243/10828/18
2/243/3528/2018
17 грудня 2018 року Слов'янський міськрайонний суд Донецької області в складі:
головуючого судді - Сидоренко І.О.,
при секретарі судового засідання - Лісняк К.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі № 11 Слов'янського міськрайонного суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, -
До Слов'янського міськрайонного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням. Дана позовна заява мотивована тим, що позивачу на праві приватної власності, на підставі договору купівлі-продажу, належить квартира АДРЕСА_1.
В даному житловому будинку зареєстрований син позивача - відповідач ОСОБА_2, однак з липня 2015 року він в даному будинку не проживає, особистих речей в будинку не має.
Реєстрація відповідача у належному позивачу на праві приватної власності житловому будинку перешкоджає здійснювати право власності по відношенню даного житлового приміщення. Позивач несе витрати по оплаті комунальних послуг за відповідача та не може в майбутньому здійснити відчуження майна.
Просить визнати відповідача таким, що втратив право користування житловим приміщенням, а саме квартирою АДРЕСА_1.
У судове засідання позивач ОСОБА_1 не з'явилася, однак до суду надала заяву, в якій просила справу слухати за її відсутності, просила суд позовні вимоги задовольнити.
Представник позивача, ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився, надав заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги ОСОБА_1 підтримує, просить задовольнити.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, про день та час розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином, зв'язку з чим суд, відповідно до ст. 280 ЦПК України, дійшов до висновку, про можливість ухвалення заочного рішення, на підставі наявних у справі доказів.
Дослідивши подані позивачем документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду спору по суті, суд встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
Відповідно до Договору купівлі-продажу від 09 липня 1998 року, виданого приватним нотаріусом Слов'янського міського нотаріального округу Донецької області Мурадовою С.Г. та зареєстрованого за № 3225, ОСОБА_1 належить квартира АДРЕСА_1.
Право власності на вищезазначену квартиру зареєстровано на праві приватної власності за ОСОБА_1, що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 99808827 від 10.10.2017 року.
Отже, в судовому засіданні з достовірністю встановлено, що позивачу на праві власності належить будинок, права користування яким вона просить позбавити відповідача.
Згідно з Довідкою про склад сім'ї № 345 від 01.11.2018 року, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1.
Відповідно до Акту обстеження житлово-побутових умов № б/н від 01.11.2018 року, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, але не мешкає за даною адресою з липня 2015 року по теперішній час.
Відповідач по справі - ОСОБА_2, з 16.01.2001 року зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, про що свідчить запис з домової книги.
Відповідно до ч. 1 ст. 317 Цивільного кодексу України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Частиною 1 ст. 319 Цивільного Кодексу України зазначено, що, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
За приписами ч. 1, ч. 2 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Згідно з ст. 386 ЦК України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.
Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути позбавлений права власності.
Згідно ст. 150 Житлового Кодексу України, громадяни, які мають у приватній власності будинок (частку будинку), користуються ним для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд.
Відповідно до ч. 2 ст. 405 ЦК України, член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
В судовому засіданні встановлено, що в будинку, власником якого є ОСОБА_1 зареєстрований відповідач ОСОБА_2, але фактично він за цією адресою не проживає з липня 2015 року.
При цьому суд виходить з вимог ст.ст. 12, 81 ЦПК України, відповідно до яких цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості, і кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідач в судове засідання не з'явився, не скористався своїми процесуальними правами сторони в процесі і не надав належних доказів, які спростовують доводи позивача.
Отже, суд, на підставі наявних у справі доказів, прийшов до висновку про необхідність задоволення позовних вимог.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
Отже, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача, на підставі ст. 141 ЦПК України, на користь позивача судовий збір в сумі 704 грн. 80 коп., що підтверджено відповідним платіжним дорученням.
Керуючись ст.ст. 4, 12, 76-81, 258, 259, 264, 265, 268, 280 ЦПК України, ст.ст. 71, 72, 150, 167 ЖК України, ст.ст. 317, 319, 321, 386, 391, 405 ЦК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити.
Визнати ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, ІПН НОМЕР_1, таким, що втратив право користування житловим приміщенням, а саме квартирою АДРЕСА_1.
Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, ІПН НОМЕР_1, останнє відоме місце реєстрації: АДРЕСА_1, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4, ІПН НОМЕР_2, проживаючої за адресою: АДРЕСА_1, судовий збір у сумі 704,80 грн.
Повний текст рішення виготовлений 17 грудня 2018 року.
Заочне рішення суду може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача про перегляд заочного рішення, яка може бути подана до суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Донецького апеляційного суду через Слов'янський міськрайонний суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Суддя Слов'янського
міськрайонного суду І.О. Сидоренко