22 від 14.06.2018 р.
За результатами автоматизованого розподілу справ між суддями Дніпропетровського окружного адміністративного суду справа 160/7698/18 передана судді Віхровій В.С.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що ним 26.06.2018 р. поштою було отримано акт опису майна у заставу №22 від 14.06.2018 р. та витяг про реєстрацію в державному реєстрі рухомого майна №56080543 від 20.06.2018 р. Вказаний акт був складений без його участі, про опис майна йому не повідомили, не запропонували підписати акт, не були залучені поняті для здійснення опису майна. Про акт опису дізнався отримавши поштове відправлення. Всупереч п.89.3 ст.89 Податкового кодексу України рішення про опис майна від 19.02.2016 р. №47 надано не було. В акті опису не визначено балансову вартість майна, опис майна вчинений на все належне позивачу майно, що є порушенням п.89.2 ст.89 Податкового кодексу України та п.6 розділу ІІ Порядку застосування податкової застави контролюючими органами, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 16.06.2017 р. №586.
Згідно з ч. 2 ст. 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 261 КАС України відзив подається протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення відповідачу ухвали про відкриття провадження у справі. Позивач має право подати до суду відповідь на відзив, а відповідач - заперечення протягом строків, встановлених судом в ухвалі про відкриття провадження у справі.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 262 КАС України розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи за правилами загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.10.2018 р. відкрито спрощене провадження з викликом сторін у судове засідання на 05.11.2018 р. о 11:40 год.
Згідно протоколу судового засідання від 05.11.2018 р., розгляд справи було відкладено до 10:20 год. 23.11.2018 р. для надання відзиву на позовну заяву.
У судове засідання 23.11.2018 р. прибули уповноважені представники сторін. Представником відповідача надано відзив на позовну заяву, згідно якого повідомляє про, що наведені позивачем підстави в обґрунтування позову не знаходять свого підтвердження, у зв'язку із чим позовна заява задоволенню не підлягає. У зв'язку із необхідністю надання відповіді на відзив на позовну заяву, у судовому засіданні оголошено перерву до 11:20 год. 03.12.2018 р.
Згідно протоколу судового засідання 03.12.2018 р., представник позивача у судове засідання не з'явився, надав клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із участю представника у іншому судовому засіданні. Для повторного виклику представника позивача розгляд справи відкладено до 11:20 год. 12.12.2018 р.
У судове засідання 12.12.2018 р. прибули уповноважені представники сторін.
Представник позивача просив позовну заяву задовольнити. Надав відповідь на відзив на позовну заяву, згідно якого позовні вимоги підтримує.
Представник відповідача проти заявлених позовних вимог заперечував з підстав, викладених у відзиві. У задоволенні позову просив відмовити.
Повно та всебічно дослідивши матеріали справи, оцінивши докази наявні у суду, заслухавши пояснення сторін, суд, встановив наступні обставини та відповідні ним правовідносини.
Відповідно до статті 1 Податкового кодексу України Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Згідно п.14.1.175 ст.14 Податкового кодексу України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
Відповідно до п.14.1.39 ст.14 Податкового кодексу України грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Згідно із положеннями п. 14.1.153 статті 14 Податкового кодексу України податкова вимога - письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу.
Відповідно до приписів ст.ст. 48, 49, 50, 54, 58, 86, 113 Податкового кодексу України грошове зобов'язання визначається платником податків самостійно у документах обов'язкової податкової звітності, або визначається контролюючим органом у спосіб винесення податкових повідомлень рішень.
В силу пункту 95.1 статті 95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
Крім того, за змістом статті 88 ПК України майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу. Право податкової застави виникає, зокрема, у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку. При цьому право податкової застави не потребує письмового оформлення.
Згідно з пунктом 89.3 ПК України майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису. До акта опису включається ліквідне майно, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу. Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, яке пред'являється платнику податків, що має податковий борг.
Згідно даних інтегрованих карток за позивачем рахується податковий борг на загальну суму у розмірі 166286,67 грн.
Податковий борг утворився в результаті несплати узгодженої суми податковий зобов'язань по орендній платі з фізичних осіб,
Відповідно до пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України (далі ПК України), у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Суд зазначає, що з огляду на положення Податкового кодексу України, прийняття рішення про опис майна в податкову заставу та направлення податкової вимоги є складовими процедури примусового стягнення податкового боргу.
У відповідності до вимог наведеного вище п.59.1 ст. 59 Податкового кодексу України, податковим органом було сформовано податкову вимогу про сплату боргу у розмірі станом на 15.02.2016 р. №383-23 від 16.02.2016 р., яка була надіслана рекомендованим поштовим відправленням на адресу позивача та отримано ним 01.03.2016 р., що підтверджується відміткою на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення, наявного в матеріалах справи.
Крім того, матеріалами справи підтверджено, що одночасно з вимогою про сплату боргу №383-23 від 16.02.2016 р. позивачу були надіслані Рішення про опис майна у податкову заставу №47 від 19.02.2016 р. та лист про визначення майна для реєстрації податкової застави №3153/10/04-03-17-01-08 від 22.02.2016 р.
В листі про визначення майна для реєстрації податкової застави №3153/10/04-03-17-01-08 від 22.02.2016 р. відповідач зазначив про вчинення заходів для погашення податкового боргу, роз'яснені норми Податкового кодексу України, в тому числі про обов'язок забезпечити доступ податковому керуючому для здійснення опису майна у податкову заставу та наслідки невиконання такого обов'язку.
Таким чином, судом встановлено, що позивачу було відомо про існування заборгованості та він був повідомлений у встановленому законодавством порядку про вчинення податковим органом дій щодо стягнення податкового боргу.
При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що докази вчинення будь-яких дій, направлених на погашення позивачем заборгованості, відсутні.
14.06.2018 р. на підставі Рішення про опис майна у податкову заставу №47 від 19.02.2016 р. податковим керуючим ГУ ДФС України у Дніпропетровській області проведено опис майна ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1) відповідно до даних Територіального сервісного центру №1244 Регіонального сервісного центру МВС у Дніпропетровській області від 13.06.2018 р., про що складено акт опису майна №22 від 14.06.2018 р.
Акт опису майна №22 від 14.06.2018 р. було направлено на адресу позивача рекомендованим поштовим відправленням та отримано останнім 26.06.2018 р., про що вказано самим позивачем.
Відповідно до абз. 1 п. 89.2 ст. 89 Податкового кодексу України з урахуванням положень цієї статті право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому.
Суд звертає увагу, що в рамках розгляду даної справи наявність податкового боргу позивачем не оскаржується.
Механізм застосування податкової застави контролюючими органами на час виникнення податкового боргу, надіслання вимоги та визначення майна у податкову заставу був визначений Порядком застосування податкової застави органами доходів і зборів, затвердженого Наказом Міністерства доходів і зборів України 10.10.2013 р. №572, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 31.10.2013 р. №1841/24373 (втрата чинності 04.08.2017 р.).
На час складання та направлення акту опису майна №22 від 14.06.2018 р. такий механізм регламентовано Порядком застосування податкової застави контролюючими органами, затвердженим Наказом Міністерства фінансів України від 16.06.2017 р. №586 (надалі - Порядок №586).
Згідно п. 5 Порядку №586 право податкової застави виникає згідно з Кодексом та не потребує письмового оформлення.
Відповідно до п. 7 Порядку №586 право податкової застави виникає: у разі несплати у строки, встановлені Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку; у разі несплати у строки, встановлені Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу; у випадку, визначеному в пункті 100.11 статті 100 глави 9 розділу II цього Кодексу, - з дня укладання договору про розстрочення, відстрочення грошових зобов'язань.
День виникнення права податкової застави визначається на підставі даних інформаційно-телекомунікаційних систем контролюючих органів відповідно до законодавства (п. 8 Порядку №586).
У відповідності до п. 9 Порядку №586 право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 статті 89 глави 9 розділу II Кодексу, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому.
У разі якщо балансова вартість майна, на яке поширюється податкова застава, є меншою, ніж сума податкового боргу платника податків, право податкової застави поширюється на таке майно.
Згідно п.12 Порядку №586 повідомлення про виникнення у платника податків, що має податковий борг, права податкової застави міститься у податковій вимозі, яка надсилається відповідно до вимог статті 59 глави 4 розділу II Кодексу.
Вимоги ст. 59 Податкового кодексу України вказують, що у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків.
Податкова вимога не надсилається (не вручається), якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У разі збільшення загальної суми податкового боргу до розміру, що перевищує шістдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, контролюючий орган надсилає (вручає) податкову вимогу такому платнику податків (п.59.1 ст.59).
Податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання.
Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов'язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов'язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу (п. 59.3 ст.59).
Податкова вимога надсилається (вручається) також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення (59.4 ст.59).
У разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.
У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається) (п.59.5 ст.59).
Порядок надсилання податкового повідомлення-рішення фізичній особі визначено п.58.3 ст. 58 Податкового кодексу України.
Податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її представникові, надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення або у порядку, визначеному пунктом 42.4 статті 42 цього Кодексу. У такому самому порядку надсилаються податкові вимоги та рішення про результати розгляду скарг.
У разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.
У разі якщо вручити податкове повідомлення - рішення неможливо через помилку, допущену контролюючим органом, податкове повідомлення - рішення вважається таким, що не вручено платнику податків.
Відповідно до п.п. 42.1, 42.2 ст. 42 Податкового кодексу України податкові повідомлення - рішення, податкові вимоги або інші документи, адресовані контролюючим органом платнику податків, повинні бути складені у письмовій формі, відповідним чином підписані та у випадках, передбачених законодавством, завірені печаткою такого контролюючого органу.
Документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).
Пунктами 1-11 розділу II Порядку №586 визначено наступне.
Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення про опис майна у податкову заставу (додаток 1), яке приймається керівником контролюючого органу (його заступником або уповноваженою особою). Рішення про опис майна у податкову заставу надається платнику податків, що має податковий борг.
Майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису майна (додаток 2). Акти опису майна реєструються у журналі реєстрації актів опису майна у податкову заставу (додаток 3).
Повноваження щодо опису майна платника податків, що має податковий борг, покладаються на податкового керуючого.
Відмова платника податків від підписання акта опису майна, на яке поширюється право податкової застави, не звільняє такого платника податків від поширення права податкової застави на описане майно. У такому разі опис здійснюється у присутності не менш як двох понятих.
Понятими не можуть бути працівники контролюючих органів або правоохоронних органів, а також інші особи, участь яких як понятих обмежується Законом України «Про виконавче провадження».
У разі якщо платник податків не допускає податкового керуючого для здійснення опису майна такого платника податків у податкову заставу та/або не подає документів, необхідних для такого опису (окрім особливостей, передбачених розділом III цього Порядку), складається акт відмови платника податків від опису майна у податкову заставу (додаток 4).
До акта опису насамперед включається ліквідне майно, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу.
У разі якщо балансову вартість такого майна не визначено, його опис здійснюється за результатами оцінки, яка проводиться відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».
У разі якщо на момент складення акта опису майно відсутнє або його балансова вартість є меншою, ніж сума податкового боргу, право податкової застави поширюється на інше майно, на яке платник податків набуде право власності у майбутньому, до погашення податкового боргу в повному обсязі.
Платник податків зобов'язаний не пізніше робочого дня, що настає за днем набуття права власності на будь-яке майно, повідомити контролюючий орган про наявність такого майна. Контролюючий орган зобов'язаний протягом трьох робочих днів з дня отримання зазначеного повідомлення прийняти рішення про включення такого майна до акта опису майна, на яке поширюється право податкової застави та балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, або відмовити платнику податків у включенні такого майна до акта опису.
У разі якщо контролюючий орган приймає рішення про включення такого майна до акта опису, складається відповідний акт опису, один примірник якого надсилається платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 глави 1 розділу II Кодексу.
До прийняття відповідного рішення контролюючим органом платник податків не має права відчужувати таке майно.
У разі порушення платником податків вимог цього пункту він несе відповідальність згідно із законом.
У разі збільшення суми податкового боргу складається акт опису майна на суму, що відповідає сумі податкового боргу платника податків.
У разі відсутності у платника податків, що є філією, відокремленим підрозділом юридичної особи, майна, достатнього для здійснення опису у податкову заставу, опису підлягає майно такої юридичної особи з урахуванням вимог цього Порядку.
Якщо майно платника податків є неподільним і його балансова вартість більша за суму податкового боргу, таке майно підлягає опису у податкову заставу в повному обсязі.
Опис майна може бути проведено за інформацією, документами і матеріалами державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій усіх форм власності та їх посадових осіб, які забезпечують ведення відповідних державних реєстрів (кадастрів).
Податковий керуючий (або інша посадова (службова) особа контролюючого органу) здійснює додатковий опис майна у податкову заставу в порядку, визначеному статтею 89 глави 9 розділу II Кодексу у разі, якщо сума коштів, отримана в результаті продажу майна платника податків, є недостатньою для погашення податкового боргу платника податків.
У відповідності до п.п.1, 2 розділу IV. Порядку №586 контролюючий орган зобов'язаний безоплатно зареєструвати податкову заставу у відповідному державному реєстрі у п'ятиденний строк з дня складення акта опису майна.
Така реєстрація здійснюється: щодо рухомого майна - відповідно до Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», Порядку ведення Державного реєстру обтяжень рухомого майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05 липня 2004 року № 830, та Інструкції про порядок ведення Державного реєстру обтяжень рухомого майна та заповнення заяв, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 29 липня 2004 року № 73/5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29 липня 2004 року за № 942/9541 (із змінами).
Аналогічні положення щодо порядку застосування податкової застави містилися в Порядку застосування податкової застави органами доходів і зборів, затвердженого Наказом Міністерства доходів і зборів України 10.10.2013 р. №572, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 31.10.2013 р. №1841/24373 (втрата чинності 04.08.2017 р.).
Доводи позивача про незалучення його до опису майна у податкову заставу, не повідомлення його про проведення опису, не отримання Рішення про опис майна у податкову заставу спростовуються матеріалами справи, з яких вбачається, що ним 01.03.2016 р. було отримано вимогу про сплату боргу, Рішення про опис майна у податкову заставу та лист про визначення майна та реєстрації податкової застави.
Згідно отриманих позивачем документів, йому роз'яснювався обов'язок щодо надання відповідних документів для опису майна, тому твердження про те, що документи для опису від боржника не вимагалися не відповідають дійсності.
Доводи позивача про відсутність визначення балансової вартості описаного майна у спірному акті опису спростовується положеннями Порядку №586 (п.п. 4-6 розділу ІІ). Крім того, судом встановлено, що позивачу було повідомлено про необхідність надати відповідні документи для опису майна, проте такого обов'язку ним здійснено не було, а відтак опис майна був вчинений на підставі наявної у контролюючого органу інформації.
Щодо посилань позивача на те, що рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення не дає перевірити вміст поштового відправлення, а вміст поштового відправлення перевіряється за бланком опису згідно п.61 Правил надання послуг поштового зв'язку суд зазначає наступне. Згідно вимог Податкового кодексу України (ст.ст.42, 58, 58) відправлення вважається належним чином врученим, якщо надіслане за адресою (місцезнаходженням) платника податку рекомендованим листом з повідомленням про вручення, що контролюючим органом було виконано. Вимоги щодо обов'язкової наявності опису вкладення для належного повідомлення платника податку, відсутні. Контролюючим органом зроблені відмітки про зміст відправлення на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення, що законом не забороняється. Разом з тим, Правила надання послуг поштового зв'язку визначають порядок надання послуг поштового зв'язку, права та обов'язки операторів поштового зв'язку і користувачів послуг поштового зв'язку та регулюють відносини між ними, що в даному випадку, жодного відношення до розгляду справи не має.
Відносно твердження позивача, що ним не було отримано податкове повідомлення-рішення №139266-13 від 21.08.2017 р., яке вказано в інтегрованій картці платника податку, суд зазначає, що відповідачем було долучено копію інтегрованої картки ОСОБА_3 на підтвердження наявності заборгованості та зростання податкового боргу. У відповідності до положень ст. 59 Податкового кодексу України у разі збільшення суми податкового боргу, податкова вимога додатково не надсилається. Враховуючи викладене та те, що сума боргу не є предметом розгляду даної справи, такі доводи позивача в обґрунтування позову, судом не приймаються.
Щодо посилань позивача на процедурні порушення контролюючим органом та недоліки складання оскаржуваного акту опису майна, суд зазначає, що наявність останніх не спростовує існування боргу та враховуючи належне повідомлення платника податку про заборгованість та вчинення дії щодо її погашення, такі доводи не можуть прийматися судом, як підстави для задоволення позовних вимог.
Таким чином, у відповідності до положень, визначених відповідним Порядком на день складання та направлення податкової вимоги, рішення про опис майна у заставу та опис такого майна, відповідачем були вчинені дії щодо погашення податкового боргу позивача шляхом складення та надіслання податкової вимоги, рішення про опис майна у заставу, повідомлено та роз'яснено позивачу про права, обов'язки та наслідки застосування податкової застави. Позивачем не було вчинено дій направлених на погашення боргу та/або виконання обов'язку щодо надання відповідних документів або доступу до майна у разі його наявності, оскарження податкової вимоги та/або суми боргу не здійснювалось, у зв'язку із чим податковим керуючим було проведено опис та за його наслідками позивачу надіслано відповідний акт.
Тобто, контролюючим органом у спосіб та в межах, визначений законодавством, виконано свій обов'язок щодо погашення податкового боргу ОСОБА_3
Відповідно до пункту 93.1. статті 93 ПК України, майно платника податків звільняється з податкової застави з дня:
- отримання контролюючим органом підтвердження повного погашення суми податкового боргу в установленому законодавством порядку;
- визнання податкового боргу безнадійним;
- набрання законної сили відповідним рішенням суду про припинення податкової застави у межах процедур, визначених законодавством з питань банкрутства;
- отримання платником податків рішення відповідного органу про визнання протиправними та/або скасування раніше прийнятих рішень щодо нарахування суми грошового зобов'язання або його частини (пені та штрафних санкцій) внаслідок проведення процедури адміністративного або судового оскарження.
З огляду на положення п.93.1 ст. 93 Податкового кодексу України, підстав для звільнення майна позивача з податкової застави, відсутні.
Решта доводів позивача висновків суду по суті спору не спростовують.
Стаття 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із ст. 129 Конституції України однією із основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до положень, закріплених ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Як зазначено ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, правомірність своїх дій та рішень перед судом доведена.
При цьому судом враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Згідно ч. ч. 1-3 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
За наведених обставин у сукупності, суд не знаходить підстав для задоволення позову, оскільки доводи наведені в обґрунтування позовних вимог в ході судового розгляду справи, спростовані.
Розподіл судових витрат в порядку ст. 139 КАС України, за результатами розгляду даної справи, не здійснюється.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 6, 9, 11, 14, 72, 73, 77, 90, 139, 241, 250 КАС України, суд, -
У задоволенні позовної заяви ОСОБА_3 до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про визнання протиправними дії та зобов'язати вчинити певні дії, - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення суду складений 17 грудня 2018 року.
Суддя (підпис) Рішення не набрало законної сили Суддя З оригіналом згідно Помічник судді В.С. Віхрова В.С. Віхрова Ю.Ю. Ковтун